Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №760/33368/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/33368/25

Провадження №2/760/4576/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

з участю секретаря судового засідання Бебешка Д.С., Верганівського Б.І.,

представника позивача Вітер В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевська Олена Анатоліївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вітер В.М., звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевська Олена Анатоліївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві народився Позивач - ОСОБА_1 . Згідно зі Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 28.03.1990 року, батьками Позивача зазначені: батько - ОСОБА_2 , матір - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Києві народилась матір Позивача - ОСОБА_4 . Згідно зі Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 20.02.1969 року, батьками матері Позивача зазначені: батько - ОСОБА_5 , матір - ОСОБА_6 . 30.08.1984 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвали шлюб. Вказане підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_3 від 30.08.1984 року. В подальшому, бабуся Позивача - ОСОБА_6 одружилась на ОСОБА_7 , 1937 року народження, взявши прізвище чоловіка « ОСОБА_8 ». ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 . Після його смерті ОСОБА_9 стала спадкоємицею за законом 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся Позивача - ОСОБА_9 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 від 12.11.2024 року, виданого Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 . За життя спадкодавиця мала двох дітей - матір Позивача, ОСОБА_3 , та її рідну сестру - ОСОБА_10 . Позивач, як онук спадкодавиці, належить до спадкоємців другої черги за законом. Враховуючи наявність двох рідних дітей, онук не міг навіть припустити та сподіватись на отримання від бабусі спадщини. ОСОБА_11 мала складний характер, часто конфліктувала з родичами та неодноразово заявляла членам сім`ї, що все належне їй майно вона вже заповіла стороннім особам, аби ніхто з родини не сподівався на спадщину. Такі заяви були відомі всім членам сім`ї, у тому числі й Позивачу, що формувало у нього стійке переконання про відсутність у нього будь-яких спадкових прав. За зазначених обставин Позивач не мав і не міг мати інформації, що він є спадкоємцем за заповітом, оскільки спадкодавиця багаторазово і публічно стверджувала протилежне - про заповіт на користь третіх осіб. З огляду на наявність спадкоємців першої черги за законом (дітей спадкодавиці), Позивач обґрунтовано вважав, що жодних підстав для спадкування у нього не існує. Лише нещодавно, коли Позивач дізнався, що у квартирі бабусі ніхто не проживає, він вирішив її прибрати. Під час прибирання, відсуваючи шафу, Позивач випадково виявив папку з документами, серед яких містився заповіт від 02.11.2017 року, за яким ОСОБА_9 заповіла все своє майно саме Позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . З огляду на зазначене, Позивач фактично вперше дізнався про існування заповіту, про своє право на спадкування та про необхідність подання заяви про прийняття спадщини. До цього моменту у Позивача не існувало жодних правових підстав вважати себе спадкоємцем, а отже, і причин звертатися до нотаріуса. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, необізнаність про існування заповіту може бути визнана поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, але виключно для спадкоємців, які: - не є спадкоємцями першої черги, не усвідомлювали та не повинні були усвідомлювати наявність у них права на спадкування за законом, не мали об`єктивних підстав знати про існування заповіту. Такі висновки чітко сформульовані пунктами 151-154 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, де зазначено, що необізнаність про наявність заповіту може бути визнана поважною причиною лише тоді, коли заповіт є єдиною підставою для спадкування, а спадкоємець за законом не був закликаний до спадкування попередньою чергою. У такому разі незнання про заповіт є рівнозначним незнанню про саме право на спадкування. Позивач у цій справі повністю відповідає зазначеним критеріям: - Позивач є спадкоємцем другої черги, а отже, не належить до осіб, які повинні були усвідомлювати право на спадкування за законом. Наявність у спадкодавиці дітей (спадкоємців першої черги) повністю виключала для Позивача можливість спадкування за законом. - Спадкодавиця протягом життя навмисно вводила родичів в оману щодо спадкового майна, заявляючи про заповіт на користь третіх осіб. - Заповіт був прихований та випадково знайдений лише після смерті спадкодавиці. Після того, як Позивачем було знайдено заповіт, він оперативно звернувся до державного нотаріусу П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевської Олени Анатоліївни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Відповіддю на заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом №3134/02-31 від 08.11.2025 року, державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевська Олена Анатоліївна відмовила Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та запропонувала звернутися до суду з відповідною позовною заявою. Отже, пропуск Позивачем строку для прийняття спадщини зумовлений об`єктивною, непереборною та незалежною від Позивача причиною, що повністю відповідає критеріям «поважної причини» у розумінні статей 1269, 1270, 1272 ЦК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду. З врахуванням наведеного просив позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевська Олена Анатоліївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити; встановити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України, серії НОМЕР_5 , виданий 13.06.2006, Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рахувати з дня набрання даним рішенням суду законної сили.

02 грудня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 04 грудня 2025 року.

Судом в порядку ч. 2 ст. 27 ЦПК України направлявся запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження юридичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла до суду 18 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевська Олена Анатоліївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено підготовче засідання.

18 березня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним. Київською міською радою розглянуто позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевська Олена Анатоліївна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Бабуся Позивача, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 від 12.11.2024 року, виданого Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що міститься в матеріалах справи. Позивач зазначає, що після смерті бабусі відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 . Проте, Позивачем пропущений строк на прийняття спадщини, який встановлений законодавством, оскільки Позивач не був обізнаний про існування заповіту від 02.11.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_9 заповіла все своє майно саме Позивачу - ОСОБА_1 . Згідно із листом від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Крім того, у відповідності до пунктів 1.3.1 листа від 16 травня 2013 року № 24 753/0/4-13 суду слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Зазначав, що в матеріалах справи наявна постанова державного нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевської Олени Анатоліївни про відмову Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 у зв`язку з пропуском встановленого законом 6-ти місячного терміну для прийняття спадщини. Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить встановити додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, обґрунтовує необізнаністю про наявність заповіту. Отже, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. За приписами ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Отже, Київська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України. Частиною першою, другою статті 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Зважаючи на вищезазначене, просили: 1) розгляд справи проводити без участі представника Київської міської ради; 2) прийняти законне та обґрунтоване судове рішення; 3) про прийняте судове рішення повідомити Київську міську раду у встановленому законодавством порядку.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевська Олена Анатоліївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - закрито; призначено справу до судового розгляду по суті.

Інших процесуальних рішень не вчинялось.

В судове засідання представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Вказав, що померла є бабусею позивача, окрім нього у неї були ще дочки, він не є спадкоємцем першої черги, тож не знав що може бути спадкоємцем після померлої, тому у шестимісячний строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. В подальшому, при здійсненні прибирання у квартирі знайшов заповіт у якому було зазначено, що бабуся заповіла йому належне їй майно.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання представника не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 16).

Згідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_13 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 17).

Відповідно до Свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_8 , ОСОБА_13 після укладання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_14 (а. с. 19).

Таким чином, позивач є онуком померлої.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 26 квітня 1995 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_9 та членам її сім`ї ОСОБА_7 в рівних долях (а. с. 28 - 29).

Як вбачається зі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 02.11.2017 року державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Гриценко О. В., зареєстровано в реєстрі за №8-942, ОСОБА_9 є власником 1 / 2 частини квартири АДРЕСА_1 (а. с. 20 - 23).

Судом також досліджено технічних паспорт на квартиру (а. с. 30 - 33).

Відповідно до Заповіту, посвідченого 02.11.2017 року державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Гриценко О. В., зареєстровано в реєстрі за №8-943, ОСОБА_9 все своє майно рухоме та нерухоме заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 24).

Згідно до Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 25).

Як вбачається з Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №83179156 від 07.11.2025 року, П`ятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №544/2025 після смерті ОСОБА_9 (а. с. 26).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (Вих. №3134/02-31 від 08 листопада 2025 року), відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а. с. 34).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Згідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтями 1216 - 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно до ч. 1 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як вбачається з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1269 Цивільного кодексу визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частина 1 статті 1270 Кодексу визначає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_9 закінчився 10 травня 2025 року.

Таким чином, передбачений законом строк на прийняття спадщини позивачем пропущений.

У ч. 3 ст. 1272 ЦК України зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже віднесення будь-яких обставин до поважних є оціночним та таким, що безпосередньо належить до волі суду та його оцінки.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини; для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч.ч. 2, 3 ст. 1272 ЦК України).

Великою палатою Верховного суду у Постанові від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) сформульовано наступний правовий висновок: «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.»

Судом встановлено, що строк для прийняття спадщини позивачем пропущено у зв`язку з тим, що він не є спадкоємцем першої черги та був необізнаний про існування заповіту померлої, що в сукупності свідчить про поважність причин пропуску строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.

Крім того, суд враховує, що пройшов незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Інших осіб, які б звернулись з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 судом не встановлено. Доказів, які спростовують твердження позивача щодо поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, суду не надано.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 17.10.2018 у справі № 681/203/17-ц при вирішенні питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Вказана правова позиція підтримана і в постановах Верховного суду від 01.06.2020 у справі № 185/777/17, у постанові від 07.04.2020 у справі № 756/9379/15-ц.

Суд вважає, що причини пропуску позивачем строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналізуючи зібрані по справі докази у світлі наведених правових норм та встановлених судом обставин, виходячи із засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності і розумності, враховуючи, що позивач має право на спадщину за заповітом, а також введення воєнного стану в Україні, встановлення у зв`язку з цим обмежувальних заходів, строк який позивач пропустив є незначним, спадщина ніким не прийнята та не визнана судом відумерлою, суд дійшов до висновку, що причини пропуску строку для прийняття спадщини, зазначені позивачем є поважними, а тому є необхідним визначити позивачу додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 не порушує прав та законних інтересів інших осіб.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що строк на прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин, а тому позов необхідно задовольнити та встановити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю два місяці. Такий строк, на думку суду, буде достатнім для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до квитанції ID №7767-1808-4306-5464 від 24.11.2025 року позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевська Олена Анатоліївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з Київської міської ради (місцезнаходження: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь ОСОБА_15 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 1211,20 грн. судового збору сплаченого за подання позову.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Відповідач: Київська міська рада, місцезнаходження: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141.

Суддя І. О. Тесленко