Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №520/15005/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 р. Справа № 520/15005/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/15005/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України , Господарського суду Луганської області

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України, перший відповідач), Господарського суду Луганської області (далі – другий відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, починаючи з 19.10.2021 і по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.;

- зобов`язати Господарський суд Луганської області здійснити перерахунок та виплату, за рахунок його бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) за кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода», належної суддівської винагороди, починаючи з 19.10.2021 по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно), зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році в розмірі 2270,00 грн, у 2022 року в розмірі 2481,00 грн, у 2023 році в розмірі 2684,00 грн, у 2024 році в розмірі 3028,00 грн, у 2025 році в розмірі 3028,00 грн, у 2026 року в розмірі 3328,00 грн;

- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення фінансування виплати належної суддівської винагороди за період з 19.10.2021 по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році в розмірі 2270,00 грн, у 2022 року в розмірі 2481,00 грн, у 2023 році в розмірі 2684,00 грн, у 2024 році в розмірі 3028,00 грн, у 2025 році в розмірі 3028,00 грн, у 2026 року в розмірі 3328,00 грн;

- зобов`язати ДСА України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної суддівської винагороди за період з 19.10.2021 по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році в розмірі 2270,00 грн, у 2022 року в розмірі 2481,00 грн, у 2023 році в розмірі 2684,00 грн, у 2024 році в розмірі 3028,00 грн, у 2025 році в розмірі 3028,00 грн, у 2026 року в розмірі 3328,00 грн.

08.06.2026 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/15005/26 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

00.06.2026 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду зупинено провадження в адміністративній справі №520/15005/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/26972/24.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 520/26972/24, у якій має сформулювати правовий висновок щодо застосування показника прожиткового мінімуму при визначенні базового розміру посадового окладу судді, який безпосередньо впливатиме на вирішення цієї справи, оскільки спори виникли у подібних правовідносинах.

Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, зупинивши провадження на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, порушив межі судової дискреції та безпідставно поставив вирішення спору в залежність від майбутнього висновку Великої Палати Верховного Суду, тоді як положення статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є достатніми для його розгляду. На думку апелянта, очікування такого висновку призводить до невиправданого затягування судового процесу та порушує його право на своєчасний і ефективний захист.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що правовий висновок ВП ВС у справі № 520/26972/24 безпосередньо вплине на вирішення цієї справи та має тотожний предмет. Стверджує, що правовідносини у справі № 520/26972/24 обмежуються дослідженням законності застосування розрахункової величини 2102,00 грн при виплаті суддівської винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021–2024 роки, тоді як предмет позову у справі № 520/15005/26 є значно ширшим і охоплює також 2025–2026 роки. Оскільки нормативне регулювання цих бюджетних періодів лежить поза межами предмета справи № 520/26972/24, наполягає, що правовідносини не є подібними, а висновок ВП ВС за минулі роки не вирішить автоматично спору щодо виплат у 2025–2026 роках.

Також апелянт указує, що суд постановив оскаржувану ухвалу в день подання ним заперечень проти зупинення провадження, не згадавши та не надавши жодної оцінки викладеним у них доводам, чим порушив принципи змагальності, рівності сторін і право бути почутим. На його думку, суд підмінив Конституцію та закон судовою практикою, яка ще навіть не сформована, надавши майбутній позиції Великої Палати статус «надзаконного» джерела права.

Відповідачі правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 236 КАС України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Колегією суддів встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 20.03.2026 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 520/26972/24 за позовом до Державної судової адміністрації України та Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

У зазначеній справі позивач оспорює правомірність нарахування та виплати суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення, обчислених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у сумі 2102,00 грн, та просить здійснити їх перерахунок виходячи із загального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

Необхідність передачі справи № 520/26972/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивована наявністю підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, щодо застосування при визначенні базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, установленого законами про Державний бюджет України.

Так, у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законами про Державний бюджет України на відповідні роки не встановлено іншої розрахункової величини, ніж та, що визначена спеціальним законом для обчислення суддівської винагороди, а визначено грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, передаючи справу № 520/26972/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що у вказаній постанові не було предметом безпосереднього аналізу питання про те, чи можуть положення законів про Державний бюджет України змінювати або впливати на встановлений статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» механізм визначення суддівської винагороди, а також питання співвідношення загального і спеціального правового регулювання у цій сфері.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував, що розрахунковою величиною для визначення посадових окладів є єдиний показник — прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тоді як виокремлення законами про Державний бюджет України окремого показника прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді може становити втручання у конституційну гарантію суддівської незалежності.

Ухвалою від 08.04.2026 Велика Палата Верховного Суду прийняла справу № 520/26972/24 до розгляду, урахувавши предмет спору, суть спірних правовідносин та наведені Касаційним адміністративним судом мотиви щодо необхідності відступу від раніше сформованого правового висновку.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України підстав для зупинення провадження у справі.

Так, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі № 520/15005/26 є правомірність нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 19.10.2021 по день ухвалення судового рішення виходячи з розрахункової величини 2102,00 грн, а також наявність підстав для її перерахунку із застосуванням загального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас зі змісту ухвал Верховного Суду від 20.03.2026 та Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 520/26972/24 вбачається, що на розгляд Великої Палати передано саме питання правильності застосування показника прожиткового мінімуму в розмірі 2102,00 грн при визначенні базового розміру посадового окладу судді, з урахуванням положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, спори у справах № 520/15005/26 та № 520/26972/24 виникли у подібних правовідносинах, оскільки їх вирішення залежить від відповіді на однакове правове питання щодо розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при визначенні базового розміру посадового окладу судді.

За таких обставин колегія суддів вважає, що правовий висновок, який буде сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у справі № 520/26972/24, матиме істотне значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки безпосередньо стосуватиметься правового питання, від якого залежить вирішення заявлених позовних вимог.

Доводи апелянта про відсутність подібності правовідносин з огляду на те, що справа № 520/26972/24 стосується нарахування суддівської винагороди за 2021–2024 роки, тоді як позовні вимоги у цій справі охоплюють також 2025–2026 роки, колегія суддів відхиляє, оскільки для застосування пункту 5 частини другої статті 236 КАС України закон вимагає подібності, а не повної тотожності правовідносин. Вирішальним є не повний збіг спірних періодів, а наявність спільного правового питання, висновок щодо застосування якого матиме значення для вирішення спору.

Як зазначено вище, в обох справах спірним є застосування показника прожиткового мінімуму в розмірі 2102,00 грн при визначенні базового розміру посадового окладу судді та співвідношення положень законів про Державний бюджет України зі статтею 130 Конституції України і статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому значна частина спірного періоду у справах збігається.

Крім того, зі змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 вбачається, що при вирішенні питання про прийняття справи № 520/26972/24 до розгляду враховано звернення Пленуму Верховного Суду до Конституційного Суду України щодо конституційності положень законів про Державний бюджет України на 2022–2025 роки, якими встановлено окремий показник прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102,00 грн.

Отже, твердження апелянта про те, що правове питання, яке розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду, обмежується виключно бюджетними періодами 2021–2024 років, не відповідає змісту ухвали від 08.04.2026. Висновок Великої Палати стосуватиметься загального підходу до застосування відповідної розрахункової величини, а тому матиме значення і для оцінки правовідносин у наступних бюджетних періодах за умови збереження аналогічного механізму правового регулювання.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції меж судової дискреції також є необґрунтованими. Пункт 5 частини другої статті 236 КАС України прямо надає суду право зупинити провадження у разі перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах. Реалізуючи це право, суд першої інстанції встановив подібність правовідносин та навів мотиви, з яких майбутній правовий висновок матиме істотне значення для вирішення справи.

При цьому застосування зазначеної норми не пов`язується з фізичною чи юридичною неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи, оскільки така умова передбачена іншою підставою зупинення провадження. Метою зупинення на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України є забезпечення єдності судової практики, правової визначеності та однакового застосування норм права у подібних правовідносинах.

Посилання апелянта на невиправдане затягування розгляду справи колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірного висновку суду першої інстанції, оскільки провадження зупинено не на невизначений строк, а до настання конкретної процесуальної події — набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/26972/24, яка вже прийнята до її розгляду.

Щодо доводів апелянта про ненадання судом першої інстанції оцінки поданим ним запереченням колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність в оскаржуваній ухвалі детальної відповіді на кожний аргумент сторони не свідчить про порушення принципів змагальності та рівності учасників справи, якщо судом наведено мотиви, достатні для висновку про наявність передбаченої законом підстави для зупинення провадження.

Крім того, наведені апелянтом у запереченнях доводи щодо відсутності повної тотожності спірних періодів та достатності чинного нормативного регулювання не спростовують установленої судом подібності правовідносин і значення майбутнього висновку Великої Палати Верховного Суду для вирішення цієї справи.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 у справі № 520/15005/26 постановлена з дотриманням норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку із чим підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 312, 316, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року по справі № 520/15005/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк