Суд: Київський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 05 серпня 2026 р.
Справа: №947/25706/26
Суддя: Войтов Г. В.
Справа № 947/25706/26
Провадження № 3/947/2590/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.08.2026 року Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 693509 від 15.06.2026 року, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу серії ЕПР1 № 693509 від 15.06.2026 року, 18.05.2026 року о 17:33 годин на вул. Фонтанська дорога, 18 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Jeep Cherokeе державний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги п.13.1 «Правил дорожнього руху України», не дотрималася безпечного бокового інтервалу та допустила зіткнення з припаркованим автомобілем Daewoo Lanos державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП технічні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до ст. 268 КпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в зв`язку з чим був здійснений неодноразовий виклик ОСОБА_1 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, заяву про перенесення слухання справи суду не надала. Заява про розгляд справи за її особистою участю до суду не надходила.
Крім того, відповідно до витягу з інтернет-порталу «Судова влада» вбачається, що судом розміщено інформацію про призначення справи до розгляду.
Разом з тим, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, не є обов`язковою.
Представник ОСОБА_1 – адвокат Лисовський С.В. надав суду клопотання про слухання справи за відсутністю ОСОБА_1 та його відсутністю, підтримав своє про закриття провадження по справі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 людина похилого віку, їй 77 років, ніколи не отримувала посвідчення водія, не складала іспитів на право керування транспортними засобами та ніколи не перебувала за кермом. В матеріалах справи відсутні будь які докази, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 керувала автомобілем Jeep Cherokeе державний номер НОМЕР_1 , відсутня відеозапис.
У відповідності до положень ст. 1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом і на засадах додержання принципу презумпції невинуватості.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний на підставі досліджених доказів з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
При викладених обставинах, суд розглядає адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за наявними доказами по справі.
Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
За п.2.3.Б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
При цьому справи за ст.124 КУпАП підпадають під дію кримінального аспекту ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, що гарантує право на справедливий суд. Не вдаючись в деталі, одразу можна зробити висновок, що розслідування в цій справі не можна вважати незалежним і ефективним.
Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви суд тлумачить на користь особи, яку притягають до відповідальності, тобто ОСОБА_1 . Всі докази в сукупності свідчать про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Судом не здобуто доказів винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні досліджена відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях в якій зазначено, що згідно відомостей Єдиного реєстру МВС посвідчення на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 територіальними сервісними центрами МВС – не видавалось.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що саме ОСОБА_1 , 18.05.2026 року о 17:33 години керувала автомобілем Jeep Cherokeе державний номер НОМЕР_1 та допустила зіткнення з припаркованим автомобілем Daewoo Lanos державний номер НОМЕР_2 , тобто відсутні пояснення свідків, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відсутній відеозапис, на якому було б зафіксовано особу водія, відсутні будь-які об`єктивні дані, які б однозначно підтверджували факт керування автомобілем ОСОБА_1 . Сам по собі факт належності транспортного засобу ОСОБА_1 на праві власності не робить цю особу за вище вказане адміністративне правопорушення.
Письмові пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Лісовського С.В. досліджені в судовому засіданні підтверджують, що ОСОБА_1 , 18.05.2026 року о 17:33 годині не керувала автомобілем Daewoo Lanos державний номер НОМЕР_2 Nissan та не вчиняла адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, дослідивши надані суду письмові докази, суддя дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог Правил дорожнього руху, що призвело до виникнення ДТП, внаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, під час розгляду справи в суді, поза розумним сумнівом не доведена. Беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ДТП не встановлено.
Таким чином в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Відповідно до ст. 2 Кодексу про Адміністративні правопорушення України положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
Зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України. Застосовуючи аналогію права суд констатує, що частинами другою та четвертою статті 17 КПК, передбачають: «Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Відповідно до ст.62 Конституції України, Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За даних обставин суд доходить до висновку, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 , тому суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124,247,268,279,280,283,284 КУпАП, Суд –
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Г. В. Войтов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua