Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №521/13702/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/13702/26

Номер провадження 3/521/4165/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Федоренко Т.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Військовослужбовець військової служби по мобілізації, солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , зарахований до списків частини згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 року №323 та водій 2 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 . 30.07.2026 року близько о 10:30 годин, стало відомо, що водій 2 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 не повернувся до розташування автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 після проходження військово-лікарської комісії у ВМКЦ Південного регіону м.Одеса. На телефоні дзвінки не відповідав. Пошукові дії не дали результату. Місце знаходження військовослужбовця не відомо. Особиста зброя АК-74 № НОМЕР_2 та боєприпаси 5,45 мм в кількості 120 шт. закріплені за зазначеним військовослужбовцем, здані під охорону та знаходяться в кімнаті зберігання зброї. Про відсутність зазначеного військовослужбовця стало відомо з рапорту командира автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 (вх. № 5313 від 30.07.2026). Факт самовільного залишення частини стався у зв`язку з особистою недисциплінованістю військовослужбовця, що тягне за собою відповідальність до ч.5 ст.407 ККУ “Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або бойовій обстановці”. На момент надання доповіді повідомлень щодо загибелі, поранення, даних про вчинення кримінального правопорушення не надходило. З рапорту командира автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 (вх. №5346 від 31.07.2026) стало відомо, що водій 2 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 31.07.2026 року о 16.30 добровільно повернувся до місця несення служби після самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 . З пояснення солдата ОСОБА_1 відомо, що 30.07.2026 після проходження військово-лікарської комісії у ВМКЦ Південного регіону м.Одеса він не повернувся до тимчасового розташування автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з вирішенням своїх особистих питань, і саме з цією метою вимкнув мобільний телефон. Вину свою визнає. З пояснення водія 2 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 встановлено, що він був свідком відсутності солдата ОСОБА_4 в розташуванні автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , телефонував та залучався на пошуки даного військовослужбовця. Результату дані дії не дали. З пояснень водія 1 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 відомо, він був залучений на пошуки солдата ОСОБА_4 в розташуванні автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 де фактично проживав даний військовослужбовець. Пошук солдата ОСОБА_4 був без результатний.

Таким чином, за викладених вище обставин солдат ОСОБА_1 вчинив порушення статутних обов`язків та безпосередньо вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи протиправно і умисно, всупереч інтересам служби 30.07.2026 не виходив на зв`язок, що унеможливлювало його місце знаходження, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 КУпАП “ Самовільне залишення військової частини або місця служби”.

За даним фактом командиром в/ч НОМЕР_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.08.2026 року №29 відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.172-11 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, розкаявся, просив його суворо не карати та призначити стягнення у виді штрафу з розстрочкою на 10 місяців у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 №303/2014, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 № 1126-VI1, відповідно до підпунктів 1, 17, 20 частини 1 статей 106, 112 Конституції України та статей 4, 11 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” № 3543-ХІІ від 21.10.1993 на території України оголошено про проведення часткової мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України” № 1932-ХІ1 від 06.12.1991 та статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” №3543-Х1І від 21.10.1993 особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб” № 1952-VIIІ від 16.03.2017 (набрав законної сили 16.04.2017) внесено зміни до глави 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вчинення військовослужбовцями військових адміністративних правопорушень в умовах особливого періоду. Отже, в Україні діє особливий період.

Відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до ст.ст.11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов`язки, а також утримуватись шкідливих для здоров`я звичок.

Відповідно до ст.ст.127,241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Диспозиція ч.1 ст.172-11 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.

Диспозицією ч.3 ст.172-11 КУпАП передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Як убачається із диспозиції ч.4 ст.172-11 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення військовослужбовцем строкової служби або військовослужбовцем (крім строкової військової служби), або військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП - діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 01.08.2026 року №29, поясненнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відповідно до яких останні підтверджують обставини викладені в протоколі, рапортом командира автомобільної роти в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_8 від 30.07.2026 року про не повернення ОСОБА_1 до розташування автомобільної роти в/ч НОМЕР_1 , рапортом командира автомобільної роти в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_8 від 31.07.2026 року про повернення ОСОБА_1 до розташування автомобільної роти в/ч НОМЕР_1 , поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких останній підтверджує обставини викладені в протоколі, заявою ОСОБА_1 про визнання вини.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, обставини справи, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення у виді накладення штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 12 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виплати штрафу, суд зважає, що у чинному КпАП України відсутня стаття, яка б передбачала розстрочку сплати штрафу та порядок розгляду даного питання судом. Однак, у діючому Кримінальному кодексі України та Кримінальному процесуальному кодексі України наявні відповідні статті, які передбачають можливість розстрочення штрафу та визначають порядок розгляду питання про розстрочку, а тому, при розгляді даного клопотання вважаю за необхідне застосувати аналогію права.

Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КпАП України.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частина 4 ст. 53 КК України передбачає, що з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Крім того, як убачається з положень ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, звернувся до суду із клопотанням, у якому зазначає, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, що ускладнює йому сплату штрафу одним платежем, суд вважає, що клопотання останнього про розстрочку виплати суми штрафу підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд надає ОСОБА_1 розстрочку у виплаті штрафу в сумі 17 000 грн строком на 10 місяців, тобто по 1700 грн. щомісяця.

Керуючись ст. ст. 172-11,221,252,283,284 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Розстрочити ОСОБА_1 виплату штрафу у розмірі 17000 грн на загальний строк 10 (десять) місяців зі сплатою щомісячно по 1700 грн починаючи з 01 вересня 2026 року.

На підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Т.І. Федоренко