Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №946/5838/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/5838/26 Провадження № 3/946/1393/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого судді – Присакар О.Я., за участю секретаря судового засідання – Воронової В.Є., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , потерпілої – ОСОБА_2 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №727605, 16.07.2026 року о 19 год. 27 хв., м. Ізмаїл, вул. Комерційна кут вул. Княгині Ольги 16, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan Rogue, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Комерційна при виїзді на нерегульованому перехресті з вул. Княгині Ольги, не надала перевагу в русі транспортному засобу Volkswagen Taos, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалась по головній дорозі, та скоїла зіткнення. В результаті ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнала та надала пояснення за обставинами справи, не заперечувала проти повернення автомобіля ОСОБА_2 .

Потерпіла ОСОБА_2 надала до суду заяву, якою просить при прийнятті рішення у справі вирішити питання про безоплатне повернення автомобіля Volkswagen Taos, державний номерний знак НОМЕР_2 , яка мотивована тим, що після ДТП її транспортний засіб було тимчасово затримано працівниками поліції та доставлено на спеціальний майданчик для зберігання в м. Ізмаїл, який не повертають. В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала свою заяву.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілу, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, як судом встановлено, та не заперечується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, що 16.07.2026 року о 19 год. 27 хв., м. Ізмаїл, вул. Комерційна кут вул. Княгині Ольги 16, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan Rogue, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Комерційна при виїзді на нерегульованому перехресті з вул. Княгині Ольги, не надала перевагу в русі транспортному засобу Volkswagen Taos, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалась по головній дорозі, та скоїла зіткнення. В результаті ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 16.11. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) – на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, чим скоїла правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Вина ОСОБА_1 підтверджена матеріалами справи, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №727605 від 24.07.2026 року;

-протоколом огляду місця ДТП від 16.07.2026 року;

-письмовими поясненнями наявними в матеріалах справи, пояснення ОСОБА_1 , наданими у судовому засіданні 06.08.2026 року;

-відеозаписом та іншими матеріалами справи в їх сукупності.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд враховує обставини, згідно ст.ст. 33, 34, 35 КУпАП, характер вчинених правопорушень, особу порушника, з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), судовий збір у розмірі 665,60 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

З приводу заяви потерпілої ОСОБА_2 про вирішення питання про безоплатне повернення автомобіля Volkswagen Taos, державний номерний знак НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

У ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Відповідно до п. п. 20, 32 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року за № 1104 «Про реалізацію окремих положень кримінального процесуального кодексу України», передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Граничний розмір таких витрат не може перевищувати суми, обчисленої на підставі первинних документів, які підтверджують витрати.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.07.2026 року заступником начальника СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Чифліклієм Ф.П. було вилучено транспортний засіб Volkswagen Taos, державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебував під керуванням ОСОБА_2 та належить ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та довіреності від 05.03.2025 року, посвідченої ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області.

Водночас відомості до ЄРДР не вносились, вказаний транспортний засіб речовим доказом визнано не було, та за вказаним фактом 24.07.2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №727605, який наразі розглядається судом.

Таким чином, зважаючи на те, що відомості до ЄРДР не вносились та відповідно арешт на вказаний транспортний засіб не накладався, суд вважає, що фактичне утримання транспортного засобу потерпілої сторони в межах розгляду справи за ст. 124 КУпАП, без відповідної ухвали судді, слідчого судді в рамках кримінального провадження, суттєво обмежує законного володільця у праві користування вказаним майном, що в свою чергу по суті є втручанням у мирне володіння майном, яке закріплене у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому вилучений протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.07.2026 року транспортний засіб Volkswagen Taos, державний номерний знак НОМЕР_2 необхідно повернути користувачу ОСОБА_2 , без оплати за його зберігання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), судовий збір у розмірі 665,60 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Вилучений протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.07.2026 року транспортний засіб Volkswagen Taos, державний номерний знак НОМЕР_2 – повернути користувачу ОСОБА_2 , без оплати за його зберігання.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя: О.Я.Присакар