Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №160/7636/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7636/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Дєєв М.В.) в адміністративній справі №160/7636/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач-2), в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії Начальника відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління пенсійного фонду в Житомирській області № 046350007770 від 03.03.2026 року в частині зарахування до страхового стажу за списком № 1 20 років 24 дні;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в Житомирській області зарахувати до пільгового страхового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 період роботи з 07.09.1999 року по 16.12.1999 року (3 місяці 9 днів) у філії Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля» «Шахта імені Героїв космосу» на посаді «гірничий майстер підземний з повний робочим днем у шахті» та період роботи з 17.12.2004 року по 20.12.2009 року (5 років 3 дні) у філії Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля» «Шахта імені Героїв космосу» (з 15.10.2004 року Відкрите акціонерне товариство «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля» перейменоване у Відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля», з 26.12.2005 року на базі філії ВАТ «Павлоградвугілля» «Шахта ім. Героїв космосу» створено виробничий структурний підрозділ «Шахта ім. Героїв космосу» ВАТ «Павлоградвугілля», з 19.04.2011 року Виробничий структурний підрозділ «Шахта ім. Героїв космосу» ВАТ «Павлоградвугілля» перейменовано у виробничий структурний підрозділ «Шахта ім. Героїв космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») на посаді «заступник начальника видобувної дільниці з повний робочим днем у шахті»;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не нарахуванні ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345- VI, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з дати призначення пенсії по інвалідності - з 29.04.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та повернуто позивачеві позовну заяву в частині позовних вимог щодо періоду з 29.04.2021 по 29.09.2025.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 29.04.2021 по 29.09.2025, до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та безпідставно дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду. Скаржник вважає, що спір стосується триваючого порушення права на належне пенсійне забезпечення, а тому вимоги про нарахування та виплату пенсії за минулий час у разі їх невиплати з вини органу Пенсійного фонду не обмежуються будь-яким строком. На підтвердження цієї позиції посилається на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, згідно з якою у разі порушення пенсійним органом законодавства про пенсійне забезпечення виплата належних сум пенсії здійснюється без обмеження будь-яким строком. У зв`язку з цим вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви в цій частині є незаконною.

Відповідачі правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 312 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.03.2026 позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому, зокрема, просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування йому пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та зобов`язати відповідача-2 здійснити нарахування і виплату такої пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів, починаючи з дати призначення пенсії по інвалідності – 29.04.2021.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом сплати судового збору і подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою від 06.04.2026.

20.04.2026 на виконання вищевказаних ухвал суду представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви та просив відкрити провадження у справі.

В обґрунтування заяви зазначив, що протоколи перерахунку пенсії від 27.02.2026 та 17.03.2026 свідчать про неправильне нарахування пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а порушення права позивача є триваючим, оскільки пенсія щомісячно виплачується у заниженому розмірі. Посилаючись на частину другу статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та практику Верховного Суду, представник позивача вказував, що суми пенсії, не виплачені з вини органу Пенсійного фонду, підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком, у зв`язку з чим підстави для поновлення строку звернення до суду та повернення позовної заяви в цій частині відсутні.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог щодо періоду з 29.04.2021 по 29.09.2025, суд першої інстанції виходив із того, що реалізація права на звернення до суду залежить від своєчасного вчинення позивачем відповідних процесуальних дій, а його пасивна поведінка не може бути підставою для поновлення пропущеного строку. При цьому суд керувався правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 та від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24, відповідно до яких у спорах щодо перерахунку пенсії застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, а початок його перебігу пов`язується з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Враховуючи, що позивач звернувся до суду лише 30.03.2026 та не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позовної заяви в частині вимог, що стосуються періоду з 29.04.2021 по 29.09.2025.

Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернулась за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.

Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації.

В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

21.10.2025 у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду та прийшов до висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №420/19263/24.

Позивач зокрема і в апеляційній скарзі зазначає, що суми пенсії, нараховані, але не виплачені з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Позивач наголошує, що зазначена норма є спеціальною матеріально-правовою нормою, яка регулює спірні правовідносини та прямо виключає застосування будь-яких строкових обмежень щодо виплати вже нарахованих сум пенсії.

Отже, на переконання позивача, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України.

Проте право громадян на отримання пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Отже є правильними висновку суду, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом в частині вимог і не зазначив поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, оскільки позивач міг та повинен був дізнатися про неналежний розмір пенсії ще в травні 2021 року, тобто у наступному місяці після призначення пенсії.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.

Звернувшись до суду з цим позовом 30.03.2026, позивач заявив позовні вимоги зокрема з 29.04.2021, однак, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 122 КАС України, такі вимоги можуть бути захищені судом в межах шестимісячного строку.

У заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено поважності підстав звернення до суду, а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність поважності причин пропуску строку звернення до суду.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог з 29.04.2021 до 29.09.2025 та необхідність залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог з 29.04.2021 до 29.09.2025.

Згідно частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/7636/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий