Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №522/3037/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 522/3037/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Осипова Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу № 522/3037/25 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та за зустрічними позовами: ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно; ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно; ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з даним позовом до відповідачів, в якому просила суд:

1) Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 в 1/3 квартири (1/12 в усієї квартирі), загальною площею 79 кв.м, свідоцтво про право власності на житло від 06.12.2006 року за № НОМЕР_1 розташованої за адресою АДРЕСА_1 ; Вартість частки,що успадкувала ОСОБА_3 складає 179 691,75 грн.

2) Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 садового будиноку «А-2», свідоцтво про право власності від 04.04.2012 року, розташований за адресою АДРЕСА_2 . Вартість частки, яку успадкувала ОСОБА_3 складає 262 090,25 грн.

3) Визнати право власності за ОСОБА_3 на 1/4 земельної ділянки загальною площею, 0,0622 га ,Державний акт на право приватної власності на землю, 1-ОД №083636, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності нам землю від 04 травня 2000 року, кадастровий номер 5123755100:01:003:1799 розташованої за адресою АДРЕСА_2 . Вартість частки, яку спадкує ОСОБА_3 складає 10 592,37 грн.

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси від 28.02.2025 року передано на розгляд за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 року справу передано на розгляд судді Панасенку Є.М.

Ухвалою судді від 28.03.2026 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження, а позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 16.04.2025 року відкрито провадження у справі даній за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

08.05.2025 року, засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Також, з зустрічним позовом до суду звернувся ОСОБА_4 з вимогами до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Крім того, зустрічний позов заявлено ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

16.06.2025 року до суду від ОСОБА_3 надійшли заперечення проти об`єднання зустрічних позовів з первісним позовом в одне провадження, в яких вона зазначає, що зустрічні позовні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подані з підстав та обставин відмінних та не пов`язаних з первісним позовом. Зустрічні позовні заяви подані до неналежного відповідача, на думку ОСОБА_3 , державний нотаріус безпідставно, за відсутністю спору у рамках нотаріального провадження у спадковій справі № 614/2012, відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва на частку подружжя та свідоцтва на частку у спадщині, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у видачі свідоцтв на частки у спадщині, отож, на її думку, відповідачем за їх позовами має бути Приморська Державна нотаріальна контора у м. Одесі.

15.07.2025 року до суду від представника ОСОБА_2 – адвоката Осипова Б.В. надійшли пояснення на заперечення ОСОБА_3 , в яких він зазначив, що доводи викладенні у запереченнях суперечать заявленому ОСОБА_3 позову, в частині права ОСОБА_2 на частку у праві спільної сумісної власності подружжя та на частку, як спадкоємця першої черги. Зазначає, що частка ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку та садовий будинок складає 1/8 частку, а не як вона заявляє у позові 1/4, у свою чергу, частка ОСОБА_2 у спірному майні складає 5/8 частки (1/2 частка у праві спільної сумісної власності + 1/8 частки у спадщині (1/2 частка : 4). Адвокат Осипов Б.В. вважає, що розгляд зустрічного позову ОСОБА_2 разом з первісним позовом ОСОБА_3 є доцільним, адже, задоволення зустрічного позову частково виключає задоволення первісного позову. Посилаючись на судову практику, зазначає, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину.

15.07.2025 року до суду від представника ОСОБА_5 – адвоката Бурди Т.С. надійшло клопотання, в якому вона просить здійснювати розгляд справи за її відсутності та відсутності ОСОБА_5 . Зустрічний позов ОСОБА_5 підтримує у повному обсязі. Адвокат Бурда Т.С. зазначає, що ОСОБА_5 отримано зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Адвокат Бурда Т.С. вважає, що сумісний розгляд первісного позову ОСОБА_3 та зустрічних позовів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є доцільним, адже, позови виникли з одних правовідносин та задоволення зустрічних позовів частково виключить задоволення первісного позову.

У підготовче засідання від 16.07.2025 р. з`явилися ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 – адвокат Осипов Б.В., інші учасники не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 – адвокат Осипов Б.В. просив прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_3 заперечувала проти об`єднання зустрічних позовів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з підстав аналогічних тим, що були нею викладені у письмових запереченнях раніше поданих до суду.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.07.2025 року об`єднано в одне провадження за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, зустрічний позов - ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та зустрічний позов - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 залишено без руху.

21.07.2025 року до суду від представника ОСОБА_5 – адвоката Бурди Т.С. надійшла заява про усунення недоліків зустрічного позову.

04.08.2025 року до суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на зустрічні позови ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в якому вона зазначила, що не має заперечень щодо розрахунку часток у спадковому нерухомому майні, викладених у зустрічних позовних заявах, відтак, не є порушником прав позивачів за зустрічними позовами. Також, до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування у державного нотаріуса матеріалів спадкової справи № 614/2012.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.08.2025 рокуоб`єднано в одне провадження вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.08.2025 року витребувано від державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Ворсуляк А.М. належним чином завірену копію спадкової справи № 614/2012.

10.09.2025 року до суду від представника ОСОБА_2 – адвоката Осипова Б.В. надійшла заява про визнання позову, якою первісний позов ОСОБА_3 визнав частково, а саме: визнав право ОСОБА_3 на 1/12 (одну дванадцяту) частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право ОСОБА_3 на 1/8 (одну восьму) частку садового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та на 1/8 (одну восьму) частку земельної ділянки, з кадастровим номером 5123755100:01:003:1799. Зустрічні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнав повністю.

30.09.2025 року до суду від представника ОСОБА_5 – адвоката Бурди Т.С. надійшла заява про визнання позову, у якій вона просила прийняти часткове визнання первісного позову ОСОБА_3 та повне визнання зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Також, у даній заяві просила здійснювати розгляд за відсутності ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 , задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5 у повному обсязі.

02.10.2025 року до суду від ОСОБА_4 надійшла заява про визнання позову, у якій він просить прийняти часткове визнання первісного позову ОСОБА_3 та повне визнання зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Також, у даній заяві просив здійснювати розгляд за його відсутності та задовольнити його зустрічний позов у повному обсязі.

06.10.2025 року до суду від ОСОБА_3 надійшов відзив, аналогічний тому, що нею було подано 04.08.2025 року.

21.10.2025 року до суду від Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Ворсуляк А.М. надійшла копія спадкової справи № 614/2012.

У підготовче засідання від 27.10.2025 року з`явилася первісний позивач ОСОБА_3 , інші учасники не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

04.11.2025 року до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування доказів з КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР та КП «ОРБТІ».

13.11.2025 року до суду від ОСОБА_3 надійшла зава про виправлення описки в ухвалі від 16.04.2025 року

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.11.2025 р. внесено виправлення описки в ухвалу від 16.04.2025 року.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.02.2026 р. застосовано заходи процесуального примусу до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради у виді накладення штрафу. Повторно витребувано від комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської належним чином завірені копії наявних правовстановлюючих документів на квартиру, за адресою АДРЕСА_3 .

24.02.2026 року до суду від Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, на виконання ухвали суду від 16.04.2025 р., надійшли витребувані документи.

10.03.2026 року до суду від КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР надійшла заява про скасування заходів процесуального примусу.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.03.2026 р. відмовлено у задоволенні заяви директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради Швець Н.В. про скасування заходів процесуального примусу, накладених ухвалою суду від 17.02.2026 року.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2026 р. о 13 год. 00 хв.

У судове засідання від 12.05.2026 р. з`явилися позивач за первісним позовом ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 – адвокат Осипов Б.В., інші учасники не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

ОСОБА_3 виступила зі вступним словом, у якому підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. На запитання представника ОСОБА_2 – адвоката Осипова Б.В. щодо наявності заперечень проти розміру частки, заявленої ОСОБА_2 , вона відповіла, що не заперечує проти зазначеної частки та частки інших позивачів за зустрічними позовами, про що вже зазначала у відзиві. На уточнююче запитання представника про те, що за таких обставин первісний позов не може бути задоволений у повному обсязі, Кандрашина А.В. зазначила, що просить присудити їй лише те, що їй належить за законом та те, що вона не може отримати вже 13 років.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Осипов Б.В. виступив зі вступним словом, у якому підтримав зустрічний позов ОСОБА_2 у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Заслухавши вступні слова та пояснення сторін, суд перейшов до дослідження доказів. Наступне судове засідання призначено на 08.07.2026 р. на 13 год. 00 хв.

У судове засідання від 08.07.2026 р. не з`явилася позивач ОСОБА_1 не з`явилась, подала заяву про відкладення розгляду справи.

05.08.2026 року за первісним позовом ОСОБА_3 , з`явилися позивач за первісним позовом ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 – адвокат Осипов Б.В. Судом завершено дослідження доказів у справі. В судових дебатах виступили присутні учасники справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір зі спадкових правовідносин, а саме з приводу спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народження після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено та визнається сторонами, що після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одесі заведено спадкову справу № 614/2012.

Коло спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_7 складають: ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_5 (дочка) та ОСОБА_4 (син), які є спадкоємцями першої черги.

До складу спадкового майна, яке є предметом спору у даній справі, входить:

1) 1/3 (одна третя) частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) земельна ділянка, площею 0,0622 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755100:01:003:1799.

Судом встановлено, що 04.05.2000 р., на підставі рішення Виконкому Овідіопольської селищної Ради народних депутатів від 22.12.1998 р. № 304, спадкодавцеві ОСОБА_7 видано державний акт на право приватної власності на землю І-ОД № 083636, а саме: на земельну ділянку, площею 0,0622 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755100:01:003:1799.

06.12.2006 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та спадкодавцеві ОСОБА_7 в рівних частках належить квартира, загальною площею 79,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

04.04.2012 р., на підставі рішення Виконкому Овідіопольської селищної Ради від 24.02.2012 р. № 277, спадкодавцеві ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: на садовий будинок, з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 140,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, законодавством передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить спільно подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (рахунки у банках, транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

У постановах Верховного Суду від 18.06.2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) та від 07.10.2020 року у справі № 752/7501/18 (провадження № 61-4114св20) зроблено висновки про те, що тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Тлумачення ст. 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17.

Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Житло, набуте кожним з подружжя за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є особистою приватною власністю кожного з них.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що 1/3 частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає поділу між спадкоємцями ОСОБА_7 у рівних частках, тобто, по 1/12 кожному зі спадкоємців (1/3 (одна третя) частки : 4).

При цьому, суд дійшов висновку, що на спірну земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За змістом ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, відбувається одночасний перехід права власності на земельну ділянку.

Системний аналіз змісту ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 6.27 постанови від 16.06.2020 р. у справі № 689/26/17 дійшла до наступного висновку:

«Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства».

У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 686/9580/16 зроблено висновок про те, що земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите у шлюбі, а про частку із земельного фонду. Водночас, якщо на такій земельній ділянці розташований будинок чи інша споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу цього майна право на земельну ділянку переходить до особи, якій виділено відповідну частку у спільному майні, відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Таким чином, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Враховуючи наведені положення та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що хоча спірна земельна ділянка була набута спадкодавцем ОСОБА_7 у порядку безоплатної приватизації, однак на ній подружжям було збудовано садовий будинок, який є спільною сумісною власністю. Отже, до дружини – ОСОБА_2 перейшло право власності на цю земельну ділянку.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 р. у справі № 504/3831/19 дійшов аналогічного висновку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка та розташований на ній садовий будинок є спільним сумісним майном подружжя, а частки спадкодавця ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності є рівними та становлять по 1/2 (одній другій).

Враховуючи наявність чотирьох спадкоємців майна ОСОБА_7 , то частка ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та побудований на ній садовий будинок складає 5/8 (1/2 частка належить ОСОБА_2 як одній з подружжя та 1/8 частка успадковується нею як однією з спадкоємців), інші спадкоємці - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 успадковують по 1/8 частки кожний.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість і достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених в судовому засіданні обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи вищенаведене, а також принцип справедливості, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічні позови задоволенню у повному обсязі.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/12 (одну дванадцяту) частку квартири, загальною площею 79,0 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/8 (одну восьму) частку садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 140,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/8 (одну восьму) частку земельної ділянки, площею 0,0622 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755100:01:003:1799.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/12 (одну дванадцяту) частку квартири, загальною площею 79,0 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 140,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , та визначити, що частка у праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на цей садовий будинок становить 1/2 (одну другу) частку.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/8 (п`ять восьмих) частки садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 140,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати земельну ділянку, площею 0,0622 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755100:01:003:1799, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , та визначити, що частка у праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на цю земельну ділянку становить 1/2 (одну другу) частку.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/8 (п`ять восьмих) частки земельної ділянки, площею 0,0622 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755100:01:003:1799.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/12 (одну дванадцяту) частку квартири, загальною площею 79,0 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/8 (одну восьму) частку садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 140,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/8 (одну восьму) частку земельної ділянки, площею 0,0622 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755100:01:003:1799.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/12 (одну дванадцяту) частку квартири, загальною площею 79,0 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/8 (одну восьму) частку садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 140,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/8 (одну восьму) частку земельної ділянки, площею 0,0622 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755100:01:003:1799.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06.08.2026 року.

Головуючий: Є. М. Панасенко