Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №160/7379/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року справа 160/7379/26

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 (суддя Букіна Л.Є.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.03.2026 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить: визнати противоправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області № 046450015749 від 10.11.2025 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язати ГУ ПФУ у Дніпропетровській області призначити з 15.09.2025 пенсію по інвалідності, у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши при цьому до страхового стажу період роботи з 13.05.1982 по 01.03.1996, з 04.05.1980 по 23.04.1982.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 позов задоволений частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області №046450015749 від 10.11.2025 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 13.05.1982 по 01.03.1996 та період проходження військової служби з 04.05.1980 по 23.04.1982 та повторно розглянути заяву від 03.11.2025 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Львівській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. Зазначає, що записи у трудовій книжці містять порушення Інструкції №58, а саме дата наказу при прийнятті на роботу має виправлення. Також не зарахований період проходження військової служби оскільки в записі про демобілізацію відсутній підпис командира частини.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

ОСОБА_1 03.11.2025 звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пільгової пенсії про призначення пенсії по інвалідності.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №046450015749 від 10.11.2025 відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. До страхового стажу не враховано період роботи з 13.05.1982 по 01.03.1996 та період проходження військової служби з 04.05.1980 по 23.04.1982, у зв`язку з недоліками заповнення трудової книжки та військового квитка.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Посилання відповідача, як підставу відмови у задоволені позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду.

Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Вказані відповідачем обставини, не можу бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.

Також, слід врахувати правову позицію, викладену Верховний Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 19.12.2019 у справі №307/541/17, згідно якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Трудова книжка НОМЕР_1 позивача має усі необхідні записи за період проходження військової служби з 04.05.1980 по 23.04.1982, отже неточності військового квитка не спростовують наявність факту проходження військової служби позивача з 04.05.1980 по 23.04.1982.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно не зараховані до страхового стажу період роботи з 13.05.1982 по 01.03.1996 та період проходження військової служби з 04.05.1980 по 23.04.1982.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 06.08.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова