Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №202/3139/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6753/26 Справа № 202/3139/24 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №202/3139/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Циб Сергія Вікторовича на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Слюсар Л.П., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 18 жовтня 2022 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) між ним та відповідачем зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №941. Від цього шлюбу подружжя дітей не має.

Позивач зазначив, що спільне життя з відповідачем не склалося, через несумісність їх характерів. Сторони спільне господарство не ведуть, проживають окремо один від одного з 2023 року. Подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки суперечить інтересам сторін.

У зв`язку з чим просив суд розірвати шлюб, зареєстрований 18 жовтня 2022 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 941.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 »), зареєстрований 18 жовтня 2022 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 941 – розірвано. Прізвище ОСОБА_2 після розірвання шлюбу залишено без змін.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) - адвоката Циб С.В. подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду в частині залишення прізвища їй шлюбного прізвища незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Як зазначається в оскарженому рішенні суду: «Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 не заявлено клопотання про зміну прізвища після розірвання шлюбу, суд вважає необхідним після розірвання шлюбу прізвище позивача не змінювати».

Стверджує, що відповідач не змогла реалізувати право на подання клопотання про зміну прізвища після розірвання шлюбу у суді першої інстанції, оскільки не була належним чином повідомлена про дату судового засідання.

Звертає увагу на те, що 12 червня 2024 року відповідач поїхала за кордон, перетнула кордон 13 червня 2024 року та перебуває там і зараз, що підтверджується відміткою у закордонному паспорті.

Вирішення судом питання про прізвище, яке бажає мати той з подружжя, який змінював його під час державної реєстрації шлюбу, залежить від зазначення відповідних вимог у поданих до суду заяві або позові. За таких умов і задля дотримання прав відповідача питання прізвища належить вирішити з дотриманням волі відповідача

ОСОБА_7 на відновленні відповідачу дошлюбного прізвища « ОСОБА_4 », оскільки зараз перебуває за параграфом 24 (тимчасовий захист) в Німеччині і ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народився син – ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 20 лютого 2026 року. У разі невідновлення судом їй дошлюбного прізвища, різні прізвища у відповідача та її сина породжують ряд незручностей та юридичних колізій, оскільки, необхідно буде пояснювати чому в них різні прізвища, долучати додаткові документи, що призводить до прикладання додаткових зусиль для організації життя.

У зв`язку з чим просив рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2024 року скасувати в частині залишення ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу прізвища « ОСОБА_6 » та ухвалити нове рішення, яким після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_2 дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ». В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Позивач ОСОБА_1 подав до апеляційного суду письмову заяву, в якій вважає, що суд першої інстанції не викликав ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) належним чином у судове засідання, яке було призначено на 09.30 15 липня 2024 року, через це вона не змогла реалізувати своє право на подання заяви щодо повернення їй дошлюбного прізвища. Повернення їй дошлюбного прізвища « ОСОБА_4 » спростить ситуацію з документами та іншими питаннями, які утворюють юридичну невизначеність, тому просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вказаним вимогам закону.

Звернувшись до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 »), позивач просив суд розірвати шлюб, зареєстрований 18 жовтня 2022 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 941, посилаючись на те, що подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки суперечить інтересам сторін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що, сімейно-шлюбні відносини припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому суд дійшов висновку, що сім`я сторін розпалася остаточно та не може бути відновлена. При цьому суд у своєму рішенні зазначив, що відповідачем ОСОБА_2 не заявлено клопотання про зміну прізвища після розірвання шлюбу, тому суд першої інстанції, через відсутність відповідного клопотання, дійшов висновку, що після розірвання шлюбу підстав для зміни прізвища відповідача не має.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З матеріалів справи вбачається, позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просив суд розірвати шлюб, зареєстрований 18 жовтня 2022 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 941.

Вимог про зміну прізвища відповідачем після розірвання шлюбу не заявлялось.

В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Циб С.В. зазначає, що судом розглянуто справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська зал №2 на 12 год. 00 хв. 06 травня 2024 року.

Про розгляд справи 06 травня 2024 року відповідач була належним чином повідомлена - через оголошення на сайті Судової влади про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме (а.с.21).

06 травня 2024 року судове засідання відкладено на 12 червня 2024 року на 09 год. 00 хв. для ознайомлення відповідача з позовною заявою.

Про розгляд справи на 12 червня 2024 року на 09 год. 00 хв. відповідач була повідомлена належним чином, що підтверджується її підписом на судовому повідомленні (а.с.27).

12 червня 2024 року судове засідання відкладено на 15 липня 2024 року на 09 год. 30 хв. у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання.

Про розгляд справи на 15 липня 2024 року відповідач була належним чином повідомлена через оголошення на сайті Судової влади про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме (а.с.31).

Відповідно до п.11 ч.7 ст.128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач була присутня у судовому засіданні у суді першої інстанції 06 травня 2024 року, що підтверджується протоколом судового засідання, та про наступні судові засідання на 12 червня 2024 року була повідомлена належним чином, що підтверджується її підписом на судовому повідомленні, та на 15 липня 2024 року відповідач була повідомлена належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, при цьому відповідачем ОСОБА_2 не було заявлено клопотання про зміну їй прізвища після розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 113 Сімейного кодексу України, той із подружжя, хто змінив прізвище при шлюбі, може залишити його або повернути дошлюбне.

Колегія суддів звертає увагу, що суд зазначає про вибір прізвища в рішенні лише за наявності відповідного клопотання або вимоги у позові/заяві.

Таким чином, якщо відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи про розірвання шлюбу, не заявляв клопотання про зміну прізвища, суд за відсутності такої вимоги не зобов`язаний вирішувати це питання.

Кожна особа має право згодом самостійно звернутися до Державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) для зміни прізвища.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог, що з урахуванням відсутності клопотання відповідача ОСОБА_2 , про заміну, після розірвання шлюбу, прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_4 , про відсутність підстав для такої заміни, зазначивши про це в рішенні.

Доводи апеляційної скарги про розгляд судом справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки складності з вирішенням порядку перебування в іншій державі через не вирішення судом при розгляді справи про розірвання шлюбу питання про заміну прізвища відповідача, про що не було заявлено останнім в ході розгляду справи, не свідчить про незаконність рішення суду на день його ухвалення і не є підставою для його скасування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2024 року в оскаржуваній частині відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 — адвоката Циб Сергія Вікторовича- залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2024 року в оскаржуваній частині у цивільній справі №202/3139/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2026 року.

Судді: