Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №440/6691/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 р. Справа № 440/6691/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6691/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.02.2025 №о/р163750007737;

- зобов`язати ГУПФ України в Донецькій області здійснити з 06.02.2025 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи: з 01.01.1992 по 03.10.1992, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 18.10.2019; зарахувавши періоди роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 15.04.1985 по 01.05.1990, 01.05.1990 по 03.10.1992, з 23.10.1992 по 31.12.1994, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 31.12.2004 в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців;

- зобов`язати ГУПФ України в Донецькій області здійснити з 06.02.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату від 23.12.2019 №556, від 09.12.2016 №3378/2, від 09.12.2016 № 3378/4, від 16.05.2019 №02-44/246, від 24.12.2019 №67/2-4-323 виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії та з урахуванням довідки про заробітну плату від 16.05.2019 №02-44/245.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він з 19.10.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Оскільки під час обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком пенсійний орган не врахував окремі періоди роботи позивача у російській федерації, а також заробітну плату за такі періоди роботи, позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням додаткового стажу роботи та заробітної плати. Відповідна заява за принципом екстериторіальності розглянута ГУПФ України в Донецькій області, яке спірним рішенням відмовило у проведенні перерахунку пенсії.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.02.2025 №163750007737 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2025 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 03.10.1992, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 18.10.2019; зарахуванням періодів роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 15.04.1985 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців, а також з урахуванням заробітної плати на підставі довідок про заробітну плату від 23.12.2019 №556, від 09.12.2016 №3378/2, від 09.12.2016 № 3378/4, від 16.05.2019 №02-44/246, від 24.12.2019 №67/2-4-323 виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на дату призначення пенсії та з урахуванням довідки про заробітну плату від 16.05.2019 №02-44/245.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №440/6691/25 упродовж 20 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судова колегія враховує, що предметом даного апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду позивачем не оскаржується, за відсутності обставин, визначених ч. 2 ст. 308 КАС України, судова колегія не надає правової оцінки доводам суду в частині відмовлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 19/.

Позивачу з 19.10.2019 призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку /а.с. 80-83/.

06.02.2025 позивач звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням до загального страхового стажу періодів роботи: з 01.01.1992 по 03.10.1992, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 18.10.2019; періодів роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 15.04.1985 по 30.04.1990, 01.05.1990 по 03.10.1992, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 31.12.2004 в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців; здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 23.12.2019 №556, від 09.12.2016 №3378/2, від 09.12.2016 № 3378/4, від 16.05.2019 №02-44/246, від 24.12.2019 №67/2-4-323, від 16.05.2019 №02-44/245 /а.с. 73-74/.

Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в Донецькій області, яке рішенням від 12.02.2025 №163750007737 відмовило у проведенні перерахунку пенсії /а.с. 56/.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.02.2025 №163750007737 про відмову у перерахунку пенсії.

З метою належного та повного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2025 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 03.10.1992, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 18.10.2019; зарахуванням періодів роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 15.04.1985 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців, а також з урахуванням заробітної плати на підставі довідок про заробітну плату від 23.12.2019 №556, від 09.12.2016 №3378/2, від 09.12.2016 № 3378/4, від 16.05.2019 №02-44/246, від 24.12.2019 №67/2-4-323 виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на дату призначення пенсії та з урахуванням довідки про заробітну плату від 16.05.2019 №02-44/245.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (в подальшому - Закон № 1788-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (в подальшому - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядок № 637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, за аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.04.1985, позивач працював:

з 15.04.1985 по 01.05.1990 – машиністом бульдозера по безстроковому договору, в підрозділі, який знаходився пос. Полтавський, Тюменської області, Ханти-Мантійський автономний округ в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі;

з 01.05.1990 по 03.10.1992 – машиністом бульдозера на Виробничому об`єднанні «Урайнафтагаз» управління бурових робіт №2 і місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, м. Урай Тюменської області, Ханти-Мантійський автономний округ в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі;

з 23.10.1992 по 31.12.1994 – машиністом бульдозера по безстроковому договору, в підрозділі, який знаходився пос. Полтавський Тюменської області, Ханти-Мансійський автономний округ в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі;

з 01.04.1995 по 31.03.1999 - машиністом бульдозера ЗАТ «Бурова інтернаціональна компанія» (ЗАТ «Біком») м. Нягань Ханти-Мантійський автономний округ - Югра Тюменської області, місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі;

з 01.04.1999 по 31.12.2004 - машиністом бульдозера ТОВ «Інтернафтагазсервіс» м. Нягань Ханти-Мантійський автономний округ - Югра Тюменської області, місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі.

Переліком районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029 встановлено, що до місцевостей прирівняних до районів Крайньої Півночі входить Ханти-Мантійський автономний округ Тюменської області.

Окрім записів в трудовій книжці періоди роботи з 15.04.1985 по 01.05.1990, 01.05.1990 по 03.10.1992, з 23.10.1992 по 31.12.1994 , з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 31.12.2004 в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі підтверджені такими документами: довідкою від 06.07.2017 №01-23-543, яка видана ТОВ «Лукойл – Західний Сибір»; довідкою від 09.12.2016 №3378, яка видана Архівним відділом адміністрації м. Нягань; довідкою від 09.12.2016 №3378/3, яка видана Архівним відділом адміністрації м. Нягань; довідкою від 16.05.2019 №02-44/242, яка видана ПАТ Бурова компанія «Буркос»; довідками про заробітну плату від 09.12.2016 №3378/4, від 09.12.2016 №3378/3, від 16.05.2019 №02-44/246, від 24.12.2019 №67/2-4-323.

Отже, позивач у спірний період працював в районах Крайньої Півночі, що підтверджено записами трудової книжки.

Згідно з пунктом 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 01.01.1991 р. в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 р.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 р. № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 р. "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

В пункті 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС №530/П-28 від 16.12.1967 р., зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967 р. "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 р. "Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі", Ямало-Ненецький автономний округ, Ханти-Мансійський автономний округ і м. Новий Уренгой належать до районів Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10.02.1960 р. "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до Інструкції про порядок надання пільг, затверджених постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 520/П-28 від 16.12.1967 р., пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960 р., з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 р., надавалися незалежно від наявності письмового трудового договору.

Пільги, передбачені статтею 5 зазначеного Указу, зокрема, щодо пільгового обчислення стажу, надавалися при умові укладення строкових трудових договорів про роботу в цих районах.

Таким чином, на працівників, які працювали у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені пунктом 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (зокрема, зарахування одного року роботи у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності), лише за наявності укладеного строкових трудових договорів про роботу в цих районах.

Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. При цьому, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 р. в справі №348/2208/16-а, від 03.07.2018 р. в справі №302/662/17-а, від 18.06.2020 р. в справі №537/1415/17, від 18.06.2020 р. в справі № 140/1319/16-а, від 15.01.2021 р. в справі №348/2319/16-а, від 27.07.2022 р. в справі № 560/755/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 03.10.1992, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 18.10.2019, а також заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату від 23.12.2019 №556, від 09.12.2016 №3378/2, від 09.12.2016 № 3378/4, від 16.05.2019 №02-44/246, від 24.12.2019 №67/2-4-323 виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на дату призначення пенсії за віком та з урахуванням довідки про заробітну плату від 16.05.2019 №02-44/245.

Із урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.02.2025 №163750007737 про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2025 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 03.10.1992, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 18.10.2019; зарахуванням періодів роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 15.04.1985 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців, а також з урахуванням заробітної плати на підставі довідок про заробітну плату від 23.12.2019 №556, від 09.12.2016 №3378/2, від 09.12.2016 № 3378/4, від 16.05.2019 №02-44/246, від 24.12.2019 №67/2-4-323 виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на дату призначення пенсії та з урахуванням довідки про заробітну плату від 16.05.2019 №02-44/245.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 440/6691/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич