Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №160/2538/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року справа 160/2538/26

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зарахування стажу та перерахунок пенсії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03.02.2026 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправними дії щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи на посаді директора підліткового клубу з 12.10.1988 по 31.10.1989 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та періодів догляду за дитиною з інвалідністю з 14.04.2006 по 09.10.2006 та з 17.09.2007 по 30.07.2009; зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи на посаді директора підліткового клубу з 12.10.1988 по 31.10.1989 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та періодів догляду за дитиною з інвалідністю з 14.04.2006 по 09.10.2006 та з 17.09.2007 по 30.07.2009; зобов`язати перерахувати пенсію з урахуванням зарахованих періодів страхового стажу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 позов задоволений частково: визнані протиправною відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 08.06.1989 по 24.10.1989, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ; зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.06.1989 по 24.10.1989, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням зарахованого періоду страхового стажу, починаючи з 03.08.2025; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів догляду за дитиною з інвалідністю з 14.04.2006 по 09.10.2006 та з 17.09.2007 по 30.07.2009 та ухвалити нове рішення в цій частині. Зобов`язати скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_2 та зарахувати періоди такого догляду з 14.04.2006 по 09.10.2006 та з 17.09.2007 по 30.07.2009 до страхового стажу. Зазначає, що акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю мав бути складений саме органом Пенсійного фонду, а не заявником, і що законодавством не встановлено обов`язку заявника подавати такий акт.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що період роботи з 12.10.1988 по 31.10.1989 не було зараховано до страхового стажу у зв`язку з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993, та Інструкції, затвердженої постановою Держкомпраці від 20.06.1974 №162, а позивачкою не надано будь-яких інших документів для підтвердження трудового стажу.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 01.11.2011 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 15.11.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про зарахування до трудового стажу період роботи на посаді директора підліткового клубу з 12.10.1988 по 31.10.1989 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та період догляду за дитиною з інвалідністю з 14.04.2006 по 09.10.2006 та з 17.09.2007 по 30.07.2009.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №65865-49194/М-01/8-0400/24 від 10.12.2024 повідомлено, що період роботи на посаді директора клубу з 12.10.1988 по 31.10.1989 не зараховано до страхового стажу у зв`язку з тим, що запис зроблено з порушеннями Інструкції №58 та Інструкції №162. Щодо зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю зазначено, що для зарахування недостатньо документів, а саме: відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю та сплати страхових внесків.

ОСОБА_1 повторно 22.08.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №44642-34459/М-01/8-0400/25 від 18.09.2025 повідомлено, що позивачка у періоди з 14.04.2006 по 09.10.2006 та з 17.09.2007 по 30.07.2009 не зазначена як отримувач допомоги, надбавки або компенсації, а тому підстави для зарахування зазначених періодів до страхового стажу відсутні.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На момент заповнення трудової книжки позивачки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974, пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні – у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №162 у випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис.

Пунктом 2.11 Інструкції №162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

В подальшому, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях.

Відповідно пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Посилання відповідача, як підставу відмови у задоволені позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду.

Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Вказані відповідачем обставини, не можу бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.

Також, слід врахувати правову позицію, викладену Верховний Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 19.12.2019 у справі №307/541/17, згідно якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періодів роботи з 08.06.1989 по 24.10.1989, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Щодо апеляційної скарги позивачки про зарахування періодів догляду за дитиною з інвалідністю з 14.04.2006 по 09.10.2006 та з 17.09.2007 по 30.07.2009, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту «є» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до восьмирічного віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56).

Пунктом 9 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, «один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства».

Порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років визначений пунктом 10 Порядку №637, відповідно до якого зазначений час догляду встановлюється на підставі: інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.

Апеляційний суд зазначає, що зі змісту пункту 10 Порядку №637 вбачається, що час догляду за дитиною-інвалідом встановлюється на підставі одного з двох альтернативних документів: або інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд, одержаної органами Пенсійного фонду від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки матеріали справи не містять акту обстеження фактичним обставин здійснення догляду, доказів отримання позивачкою допомоги, компенсації за догляд за дитиною, а наданий до суду розрахунок соціальної пенсії на дитину з інвалідністю не є доказом отримання такої допомоги або компенсації, періоди догляду за дитиною з інвалідністю з 14.04.2006 по 09.10.2006 та з 17.09.2007 по 30.07.2009 не підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачка в апеляційній скарзі просить зобов`язати ГУПФУ в Дніпропетровській області скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_2 та зарахувати періоди такого догляду з 14.04.2006 по 09.10.2006 та з 17.09.2007 по 30.07.2009 до страхового стажу, проте такі вимоги не заявлялися в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 308 КАС України та сталої практики Великої Палати Верховного Суду, зокрема, постанови від 10.04.2025 у справі №990/52/25 та постанови від 04.09.2025 у справі №990/198/25, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 06.08.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко