Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №160/257/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/257/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року в адміністративній справі №160/257/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку відносно мене, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- зобов`язати Державну організацію ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення мною, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) правил військового обліку.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. У витязі з бази даних Резерв+ міститься відмітка про порушення позивачем правил військового обліку та про його розшук ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, жодних порушень правил військового обліку позивач не допускав. Відмітка внесена через не проходження позивачем військово-лікарської комісії. Але, жодних повісток про виклик для проходження ВЛК та направлень позивач не отримував, від проходження ВЛК не відмовлявся.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач на сьогоднішній день не має дійсного рішення ВЛК. Повторний медичний огляд кожні 5 років згідно пункту 3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 №402 (зі змінами) не проходив.

15 квітня 2026 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що жодних порушень правил військового обліку позивач не допускав. Відмітка внесена через не проходження позивачем військово-лікарської комісії. Але, жодних повісток про виклик для проходження ВЛК та направлень позивач не отримував, від проходження ВЛК не відмовлявся.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з бази даних Резерв+ станом на 24.12.2025 р. Металургійно-Довгинцівським об`єднаним районним у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_5 внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку та про звернення до Нацполіції.

Причина звернення до Нацполіції: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК.

Дата звернення: 31.07.2025 р.

У витязі зазначено: тип відстрочки: п. 1 ч. 3 ст. 23

Відстрочка до: завершення мобілізації.

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 31.10.2025 р., в якій просив;

- закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП;

- внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме, виключити відомості про порушення правил військового обліку позивачем;

- зняти з розшуку та направити повідомлення до Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП.

Листом від 27.11.2025 р. №УП/7727 ІНФОРМАЦІЯ_6 надано відповідь на заяву позивача та зазначено, зокрема, про наступне.

За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з 04.09.2025 р. до 02.02.2026 р.

Відповідачем при відпрацюванні облікових баз даних було встановлено, що позивачем всупереч абз. 4 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не пройдено повторний медичний огляд військовозобов`язаних через 5 років, що є порушенням правил військового обліку. В період дії воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Через систему «Оберіг» позивача фахівцями ІНФОРМАЦІЯ_1 31.07.2025 р. було подано у перелік на доставку та затримання ВП №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, як особа, що вчинила адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2010-1 КУпАП (не проходження ВЛК).

Протокол про адміністративне правопорушення не складався, розгляд справи про адміністративне правопорушення не відбувався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

приписку до призовних дільниць;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;

проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.

Військовий облік полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є:

1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пунктом 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать:

відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

З матеріалів справи вбачається, що позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, і постанова про адміністративне стягнення не виносилась.

Водночас слід зазначити, що відповідно до вимог п.69 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 не отримував направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, не пройшов медичний огляд та не має дійсного рішення ВЛК, що безпосередньо ним не заперечується.

Отже, виходячи з наведеного, військовозобов`язаний ОСОБА_1 в порушення вищевказаного порядку не пройшов військово-лікарську комісію.

Крім того, на переконання колегії суддів, відомості в «Резерв +» змісту «Розшукує ТЦК та СП», мають суто інформативний характер, як це і передбачено вимогами ст. 2 Закону №1951-VIII.

З урахуванням вказаного, відповідачем, використовуючи інформаційно-комунікаційну систему, було внесено відомості щодо ОСОБА_1 про порушення правил військового обліку в якості способу інформування позивача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, необґрунтовано звернув увагу позивача, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідачем не вносилися відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Cлід зауважити, що управління відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема, повідомлення про зміни відбувається через органи державної влади та місцеві органи влади, а не через суд, адже судове рішення не може слугувати механізмом для автоматичного внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а тому обраний апелянтом спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідача виключити інформацію з реєстру, на думку колегії суддів, втручатиметься в дискреційні повноваження, покладені на органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Колегія суддів зазначає, що доводи позивача про те, що виключно наявність протоколу про адміністративне правопорушення є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення військового обліку, є безпідставними та не свідчать про протиправність дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку є правомірними.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року в адміністративній справі №160/257/26 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року в адміністративній справі №160/257/26 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко