Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №760/10905/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10905/26

Провадження №2-а/760/1403/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Рвачова О.О., звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовна заява обгрунтована тим, що 25.02.2026 року поліцейським батальйону № 4, роти № 4 УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Щуковським Олександром Юрійовичем (надалі Відповідач) складено Постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6724649 від 25.02.2026 року (надалі - Оскаржувана постанова) стосовно ОСОБА_1 (надалі - Позивач) про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП) та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що нібито: "25.02.2026 року о 18 год. 13 хв. в м. Київ, шосе Гостомельське, 2 км водій керував ТЗ не маючи права керування таким ТЗ чим порушив п. 2.1.А ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП ". Щодо недоведеності інкримінованого правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. З огляду на диспозицію ч. 2 ст. 126 КУпАП, наявність складу правопорушення, передбаченого даною нормою, існує за одночасної наявності таких обставин, як: 1) керування транспортним засобом; 2) особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. При цьому, зазначаю, що чинне законодавство, а також Правила дорожнього руху , не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Окрім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 ВС/КАС зазначив, що «Само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування». Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2020 по справі № 204/8036/16-а, до адміністративної відповідальності не може бути притягнено особу, щодо якої відсутні належні та допустимі докази вчинення порушення ПДР саме нею. Разом з тим, Позивач не визнає своєї вини, стверджує, що 25.02.2026 року (з його слів), він взагалі не здійснював керування транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ S 320 CDI д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по шосе Гостомельському, 2 км. Таким чином, з огляду на недоведеність вини Позивача у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Щодо порушення права Позивача на захист при винесенні оскаржуваної постанови. Як вбачається із тексту оскаржуваної постанови, у відповідній графі відсутній підпис Позивача, щодо роз`яснення йому прав та строку оскарження постанови. Вказане документально підтверджує справжню ситуацію на місці події, зокрема факт того, що працівниками патрульної поліції не було роз`яснено Позивачу , як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності його права та обов`язки, в тому числі і права на захист. Крім того, вважає за доцільне окремо зазначити, що зі слів Позивача, працівниками поліції оскаржувана Постанова в його присутності не складалась. З вищевикладеного вбачається, що працівниками поліції було грубо порушено приписи ст. 268, 280 КУпАП та положень ст. 57, 59 Конституції України, що призвело до порушення права Позивача на професійну правничу допомогу. При цьому, звертає увагу суду на те, що Європейським судом з прав людини у чисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших. Аналіз диспозиції та санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП дає підстави стверджувати те, що ці правопорушення відповідають критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. Таким чином, порушення права Позивача на професійну правничу допомогу, передбаченого ст. 59 Конституції України, свідчить про недопустимість доказів, покладених працівниками поліції в основу оскаржуваної постанови. Окрім того, при винесенні оскаржуваної постанови працівник поліції порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 року по справі № 524/9827/16-а. З врахуванням наведеного, просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6724649 від 25.02.2026 року; справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - закрити.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2026 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження; постановлено розгляд даної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Інших процесуальний рішень не приймалось.

27 липня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено наступне. Вважають, що викладені твердження Позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного: Відповідно до оскаржуваної Постанови, 25.02.2026 о 18 год. 13 хв. Позивач керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ S320 CDI номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві, шосе Гостомельське, не мав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) - керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Фактичні обставини справи. 25.02.2026 року о 17 год. 09 хв. 13 сек. під час несення служби на блокпосту, поліцейський висунув зрозумілу та чітку вимогу про зупинку транспортного засобу «MERCEDES-BENZ» S320 CDI номерний знак НОМЕР_1 подавши відповідний сигнал (жест) жезлом із червоним диском / світлоповертачем, що передбачено п.п 8.9 ПДР України. Водій зазначеного транспортного засобу вимогу працівника поліції про зупинку не виконав, не зупинився та продовжив рух. У зв`язку з невиконанням водієм ТЗ Mercedes-BЕNZ д.н.з НОМЕР_1 вимоги про зупинку, було негайно розпочато його переслідування на службовому автомобілі з увімкненими спеціальними світловими сигналами. Для координації дій та блокування вищевказаного транспортного засобу, до переслідування було залучено допоміжний екіпаж патрульної поліції. Згодом транспортний засіб Mercedes було зупинено, під час спілкування з водієм (Позивачем) у нього було виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, а також встановлено відсутність посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним типом ТЗ. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку (як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я) водій категорично відмовився. За результатами виявлених порушень відносно позивача було складено адміністративні матеріали: Протоколи серії ЕПР1 №600706 та №600691, за ст. 122-2 КУпАП (невиконання водієм вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу) та за ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння), за ч. 2 ст. 126 КУпАП (ЕНА №6724649) - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ (відсутня відповідна категорія). Твердження Позивача про нібито відсутність факту керування ним транспортним засобом 25.02.2026 року спростовуються не лише відеозаписами з нагрудних бодікамер поліцейських, а й набранням законної сили рішенням суду, а саме постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2026 у справі № 759/6448/26 де Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Звертають увагу суду, що адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП та за ч. 2 ст. 126 КУпАП складалися поліцейськими одночасно, в межах однієї й тієї ж події, що мала місце 25.02.2026 року о 17:09:13. Відповідно до судового рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/6448/26, факт перебування Позивача за кермом ТЗ «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_1 у вказаний час та день встановлено судом у справі № 759/6448/26. Оскільки обставина керування ТЗ Позивачем 25.02.2026 вже досліджена у вище зазначеній справі та підтверджена постановою від 14.04.2026, факт керування є доведеним а отже у відповідності до ст. 77 КАСУ не потребує додаткового доказування. Таким чином, спроби Позивача заперечити факт керування ТЗ за ч. 2 ст. 126 КУпАП є виключно намаганням уникнути відповідальності за керування автомобілем.

Щодо підтвердження факту відсутності у Позивача права керування ТЗ відповідної категорії. Після зупинки транспортного засобу поліцейськими, з метою встановлення особи керманича та перевірки його спеціального права на керування ТЗ, так як він відповідно до п.п 2.4 ПДР України не надав посвідчення водія відповідної категорії, було здійснено перевірку за допомогою єдиної інформаційної системи - Інформаційного порталу Національної поліції України (ІПНП НПУ). За результатами перевірки відомостей у базі даних ІПНП НПУ було офіційно встановлено, що Позивач не має права керування транспортними засобами відповідної категорії. Згідно з відомостями бази даних ІПНП НПУ, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13.07.2023 року, справа № 758/4079/23 Позивача було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 12 (дванадцять) місяців. Окрім цього, у системі наявний офіційний статус посвідчення водія Позивача: «Зданий на збереження». Оскільки Позивач не відновлював у встановленому законом порядку право керування ТЗ після закінчення строку позбавлення та/або не отримував посвідчення водія відповідної категорії, його дії щодо керування ТЗ «Mercedes-Benz» 25.02.2026 року повністю утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом).

Щодо правомірності винесення Постанови та притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП). Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил Дорожнього Руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР. Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатації транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися н. вимогах цих Правил. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (наділі - Закон) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов`язаний мати - посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; Відповідно до п. 2.1. ПДР Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; У відповідності п. 2.4 ПДР На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1. Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь- які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими. Зазначають, що на протязі розгляду справи Позивач, не надав посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортними засобами. Отже, з урахуванням вищевикладеного можливо зробити висновок, що відсутність вищезазначеного документа у водія виключає його право на керування транспортним засобом. З цього слідує, що Посвідчення водія може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керуванням транспортним засобом, а також на вимогу Інспектора ВОДІЙ ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ ПРЕД`ЯВИТИ ВИЩЕЗАЗНАЧЕНИЙ ДОКУМЕНТ. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП). Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Частиною 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. В розділі IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII Інструкції № 1395) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Зазначають, що Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція) та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", таким чином зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення на портативний нагрудний відеореєстратор № 475807.

Щодо доводів позивача про порушення вимог ст. 268 КУпАП. Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпеченні обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ст. 126 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Такт чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП. Зазначають, що інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Таким чином, Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи, та роз`яснено ст. 63 Конституції України, що зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор № 475807 (49 хв. 00 сек.) відеозапису. За таких обставин відсутні підстави для скасування Постанови з мотивів, наведених в позовній заяві. З врахуванням наведеного просили відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6724649 від 25.02.2026 року, ОСОБА_1 керував ТЗ не маючи права керування таким ТЗ, порушив п.2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року (справа №758/4079/23), визнано ОСОБА_1 , винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З роздруківки щодо ОСОБА_1 (витяг з ІПНП) вбачається, що водійське посвідчення: здано на збереження.

Як вбачається з Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року (справа №759/6448/26), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, 122-2 КУпАП, за якими накладено на нього стягнення в межах санкції, встановленої за більш тяжке правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Крім того, у вказаній Постанові зазначено, що суд бере до уваги, що наявність ключів від автомобіля саме в Ісаченка в той час, як ОСОБА_2 перебувала осторонь, прямо вказує на його статус як водія автомобіля «МЕРСЕДЕС» д.н.з. НОМЕР_1 , утримуючи ключі від якого при собі Ісаченко залишив автомобіль для спілкування з поліцією. Що ж стосується ідентифікованої в суді свідка ОСОБА_2 то згідно з відеозаписом, вона отримала ключі від машини у виді брелка саме від Ісаченка і вже під час його спілкування з поліцією, а її заява про маніпуляції (провертання) ключем для ініціації системи запалення автомобіля класу «МЕРСЕДЕС-БЕНЦ S320 СDI», яким є електронний смарт-ключ додатково вказують про надання нею недостовірних показань з метою свідомого викривлення дійсних обставин справи.Враховуючи викладене, суд критично оцінює показання Ісаченка та свідка ОСОБА_2 , які заперечували статус Ісаченка як водія, як вочевидь недостовірні та спробу уникнути відповідальності, при цьому в основу свого рішення суд кладе інші документовані докази, які узгоджуються між собою.

Судом також досліджено наданий відповідачем відеозапис з портативного реєстратора яким підтверджуються обставини, викладені відповідачем у відзиві.

Також, відеозапис містить у собі розгляд справи про адміністративне правопорушення працівником поліції, з якого порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення не вбачається.

Інших доказів суду надано не було.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають (у тому числі) справи про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.

Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 2 статті 126 КУпАП). У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до пункту 2.1 «а» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно пункту 2.4 «а» ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Зважаючи на те, що правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП, належить до правопорушень з формальним складом, суд дійшов висновку, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, утворює склад правопорушення, визначений у частині другій статті 126 КУпАП.

Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом до його зупинки працівниками поліції, а також те, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія категорії «В». Таким чином, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції. Порушення прав особи суб`єктом владних повноважень судом встановлено не було.

Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Згідно з ст. 31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

В силу вимог встановлених ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб`єктами владних повноважень. У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення суб`єктом владних повноважень судом встановлено не було.

Суд при розгляді адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень має неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України задля недопущення будь - яких зловживань учасниками процесуальними правами шляхом використання судових процедур з метою уникнення покарання за вчинене адміністративне правопорушення всупереч завданням та меті притягнення до адміністративної відповідальності.

При прийнятті рішень у справах з приводу оскарження постанов органів Національної поліції України суд має забезпечувати справедливий баланс між інтересами позивача (особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка звернулась з відповідних позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду) та інтересами суспільства, забезпечення законності та правопорядку в державі.

Саме невідворотність покарання є стримуючим фактором від вчинення правопорушень у майбутньому, що забезпечує досягнення завдань проваджень в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 245 КУпАП, зокрема, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 247 КУпАП , провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно до п.4 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 227, 244, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646).

Суддя І.О. Тесленко