Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №185/8067/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6213/26 Справа № 185/8067/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року у складі судді Болдирєвої У.М. у цивільній справі № 185/8067/25 за позовною заявою Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особа — служба у справа дітей Межиріцької сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, –

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2025 року Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до суду позовом, пред`явленим до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на предмет позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно трьох її дітей, а ОСОБА_5 відносно малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також на предмет стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання трьох дітей у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на користь особи, на утриманні якої будуть перебувати діти, та з ОСОБА_5 аліментів на утримання двох малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на користь особи, на утриманні якої будуть перебувати діти, обґрунтовуючи це тим, що відповідачі за місцем проживання харакретизуються негативно, ніде не працюють, зловживають спиртними напоями, в алкогольному сп`янінні поводять себе агресивно, вихованням дітей не займаються. Умови проживання відповідачів не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в будинку відсутнє світло, газ, водопостачання. Рішенням виконкому діти вилучені з родини відповідачів і тимчасово влаштовані до патронатного вихователя. Позивач вважає, що є усі підстави, визначені ст. 164, 182 СК України для позбавлення відповідачів батьківських прав та стягнення аліментів (а.с.1-7).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року відмовлено повністю у задоволенні позову Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: Орган місцевого самоврядування служба у справах дітей Межиріцької сільської ради, неповнолітня ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Попереджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, постійно підтримувати чистоту та порядок в будинку, припинити вживання алкогольних напоїв.

Покладено на орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області контроль за виконанням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покладених на них обов`язків.

Судові витрати на сплату судового збору компенсовано за рахунок держави (а.с.125-131).

Рішення суду мотивовано тим, що, хоча судом першої інстанції і встановлено, що будинок, в якому проживають відповідачі, не в повній мірі відповідає санітарним нормам, у житловому приміщенні не прибрано, речі розкидані, постільна білизна брудна, немає запасів продуктів харчування, а відповідачі не заперечують того, що іноді вживають спиртні напої, тому існує небезпека того, що у стані сп`яніння вони не зможуть забезпечити дітям належний догляд, однак, суд першої інстанції вважав за доцільне попередити відповідачів про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, а саме створити належні умови за місцем проживання, навести чистоту та лад в будинку, припинити вживання алкоголю. Разом з цим вважав, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою заходів до батьків дітей, а позивач у справі не довів наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення відповідачів батьківських прав, а саме їх неспроможність забезпечити дітям безпечні умови життя та свідоме ухилення від виконання обов`язків по їх вихованню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області у квітні 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, не надано належної правової оцінки доказам позивача, не враховано думку старшої дитини ОСОБА_3 , 2010 року народження, натомість, надано перевагу твердженням відповідачів без наявних у справі доказів щодо зміни їх ставлення на момент розгляду справи до умов проживання, відновлення електропостачання, ремонту приладів опалення та вхідних дверей. Суд першої інстанції, на думку скаржника, не взяв до уваги Акти обстеження умов проживання дітей у будинку, де встановлено, що умови проживання є незадовільними, навкруги сморід, купи сміття, відсутні сучасні електроприлади, електропостачання відключено за борги, дитячий одяг та постільна білизна брудні, відсутній запас продуктів харчів, діти та дорослі потрапляють в будинок через вікно, оскільки вхідні двері зламані. Станом на усі дні відвідування батьки були у стані, схожому на сп`яніння, а одного разу ОСОБА_5 навіть не пустив до домоволодіння комісію, поводив себе агресивно. Наслідком таких обстежень стало взяття на облік усіх трьох дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Всі зазначені обставини викладені у висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачів їх батьківських прав щодо їх дітей, що ґрунтується на письмових доказах. Скаржник наголошує, що відповідачі не довели обставин проведення ремонту у будинку, налагодження електропостачання, наявності нових вхідних дверей до будинку, реструктуризації заборгованості за комунальні послуги, приміщення та приладів для приготування їжі, щоб свідчило про їх бажання зберегти батьківські права та відносини з дітьми. Суд першої інстанції безпідставно вважав доведеним відповідачем ОСОБА_5 , що останній працює за трудовим договором, оскільки доказів цьому надано ним не було. Крім того судом першої інстанції не враховано ту обставину, що діти перебувають під патронатним вихованням за договором про патронат від 14 липня 2025 року №17, однак, ані патронатного вихователя, ані його помічника в судовому засіданні допитано не було, як і не було враховано неодноразове притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності за ст. 178,182,183,184 КУпАП України. Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено не в інтересах дітей.

В ході розгляду справи, у липні 2026 року Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_5 , оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, про що надано свідоцтво про смерть у копії серії НОМЕР_1 виданого 20 липня 2026 року Виконавчим комітетом Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (а.с.159).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2026 року клопотання Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про закриття апеляційного провадження в частині вимог до відповідача ОСОБА_5 — задоволено.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року у цивільній справі № 185/8067/25 за позовною заявою Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особа — служба у справа дітей Межиріцької сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів — закрито в частині позовних вимог до ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_4 , передбаченим ст. 360 ЦПК України правом не скористалася та відзиву на апеляційну скаргу позивача не подавала, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 , а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із задоволенням позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_4 , з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , виходив з того, що на час розгляду справи відповідач вчинила дії, які свідчать про її бажання зберегти батьківські права, заінтересованість у збереженні сімейних стосунків з дітьми. Зокрема відповідач стверджувала про те, що наразі їх умови проживання приведені до належного стану, відновлено електропостачання в будинку, полагоджено пічне опалення, відремонтовані двері, є у наявності плита на газових балонах для приготування їжі. Суд першої інстанції вважав, що органом опіки та піклування не перевірено це твердження, не здійснено обстеження умов проживання відповідачів станом на день розгляду справи. Незважаючи на те, що діти були вилучені з родини відповідачів, орган опіки та піклування не довів, що на теперішній час поведінка, зокрема, матері та її спосіб життя становлять загрозу для дітей і їх перебування в родині ОСОБА_4 є небезпечним. Разом з цим суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено, що мати свідомо шкодить дітям, погано ставиться до них, остаточно знехтувала своїми обов`язками, а інтереси дітей вимагають застосування такого крайнього заходу як позбавлення матері та батька батьківських прав. Складні життєві умови в родині та неспроможність батьків забезпечити дітям належне матеріальне утримання не є підставою для позбавлення батьківських прав. Крім того, суд вважав встановленим з пояснень непонолітньої ОСОБА_3 , 2010 року народження, що вона наразі не бажає проживати в родині матері, але при цьому стосунки з матір`ю у неї добрі, мати проявляє до неї любов, отже родинний зв`язок матері з дочкою не втрачений. Спілкування з матір`ю не становить будь-якої небезпеки для ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави для позбавлення матері батьківських прав. Суд вважав, що орган опіки та піклування не довів наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав, а саме її неспроможність забезпечити дітям безпечні умови життя та свідоме ухилення від виконання обов`язків по їх вихованню.

Колегія суддів не погоджується як зі встановленими фактичними обставинами справи, так і з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.23-25)

Батько неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.59)

ОСОБА_4 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с.39).

Відповідач ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 05 червня 2018 року з ОСОБА_5 аж до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживали за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризувались негативно.

Згідно довідки-характеристики від 25 червня 2025 року, виданої сільським головою, подружжя ОСОБА_7 ніде не працюють, не садять город, постійно конфліктують з сусідами, зловживають спиртними напоями, не займаються вихованням дітей. Від жителів села регулярно надходять скарги на їх сім`ю (а.с.26).

Згідно характеристики наданої класним керівником Межиріцького ліцею, ОСОБА_1 , 2017 року народження, у навчанні виявляє неповні можливості, потребує постійного контролю. Дівчинка має охайний вигляд, але не завжди забезпечена всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання. Батьки несистематично забезпечують дівчинку залежно від потреб. ОСОБА_8 не відвідувала школу лише через хворобу (а.с.27).

За змістом цієї характеристики батьки не приділяють належної уваги вихованню ОСОБА_8 . Зокрема, дівчинка регулярно відвідує навчальний заклад, не допускає пропусків без поважних причин, має охайний вигляд, товаришує з однокласниками. Будь-яких психологічних проблем чи педагогічної занедбаності дитина не виявляє.

Межиріцькою гімназією надана характеристика учениці ОСОБА_3 , 2010 року народження згідно якої дівчинка навчається в неповну міру своїх здібностей, інколи пропускає заняття без поважних причин. Поведінка ОСОБА_9 в колективі є задовільною, вона адекватно реагує на зауваження, підтримує дружні стосунки з однокласниками, прояви асоціативної поведінки відсутні. ОСОБА_10 за характером самостійна, розсудлива, товариська. Вихованням ОСОБА_9 займається мати ОСОБА_4 , яка не завжди підтримує зв`язок із закладом освіти та класним керівником. На зауваження мати реагує адекватно, але майже нічого не робить, щоб щось виправити (а.с.28).

Цією характеристикою також не підтверджується повне самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків по вихованню ОСОБА_9 . Дівчинка адаптована в колективі, проявляє певну самостійність, регулярно проходить медичне обстеження, її поведінка є задовільною.

До позовної заяви в якості доказів додані анонімні заяви «жителів села Межиріч» від 26 травня 2025 року та 11 липня 2025 року, за змістом яких в родині ОСОБА_4 відбуваються постійні скандали та бійки, в хаті немає порядку, їжа готується дуже рідко, діти не мають свого кутка, чистої постільної білизни. Батьки постійно випивають і водять до хати сторонніх осіб (а.с. 29, 44).

Також до служби у справах дітей подала заяву бабуся дітей ОСОБА_11 , яка просила звернути увагу на родину свого сина ОСОБА_5 , в якій батьки постійно в нетверезому стані і не займаються вихованням дітей. У помешканні немає світла та води, не прибрано, діти брудні і не завжди нагодовані. Дітей ображають, не звертають на них уваги, коли вони щось просять (а.с.34).

Крім того з заявою до служби у справах дітей звернулася повнолітня дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_12 , яка зазначила, що її мати зловживає спиртними напоями, не приділяє уваги дітям, які постійно перебувають у бабусі, а вдома ходять брудні та голодні. В будинку матері немає світла та газу через наявність заборгованості, постійно перебувають сторонні люди (а.с.43).

До позовної заяви додано декілька актів обстеження умов проживання родини ОСОБА_4 .. Згідно акту від 27 травня 2025 року умови проживання незадовільні, навкруги сморід, купи сміття, відсутні сучасні електроприлади, електропостачання відрізано за борги. Дитячий одяг та постільна білизна брудні, відсутній запас продуктів харчування. На момент відвідування батьки були у стані, схожому на сп`яніння (а.с.30).

Згідно акту від 18 червня 2025 року ОСОБА_5 не пустив комісію до будинку, був у стані, схожому на сп`яніння, поводив себе агресивно. Діти ОСОБА_13 та ОСОБА_2 вийшли з будинку брудні та не доглянуті, повідомили, що мами немає вдома (а.с.36).

Згідно акту від 07 липня 2025 року, у будинку, де проживає сім`я ОСОБА_4 , зламані вхідні двері, в будинок заходять через вікно. В літній кухні сморід та бруд, відсутня їжа, порожній холодильник. В будинок комісія не змогла потрапити через відсутність дверей (а.с.40).

Наказом начальника служби у справах дітей Межиріцької сільської ради від 11 липня 2025 року діти ОСОБА_2 , 2023 року народження, ОСОБА_1 , 2017 року народження, ОСОБА_3 , 2010 року народження, вилучені з родини батьків ОСОБА_7 в родину бабусі ОСОБА_11 (а.с.47).

В подальшому наказом начальника служби у справах дітей Межиріцької сільської ради від 14 липня 2025 року діти ОСОБА_2 , 2023 року народження, ОСОБА_1 , 2017 року народження, ОСОБА_3 , 2010 року народження, передані до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_14 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.57).

Органом опіки та піклування Межиріцької сільської ради Павлоградського району надано висновок, затверджений рішенням в.о. сільського голови від 14 липня 2025 року № 94, про доцільність позбавлення батьківських прав, зокрема, ОСОБА_4 щодо трьох її дітей. Висновок ґрунтується на письмових документах, які додані до позовної заяви. Орган опіки та піклування зазначає у висновку, що ОСОБА_4 постійно зловживає алкогольними напоями, ніде не працює, проживає в антисанітарних умовах, не піклується про здоров`я дітей, їх фізичний та моральний розвиток, не готує дітей до самостійного життя. Постійне зловживання батьками алкогольними напоями створює загрозу життю та здоров`ю дітей (а.с.54-56).

Також колегією суддів встановлено, що відповідачі неодноразово попереджалися про можливість позбавлення їх батьківських прав за ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Декілька разів ОСОБА_4 притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, громадянського суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2026 року у справі № 708/1440/24.

Разом з цим в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 КЦС ВС вказав, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати в майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

Верховний Суд також приділив увагу особливостям підготовки до ініціювання справи щодо позбавлення батьківських прав. Він зазначив, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанова КЦС ВС від 2 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19).

З`ясовуючи фактичні обставин справи та погоджуючись із доводами скаржника, колегія суддів відзначає, що відповідач ОСОБА_4 , яка є матір`ю усіх трьох дітей, є явно неблагополучною особою, яка не здатна забезпечити їм розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що підтверджується письмовими доказами, зокрема, актами обстеження умов проживання дітей у сім`ї ОСОБА_4 від 27 травня 2025 року, 18 червня 2025 року, 07 липня 2025 року, де встановлено істотне порушення санітарно-гігієнічних умов проживання, відсутність елементарних та вкрай необхідних приладів за для забезпечення світла, опалення, входу до помешкання.

Також колегією суддів встановлено з наданих заяв як бабусі дітей ОСОБА_11 , так і їх старшої сестри ОСОБА_12 (а.с.43,44), що є найближчими до дітей людьми, що мати дітей — ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями, діти не завжди нагодовані та охайні, у приміщенні часто бачать сторонніх осіб, що також підтверджується і анонімними заява до відповідних органів співмешканців мела.

Зазначені обставини свідчать про свідоме нехтування матір`ю ОСОБА_4 своїми обов`язками щодо виховання, розвитку, утримання та створення належних домашніх умов для дітей, а, відтак, і є наявною є винна її поведінка, чого суд першої інстанції не врахував.

Також фактичні обставини винної поведінки відповідача ОСОБА_4 щодо відсутності виконання нею батьківських обов`язків підтверджуються і неодноразовим притягненням її до адміністративної відповідальності за статтями КУпАП України щодо невиконання нею батьківських обов`язків, що також характеризує ОСОБА_4 , як безвідповідальну та неуважну особу щодо утримання та розвитку її дітей.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що, хоча відповідач ОСОБА_4 і заперечувала проти позбавлення її батьківських прав щодо її трьох дітей, однак, таке заперечення без доведення доказами виправлення у бік покращення як поведінки матері, так і умов проживання дітей, є недоведеними. Натомість, доказом того, що позивач не встановив навіть у ході розгляду апеляційної скарги таких покращень чи вправлень відповідача, є передача дітей бабусі ОСОБА_11 , яка ними опікувалась впродовж всього часу, коли діти проживали разом із матір`ю, та продовжує опікуватись, створюючи для них стійке середовище та спокійне, безпечне місце для проживання, навчання та розвитку, що є основоположним при розгляді даної справи та найкраще відповідає інтересам дітей.

Також колегія суддів відзначає, що доводи скаржника про неврахування думки неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2010 року народження, є слушними, оскільки дитина пояснювала, що мати зловживає алкогольними напоями та вона не хоче знаходитись із нею, доки вона їх вживає, що свідчить про відразу дитини до матері у зазначеному стані та напруженість у їх стосунках. Такі обставини колегія суддів розцінює, як негативні для усіх дітей, враховуючи, що вік найменшої дитини 3 роки, що потребує значної уваги, відповідальності та тверезого способу життя матері.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується доводами скаржника повністю щодо задоволення позову про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо усіх трьох її дітей, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки усім обставинам справи, як і помилково не встановлено наявної винної поведінки ОСОБА_4 у відношенні до дітей, що знайшло своє підтвердженні при розгляді апеляційної скарги Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Разом з цим колегія суддів, переглядаючи судове рішення першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції не врахував і відповідальності з утримання дітей відповідачем ОСОБА_4 , як матір`ю, хоча і за цією постановою позбавленою батьківських прав, однак не позбавленою обов`язку утримувати їх, що є наслідком необхідності у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення аліментів з ОСОБА_4 на утримання трьох дітей.

Так, відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

За змістом частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 та від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19, та зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

З цього колегія суддів доходить висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь особи, в якої будуть знаходитись під опікою діти ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , аліментів на утримання дітей у розмірі 1/2 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, хоча і вірно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, однак не повно, не всебічно і об`єктивно перевірив доводи позивача, надавши помилково невірну правову оцінку встановленим фактам і доказам і дійшов не обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_4 , що є порушення вимог матеріального та процесуального права і підставами для його скасування.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, приймаючи повністю доводи апеляційної скарги до уваги, враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що встановлені всі правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи порушення норм процесуального та матеріального права, як і встановлено доведення позивачем позовних вимог, що є підставою для їх повного задоволення.

Також, враховуючи результат розгляду позовних вимог позивача колегією суддів, належить переглянути питання судових витрат у справі, на підставі ч.13 ст. 141 ЦПК України, та в силу ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору за подання позову у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2725,20 грн стягнути в дохід держави, а також за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн на користь позивача, який сплатив судовий збір при подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 — задовольнити в частині позовних вимог до ОСОБА_4 .

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року в цій частині — скасувати та ухвалити нове рішення.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , батьківських прав по відношенню до її малолітніх дітей — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь особи, на утриманні якої будуть перебувати діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітня ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір за подання позову у розмірі 2 422,40 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 2725,20 грн в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 41800745, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “28” липня 2026 року.

Повний текст постанови складено “06” серпня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю.Петешенкова

М.О. Макаров