Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №496/5699/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5699/26

Провадження № 2-о/496/192/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Сосненко А.І.,

представника заявника – ОСОБА_1 , відеоконференція,

представника заінтересованої особи – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, -

В С Т А Н О В И В :

Представник заявниці звернулася до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до шести місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження його прав, а саме: 1) заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань менше 50 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_3 та її малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_2 , та інших місць частого відвідування постраждалою особою та її дітьми; 2) заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 3) заборонити ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_3 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Свої вимоги мотивувала тим, що заявниця разом із малолітніми дітьми проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 . Заявниця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі, фактичні шлюбні відносини між якими припинені. У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває справа № 496/4660/26 (провадження № 2/496/3905/26) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу. ОСОБА_4 не є власником зазначеного будинку та не проживає в ньому, однак систематично самовільно проникає до житла заявниці (взламує замки, вривається без дозволу під час передачі дітей від нього до ОСОБА_3 ), прибуває за місцем її проживання, вчиняючи стосовно неї та дітей домашнє насильство у фізичній та психологічній формах, а також регулярне переслідування ОСОБА_3 у місцях загального користування. Малолітні діти подружжя: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протиправні дії кривдника до ОСОБА_3 вчиняються, у тому числі, у присутності дітей та безпосередньо стосовно них, чим завдається шкода їхньому фізичному та психічному здоров`ю. У зв`язку із чим, представник заявника звернулась із вказаною заявою.

Представник заявника у судовому засіданні на заяві наполягала, просила задовольнити заяву та визнати недопустимим відеодоказ відповідача.

Представник заінтересованої особи у судовому засіданні заперечувала проти заяви посилаючись на викладенні обґрунтування у відзиві на заяву.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені, у провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває справа № 496/4660/26 (провадження № 2/496/3905/26) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу (як зазначено у заяві).

Заявниця разом із малолітніми дітьми проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 , на праві приватної власності, що підтверджується інформацією з реєстру речових прав від 26.06.2026 р. №483567474.

Заявниця звернулася до суду з заявою про видачу відносно ОСОБА_4 обмежувального припису строком на шість місяців з підстав застосування останнього по відношенню до неї психологічного та фізичного насильства, посилаючись при цьому на те, що вона неодноразово зверталася до органів Національної поліції із заявами про вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень.

Листом Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області № 184641-2026 від 25.05.2026 (за результатами розгляду звернень) ОСОБА_3 повідомлено про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та списання матеріалів у порядку Закону України «Про звернення громадян».

06.07.2026 в інтересах ОСОБА_3 до Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області подано заяву про вчинення кримінального правопорушення (в порядку ст. 214 КПК України) та заяву про визнання малолітніх дітей постраждалими від домашнього насильства (трекінг поштового відправлення 6504800256321).

26.06.2026 подано заяву про винесення термінового заборонного припису стосовно ОСОБА_4 (зареєстрована за № П-18234; відомості внесено до ІКС ІПНП (ЄО) за № 12040 від 30.06.2026).

Листом Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області № 218390-2026 від 18.06.2026 за результатами розгляду звернення, зареєстрованого в ITC ІПНП (ЄО) за № 9657 від 19.05.2026, заявницю повідомлено, що перевірка за вказаним зверненням продовжується, оскільки ОСОБА_4 за місцем проживання не перебуває та знаходиться за межами Одеської області, у зв`язку з чим тривають заходи, спрямовані на встановлення його місцезнаходження. Остаточне рішення, у тому числі про складання адміністративних матеріалів за ст. 173-2 КУпАП, відкладено — до встановлення місцезнаходження кривдника та отримання від нього пояснень.

Крім того, листом Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області № 230032- 2026 від 27.06.2026 за результатами розгляду звернення, зареєстрованого в ITC ІПНП (ЄО) за № 10306 від 30.05.2026 (щодо розміщення в соціальній мережі «TikTok» відеозапису, створеного із застосуванням технологій штучного інтелекту, на якому зображено заявницю у непристойному вигляді), відмовлено у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з посиланням на нібито відсутність достатніх даних, що свідчили б про наявність ознак кримінального правопорушення.

Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України визначено, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. У разі, якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Згідно статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана, зокрема особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Правовідносини, що склалися між учасниками справи регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також міжнародно-правовими актами, під час вирішення такої категорії справ обов`язковому застосуванню підлягає судова практика Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950року) є фундаментальною основою в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб. Одна з ключових особливостей Конвенції полягає в тому, що вона не тільки встановлює права та свободи людини, але і передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав на міжнародному рівні. Конвенція та протоколи до неї за юридичною природою є обов`язковим міжнародним правовим договором, який запровадив систему національного контролю за дотриманням прав людини на внутрішньодержавному рівні.

07 листопада 2011 року Україною було підписано Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, на виконання якої 07 грудня 2017 року прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь;

економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, моржування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Судом встановлено, що всі долучені до матеріалів справи документи на які посилається заявник свідчать про те, що вона зверталася до державних органів з повідомленням щодо домашнього насильства.

Проте, зазначені докази не містять підтверджуючий інформації щодо домашнього насильства, а саме з рапортів, листів Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області вбачається наявність лише повідомлення про його застосування проте підтвердження дійсного завдання такого насильства не встановлюють, також не має результатів розгляду вказаних звернень (постанови про визнання особи винною у вчиненні адміністративних правопорушень та притягнення внаслідок чого до адміністративної відповідальності або вирок суду). Інші посилання та докази щодо застосування психологічного та фізичного насильства в матеріалах справи відсутні.

Крім того, посилання заявниці щодо протиправних дій ОСОБА_4 відносно дітей, твердження про те, що ОСОБА_4 веде сторінку в соціальній мережі TikTok від її імені та поширює неправдиву інформацію, не надано підтверджуючих доказів та спростовано поясненнями представника заявника та наданими матеріалами, а саме згідно акту сумісного проживання від 26 травня 2026 року, складеного депутатом Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області та довідки Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області №56 від 27 травня 2026 року, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мешкає разом з батьком ОСОБА_4 з кінця квітня 2026 року в АДРЕСА_1 .

Таким чином, твердження заявниці, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 вивіз сина ОСОБА_8 в невідомому напрямку не відповідає дійсності.

Заявниця посилається щодо спричинених тілесних ушкоджень, згідно акту судово-медичного дослідження №57/2026, з вказаного приводу представником відповідача також надано Акт судово-медичного дослідження (обстеження) №58/2026 нанесення ОСОБА_4 тілесні ушкодження, тому надаючи оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів заінтересованих осіб, вбачається взаємний конфлікту сторін з приводу з`ясування сімейних відносин.

Під час вирішення вимог щодо видачі обмежувального припису суду необхідно встановити, чи є зазначені заявником в обґрунтування заявлених вимог правовідносини такими, що регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дати їм оцінку на предмет того, чи є зазначені обставини проявом домашнього насильства, а також чи є потреба вживати заходів щоб запобігти домашньому насильству в подальшому.

Відповідно до п.п. 7, 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»: обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Судом встановлено, що між сторонами існують неприязні стосунки, однак з огляду на встановлені судом обставини та за результатами судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_4 чинить відносно ОСОБА_3 та дітей фізичне насильство щодо запобігання якому у суду були б підстави застосувати положення чинного Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не встановлено судом і обставин, які відповідно до положень цього ж Закону свідчили б про психологічне насильство ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_4 та дітей.

За встановлених судом обставин, відносини між сторонами не є такими за умови яких суд прийшов би до висновку про наявність домашнього насильства та необхідність застосування відносно ОСОБА_4 обмежувальних приписів з метою протидії домашньому насильству відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а відтак заявлені вимоги не підлягають задоволенню судом.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 13, 81, 259, 263, 265, 350-1, 350-2, 350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису – залишити без задоволення.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.М. Горяєв

Повний текст рішення складено 05.08.2026 року.