Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №293/582/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/582/26 головуючий суддя у І інстанції Збаражський О. М.

Номер провадження №33/4805/1179/26

Категорія ст.122-2 ч.1, 130 ч.1, 173,185 КУпАП Доповідач Волкова Н. Я.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м.Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді палати з розгляду кримінальних справ Волкової Н.Я., провівши апеляційний розгляд апеляційної скарги захисника Кутлиєва Батира Наркулийовича на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення № 293/582/26 відносно ОСОБА_1 за ст.122-2 ч.1, 130 ч.1, 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Житомирського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника Кутлиєва Батира Наркулийовича на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення № 293/582/26 відносно ОСОБА_1 за ст.122-2 ч.1, 130 ч.1, 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за результатами перевірки якої було відкрито апеляційне провадження.

Повноваження суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення визначено положеннями статті 294 ч.7-9 КУпАП, відповідно якої апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено наступне:

Постановою судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року об`єднано в одне провадження справи про адміністративне правопорушення №293/582/26, №293/583/26, №293/584/26, №293/584/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.130 ч.1, 122-2 ч.1, 173,185 КУпАП та об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний номер №293/582/26.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2 ч.1, ст.130 ч.1, 173, 185 КУпАП, та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції за більш серйозне правопорушення, а саме за ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665, 60 грн. судового збору.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№640214 від 14.04.2026, ОСОБА_1 13.04.2026 о 23 год. 34 хв., керуючи автомобілем OPEL COMBO, номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, подану завчасно за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору, не зупинився. Був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі на вул. Ю.Мовчана, 13 в смт. Черняхів шляхом примусової зупинки, перешкод на шляху, чим порушив п.2.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-2 ч.1 КУпАП.

Також, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№640218 від 14.04.2026, ОСОБА_1 13.04.2026 о 23 год. 34 хв. смт. Черняхів по вул. Ю.Мовчана, 13 керував автомобілем OPEL COMBO, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 6820 та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №04913 від 14.04.2026, ОСОБА_1 13.04.2026 близько 23 год. 35 хв. в смт. Черняхів по вул. Ю. Мовчана, 13 в громадському місці, біля магазину АТБ, виражався нецензурною лайкою в сторону громадян та наряду поліції, чим порушив громадський порядок і спокій громадян та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

Відповідно до протоколу серії ВАВ № 040912 від 14.04.2026, ОСОБА_1 13.04.2026 близько 23 год. 40 хв. в смт. Черняхів, по вул. Ю. Мовчана, 13 неодноразово не виконував законну вимогу працівників поліції про припинення правопорушення, поводив себе зухвало, не надавав документів, чим вчинив злісну непокору законній вимозі працівників поліції та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник Охмака С.Ю. Кутлиєв Б.Н. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі ст.247 п.1 ч.1 КУпАП, постанову вважає незаконною та необґрунтованою, судом не враховано порушення та проігноровано норми законодавства, які регулюють порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчинені адміністративних правопорушень прийнято з порушенням вимог ст.7 КУпАП.

В апеляційній скарзі зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР №640214 від 14.04.2026, складеному за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, у переліку додатків не зазначено про долучення відеозаписів, а також не вказано джерело їх походження. На думку апелянта, відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність дій працівників поліції та позбавляє можливості об`єктивно перевірити обставини фіксації адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим адміністративні матеріали, на його переконання, оформлені з порушенням вимог ст. 256 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є належним і достатнім доказом вини особи, оскільки не має наперед встановленої доказової сили та не відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Зазначає, що викладений у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №040913 від 14.04.2026, складеному за ст. 173 КУпАП, опис події не є належним доказом вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Також вважає, що відеозапис не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки відомості про його долучення відсутні у протоколі про адміністративне правопорушення, а джерело його походження не зазначено. Крім того, зазначає, що під час складання протоколу затримання понятим, які перебували приблизно за 20 метрів від місця затримання, не було роз`яснено, щодо якої особи складаються адміністративні матеріали, а також їх належним чином не ознайомлено зі змістом процесуальних документів, а лише запропоновано поставити підписи. Також, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять доказів того, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою на адресу громадян чи працівників поліції, не містять відомостей про потерпілих, а також не розкривають, у чому саме полягало порушення громадського порядку. На його думку, у діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Крім цього, обставини вчинення адміністративного правопорушення не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні рапорт працівника поліції щодо звернення громадян з приводу неправомірних дій ОСОБА_1 , а також письмові пояснення потерпілих чи свідків. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить конкретизації, які саме дії вчинив ОСОБА_1 , на чию адресу висловлювався нецензурною лайкою та які саме обставини утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що під час затримання ОСОБА_1 працівники поліції безпідставно застосували до нього спеціальні засоби — газовий балончик та кайданки. Також, на думку захисника, працівники поліції безпідставно відмовили у забезпеченні участі адвоката, не надали можливості повідомити близьких родичів про затримання, чим фактично позбавили ОСОБА_1 права на захист. Крім того, захисник звертає увагу суду на те, що висновок працівників поліції про «злісність» дій ОСОБА_1 ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджений належними і допустимими доказами. Також зазначає, що ОСОБА_1 протягом 3 год. 10 хв. перебував у кайданках, неодноразово звертався до працівників поліції з проханням послабити їх, надати медичну допомогу, а також повідомляв, що, перебуваючи на вулиці в холодну пору року лише у футболці, може захворіти, і просив надати верхній одяг. Проте, зазначені прохання були проігноровані. На думку захисника, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП. Зокрема, відсутні протокол про адміністративне затримання від 14.04.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 мали доставити до Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області для складання адміністративного протоколу, а також рапорт працівника поліції про зупинку транспортного засобу під його керуванням. Крім того, працівники поліції ввели ОСОБА_1 в оману та близько 02 год. 00 хв. ночі доставили його до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де лише після цього зняли кайданки, що, на його думку, є грубим порушенням вимог чинного законодавства. Також зазначає, що відповідно до ст. 263 КУпАП адміністративне затримання особи може тривати не більше трьох годин, тоді як фактичний строк затримання ОСОБА_1 , за твердженням захисника, перевищив установлений законом максимальний строк, а необхідність застосування до нього кайданок була відсутня. Захисник вказує, що матеріали справи не містять доказів виклику для ОСОБА_1 адвоката з центру з надання безоплатної правничої допомоги. Також, на його думку, працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про затримання з метою з`ясування обставин можливого порушення правил військового обліку та безпідставно доставили його безпосередньо до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Захисник зазначає, що працівниками поліції не дотримано вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено без передбачених законом підстав, чим, порушено права останнього. Постанову серії ЕНА №7020239 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП винесено та розглянуто з порушенням вимог ст.268 КУпАП, за його відсутності, а про її існування ОСОБА_1 дізнався лише після ознайомлення захисника з матеріалами справи. Крім того, захисник зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №640218 від 14.04.2026, складений за ст.130 ч.1 КУпАП, не відповідає вимогам закону, оскільки у графі щодо часу та місця вчинення адміністративного правопорушення не зазначено, хто саме та яким транспортним засобом керував. Також стверджує, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим подальші процесуальні дії були неправомірними. Посилається на те, що відеозапис не є безперервним, містить переривання, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом. Крім того, звертає увагу на наявність розбіжностей між протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи щодо номерів відеозаписів і назв технічних пристроїв, якими здійснювалася відеофіксація. На думку захисника, протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Також зазначає, що відеозаписом підтверджується відсутність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою спеціального технічного засобу «Алкотестер Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. За твердженням захисника, під час перебування у медичному закладі ОСОБА_1 повідомив, що готовий пройти огляд у лежачому положенні, оскільки через застосування кайданок не міг стояти та відчував фізичний біль, однак його прохання було проігноровано, а такі дії працівники поліції безпідставно розцінили як відмову від проходження огляду. Крім того, захисник зазначає, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його процесуальні права та обов`язки, не повідомили про складення направлення на медичний огляд і не вручили йому. Також звертає увагу, що направлення не містить відомостей про серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення, а також часу його складення.

У повторно призначене за клопотанням захисника судове засідання сторона захисту не прибула, що не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, про час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд дійшов наступних висновків:

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють ПДР. Особи, які порушили ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 122-2 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, про зупинку транспортного засобу.

Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо).

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.

Згідно вимог ст.185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку, тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Об`єктом вказаного правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної небезпеки, також у сфері державного управління. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції /або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку/ при виконанні ним службових обов`язків.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Правопорушення повинно проявлятися у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Як на докази вчинення особою правопорушень, передбачених ст. 122-2 ч.1, 130 ч.1, 173, 185 КУпАП, суд першої інстанції послався на протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР №640214 від 14.04.2026, серії ВАВ №040913 від 14.04.2026, серії ЕПР1№640218 від 14.04.2026, серії ВАВ № 040912 від 14.04.2026, протокол про адміністративне затримання серії АА № 130532 від 13.04.2026, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, розписку про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.55,56,59,63 Конституції України, ст.268 КУпАП, розписку про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7020239 від 14.04.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.122 ч.2 КУпАП, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/6064 чинне до 20.10.2026, відеозаписи, які міститься на дисках та приєднані до матеріалів справи.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2 ч.1, 130 ч.1, 173, 185 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2 ч.1, ст.130 ч.1, 173 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки фіксує обставини, які відносяться до зазначених у протоколах події та не містить ознак фальсифікації. Відеоматеріал наявний у достатньому об`ємі для з`ясування дійсних обставин справи. Тому, доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не є належним доказом у справі, є безпідставними.

З відеозапису вбачається, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була зумовлена порушенням ним Правил дорожнього руху. На законну вимогу працівників поліції про зупинку водій не реагував, у зв`язку з чим поліцейськими було ввімкнено проблискові маячки синього та червоного кольорів. Після зупинки ОСОБА_1 на неодноразові законні вимоги працівників поліції надати документи, що посвідчують особу та право на керування транспортним засобом, їх не надав, поводився зухвало, а його поведінка не відповідала обстановці. За таких обставин працівниками поліції до нього були застосовані спеціальні засоби – кайданки та сльозогінний газ, після чого складено протокол про адміністративне затримання. Надалі ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу «Алкотестер Drager 6820», так і в найближчому закладі охорони здоров`я. Останній висловив бажання пройти огляд саме в закладі охорони здоров`я. Разом із тим після доставлення до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 поводився зухвало, висував медичним працівникам власні вимоги та фактично не виконав законної процедури проходження огляду, у зв`язку з чим його поведінка була обґрунтовано розцінена як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (відео 23:43:45 диск1), зазначено, що відносно нього будуть складені відповідні протоколи від підпису в яких він відмовився ( відео 01:00:11, диск 1 «який підпис, я без адвоката ніде не буду нічого ставити, адвокат приїде - поставлю»).

Доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведення вини ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 ч. 1 КУпАП, визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №640214 від 14.04.2026 неналежним доказом є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції не поклав в основу своїх висновків виключно протокол про адміністративне правопорушення, а надав оцінку всім доказам у їх сукупності відповідно до вимог ст.251, 252 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є одним із передбачених законом процесуальних джерел доказів, а його доказове значення оцінюється судом у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи.

Окрім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не виконав вимогу працівників поліції про зупинку, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору, та, не зупиняючись, продовжив рух, у зв`язку з чим працівники поліції здійснювали його переслідування до моменту зупинки транспортного засобу смт. Черняхів по вул. Ю.Мовчана, 13.

Наведені доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Твердження захисника про незаконність адміністративного затримання ОСОБА_1 , безпідставне застосування до нього спеціальних засобів, порушення права на захист та недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

З відеозапису вбачається, що після невиконання законної вимоги поліцейських про зупинку транспортного засобу ОСОБА_1 на неодноразові законні вимоги працівників поліції надати документи, що посвідчують особу та право на керування транспортним засобом, не реагував, поводився агресивно та зухвало, чинив опір законним діям поліцейських, чим створив підстави для застосування до нього заходів поліцейського примусу (відео 23:37:05, 23:37:35 диск 1). За таких обставин застосування спеціальних засобів було зумовлено необхідністю припинення протиправної поведінки та забезпечення виконання поліцейськими своїх службових повноважень, що не свідчить про незаконність дій працівників поліції.

Посилання захисника на порушення права ОСОБА_1 на правову допомогу також не знайшли свого підтвердження. Матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 було відмовлено у реалізації права на захист або що такі обставини вплинули на правильність встановлення фактичних обставин справи чи призвели до порушення його процесуальних прав. При цьому саме по собі посилання на відсутність у матеріалах справи доказів виклику адвоката із системи безоплатної правничої допомоги не свідчить про незаконність притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Не заслуговують на увагу і доводи про неповідомлення близьких родичів про адміністративне затримання, оскільки водій своїми діями відмовився від пропозиції повідомити близьких родичів, такі обставини не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення.

Твердження захисника про те, що висновок щодо злісної непокори ґрунтується виключно на припущеннях, спростовуються дослідженими судом доказами. Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово відмовлявся виконувати законні вимоги працівників поліції, не надавав документи, необхідні для встановлення його особи та перевірки права на керування транспортним засобом, поводився зухвало, ображав працівників поліції , не реагував на законні вимоги припинити протиправну поведінку. Сукупність зазначених дій є підставою для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Доводи щодо тривалого перебування ОСОБА_1 у кайданках, ненадання йому верхнього одягу чи медичної допомоги не є предметом доказування у цій справі та не впливають на встановлення наявності чи відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП. Доказів оскарження дій працівників поліції та визнання їх неправомірними, апелянтом не подано. Окрім того, працівники поліції пропонували викликати швидку допомогу, якщо останній її потребує (відео 23:49:35 – зараз викличемо швидку допомогу на місце, якщо потребуєте) також водія було доставлено до медичного закладу, де від огляду медичних працівників останній своїми діями відмовився. Такі обставини, у разі їх наявності, можуть бути предметом окремої правової оцінки, однак самі по собі не свідчать про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення.

Посилання захисника на відсутність у матеріалах справи протоколу про адміністративне затримання та рапорту працівника поліції також не є підставою для скасування постанови суду. Відповідно до ст.251, 252 КУпАП суд встановлює обставини справи на підставі всієї сукупності належних і допустимих доказів. За наявності інших доказів, які підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, відсутність окремих процесуальних документів не свідчить про недоведеність вини особи.

Не можуть бути прийняті до уваги й доводи про незаконне доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та перевищення строку адміністративного затримання. Зазначені обставини не спростовують встановленого судом факту вчинення ним злісної непокори законним вимогам працівників поліції та не впливають на правильність висновків суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про незаконність зупинки транспортного засобу, недопустимість доказів та відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними.

Посилання захисника на порушення працівниками поліції вимог ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» спростовуються матеріалами справи. Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено у зв`язку з невиконанням ним законної вимоги поліцейських про зупинку та порушенням Правил дорожнього руху, що відповідало передбаченим законом підставам для зупинки транспортного засобу. При цьому після зупинки працівники поліції повідомили водію причину зупинки та підстави подальших процесуальних дій.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи щодо неповідомлення ОСОБА_1 про винесення постанови серії ЕНА № 7020239 за ст.122 ч.2 КУпАП за його відсутності, оскільки зазначені обставини стосуються іншого провадження про адміністративне правопорушення та не впливають на вирішення питання про наявність чи відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч. 1 КУпАП.

Твердження про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону також є необґрунтованими. Окремі неточності чи неповнота заповнення окремих реквізитів протоколу не є безумовною підставою для визнання його недопустимим доказом, якщо зі змісту протоколу та інших матеріалів справи можливо встановити час, місце, обставини події, особу правопорушника та суть інкримінованого правопорушення. Будь-яких істотних порушень вимог ст.256 КУпАП, які б перешкодили правильному розгляду справи або призвели до порушення права особи на захист, судом не встановлено.

Не заслуговують на увагу і доводи про відсутність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як вбачається з відеозапису, після доставлення до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 не виконав законної процедури проходження огляду, натомість висував власні умови щодо його проведення, висловлював вимоги до медичних працівників та фактично ухилився від проходження огляду в порядку, визначеному законом. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, водій не вправі самостійно визначати умови проведення такого огляду або вимагати його проведення у спосіб, не передбачений нормативними актами. За таких обставин поведінка ОСОБА_1 обґрунтовано була розцінена як відмова від проходження огляду.

Доводи про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки спростовано відеозаписом (відео 23:43:45 диск1).

Твердження про невручення ОСОБА_1 письмового направлення на проходження огляду в закладі охорони здоров`я не спростовують наявності складу адміністративного правопорушення, оскільки визначальним є для кваліфікації за ст.130 ч.1 КУпАП сам факт відмови водія від проходження огляду відповідно до встановленого порядку. Зафіксована відеозаписом поведінка водія свідчить саме про таку відмову. Наявності окремих недоліків в оформленні направлення, зокрема відсутності в ньому серії та номера протоколу або часу його складення, не є обставинами, які не спростовують факту відмови особи від проходження огляду та не свідчать про недопустимість інших доказів у справі.

Дії працівників поліції відповідали вимогам ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.

Протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 040913 від 14.04.2026 не є належним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП, а відеозапис є недопустимим доказом через відсутність відомостей про його долучення до протоколу та не зазначення джерела його походження, є необґрунтованими.

Положення ст.256 КУпАП не містять вимоги щодо обов`язкового зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення всіх доданих доказів чи джерела походження відеозапису. Відсутність таких відомостей не свідчить про недопустимість відеозапису, якщо він міститься у матеріалах справи, був безпосередньо досліджений судом та оцінений у сукупності з іншими доказами.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо порушення порядку залучення понятих під час складання протоколу про адміністративне затримання. Протокол про адміністративне затримання не є документом, що фіксує обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а складений з метою оформлення факту адміністративного затримання особи. При цьому обставини щодо порядку ознайомлення понятих із процесуальними документами не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та не свідчать про недопустимість інших доказів, покладених в основу судового рішення.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи рапорту працівника поліції, письмових пояснень потерпілих чи свідків також не є підставою для закриття провадження. КУпАП не встановлює обов`язковості наявності саме таких доказів для підтвердження факту вчинення дрібного хуліганства. Суд оцінює всі наявні докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Доводи про те, що у протоколі не конкретизовано, на чию адресу ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою та в чому саме полягало порушення громадського порядку, не знайшли свого підтвердження. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 у громадському місці поводився агресивно, висловлювався нецензурною лайкою, не реагував на законні вимоги працівників поліції припинити протиправну поведінку, чим порушував громадський порядок і спокій громадян. Факт відсутності відомостей про конкретних потерпілих не виключає наявності в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, оскільки об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у вчиненні дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян, а не заподіянні шкоди конкретній особі.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

При розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2 ч.1, 130 ч.1, 173, 185 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано.

За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Охмака С.Ю. немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Кутлиєва Батира Наркулийовича на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення № 293/582/26 відносно ОСОБА_1 за ст.122-2 ч.1, 130 ч.1, 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без задоволення.

Постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення № 293/582/26 відносно ОСОБА_1 за ст.122-2 ч.1, 130 ч.1, 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волкова Н.Я.