Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №285/5957/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/5957/25 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Номер провадження №33/4805/429/26

Категорія ч.1 ст.155-1 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року, якою її визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Згідно з постановою суду, 17 жовтня 2025 року під час проведення фактичної перевірки магазину по АДРЕСА_1 встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 при продажу двох люстр на загальну суму 9240,00 грн не провела розрахункові операції через програмний реєстратор розрахункових операцій та не видала покупцям розрахункових документів установленої форми і змісту, чим порушила вимоги пунктів 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Не погоджуючись із постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Посилається на неповне та неточне дослідження судом матеріалів справи, зокрема неправильне зазначення в постанові дати акта фактичної перевірки. Вважає, що суд не перевірив правових підстав проведення перевірки, не врахував оскарження її результатів в адміністративному порядку та дію мораторію на проведення перевірок суб`єктів господарювання. Зазначає, що розрахунковий документ не був своєчасно сформований через тимчасове розрядження пристрою, на якому встановлено програмний реєстратор розрахункових операцій, а після відновлення його роботи розрахункову операцію було проведено та видано покупцеві фіскальний чек. Стверджує про відсутність у її діях умислу, а також просить, у разі встановлення складу правопорушення, застосувати положення ст.22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого.

У додаткових поясненнях ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила розглянути справу без її участі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна певна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою ст.155-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

За змістом пунктів 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції, зобов`язані проводити такі операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням відповідних розрахункових документів, а також надавати покупцеві розрахунковий документ установленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні встановленого законом порядку проведення розрахунків відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на сукупності належних і допустимих доказів.

Так, обставини правопорушення підтверджуються даними протоколу №469 від 21 жовтня 2025 року про адміністративне правопорушення, актом фактичної перевірки, наказом про проведення фактичної перевірки, направленнями на перевірку, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи.

Із протоколу про адміністративне правопорушення та акта фактичної перевірки вбачається, що 17 жовтня 2025 року при проведенні контрольних розрахункових операцій у магазині, в якому здійснювала господарську діяльність ОСОБА_1 , нею реалізовано два товари на загальну суму 9240,00 грн без проведення розрахунків через програмний реєстратор розрахункових операцій та без видачі покупцям відповідних розрахункових документів.

ОСОБА_1 не заперечує факту продажу товарів, одержання за них грошових коштів та невидачі розрахункових документів безпосередньо під час проведення розрахункових операцій. При цьому пояснює такі обставини розрядженням пристрою, на якому був установлений програмний реєстратор розрахункових операцій.

Наведені пояснення не спростовують висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Обов`язок суб`єкта господарювання провести розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій та надати покупцеві розрахунковий документ виникає безпосередньо при продажу товару та одержанні коштів за нього. Формування розрахункового документа після завершення розрахунку не свідчить про дотримання встановленого законом порядку його проведення.

Доказів, які б підтверджували наявність технічної несправності програмного реєстратора розрахункових операцій або пристрою, на якому він був установлений, час виникнення та тривалість такої несправності, звернення до центру сервісного обслуговування чи вжиття інших передбачених законодавством заходів, матеріали справи не містять.

Водночас прийняття ОСОБА_1 грошових коштів за товари за відсутності можливості належним чином провести розрахункові операції не звільняло її від обов`язку дотримуватися встановленого законом порядку розрахунків.

Твердження апеляційної скарги про відсутність умислу не виключає адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна винна дія чи бездіяльність, вчинена як умисно, так і з необережності.

Як особа, яка здійснює підприємницьку діяльність у сфері торгівлі та приймає від покупців грошові кошти за товари, ОСОБА_1 зобов`язана була знати та виконувати вимоги законодавства щодо порядку проведення розрахункових операцій, забезпечити належне функціонування використовуваного програмного реєстратора розрахункових операцій і не проводити продаж товарів без видачі розрахункових документів.

Доводи апеляційної скарги про незаконність проведеної фактичної перевірки також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що фактичну перевірку проведено на підставі наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 14 жовтня 2025 року №2720-п та відповідних направлень на перевірку. Посадових осіб контролюючого органу було допущено до перевірки, за її результатами складено акт, ОСОБА_1 надала письмові пояснення щодо встановлених обставин.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд перевіряє наявність події та складу адміністративного правопорушення, винуватість особи, а також належність, допустимість і достатність наявних у справі доказів.

Доводи апелянта про те, що правомірність проведення фактичної перевірки та складених за її результатами документів є предметом оскарження, не спростовують установлених у цій справі обставин. Матеріали справи не містять відомостей про скасування наказу про проведення перевірки, її результатів чи складених за ними документів. Сам факт такого оскарження не свідчить про незаконність проведеної перевірки чи недопустимість одержаних за її результатами доказів та не позбавляє суд можливості оцінити ці докази у сукупності з іншими матеріалами справи.

Посилання апелянта на Указ Президента України від 21 липня 2025 року №538/2025 є безпідставним, оскільки зазначеним Указом введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо запровадження правових та організаційних заходів, спрямованих на недопущення безпідставних перевірок і втручання державних органів у діяльність бізнесу. Водночас наведений нормативно-правовий акт не встановлює безумовної заборони на проведення всіх перевірок суб`єктів господарювання та не скасовує передбачених законом повноважень контролюючих органів щодо проведення фактичних перевірок за наявності визначених законом підстав.

Апелянтом не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що перевірку проведено без відповідного наказу чи направлень, неуповноваженими особами або що допущені під час її призначення чи проведення порушення вплинули на достовірність зафіксованих обставин продажу товарів без проведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій.

Не впливає на правильність висновків суду й неправильне зазначення в постанові дати складення акта фактичної перевірки - 20 жовтня 2025 року замість 17 жовтня 2025 року.

Із матеріалів справи однозначно вбачається, що перевірку проведено 17 жовтня 2025 року, акт складено за наслідками цієї перевірки, а 20 жовтня 2025 року його зареєстровано в контролюючому органі. Тому наведена неточність має характер очевидної описки, не змінює суті встановлених обставин, не свідчить про дослідження судом іншого документа та не могла вплинути на правильність вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності акта фактичної перевірки як доказу є безпідставними. Зазначений акт складено уповноваженими посадовими особами за результатами проведеної перевірки та містить відомості про обставини виявленого правопорушення, які узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення, наказом і направленнями на проведення перевірки, а також письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у яких вона не заперечувала факту продажу товарів та невидачі розрахункових документів під час одержання коштів. Зазначені докази узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують встановлені судом першої інстанції обставини правопорушення.

Не вбачає апеляційний суд і підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст.22 КУпАП.

Звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю є правом, а не обов`язком суду та вирішується з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, конкретних обставин справи, особи порушника, ступеня її вини та інших обставин, що мають значення.

У цьому випадку ОСОБА_1 під час здійснення підприємницької діяльності провела дві розрахункові операції на загальну суму 9240,00 грн без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі покупцям розрахункових документів. Такі дії посягають на встановлений державою порядок здійснення розрахунків у сфері торгівлі, забезпечення обліку проведених операцій та захист прав споживачів.

Відсутність негативних наслідків, попередніх випадків притягнення до адміністративної відповідальності, подальше формування розрахункових документів та посилання на технічні причини не зменшують суспільної шкідливості вчиненого настільки, щоб визнати правопорушення малозначним.

Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення врахував характер вчиненого правопорушення та дані про особу ОСОБА_1 і призначив їй стягнення у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.155-1 КУпАП, яке є справедливим та необхідним для її виховання і запобігання вчиненню нових правопорушень.

Стягнення судового збору є наслідком ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення та передбачене ст.40-1 КУпАП.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не містять посилань на обставини чи докази, які б спростовували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б слугували підставою для скасування або зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані доводами апеляційної скарги.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови судді місцевого суду щодо ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич