Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №191/6262/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5580/26 Справа № 191/6262/25 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину.

Позов мотивовано тим, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 21.10.2006 року, а 03.11.2023 року рішенням Синельниківського міськрайонного суду наш шлюб було розірвано. Від шлюбу з відповідачем вони мають повнолітню дочку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає з нею і знаходиться на її утриманні. Їх спільна дочка зараз навчається у Дніпропетровському базовому фаховому медичному коледжі. Строк закінчення навчального закладу 30.06.2026. Відповідач не є інвалідом, знаходиться у працездатному віці, він зобов`язаний та має можливість допомагати в її утримання, так як працює та отримує грошові кошти. Просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дочкою 23-х років.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року позов задоволено та ухвалено: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 листопада 2025 року і до припинення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що на утриманні і матеріальному забезпеченні у позивача знаходиться донька ОСОБА_3 , яка навчається на четвертому курсі денної форми навчання, через навчання не взмозі працювати та отримувати доходи, а тому потребує допомоги батька у зв`язку з навчанням. Відповідач є працездатною особою, інших непрацездатних чи неповнолітніх осіб на утриманні не має, та може надавати допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині розміру стягнення аліментів з 1/4 до 1/6 частини усіх видів його заробітку щомісячно, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 — адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що з 21 жовтня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21 жовтня 2006 року.

Від шлюбних відносин сторони мають повнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13 травня 2021 року.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 05 грудня 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано.

Відповідно до довідки, виданої 02 жовтня 2025 року КОМУНАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ БАЗОВИЙ ФАХОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» за №719ХХІV/зо, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є здобувачем освіти КЗ ««ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ БАЗОВИЙ ФАХОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ» ДОР» ІV курсу навчання сестринського в відділення денної бюджетної форми навчання (Наказ №22/126-с від 28 липня 2022 року) з періодом навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року.

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 30 квітня 2024 року підтверджується факт зміни ОСОБА_5 прізвища на « ОСОБА_6 » в результаті реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_3 шлюбу з ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки, виданої головою квартального комітету ОСОБА_8 , ОСОБА_2 мешкає зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на утриманні і матеріальному забезпеченні у позивача знаходиться донька ОСОБА_3 , яка навчається на четвертому курсі денної форми навчання, через навчання не взмозі працювати та отримувати доходи, а тому потребує допомоги батька у зв`язку з навчанням. Відповідач є працездатною особою, інших непрацездатних чи неповнолітніх осіб на утриманні не має, та може надавати допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитись, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка/син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Указане також роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів". Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до довідки, виданої 02 жовтня 2025 року КОМУНАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ БАЗОВИЙ ФАХОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» за №719ХХІV/зо, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є здобувачем освіти КЗ ««ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ БАЗОВИЙ ФАХОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ» ДОР» ІV курсу навчання сестринського в відділення денної бюджетної форми навчання (Наказ №22/126-с від 28 липня 2022 року) з періодом навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року. (а.с.13)

Також, до Дніпровського апеляційного суду 30 березня 2026 року надійшла заява позивачки ОСОБА_2 про визнання апеляційної скарги, де вона визнає апеляційну скаргу та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Враховуючи викладені фактичні обставини, та застосовуючи положення ст. 180,199,200 Сімейного кодексу України, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідача на користь позивача на утриманні повнолітньої доньки на період її навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, слід визначити в 1/6 частину від усіх доходів (заробітку) відповідача, що буде відповідати справедливому та об`єктивному розподілу обов`язків обох батьків на утримання повнолітньої доньки на час її навчання.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава – учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив характер спірних правовідносин, однак не повно встановив фактичні обставини даної справи, не перевірив доводи відповідача, не надав їм належну правову оцінку, при цьому не вірно визначив розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідача на користь позивача, тому рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення іншого розміру аліментів з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача з 1/4 частини на 1/6 частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання повнолітньої доньки на період навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича – задовольнити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року — змінити в частині розміру стягнутих аліментів, зменшивши такий розмір з 1/4 частини частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , до 1/6 такої частини.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 серпня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича