Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №440/8205/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 р. Справа № 440/8205/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/8205/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання протиправним та скасування наказу, пунктів наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – перший відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі – другий відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 26.05.2026 №139ад «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 8 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2026 №176 «Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до повної матеріальної відповідальності» в частині оформлення та передачі дебіторської заборгованості щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виключити відомості щодо дебіторської заборгованості ОСОБА_1 , облікованої на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 26.05.2026 №139ад.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року по справі № 440/8205/26 повернути позовну заяву ОСОБА_1 .

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на її незаконність та порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі № 440/8205/26, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та немотивованого висновку про наявність трьох окремих спорів, не визначивши, які саме вимоги, правовідносини, юридичні факти та докази свідчать про їх самостійність. На думку апелянта, всі позовні вимоги виникли з одного комплексу правовідносин, пов`язаних із проведенням одного службового розслідування та виданням за його результатами наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.05.2026 № 139ад. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2026 № 176 прийнятий на виконання зазначеного наказу та не має самостійної фактичної і правової підстави, а виникнення дебіторської заборгованості є наслідком їх реалізації. Отже, заявлені вимоги пов`язані єдиною підставою виникнення, спільними доказами та предметом доказування, при цьому частина з них має похідний характер. Крім того, апелянт наголошує, що навіть за наявності сумнівів щодо дотримання правил об`єднання позовних вимог суд мав оцінити можливість їх роз`єднання відповідно до частини шостої статті 172 КАС України, а не повертати позовну заяву.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем вимоги, хоча й виникли у сфері проходження публічної служби, не пов`язані між собою підставами виникнення та доказами, стосуються різних відповідачів і фактично становлять три окремі спори, які підлягають самостійному розгляду. Суд дійшов висновку, що сумісний розгляд таких вимог є неприпустимим, а підстави для їх роз`єднання відповідно до статті 172 КАС України відсутні, у зв`язку із чим повернув позовну заяву на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства, у силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, за змістом частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою (частина перша статті 21 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача.

Суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3 частини першої статті 171 КАС України).

Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Положеннями частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною першою статті 21 КАС України.

Таким чином, об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Разом із тим, під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача або відповідачів, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Відтак, зважаючи на викладене, норми КАС України передбачають можливість подання позовної заяви та її розгляду в одному провадженні лише у тому випадку, якщо заявлені вимоги пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 26.05.2026 № 139ад, виданий за результатами службового розслідування, пункт 8 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2026 № 176 у частині оформлення та передачі дебіторської заборгованості щодо позивача, а також просить зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виключити відомості про таку заборгованість.

Зміст заявлених позовних вимог свідчить, що вони виникли з одних і тих самих взаємопов`язаних правовідносин. Так, саме наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 26.05.2026 № 139ад затверджено результати службового розслідування, встановлено розмір заподіяної державі шкоди та визначено правові наслідки для позивача. Своєю чергою, пункт 8 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2026 № 176 прийнято на реалізацію зазначених висновків у частині оформлення та передачі дебіторської заборгованості ОСОБА_1 .

Отже, наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2026 № 176 у спірній частині не становить окремої, не пов`язаної з наказом ВЧ НОМЕР_2 від 26.05.2026 № 139ад підстави виникнення правовідносин, а є наслідком його виконання. Без установлення правомірності результатів службового розслідування та виданого за його результатами наказу неможливо надати належну правову оцінку законності оформлення й передачі відповідної дебіторської заборгованості.

При цьому для вирішення всіх заявлених вимог підлягають дослідженню одні й ті самі фактичні обставини та докази, зокрема матеріали й акт службового розслідування, наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 26.05.2026 № 139ад та виданий на його виконання наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2026 № 176. Заявлення вимог до двох відповідачів не свідчить про їх неоднорідність та не виключає можливості спільного розгляду, оскільки рішення кожного з відповідачів є складовою послідовного виникнення спірних правових наслідків для позивача.

Вимога про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 виключити відомості щодо дебіторської заборгованості ОСОБА_1 має похідний характер, оскільки можливість її задоволення безпосередньо залежить від вирішення основних вимог про визнання протиправними та скасування відповідних положень наказів військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .

Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги відповідають передбаченим частиною першою статті 172 КАС України критеріям пов`язаності: мають спільну підставу виникнення, ґрунтуються на спільних доказах, стосуються одного комплексу правовідносин та поєднують основні й похідну позовні вимоги.

Водночас суд першої інстанції не зазначив та не проаналізував, які саме обставини, наведені у позовній заяві ОСОБА_1 , підстави заявлених вимог і правовідносини, що виникли між позивачем та кожним із відповідачів, є різними. Оскаржувана ухвала також не містить обґрунтування того, які саме докази підлягають окремому дослідженню та чому спільний розгляд заявлених вимог є неможливим. За таких обставин висновок про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та наявність підстав для застосування пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України є передчасним.

Висновки суду першої інстанції про доцільність розгляду заявлених вимог окремо фактично зводяться до наявності підстав для їх роз`єднання в самостійні провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС України. Водночас наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки зазначена норма прямо передбачає відповідне виключення.

Колегія суддів також ураховує, що суд першої інстанції не скористався передбаченим частиною шостою статті 172 КАС України процесуальним механізмом, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Натомість, обмежившись загальним посиланням на відсутність підстав для застосування статті 172 КАС України, суд не навів мотивів, з яких роз`єднання позовних вимог у цій справі було неможливим або недоцільним.

Подібний підхід до застосування пункту 6 частини четвертої статті 169 та частини шостої статті 172 КАС України викладений у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19 та від 3 квітня 2024 року у справі № 320/13495/23.

За встановлених обставин повернення позовної заяви перешкодило розгляду заявлених ОСОБА_1 вимог по суті. Інший підхід у цьому випадку становив би прояв надмірного формалізму та призводив би до необґрунтованого обмеження права позивача на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, з огляду на передчасне застосування судом першої інстанції положень пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, колегією судів встановлено помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року по справі № 440/8205/26 - скасувати.

Справу № 440/8205/26 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін