Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №537/648/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 р. Справа № 537/648/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі №537/648/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 02.02.2026 звернулась до Крюківського районного суду м. Кременчука із заявою про забезпечення доказів до подання позову, в якій зазначила, що між нею та Управлінням соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення, Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області виник публічно-правовий спір з приводу надання та виплати їй соціальних допомог, призначення та виплати пенсії, а тому до подання такого позову вона фактично просила забезпечити докази наступними способами: 1) шляхом витребування з Управління соціального захисту населення Крюківського району та з ГУПФ в Полтавській області та огляду доказів, що стосуються надання та виплати їй соціальних допомог, призначення та виплати пенсії, 2) забороною Управлінню соціального захисту населення Крюківського району та ГУПФ в Полтавській області вчиняти певні дії щодо доказів, 3) зобов`язанням Управління соціального захисту населення Крюківського району та ГУПФ в Полтавській області вчинити певні дії щодо доказів.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 04.02.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів передано до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 скасувати та задовольнити заяву про забезпечення доказів шляхом зобовязання ГУ ПФУ в Полтавській області та УЗН Крюківського району надати фінансову звітність. первинні казначейські документи та провести повну звірку рахунків.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо правової природи спірних правовідносин, неповно дослідив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Судом залишено поза увагою доводи заявника щодо порушення міжнародних стандартів захисту права власності, невиконання суб`єктами владних повноважень покладених на них обов`язків, а також неналежної оцінки поданих доказів. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а мотивувальна частина ухвали не містить належного обґрунтування причин відхилення доводів заявника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом апеляційної інстанції підтверджено, що заявник ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з заявою про витребування від Управління соціального захисту населення Крюківського району та Головного управління ПФУ в Полтавській області наступних доказів:

1. копію заяви, якою ми, жінка на ім`я ольга по батькові анатоліївна з роду ладнових, дали згоду або прохали видати нам свідоцтво про страхування та застрахувати нашу персону ОСОБА_2 , внести ці дані в ваші реєстри.

2. копію заяви, яку нібито ми писали для відкриття соціального (казначейського) рахунку на нашу персону -дебітора ОСОБА_2 .

3. копію повного виплатного соціального діла на персону ОСОБА_2 , яке містить дані про нарахування, компенсації та соціальне забезпечення, включно з виплатами, що обліковувались у радянський рублях.

4. копію поточного діла на персону ОСОБА_2 з інформацією про наявні нарахування, їх підстави, рух коштів та взаємозаліки.

5. повну виписку за соціальним рахунком, що включає всі відображені суми, коригування, зобов`язання та статус виплат, які можуть належать мені як Забепеченої стороні - Кредитору на нашого дебітора ОСОБА_2 .

6. надати повну розшифровку номеру на свідоцтві НОМЕР_1 .

7. надати інформацію до яких рахунків прив`язан номер свідоцтва № НОМЕР_2 .

8. також підтвердити, чи внесено відповідний документ до облікових або реєстрованих систем Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики України.

9. надати повний доступ до страхового (соціального) рахунку, яким я можу сама користуватися в повній мірі, на якому виділені гроші для продуктів харчування, безкоштовні норми ЖКГ, купівля житла, медичне обслуговування та інше.

10. копію пенсійної справи, копію виплатної справи, повну виписку по особовому рахунку та окремо по страховому рахунку, повний список опікунів, який пенсійний фонд причепив до моїх рахунків, не питаючи мене, а зробивши мене недієздатною. Листи повинні бути пронумеровані та прошиті, як у справі. Вказати скільки моїх грошей переводиться в Національний Депозитарій та копію моєї заяви, коли я на це давала згоду.

11. вимагаю видалити всі мої персональні дані з Дії, тому що я ніколи не давала дозволу на їх використання, обробку та передачу третім особам.

12. офіційно відмовляюся від виплати на доживання, яке мені видає пенсійний фонд замість трудової радянської пенсії, яку досі одержує КАБМІН України в золотих радянських рублях. Вимагаю повернути мені радянську трудову пенсію, зробити перерахунок з 2015 року і повернути все, що мені не виплатили, обдуривши мене. Жодна оферта про пенсійне забезпечення громадян України не має печатки, а отже, не є документом, а у відповіді офісу президента України чітко сказано, що громадянство України не передбачено, а трансфертне громадянство заборонено міжнародним правом. Ми залишилися за народженням громадянами СССР.

Заявник просила прийняти вказану заяву про витребування документів та надати звірки з оригіналом, відкрити провадження та розглянути її, зобов`язати відповідачів на виконання всіх пунктів заяви.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що вказані вимоги не ґрунтуються на обставинах об`єктивного характеру, що могли б давати підстави стверджувати про існування реальної загрози втрати таких доказів або унеможливлення чи утруднення їх збирання і подання у майбутньому, після звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Частиною першою статті 114 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Згідно з частиною першою статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

Аналізуючи наведені положення КАС України у зіставленні з вимогами заявника, насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/ берегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення / потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті в майбутньому. Ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах, і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічні висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19 та 03 липня 2025 року по справі № 990/2/25.

Заявлені ОСОБА_1 вимоги про забезпечення доказів шляхом їх витребування у осіб, які, на думку заявника, такими доказами володіють, не ґрунтуються на обставинах об`єктивного характеру, що могли б давати підстави стверджувати про існування реальної загрози втрати таких доказів або унеможливлення чи утруднення їх збирання і подання у майбутньому, після звернення до адміністративного суду з відповідним позовом. До того ж, зміст поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення доказів фактично зводиться до того, що таке звернення не спрямоване саме на забезпечення доказів, а сформульовані вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів.

Доводи, наведені заявником, не свідчать про наявність ризику втрати доказів у майбутньому, не переконують, що може виникнути обставина, яка утруднює їх збирання та подання до суду в загальному порядку й не обмежує заявника у праві подати відповідне клопотання про витребування цих самих доказів у порядку, встановленому статтею 80 КАС України, із зазначенням причин неможливості зробити це самостійно.

До того ж, як визначено частиною четвертою статті 114 КАС України, у разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів.

Однак, ОСОБА_1 у поданій до суду заяві не зазначає про наявність у неї наміру звернутись до адміністративного суду з позовними вимогами до ГУПФ України в Полтавській області та / або Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення і, як наслідок, необхідність забезпечення доказів з метою гарантування заявниці права на таке звернення до суду, станом на час постановлення оскаржуваної ухвали з відповідною позовною заявою до суду не зверталась.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, повідомлені заявницею обставини свідчать про наявність у неї наміру вирішити спір з ГУПФ України в Полтавській області та Управлінням соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення щодо розгляду її звернення шляхом звернення до суду із заявою про забезпечення доказів, що суперечить процесуальному порядку вирішення судових спорів.

При цьому, заявник не позбавлена права звернутися до суду з відповідною позовною заявою, разом з якою надати клопотання про витребування доказів у порядку, визначеному статтями 79, 80 КАС України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють питання застосування ст.114 - ст.117 КАС України та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду – без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі №537/648/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова