Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №178/2369/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5256/26 Справа № 178/2369/25 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В.В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.03.2007 року по 22.10.2010 року, що підтверджується Актовим записом про шлюб з застосунку «ДІЯ».

На даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на 2 курсі, на денній формі навчання, факультету податкової справи, обліку та аудиту в Державному податковому університеті IV рівня акредитації.

Вартість навчання згідно з умовами договору про надання освітніх послуг складає 47 000 грн. на рік.

У зв`язку з навчанням необхідно нести витрати, пов`язані з оплатою навчання, харчуванням, проїзду до місця навчання, придбанням різних речей для навчання. Донька потребує від відповідача матеріальної допомоги для її навчання. Тому позивачка звернулась до суду з проханням стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки, у зв`язку з продовженням навчання у розмірі від всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до закінчення навчання, чи до досягнення дитиною двадцятитрьохрічного віку.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року позов задоволено та ухвалено: Стягнути щомісячно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої по АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, до дня закінчення нею навчання, але не більш як до досягнення 23-х років, починаючи стягнення з 28 жовтня 2025 року. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що перевіривши матеріали справи суд вважає, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, в порядку ст.199 СК України, бо у судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 16 липня 2007 року виконкомом Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, відповідач є батьком ОСОБА_3 , яка на даний час навчається на денній формі навчання, з чим пов`язані витрати для нормального способу навчання та життя, матеріальної допомоги компенсації частини витрат на навчання, які відповідач не надає. Тому, відповідач, який, має можливість та зобов`язаний утримувати свою дочку, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги до досягнення нею 23 річного віку, (закінчення дитиною навчання). Також суд вважає можливим встановити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визначити аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі 1500 гривень щомісячно, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року, по справі № 2-646/10, вищезазначений шлюб між сторонами розірвано.

Від даного шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 16 липня 2007 року виконкомом Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Після розірвання шлюбу між батьками позивачки, дитина залишилась проживати разом зі своєю матір`ю.

На даний час ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання в Державному податковому університеті IV рівня акредитації. У зв`язку з навчанням необхідно нести витрати, пов`язані з оплатою навчання, харчуванням, проїзду до місця навчання, придбанням різних речей для навчання.

Донька потребує від відповідача матеріальної допомоги для забезпечення належного проживання та її навчання. Тому позивачка звернулась до суду з проханням стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки, у зв`язку з продовженням навчання у розмірі від всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до закінчення навчання, чи до досягнення дитиною двадцятитрьохрічного віку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, в порядку ст.199 СК України, оскільки встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 16 липня 2007 року виконкомом Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, відповідач є батьком ОСОБА_3 , яка на даний час навчається на денній формі навчання, з чим пов`язані витрати для нормального способу навчання та життя, матеріальної допомоги компенсації частини витрат на навчання, які відповідач не надає. Тому, відповідач, який, має можливість та зобов`язаний утримувати свою дочку, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги до досягнення нею 23 річного віку, (закінчення дитиною навчання). Також суд вважає можливим встановити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку.

Колегія суддів погоджується, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка/син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Указане також роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів". Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

В апеляційній скарзі представник апелянта просить ухвалити нове рішення, яким визначити аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі 1500 гривень.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення повноліття та за ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитини.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно матеріалів справи, позивачка ОСОБА_3 звернулася з позовом де просила стягнути аліменти саме у частці від доходу відповідача, тобто відповідач по справі не може змінювати визначений спосіб стягнення аліментів.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що наявний дохід в нього 6000 гривень на місяць, просить визначити розмір аліментів в сумі 1500 гривень на місяць.

Колегія суддів зазначає, що обраний розмір стягнення аліментів 1/4 частки з усіх видів заробітку відповідача, із заявлених 6000 гривень і є 1500 гривень, які просить визначити апелянт.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно розміру стягнення аліментів.

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 серпня 2026 року

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича