Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №600/4712/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4712/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік в розмірі, що не перевищує його місячного грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік в розмірі, що не перевищує його місячного грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 30 березня 2022 року по 01 лютого 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 30 березня 2022 року по 01 лютого 2023 року нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2023 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що за час проходження військової служби у період 30 березня 2022 року по 20 травня 2023 року включно відповідачі неправильно нараховували йому грошове забезпечення. Так, впродовж указаного періоду посадовий оклад та оклад за військовим званням нараховувася позивачу, виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року, з чим позивач не погоджується, оскільки вважає, що відповідачі повинні були нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Крім цього позивач не погоджується з відмовою ІНФОРМАЦІЯ_1 у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного забезпечення за 2023, 2024 та 2025 роки, оскільки, на його думку, відповідні рапорти про виплату такої допомоги були подані відповідачу у встановленому законом порядку та з повним переліком документів, на підставі яких така допомога має бути виплачена.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період служби з 30 березня 2022 року по 01 лютого 2023 року, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 21 лютого 2018 року розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, який становить 1762 грн. Вказуючи на відсутність протиправних дій при розрахунку позивачу грошового забезпечення за вказаний вище період, відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 також не погодився із заявленими позивачем вимогами, вказавши про відсутність підстав для перерахунку основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення за період з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року з причин, аналогічних тим, які були викладені у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стосовно ж питання нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік в розмірі, що не перевищує його місячного грошового забезпечення, то представник ІНФОРМАЦІЯ_1 вказав, що позивач не звертався з рапортом про нарахування та виплату йому такої допомоги за 2023 рік, відповідних доказів звернення позивача з указаного питання не надано і до позову. Щодо виплати зазначеної допомоги за 2024 рік у відзиві вказано, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між виконанням завдань із захисту Батьківщини та відповідною хворобою, яка настала. Крім цього під час вирішення питання про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з наданих позивачем документів було встановлено, у період з 07 червня 2024 року по 23 липня 2024 року він проходив лікування не по одному, а декількох захворюваннях, що свідчить про відсутність підстав для зарахування вказаного періоду лікування до такого, що здійснювалось у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Стосовно виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік представник ІНФОРМАЦІЯ_1 вказав, що позивачем не надано доказів перебування його на протирецидивному лікуванні, у зв`язку з чим було відмовлено у задоволенні рапорту позивача про виплату вказаного виду допомоги за 2025 рік. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позову без розгляду у даній справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 у період з 30 березня 2022 року по 08 квітня 2024 року та з 24 квітня 2024 року по 11 липня 2025 року, що підтверджується записами військового квитка позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 12 на звороті).

При цьому, як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , отриманих з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, грошове забезпечення за період служби з березня 2022 року по лютий 2023 року включно виплачувалось позивачу ІНФОРМАЦІЯ_6 , а за період березня по травень 2023 року грошове забезпечення за проходження служби були виплачено позивачу ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 33-34).

Обставини виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження служби з березня 2022 року по лютий 2023 року саме ІНФОРМАЦІЯ_6 також підтверджуються довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 жовтня 2025 року №696/286 про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення, з якої також вбачається і те, що у липні 2022 року позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення (а.с. 70 на звороті)

Разом з цим, як визнається відповідачами у відзиві, при розрахунку позивачу розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення за період служби з 30 березня 2022 року по 20 травня 2023 року враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.

Крім цього судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 11 липня 2025 року №199 позивача виключено зі списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення з 11 липня 2025 року. Поряд з цим, як вбачається зі змісту зазначеного наказу, позивачу не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 та 2025 роки. (а.с. 31)

Так, згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 01 лютого 2024 року №1367/мс позивач 24 грудня 2023 року отримав травму: «Гіпертонічний криз, стан після втрати свідомості, забої обличчя та лівої кисті» (а.с. 14).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №804218 від 11 вересня 2024 року позивачу встановлено інвалідність (ІІІ група), причиною якої зазначено: проходження військової служби. (а.с. 16)

16 грудня 2024 року позивач звернувся до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим при виконанні завдань під час воєнного стану. (а.с. 17)

До вказаного рапорту позивач надав такі документи:

- копію довідки ВЛК від 19 серпня 2024 року №997 (а.с. 15);

- копію довідки про обставини травми від 01 лютого 2024 року №1367/мс;

- копію виписного епікризу і медичної карти стаціонарного хворого №4119, згідно з яким позивач перебував на стаціонарному лікуванні у госпітальному відділенні військової частини НОМЕР_2 у період з 24 грудня 2023 року по 05 січня 2024 року, основний діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 3 ступінь, ризик високий, гіпертонічний криз (а.с. 17-18);

- копію перевідного епікризу №9399 з медичної карти стаціонарного хворого, згідно з якою позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» з 07 червня 2024 року по 02 липня 2024 року, основний діагноз: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця з застійною серцевою недостатністю (а.с. 18-20);

- копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2085, згідно з якою позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» з 02 липня 2024 року по 23 лютого 2024 року, основний діагноз: виразкова хвороба ІІІ, виразка та помірна рубцево-виразкова деформація цибулини ДПК, типовий перебіг, середньої важкості, загострення (а.с. 20-21);

- копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2360, згідно з якою позивач перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні військової частини НОМЕР_3 з 04 жовтня 2024 року по 21 жовтня 2024 року, основний діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеня, гіпертрофія лівого шлуночка, високий ризик ускладнень; гіпертензивний криз, неускладнений; ішемічна хвороба серця; стенокардія напруження стабільна, ІІ функціональний клас; стенозуючий атеросклероз вінцевих артерій; атеросклеротична недостатність мітрального клапана з регургітацією 2 ступеня; міокардитичний міокардіофіброз; поодинока передсердна політропна та шлуночкові поліморфна екстра систолічна аритмія; безсимптомна інтермітуюча AV-блокада І ступеня; СНІ з незначною зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (51%); атеросклероз аорти (а.с. 21-22).

Однак, як стверджується учасниками процесу у заявах по суті справи і що фактично визнається ними, у задоволенні рапорту ОСОБА_2 про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік було відмовлено.

Крім цього з наявних у справі матеріалів вбачається і також не заперечується учасниками, що позивач звертався до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і за 2025 рік.

Згідно із змістом рапорту ТВО помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з правової роботи від 26 червня 2025 року, який адресовано начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянувши рапорт ОСОБА_3 про виплату йому допомоги було встановлено, що ним не було надано медичних висновків про необхідність проходження проти рецидивного лікування, у зв`язку з чим помічник начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 дійшов висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. (а.с. 28)

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зміст зазначених норм свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Статтею 1 Закону №2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Так, відповідно до пунктів 2, 3 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок №260).

Вказаним Порядком №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, зокрема, одноразову грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 7 Розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

При цьому, за правилами пункту 9 Розділу XXIV Порядку №260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, зміст наведених норм указує на те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за рапортом військовослужбовця, який проходить службу, на підставі наказу командира військової частини. Порядком №260 встановлено граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який не повинен перевищувати місячного грошового забезпечення. Водночас виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом (а не обов`язком) керівників державних органів, оскільки така обмежується розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано доказів того, що він звертався до відповідача з відповідним рапортом про виплату йому такої допомоги саме за 2023 рік. В ході судового розгляду цієї справи позивач (його представник) не скористався правом подання відповіді на відзив та, відповідно, не спростував доводів відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 в указаній частині.

Отже, оскільки позивачем не було дотримано вимог пункту 9 Розділу XXIV Порядку №260 щодо звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік (належних доказів відносно цього не надано), то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову в цій частині.

Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин (та встановлення судом при вирішенні спору обставини відсутності належного звернення військовослужбовця з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №560/10386/24 (постанова від 01 квітня 2025 року).

Стосовно вимог позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік суд зазначає таке.

16 січня 2024 року Міністром оборони України прийнято рішення №183/уд, відповідно до пункту 6 якого матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році виплачується військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев`ятому).

Отже, наведені положення рішення Міністра оборони України містять вичерпний перелік підстав, за яких військовослужбовець або члени його сім`ї мають право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Так, військовослужбовці, які перебувають на лікуванні у зв`язку з хворобою, пов`язаною із захистом Батьківщини, або ж мають захворювання серцево-судинної системи, які потребують проведення, зокрема, багатоетапного хірургічного лікування, трансплантації органів (органу), індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, мають право на отримання вказаного виду допомоги за умови належного підтвердження відповідними медичними документами проходження безперервного лікування чи реабілітації (тобто понад 30 днів поспіль) по хворобі, пов`язаній із захистом Батьківщини, або ж перебування на багатоетапному хірургічному лікуванні, проведенні трансплантації органу, здійснення відносно них індивідуального догляду чи проходження протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів.

Дослідженням змісту наявних у справі матеріалів судом встановлено, що у період з 24 грудня 2023 року по 05 січня 2024 року та з 07 червня 2024 по 02 липня 2024 року позивач проходив стаціонарне лікування за основним діагнозом: гіпертонічна хвороба.

Починаючи з 02 липня 2024 року по 23 липня 2024 року позивач проходив стаціонарне лікування за основним діагнозом: виразкова хвороба, крім цього згідно з випискою медичної карти стаціонарного хворого №2085 гіпертонічна хвороба зазначена медичним працівником як супутній діагноз.

Отже, з наведеного вбачається, що періоди перебування позивача на лікуванні з 24 грудня 2023 року по 05 січня 2024 року та з 07 червня 2024 по 02 липня 2024 року є такими, що не перевищують 30 днів поспіль (13 днів та 26 днів відповідно), до того ж, період лікування з 07 червня 2024 по 02 липня 2024 року стосувався лікування позивача по хворобі, яка згідно з наявними у справі матеріалами не визнавалась такою, що пов`язана із захистом Батьківщини.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що, як вбачається зі змісту довідки ВЛК №997, наявна у позивача гіпертонічна хвороба визнана такою, що пов`язана із захистом Батьківщини лише після проходження лікування у вказані періоди – 19 серпня 2024 року.

Доказів того, що до початку проходження ОСОБА_1 стаціонарного лікування у період з 07 червня 2024 по 23 липня 2024 року (який перевищує 30 днів поспіль) гіпертонічна хвороба була визнана такою, що пов`язана із захистом Батьківщини, учасниками справи не надано.

Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що на час стаціонарного лікування з 07 червня 2024 по 23 липня 2024 року позивач не перебував на безперервному лікуванні хвороби, пов`язаної із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль).

Стосовно ж періоду лікування з 04 жовтня 2024 року по 21 жовтня 2024 року, який мав місце вже після визнання військово-лікарською комісією гіпертонічної хвороби ОСОБА_2 такою, що пов`язана із захистом Батьківщини, суд звертає увагу на те, що вказаний період становив лише 18 днів, тобто такий не перевищує 30 днів поспіль, що є необхідною умовою для виплати військовослужбовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році.

Доказів перебування позивача на безперервному лікуванні/реабілітації по хворобі (травмі або її наслідками), яке потребувало багатоетапного хірургічного лікування, проведення трансплантації органу, здійснення індивідуального догляду чи проходження протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, учасниками справи до суду також не подано.

Щодо визначеної рішенням Міністра оборони України від 16 січня 2024 року №183/уд умови для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань як наявність у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, то така позивачем також не дотримана, оскільки згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №804218 від 11 вересня 2024 року причиною встановлення позивачу інвалідності є проходження військової служби.

З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році, а тому позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 6 Окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09 січня 2025 року матеріальна допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

6.1. у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

6.2. сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти;

6.3. внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме:

6.3.1. смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;

6.3.2. народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення;

6.3.3. порушення стану здоров`я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма №027/о), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії), а саме:

6.3.3.1. захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

6.3.3.2. перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування;

6.3.3.3. перебування військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання;

6.3.3.4. поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

6.3.3.5. поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов`язаного з військовою агресією російської федерації проти України.

Отже, однією з підстав для виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2025 році є перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування.

При цьому зміст наведеної норми свідчить про те, що перебування військовослужбовця на лікуванні поранення або захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, має бути обумовлене потребою такого військовослужбовця у проведенні багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування.

Між тим, позивачем у ході судового розгляду справи не було доведено того, що за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у 2025 році він проходив багатоетапне хірургічне лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантацію органів, або потребував індивідуального догляду чи протирецидивного лікування.

Як вбачається зі змісту рапорту ТВО помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з правової роботи від 26 червня 2025 року, виданого за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 та який адресовано начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , для вирішення питання про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2025 році позивач надав такі документи: довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 01 лютого 2024 року №1367/мс; довідку військово-лікарської комісії від 04 квітня 2025 року №2025-0404-1555-0242-0; виписку з медичної карти стаціонарного хворого №5919; перевідний епікриз з медичної картки стаціонарного хворого №1453; виписку з медичної картки стаціонарного хворого №1778.

Однак у наведених вище виписках з медичної карти стаціонарного хворого №5919 та №1778 та перевідному епікризі з медичної картки стаціонарного хворого №1453 не міститься жодних відомостей про те, що позивач під час лікування захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, потребував проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування.

Стосовно доданої до матеріалів позову виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 16 червня 2025 року, видана КНП «Міська поліклініка №3» Чернівецької міської ради, в якій вказано про потребу ОСОБА_2 у протирецидивному лікуванні, то така не підлягає оцінці судом, адже згідно із змістом рапорту ТВО помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з правової роботи від 26 червня 2025 року, така не була предметом розгляду ІНФОРМАЦІЯ_1 при вирішенні питання про наявність підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2025 році, тобто вказаному документу не було надано належної оцінки.

Доказів наявності інших підстав, визначених пунктом 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 09 січня 2025 року №156/уд, для виплати позивачу спірної допомоги, за 2025 рік, учасниками справи не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 у виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, а тому позов у цій частині є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій відповідачів щодо не проведення перерахунку та доплати розміру грошового забезпечення у період з 30 березня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», то суд зазначає таке.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції станом на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно із приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови №103, а саме:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01 березня 2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Поряд з цим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін. Тобто, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з тим суд зазначає, що Закон України від 05 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 рік не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Юридична природа соціальних виплат розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19, від 09 червня 2022 року у справі №520/2098/19).

Отже, з огляду на передбачені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи те, що з 29 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу (Закону №294-IX) із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 зазначив, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»);

- станом на 01 січня 2019 року встановлений в розмірі 1921 грн (стаття 7 Закону України від 23.11.2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік»);

- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»);

- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 року №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»);

- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік»);

- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн (стаття 7 Закону від 03.11.2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).

Таким чином, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2022, 2023 роки.

Отже, з урахуванням того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 022 та 2023 роках є відмінним (більшим) від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2018 році, та оскільки розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу, у позивача є право на перерахунок грошового забезпечення.

На підставі вказаних вище висновків Верховного Суду, а також постанови Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця з 29 січня 2020 року (дата набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18) такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, є протиправним.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 30 березня 2022 року у справі №320/9431/21, від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, виплата грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Водночас суд враховує, що 12 травня 2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.

Так, пунктом 1 Постанови №481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Також пунктом 2 вказаної постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Таким чином викладення пункту 4 Постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, свідчить про наявність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період по 19 травня 2023 року включно.

Натомість грошове забезпечення позивача починаючи з 20 травня 2023 року не підлягає перерахунку з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів і що не заперечувалося сторонами під час її судового розгляду, впродовж спірного у даній справі періоду з 30 березня 2022 року по 19 травня 2023 року відповідачі здійснювали розрахунок грошового забезпечення позивача виходячи з прожиткового мінімуму розміром 1762,00 грн.

Враховуючи те, що за період проходження позивачем служби з 30 березня 2022 року по 19 травня 2023 року при визначенні його грошового забезпечення відповідачами протиправно не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно як розрахункових величин, суд дійшов висновку про протиправність виплати вищевказаних видів грошового забезпечення без урахування відповідних величин.

Отже, суд зобов`язує ІНФОРМАЦІЯ_2 з 30 березня 2022 року по лютий 2023 року, а ІНФОРМАЦІЯ_1 – з березня 2023 року по 19 травня 2023 року здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових його видів) та грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у липні 2022 року, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане, беручи до уваги положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено повноваження суду при вирішенні справи, є належним способом захисту порушених прав позивача у даних правовідносинах.

Водночас суд зазначає про відсутність правових підстав для перерахунку позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2023 року, оскільки така згідно з наявними у справі матеріалами позивачу не виплачувалась. До того ж, вирішуючи спір, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу зазначеного виду грошового забезпечення, оскільки з відповідним рапортом про його нарахування ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.

Стосовно стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд зауважує, що позивачем не було додано до матеріалів позову жодних доказів сплати ОСОБА_1 адвокату Дяченку М.М. (діючого в інтересах позивача на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії СЕ №1113432 від 01 жовтня 2025 року) коштів за надані адвокатом послуги, що унеможливлює суд вирішити питання про наявність правових підстав для стягнення такого виду судових витрат на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у застосуванні з 30 березня 2022 року по лютий 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових його видів) та грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у липні 2022 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 30 березня 2022 року по лютий 2023 року грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових його видів) та грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у липні 2022 року, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні з березня 2023 року по 19 травня 2023 року включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових його видів).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з березня 2023 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових його видів) із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позову відмовити

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ); відповідачі – ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя О.П. Лелюк