Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №160/10374/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10374/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Озерянська С.І.) в адміністративній справі №160/10374/25 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення способу виконання судового рішення у справі №160/10374/25, у якій він просив суд:

- встановити спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №160/10374/25 в частині зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю у грошовому забезпеченні по відношенню до середнього заробітку, що була недоплачена в період часу з 20.03.2025 по 07.05.2025, шляхом стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 55 416,00 грн різниці у грошовому забезпеченні по відношенню до середнього заробітку, що була недоплачена в період часу з 20.03.2025 по 07.05.2025.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 160/10374/25 в частині нарахування та виплати йому різниці між грошовим забезпеченням та середнім заробітком за період з 20.03.2025 по 07.05.2025. У зв`язку з цим позивач вважає, що наявні правові підстави для встановлення судом способу виконання зазначеного судового рішення шляхом стягнення на його користь 55 416,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у задоволенні заяви про встановлення способу виконання судового рішення у даній справі відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви щодо встановлення способу виконання судового рішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для встановлення способу виконання судового рішення, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність обставин, які істотно ускладнюють його виконання. Зокрема, боржник у виконавчому провадженні та Міністерство юстиції України посилалися на неможливість виконання рішення через відсутність визначеного механізму нарахування та невизначеність суми, що підлягає виплаті, що, на думку апелянта, свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 378 КАС України, для встановлення способу виконання рішення. Також представник позивача зазначає, що запропонований ним спосіб виконання рішення шляхом стягнення з відповідача 55416,00 грн не змінює змісту судового рішення, а лише усуває перешкоди для його фактичного виконання та забезпечує реалізацію права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідачем-2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.

Відповідач-1 та третя особа правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 160/10374/25 позов ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №918/к від 06.05.2025 «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 07.05.2025.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 07.05.2025.

Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю у грошовому забезпеченні по відношенню до середнього заробітку, що була недоплачена в період часу з 20.03.2025 по 07.05.2025.

Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.05.2025 по 29.10.2025 у розмірі 281 065,75 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 допущено до негайного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 160/10374/25 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 07.05.2025 та в частині стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 48 182,70 грн.

Не погодившись із рішенням та ухвалою суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №160/10374/25 апеляційні скарги Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 та ухвалу від 07.11.2025 - без змін.

У зв`язку з цим рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 160/10374/25 набрало законної сили 21.01.2026.

28.05.2026 позивач звернувся до суду із заявою про встановлення способу виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №160/10374/25, в якій просив встановити спосіб його виконання в частині зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити різницю між грошовим забезпеченням та середнім заробітком за період з 20.03.2025 по 07.05.2025 шляхом стягнення на його користь 55416,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні означеної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що рішення від 29.10.2025 в цій частині має зобов`язальний характер, а запропонований заявником спосіб його виконання фактично змінює визначений судом спосіб захисту порушеного права, що не відповідає положенням статті 378 КАС України. При цьому суд також зазначив, що хоча рішення в зазначеній частині залишається невиконаним і ухвалою від 16.06.2026 було встановлено судовий контроль за його виконанням та зобов`язано відповідача подати звіт про виконання рішення, сам по собі факт його невиконання не є підставою для встановлення або зміни способу виконання. Крім того, заявником не було доведено наявності обставин, які б свідчили про неможливість виконання рішення у спосіб, визначений судом, а встановлення запропонованого способу виконання фактично призвело б до зміни змісту судового рішення.

Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є саме факт невиконання рішення суду щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат протягом двох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили за обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У цій справі розглянутий спір щодо проходження та звільнення з публічної служби. У справі також вирішено питання щодо нарахування та виплати різниці грошового забезпечення під час проходження публічної служби, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не є спірним, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 року у справі № 160/10374/25 в частині зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 різниці у грошовому забезпеченні по відношенню до середнього заробітку, що була недоплачена в період часу з 20.03.2025 року по 07.05.2025 року, залишається невиконаним.

У спірному випадку судом першої інстанції правильно встановлено, що сам по собі факт невиконання судового рішення в частині нарахування та виплати різниці ОСОБА_1 між грошовим забезпеченням та середнім заробітком за період з 20.03.2025 по 07.05.2025, не свідчить про наявність підстав для встановлення або зміни способу його виконання в розумінні ст. 378 КАС України.

Заявником не наведено та матеріалами справи не підтверджено існування обставин, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду саме у спосіб, визначений судом під час його ухвалення.

Також слід врахувати, що боржником сума не була розрахована, а отже наявність розрахунку стягувача щодо належної, за його позицією, суми до стягнення не підтверджена.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Згідно частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року в адміністративній справі №160/10374/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий