Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №592/12121/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/12121/26

Провадження № 3/592/2023/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Титаренко Вікторія Володимирівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Сумського РУП ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1, 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-8 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 о 19 год 10 хв в АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання у вищезазначеній адресі, учинив стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру: ображав, принижував гідність, висловлювався нецензурною лайкою, чим завдав психологічних страждань, завдано шкоди психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 777496, 09.07.2026 о 19 год 10 хв в АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання у вищезазначеній адресі, учинив стосовно своєї дитини гр. ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував дружині, чим завдав психологічних страждань, внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю малолітньої дитини, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД № 777497, 09.07.2026 в АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання у вищезазначеній адресі порушив вимоги термінового заборонного припису серія АА № 559714 від 09.07.2026 з 20:00, час порушення 20 год 57 хв, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-8 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав. Зазначив, що ОСОБА_2 він не погрожував, 09.07.2026 у них з дружиною відбулася сварка. Також зазначив, що дитина у цей час спала, присутньою при сварці не була, щодо дитини взагалі нічого не вчиняв. Крім того, заборонний припис він не порушував, перебував у коридорі біля квартири.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що 09.07.2026 вони посварилися з ОСОБА_1 , він її вдарив, тому вона на емоція викликала поліцію. Вказала про те, що сварка відбувалася, коли дитина спала. Такі події у них відбулися вперше, більше нічого він не вчиняв. Крім того пояснила, що ОСОБА_1 є батьком їх спільної дитини, яка не була присутня під час зазначених подій, жодних протиправних дій ОСОБА_1 щодо їх дитини не вчиняв. Щодо заборонного припису, то ОСОБА_1 його не порушував, до квартири не заходив, не стукав, на контак з нею не йшов, перебував у коридорі. ОСОБА_1 добре заробляє та забезпечує сім`ю повністю, його заробіток є єдиним доходом сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 2 ст. 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Ч. 2 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-8 КУпАП встановлено відповідальність за неповідомлення особою, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким вона повинна залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, у встановлений законом строк уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю підтверджуються дослідженими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 777495; формою АРМ 102; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.07.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 ; копією термінового заборонного припису; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; відеозаписами.

Інших доказів та доводів, які б спростовували вищевказані дані та обставини про вчинене адміністративне правопорушення, при розгляді справи не встановлено.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і це буде необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 КУпАП, постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Згідно з ст. 39-1 КУпАП в разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення вперше. Крім того, з показів самого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 стало відомо, що особа працює, його заробітна плата є єдиним доходом сім`ї, що робить ускладненим проходження програми для кривдників.

Відтак, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд вважає за можливе не направляти ОСОБА_1 на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, що передбачено ст. 39-1 КУпАП.

Крім того, як зазначалося вище, положенням ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене щодо малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 269 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

За протоколом про адміністративні правопорушення серії ВАД № 777496 від 09.07.2026 ставиться за провину вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , однак з показів ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що малолітня ОСОБА_3 в той час спала, перебувала в іншій кімнаті, а тому щодо неї не вчинялися жодні дії, а також вона не була присутня під час вчинення домашнього насильства щодо своєї матері.

Відповідно до вимог статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (справа «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013., заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про не доведення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення, передчасного ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі підлягає закриттю.

Крім того, як вже зазначалося, ОСОБА_1 ставиться за провину вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-8 КУпАП.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-8 КУпАП встановлено відповідальність за неповідомлення особою, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким вона повинна залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, у встановлений законом строк уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування.

Однак з фабули, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАД № 777497 від 09.07.2026, вбачається, що ОСОБА_1 ставиться за провину порушення вимог термінового заборонного припису серія АА № 559714 від 09.07.2026, що відповідає диспозиції ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Слід зазначити, що з матеріалів справи, а також з урахуванням пояснень ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 суд не вбачає невиконання чи порушення ОСОБА_1 термінового заборонного припису.

Заразом, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-8 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції (ст. 222 КУпАП).

Ураховуючи зазначене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-8 КУпАП.

На підставі ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 9, 17, 40-1, 173-2, 173-8, 247, 251, 252, 269, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп. за наступними реквізитами: Отримувач ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 680 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та ч. 1 ст. 173-8 КУпАП закрити.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 КУпАП постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Вікторія ТИТАРЕНКО