Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №480/1186/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 р.Справа № 480/1186/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумиобленерго" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/1186/25

за позовом Акціонерного товариства "Сумиобленерго"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Сумиобленерго", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 06.11.2024 № 14099/18280406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 грн 32 коп.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 06.11.2024 № 14100/18280406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1929 грн 76 коп.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 06.11.2024 № 14101/18280406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 971 грн 13 коп.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 06.11.2024 № 14102/18280406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3348 грн 06 коп.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 06.11.2024 № 14103/18280406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1996 грн 23 коп.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати АТ "Сумиобленерго" податкових зобов`язань із земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, визначених позивачем у поданій податковій звітності за 2022 рік.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2024 №11024/А/18-28-04-06-02/23293513, яким встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з плати за землю. Вказаний акт було направлено позивачу та отримано ним 07.10.2024.

Не погодившись із висновками акта перевірки, АТ "Сумиобленерго" подало заперечення, які були розглянуті контролюючим органом. За результатами їх розгляду висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2024: №14099/18280406 на суму 3,32 грн, №14100/18280406 на суму 1929,76 грн, №14101/18280406 на суму 971,13 грн, №14102/18280406 на суму 3348,06 грн та №14103/18280406 на суму 1996,23 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України, однак рішеннями ДПС України від 28.01.2025 скарги АТ "Сумиобленерго" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з прийняттям податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтоване, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкове кодексу України (далі – ПК України), плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 287.3. ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань орендної плати з юридичних осіб є підставою для застосування до відповідного платника штрафу в розмірах, передбачених статтею 124 ПК України.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.5 ст.288 ПК України передбачені обмеження мінімального і максимального розміру річної суми платежу по орендній платі.

Положеннями п. 56.21 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розділу ХХ ПК України, встановлено, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Вказана норма ПК України набрала чинності 17.03.2022 р. (Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 р. № 2120-IX").

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні чи блокуванні, затверджувався наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75. До зазначеного наказу періодично вносилися зміни, якими відповідний Перелік викладався у нових редакціях станом на відповідні дати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022 р.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 р. № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", 22.12.2022 р. Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України був прийнятий наказом № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за № 1668/39004.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 р. № 309 (далі – наказ № 309), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2120-ІХ (набрав чинності 17.03.2022 р.) підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено підпунктом 69.14 наступного змісту: "Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 4 розділу II Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 р. № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (набрала чинності 25.12.2022 р. у зв`язку з її офіційним опублікуванням у газеті "Урядовий кур`єр" від 10.12.2022 р. № 262) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" від 11.04.2023 р. № 3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023 р., у зв`язку з його офіційним опублікуванням у газеті "Голос України" від 05.05.2023 р. № 90) викладено у новій редакції підпункт 69.14 підрозділу 10 розділу XX ПК України, зокрема, абзаци перший - п`ятий: "За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 року та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 року – грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, у разі якщо платник податків вважав, що задекларовані ним податкові зобов`язання з плати за землю підлягають зменшенню у зв`язку із застосуванням пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розділу ХХ ПК України, таке право мало реалізовуватися у спосіб, визначений Податковим кодексом України, а саме шляхом подання уточнюючої податкової декларації.

Крім того, саме по собі посилання позивача на наявність підстав для застосування пільги не змінює статусу самостійно визначених ним у податковій звітності сум як узгоджених податкових зобов`язань, якщо такі зобов`язання не були зменшені у встановленому законом порядку.

Судовим розглядом встановлено, що Чупахівська, Грунська, Комишанська та Чернеччинська територіальні громади Охтирського району Сумської області, в межах яких, за матеріалами справи, розташовані спірні земельні ділянки, до Переліку, затвердженого наказом від 25.04.2022 № 75, у відповідний період 2022 року включені не були.

Крім того, зазначені територіальні громади у відповідний період не були віднесені до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих територій відповідно до Переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено розташування спірних земельних ділянок на територіях, які у встановленому порядку були віднесені до територій, на яких ведуться або велися бойові дії, територій активних бойових дій чи тимчасово окупованих територій, у розумінні пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розділу ХХ ПК України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки підстав для застосування до спірних земельних ділянок пільги, передбаченої пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розділу ХХ ПК України, судом не встановлено, а самостійно визначені позивачем податкові зобов`язання не були зменшені у встановленому законом порядку, такі зобов`язання підлягали сплаті у загальні строки, визначені п. 287.3 ст. 287 ПК України, а тому доводи позивача про те, що після затвердження відповідного Переліку територій, Податковим кодексом України не було визначено строків сплати плати за землю за 2022 рік, є помилковими, оскільки пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розділу ХХ ПК України не встановлює нового строку сплати, а передбачає звільнення від нарахування та сплати плати за землю лише за наявності визначених цією нормою умов.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач неправильно визначив періоди сплати податкових зобов`язань та розмір штрафних санкцій, оскільки не врахував призначення платежів, зазначене позивачем у платіжних інструкціях, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначає позивач, у платіжних інструкціях ним було зазначено конкретний податковий період, за який здійснювалася сплата плати за землю, а тому, на його думку, такі кошти мали бути зараховані саме за відповідний період, однак з цими доводами суд не погоджується з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Отже, за наявності у платника податкового боргу призначення платежу, самостійно визначене ним у платіжній інструкції, не є визначальним для зарахування сплачених коштів. У такому випадку контролюючий орган зобов`язаний діяти не відповідно до зазначеного платником призначення платежу, а згідно з черговістю погашення податкового боргу, встановленою п. 87.9 ст. 87 ПК України.

Оскільки судом не встановлено підстав для звільнення позивача від сплати плати за землю за спірні земельні ділянки, а самостійно задекларовані податкові зобов`язання підлягали сплаті у строки, визначені ПК України, доводи позивача про неправильне зарахування платежів лише з підстав неврахування їх призначення є необґрунтованими.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумиобленерго" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі № 480/1186/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 06.08.2026 року