Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №522/9308/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9308/26

Провадження по справі № 1-кп/522/2820/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162510000192 від 13.02.2026 року, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 29.03.2023 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді громадських робіт строком на 100 годин. 02.05.2024 року знятий з обліку у зв`язку із закінченням строку покарання;

- 26.05.2025 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном строком на один рік;

- 10.12.2025 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном строком на три роки;

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 , –

ВСТАНОВИВ:

Викладення обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, достовірно знаючи про те, що на всій території України діє воєнний стан, який був введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, на території України, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який у подальшому неодноразово продовжувався, в останнє Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженого Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 02.02.2026 року, близько 06:11 годин ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 32, виявив біля парадного входу до будинку велосипед марки «MOSHIMA-CROSSOVER», який був не пристебнутий запобіжним тросом та замком, що належав ОСОБА_6 , і яким вирішив таємно заволодіти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, підійшов до вказаного велосипеда, після чого, взявшись за кермо велосипеду покотив його у невідомому напрямку.

Заволодівши вищевказаним майном, ОСОБА_3 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4 187 гривень 50 копійок.

Дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини які викладено у обвинувальному акті. Пояснив, що він йшов із подругою. Точну дату він не пам`ятає, було холодно, але був ранок приблизно 06:00 годин, вони зайшли на подвір`я за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 38, побачили велосипед жовтого кольору марки «Moshima», який не був пристебнутий запобіжним тросом. ОСОБА_3 вирішив взяти велосипед покататись, а потім повернути. Однак він так і не повернув велосипед, та в подальшому на ньому катався, поки його не знайшли і не забрали працівники поліції. Про те, що наразі в країні діє воєнний стан, знав.

У вчиненому щиро кається, просив вибачення, вказав, що не розуміє чого це зробив, але наразі зробив відповідні висновки для себе. Шкоду відшкодовано шляхом повернення майна. Просив суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та призначити покарання на розсуд суду.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 70 КК України, врахувати вирок Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 року, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць.Долю речових доказів просив вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Велосипед вважати повернутим власнику, а диск зберігати в матеріалах кримінального провадження. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому до вступу вироку в законну силу просив залишити без змін.

Захисник просив суд суворо не карати його підзахисного та призначити йому мінімальне покарання.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. В матеріалах кримінального провадження міститься заява, в якій останній просив проводити судовий розгляд даного провадження без його участі у зв`язку із зайнятістю на роботі.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю доведена.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України: за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Мотивування прийнятого рішення.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання, конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, із середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає у м. Одеса, у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, раніше судимий, вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового терміну, на шлях виправлення не став, та те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Як обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Згідно ч.1 ст. 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 року за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, при цьому не відбувши його, вчинив нове кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_3 покарання на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, застосувавши в даному випадку принцип часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком суду, остаточно призначивши йому до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

Суд дійшов до переконання про неможливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, і вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.

Обмежень, які б перешкоджали суду призначити ОСОБА_3 даний вид покарання у виді позбавлення волі, під час судового розгляду не встановлено.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України, з урахуванням положень ст. 71 КК України, судом не встановлено.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу, процесуальних витрат, та речових доказів.

Судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_3 під час досудового розслідування обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.05.2026 року, який в подальшому під час судового розгляду було продовжено, та до вступу вироку в законну силу його слід залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню в строк покарання ОСОБА_3 термін його попереднього ув`язнення у період з 15.05.2026 року по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

На підставі ст. 122, 124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судово-товарознавчої експертизи №707 від 27.04.2026 року – 458 гривень 01 копійок, що документально підтверджено прокурором.

Арешти на майно у даному кримінальному провадженні не накладалися.

Цивільні позови у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65, 71, 185 КК України, ст. 100, 122, 124, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, –

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, до покарання призначеного ОСОБА_3 за даним вироком, приєднати частково невідбуте ним покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 року, та остаточно ОСОБА_3 призначити до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою – залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 термін його попереднього ув`язнення у період з 15.05.2026 року по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судово-товарознавчої експертизи №707 від 27.04.2026 року, розміром 458 (чотириста п`ятдесят вісім) гривень 01 (одна) копійка.

Арешти у даному кримінальному провадженні не накладались. Цивільні позови не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- оптичний диск формату DVD-R з відеозаписами під назвою «D27_20251123081700», «D17_20251123082059» – зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- велосипед марки «MOSHIMA-CROSSOVER» в корпусі жовтого кольору, з діаметром коліс 26 дюймів– вважати повернутим власнику – потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_7