Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №360/810/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 360/810/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року про відмову у задоволенні заяви щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення ухваленого у справі №360/810/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а саме за періоди стаціонарного лікування: з 15.03.2022 по 06.04.2022, з 09.05.2022 по 24.05.2022 та з 02.03.2023 по 22.03.2023, а також за відпустку за станом здоров`я: з 23.03.2023 по 21.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а саме за період стаціонарного лікування з 15.03.2022 по 06.04.2022, з 09.05.2022 по 24.05.2022 та з 02.03.2023 по 22.03.2023, а також за відпустку за станом здоров`я: з 23.03.2023 по 21.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 15.01.2026 року.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просить встановити судовий контроль шляхом зобов`язання Військової частини № НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у справі 360/810/25 від 10.07.2025 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №360/810/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач має реальну можливість виконати судове рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Зазначає про те, що можливість встановлення судового контролю законодавцем не поставлена у залежність від попереднього використання особою механізмів примусового виконання судового рішення або від наявності доказів завершення виконавчого провадження без досягнення результату.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

В силу приписів ст.129-1 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.14, 370 КАС України рішення суду є обов`язковим для виконання.

При цьому, для цілей застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стадія виконання рішення суду є складовою доступу до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов`язальне судове рішення залишалося без дієвим на шкоду одній зі сторін (справа «Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004).

Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

У свою чергу, судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).

Одним із видів судового контролю за виконанням рішення суду, який передбачений КАС України, є встановлення судом обов`язку суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України).

Так, згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

В свою чергу, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати те, чи виконано судове рішення, причини, які призводять до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

У спірному випадку суд першої інстанції зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили, в силу приписів ст.129-1 Конституції України, є обов`язковим для виконання.

В той же час, відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №360/810/25, суд першої інстанції вказав на те, що позивач має реальну можливість виконати судове рішення у межах процедури виконавчого провадження визначених Законом України «Про виконавче провадження».

З приводу таких висновків суду першої інстанції слід зазначити те, що загальний порядок виконання судових рішень, який встановлено Законом України «Про виконавче провадження», не позбавляє суд права встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, не залежить від наявності відкритого виконавчого провадження та від його результатів.

Вказане прямо передбачено частиною 4 статті 382 КАС України.

Отже, підстави, з яких судом першої інстанції відмовлено в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, неможливо визнати такими, що ґрунтуються на нормах процесуального законодавства.

При цьому, зважаючи на те, що суд першої інстанції не досліджував обставини на які посилається позивач у заяві про встановлення судового контролю та не перевірив виконання відповідачем рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №360/810/25 в межах покладених на нього зобов`язань, колегія суддів приймаючи до уваги те, що повноваженнями щодо встановлення судового контролю, в силу приписів статті 382 КАС України, наділений суд, який ухвалив рішення у справі, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись: пунктом 4 частини 1 статті 320, статтями 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі №360/810/25 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі №360/810/25 – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко