Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №950/1204/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1204/26

Номер провадження 1-кп/950/185/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 12026200590000092 від 02.04.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Межирічь, Лебединського району, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора – ОСОБА_4 , обвинуваченого – ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя за наступних обставин.

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 28.09.2023 у справі № 950/2699/23 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанови Лебединського районного суду Сумської області від 28.09.2023 у справі

№ 950/2699/23, яка набрала законної сили 09.10.2023, будучи ознайомленим з нею 23.03.2026, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаній постанові суду, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 , діючи умисно, близько 19 години 35 хвилин 01.04.2026 керував автомобілем «ГАЗ 2410», державний номерний знак НОМЕР_1 , який було зупинено під час несення служби працівниками поліції на вул. Боднівка, 53 в м. Лебедин, Сумської області, через порушення водієм Правил дорожнього руху.

Таким чином, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанови Лебединського районного суду, справа № 950/2699/23 від 28.09.2023, яка набрала законної сили 09.10.2023, якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, будучи ознайомленим з даною постановою, умисно вчинив дії щодо її невиконання, хоча був зобов`язаний і мав реальну можливість її виконати.

Вчиняючи вказані дії, ОСОБА_3 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій у вигляді спричинення шкоди правосуддю, в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення, та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість визнав повністю та пояснив, що він притягувався до адміністративної відповідальності у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та на даний час є позбавленим такого права. Незважаючи на це, рішення суду не виконував, зокрема, близько 19 години 35 хвилин 01.04.2026 керував автомобілем «ГАЗ 2410», державний номерний знак НОМЕР_1 , де був зупинений працівниками поліції.

Всі фактичні обставини справи, які викладені в обвинувальному акті, обвинуваченим визнаються та не оспорюються.

У скоєному ОСОБА_3 щиро розкаюється. Просить суд суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи згоду учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, зважаючи на ступінь його тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що згідно ст. 12 КК України скоєне ОСОБА_3 кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Також суд враховує особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та нарко кабінеті не перебуває.

Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_3 слід призначити у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 382 КК України, у виді позбавлення волі.

Разом з тим, ураховуючи характер вчиненого діяння, яке не заподіяло значної шкоди, з огляду на наявність пом`якшуючої вину обвинуваченого обставину, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не є особою, небезпечною для суспільства, а його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, тобто без відбування визначеного судом покарання.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_3 на підставі статті 75 КК України від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, передбачений ч. 4 ст. 75 КК України, тривалістю 1 рік та на період дії іспитового строку покласти на засудженого обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлявся, судові витрати та речові докази – відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання по цьому закону у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення, зобов`язавши його відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_6