Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №521/12164/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/12164/26

Номер провадження № 2/521/8223/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників, представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – не з`явився;

від ОСОБА_1 – не з`явилася.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів » (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ – 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-10633747 від 23.09.2025 року у загальному розмірі 10455 грн. 60 коп. та стягнення сплаченого судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 23.09.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-10633747, який підписано електронним підписом Позичальника.

В подальшому, представник позивача зазначив, що 22.04.2026 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №22042026-МК/ЄПАБ, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає ТОВ «ФК «ЄПАБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄПАБ» приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 22.04.2026 року до Договору факторингу № 22042026-МК/ЄПАБ від 22.04.2026 року, ТОВ «ФК «ЄПАБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у загальному розмірі 10455 грн. 60 коп., з яких: залишок по тілу кредиту – 6192 грн., залишок по відсоткам – 2763 грн. 60 коп., штрафні санкції.

Представник позивача зауважив, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 22.04.2026 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, в зв`язку із чим ОСОБА_1 має загальну непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄПАБ» за кредитним договором № 00-10633747 від 23.09.2025 року у розмірі 10455 грн. 60 коп., з яких: залишок по тілу кредиту – 6192 грн., залишок по відсоткам – 2763 грн. 60 коп., штрафні санкції у розмірі 1500 грн.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 15.07.2026 року у справі №521/12164/26 було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

27.07.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву (вх. №54671), у якому відповідачка просить суд: частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄПАБ», зменшити розмір стягнення за кредитним договором №00-10633747 від 23.09.2025 року, шляхом списання всіх відсотків до суми тіла кредиту з огляду на особливий статус відповідача, справу розглядати за відсутності сторін. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами відзиву на позов, відповідачка вказала, що вона не заперечує факт укладання кредитного договору № 00-10633747 від 23.09.2025 року та отримання грошових коштів. При цьому відповідач пояснила, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 .

Крім того, відповідачка зазначила, що її чоловік, ОСОБА_2 є учасником бойових дій та в період з 16.06.2025 року по 21.06.2025 року, з 05.07.2025 року по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Чернігівській області, Новгород-Сіверському районі, Семенівської міської територіальної громади.

Таким чином, на переконання відповідачки, оскільки вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який наразі проходить військову службу з 17.02.2024 року (призваний за мобілізацією), та виходячи зі змісту п.15. ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не вбачається підстав для нарахування і стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.

06.08.2026 року через підсистему «Електронний Суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №57518), у якій позивач просить суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄПАБ» задовольнити у повному обсязі. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами відповіді на відзив, позивач, посилаючись на обставини, зазначені ним у позовній заяві, наголошує на безпідставності доводів відповідача, зазначених ним у відзиві на позов, оскільки між первісним позикодавцем та відповідачем було укладено реальний електронний консенсуальний договір по наданню коштів у кредит, за закінченням якого позичальник мав повернути позичені кошти із процентами за їх користування.

Представник позивача зауважив, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до Відповідача. Всі нараховані відсотки, нараховувались виключно первісним кредитором відповідно до умов укладеного Договору. Відповідач здійснював часткову сплату боргу за кредитним договором, однак з порушення умов договору не в повному обсязі. Оплати здійснені відповідачем були зараховані первісним кредитором на погашення тіла кредиту, відсотків відповідно до умов кредитного договору. Тобто, Відповідач здійснював дії направлені на погашення заборгованості, це свідчить про те, що Відповідач усвідомлював форму оформлення кредитного договору, погодився с його умовами, отримав кредитні кошти та намагався сплатити кредит. Однак по невідомим Позивачу обставинам, або в зв`язку з скрутним фінансовим становищем Відповідач перестав сплачувати заборгованість, що не є підставою для відмови в задоволені позовних вимог.

Крім того, представник позивача заначив, що відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Згідно ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», листа Національного Банку України № 18-112/48620 від 02.09.2014 року, листа Міністерства оборони України № 332/2/7142 від 21.08.2014 року позичальник повинен повідомити, що проходить військову службу, надати підтверджуючий документ (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу із наказу або довідку про зарахування до списків військової частини).

Також представник позивача наголосив, що відповідно для припинення нарахування відсотків за користування кредитом Відповідач зобов`язаний був повідомити Первісного кредитора про статус свого чоловіка з моменту його мобілізації, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування процентів за користування коштами на підставі умов укладених договорів і як наслідок, отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування відсотків.

Представник позивача вважає, що заборгованість за договором була нарахована Первісним кредитором на підставі умов кредитного договору, та в подальшому, дані нарахування було відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договорами факторингу - проценти за кредитним договором є правомірно нарахованими відповідно до істотних умов кредитних договорів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, що судом розглянуте та задоволене.

Відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася в судове засідання, про час та місце розгляду справи відповідачка була сповіщена належним чином. В прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідачка просила суд розглядати справу без її участі, що розглянуто судом та задоволено.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відмовою в іншій частині, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 23.09.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-10633747, який підписано електронним підписом Позичальника.

Відповідно до Договору п.1.1. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до Договору п.1.2. сума ліміту кредитної лінії складає: 6000 грн. Тип Кредиту – кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.

Відповідно до Договору п.1.3. строк дії кредитної лінії: 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту Кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) – 18.09.2026 року, згідно умов пункту 3.7 цього Договору.

Відповідно до Договору п.1.5. Тип процентної ставки – фіксована.

Відповідно до Договору п.1.5.1. Стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).

Відповідно до Договору п.1.6. Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 1200 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.

Відповідно до Договору п.2.2. цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Договору п.2.10. Кредитодавець зобов`язаний надати Кредит у дату надання/видачі Кредиту: 23.09.2025 року, сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6000 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Відповідно до Договору п.3.1. нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі суми кредиту з поточного рахунку Кредитодавця до дня фактичного повного повернення Кредиту протягом строку дії кредитної лінії.

Відповідно до Договору п.3.2. нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”. До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення Кредиту (крім випадку, фактичного повернення Кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення Кредиту).

Відповідно до Договору п.3.3. проценти за користування Кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування Кредитом та оплачуються згідно умов пункту 1.4 цього Договору.

Відповідно до Договору п. 6.4. у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором, Сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу.

З вищевказаним кредитним договором ОСОБА_1 була ознайомлена, цей договір підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора 06113.

Додатком №1 до Договору кредитної лінії №00-10633747 від 23.09.2025 року, сторони також погодили графік платежів, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 06113.

23.09.2025 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором 61550, де також були погоджені всі умови кредитування.

Відповідно до додаткової інформації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» вбачається, що ТОВ «ПрофітГід» відповідно до Договору №00-10633747 від 23.09.2025 року перерахувало ОСОБА_1 кошти у розмірі 6000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , дата/час перерахування – 23.09.2025 року 09:25:47.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» станом на 22.04.2026 року відповідач має заборгованість у розмірі 10455 грн. 60 коп., з яких: сума заборгованості за основним боргом – 6000 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами – 2763 грн. 60 коп., сума заборгованості за комісіями – 192 грн., штрафні санкції – 1500 грн.

22.04.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №22042026-МК/ЄАПБ, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» передало за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» прийняло права вимоги до боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №22042026-МК/ЄАПБ від 22.04.2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у загальному розмірі 10455 грн. 60 коп.

Доказів погашення заборгованості ані первісному кредитору, ані позивачу з боку відповідача матеріали справи не містять.

Разом з тим, судом встановлено, що 05.01.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №16.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_3 вбачається, що 17.02.2024 року ОСОБА_2 призваний у ЗСУ за мобілізацією.

Відповідно до довідки № 2859 від 20.05.2025 року, старший солдат ОСОБА_2 дійсно з 16.06.2025 року по 21.06.2025 року, з 05.07.2025 року по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 року по 07.08.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Чернігівській області, Новгород-Сіверському районі, Семенівської міської територіальної громади.

11.11.2025 року ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_4 .

Інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за договором позики.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» `пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис` за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

З змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 526, ч. 1 ст. 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України висловленій в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від о6ов`язку погашення кредиту взагалі".

Тобто, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

На підставі ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом із матеріалів, наявних у справі, встановлено, що відповідач має правовідносини у сфері надання позики.

Так, як встановлено судом, 23.09.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-10633747, та відповідно до умов Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором, сума ліміту кредитної лінії складає 6000 грн.

Як встановлено судом, відповідно вказаного вище договору сторонами визначено параметри та умови кредиту, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. З вищевказаним договором відповідачка ОСОБА_1 була ознайомлена, цей договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразового ідентифікатора 06113.

Відповідно до додаткової інформації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» вбачається, що ТОВ «ПрофітГід» відповідно до Договору №00-10633747 від 23.09.2025 року перерахувало ОСОБА_1 кошти у розмірі 6000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , дата/час перерахування – 23.09.2025 року 09:25:47.

В подальшому, за договором факторингу, права вимоги до відповідача було відступлено на користь позивача, який і звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним вище кредитним договором, у зв`язку із неповерненням ОСОБА_1 первісному кредитодавцю кредитних коштів.

Тобто, як встановлено судом, відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у належному обсязі, з огляду на що у неї виникла заборгованість у нарахованому позивачем розмірі, відтак вимоги останнього в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №00-10633747 від 23.09.2025 року основної суми заборгованості у розмірі 6000 грн., перерахування яких на рахунок відповідачки під час розгляду даної справи підтверджено належними та допустимими доказами, потребують задоволення. При цьому, відповідачка за доводами відзиву на позов визнала такі вимоги до неї у повному обсязі та фактично проти вимог про стягнення з неї основної суми заборгованості за кредитним договором не заперечувала.

Водночас, судом під час розгляду справи встановлено, що до основної суми боргу ввійшла комісійна винагорода для позикодавця у розмірі 192 грн.

Як встановлено судом, укладений між сторонами кредитний договір має п. 1.6, яким визначено розмір комісії за надання коштів у кредит.

Так, згідно із абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно із додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальними витратами за споживчим кредитом, є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що встановлення комісії за надання послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, зазначених в Договорі № 00-10633747 від 23.09.2025 року є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 192 грн., а тому позовні вимоги позивача в цій частині, є необґрунтованими та задоволення не потребують.

Щодо нарахованих позивачем відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

Питання щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає відповідний Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до ст. 1 якого визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Статтю 14 доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014; в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-IX від 27.07.2022 - щодо застосування змін див. пункт 2 розділу II; в редакції Законів № 3621-IX від 21.03.2024, № 3633-IX від 11.04.2024; частина п`ятнадцята статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-IX від 14.01.2025.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 року №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу Закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців та членів їх родин без виключення.

Ці положення внесені до зазначеного Закону України 11.04.2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року.

Так, у даній справі судом встановлено, що 05.01.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №16.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_3 вбачається, що 17.02.2024 року ОСОБА_2 призваний у ЗСУ за мобілізацією.

Відповідно до довідки № 2859 від 20.05.2025 року, старший солдат ОСОБА_2 дійсно з 16.06.2025 року по 21.06.2025 року, з 05.07.2025 року по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 року по 07.08.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Чернігівській області, Новгород-Сіверському районі, Семенівської міської територіальної громади.

Відтак, у даному разі, враховуючи те, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який наразі проходить військову службу з 17.02.2024 року, а спірний договір між нею та фінансовою установою було укладено 23.09.2025 року, суд вважає наявними підстави для застосування до позичальника, як до особи, яка має статус члена сім`ї військовослужбовця, положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», як пільг по нарахованим первісним кредитодавцем відсоткам у період з 23.09.2025 року по 12.01.2026 року у розмірі 2736 грн. 60 коп. та вважає наявними підстави для списання фінансовою установою відсотків за користування кредитом у обрахованому вище розмірі.

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь штрафу у розмірі 1500 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а саме п. 18. Законодавцем унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи те, що на час ухвалення судом цього рішення воєнний стан в Україні не скасовано, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованого штрафу за період дії воєнного стану у розмірі 1500 грн. задоволення не потребують, а відповідно в цій частині слід позивачу відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором потребують часткового задоволення, а саме стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 6000 грн. (тіло кредиту), з відмовою в іншій частині.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам потребує стягнення судовий збір в розмірі 1528 грн. 22 коп.

Керуючись ст.526,625,1048,1050,1054 ЦК України, ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів » (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ – 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ – 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №00-10633747 від 23.09.2025 року у розмірі 6000 грн., та судовий збір у розмірі 1528 грн. 22 коп.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ – 35625014) про стягнення із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) нарахованих: комісії у розмірі 192 грн., відсотків за користування кредитними коштами – 2763 грн. 60 коп., штрафу – 1500 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.08.2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ – 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Н.О. Шевчук