Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №191/3735/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5349/26 Справа № 191/3735/25 Суддя у 1-й інстанції - Порошина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №191/3735/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Порошиної О.О.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона є донькою відповідача ОСОБА_2 . Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року з відповідача були стягнені аліменти на її утримання в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року змінено розмір стягнених аліментів на утримання позивача і з відповідача стягнуто на її утримання аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що на даний час позивач є повнолітньою, але з 26 серпня 2024 року навчається у Полтавському університеті економіки і торгівлі IV рівня акредитації за спеціальністю 241 Готельно-ресторанна справа, освітня програма «Готельно- ресторанна справа», форма навчання денна.

Вказує, що не працює, жодного доходу не отримує, перебуває на повному утриманні своєї матері, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Відповідач є працездатним, офіційно працює в ТОВ «АВ Метал Груп» електрозварником листів та стрічок трубопрокатного виробництва і отримує офіційну заробітну плату, у зв`язку з чим має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу.

У зв`язку з чим просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання на час навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до закінчення навчання чи до досягнення позивачем двадцяти трьох років.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 липня 2025 року і до припинення донькою навчання у навчальному закладі, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд помилково вважає, що заявлений нею розмір аліментів є завищеним, з огляду на те, що відповідач має ще одну дитину, на утримання якої з нього стягуються аліменти за рішенням суду.

Вважає, що заявлений нею розмір аліментів є невеликим, адекватним та співмірним.

Суд не навів мотивів в обґрунтування своїх висновків, викладених у рішенні суду.

Зазначає, що під час розгляду справи відповідач не заперечував щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на її період її навчання або до досягнення нею двадцяти трьох років.

Суд не врахував при ухваленні рішення, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує офіційну заробітну плату та може надавати аліменти у заявленому нею розмірі.

Крім того, суд не надав належної оцінки тому, що їй потрібно щомісячно сплачувати за проживання у гуртожитку у розмірі 1870 грн.

Також суд не врахував того, що вона навчається на контрактній формі навчання і за один рік навчання необхідно сплачувати 22950 грн.

Не враховано судом і інших витрат, пов`язаних з навчанням (харчування та одяг).

У зв`язку з чим просила рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою відповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року у справі №191/3728/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 30 жовтня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року у справі №191/3895/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Змінено розмір стягнених з ОСОБА_2 аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Копією довідки №11-25/510 від 05 вересня 2024 року підтверджується те, що з 26 серпня 2024 року ОСОБА_1 навчається у Полтавському університеті економіки і торгівлі IV рівня акредитації за спеціальністю 241 Готельно-ресторанна справа, освітня програма «Готельно- ресторанна справа», форма навчання денна. Період навчання з 26 серпня 2024 року до 30 червня 2028 року включно.

Згідно копії довідки №06-40/98 від 02 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 проживає в гуртожитку №4 з 01 вересня 2024 року. Вартість проживання становить 1870 грн. за місяць.

Відповідач офіційно працює в ТОВ «АВ Метал Груп» електрозварником листів та стрічок трубопрокатного виробництва з 24 лютого 2021 року і отримує офіційну заробітну плату не менше 20000 грн. на місяць, що підтверджується копією довідки №659 від 03 липня 2025 року і довідкою про доходи від 07 липня 2025 року, виданими ТОВ «АВ Метал Груп».

Також судом встановлено, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2025 року у справі №191/3710/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 18 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що відповідач має ще одну дитину, на утримання якої з нього стягнені аліменти, суд вважав, що заявлений позивачем розмір аліментів є завищеним і з відповідача необхідно стягнути аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення позивачем двадцяти трьох років.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.

Відповідно до ч.1 ст.198 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, визначених у ст.183 цього Кодексу.

Частиною першою та другою ст.199 Сімейного кодексу України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно ч.3 ст.199 ЦПК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Так, згідно ч.1 ст.200 СК України, при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, суд враховує обставини, зазначені у ст.182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Забезпечення ж його утримання на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків (ст.180 СК України).

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх сина чи дочку, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріального допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, а також з врахуванням можливостей самої повнолітньої дочки (сина) нести таке утримання.

При визначенні розміру матеріальної допомоги суд обов`язково враховує: актуальну і дійсну потребу дитину у наданні їй матеріальної допомоги, вартість навчання, вартість підручників і проїзду до навчального закладу, вартість проживання у гуртожитку або орендованій квартирі за місцем знаходження навчального закладу (постанова ВС від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18).

Встановлено, позивач ОСОБА_1 є повнолітньою, самостійного заробітку не має, оскільки є студенткою денної форми навчання Полтавському університеті економіки і торгівлі IV рівня акредитації за спеціальністю 241 Готельно-ресторанна справа, освітня програма «Готельно- ресторанна справа». Період навчання з 26 серпня 2024 року до 30 червня 2028 року включно.

Також, ОСОБА_1 проживає в гуртожитку АДРЕСА_1 з 01 вересня 2024 року. Вартість проживання становить 1870 грн. за місяць.

У зв`язку з чим ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, але згоден сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини його доходів (а.с.26).

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, але згоден сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення повнолітньою донькою двадцяти трьох років, що на думку колегії суддів, встановить баланс між обов`язком відповідача по сплаті аліментів та права повнолітньої дитини на отримання матеріальної допомоги на період навчання.

Посилання позивача на те, що існують підстави для стягнення аліментів у більшому розмірі є недоведеними.

Слід також зазначити, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України (стаття 192 СК України).

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року у цивільній справі №191/3735/25 — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2026 року.

Судді: