Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №560/11029/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11029/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 до Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрчук Катерини Михайлівни щодо винесення постанови від 20.05.2026 у виконавчому провадженні №80238126 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17 294,00 грн.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрчук Катерини Михайлівни від 20.05.2026 у виконавчому провадженні №80238126 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17 294,00 грн.

3. Зобов`язати Нетішинський відділ державної виконавчої служби усунути можливі наслідки винесення протиправної постанови від 20.05.2026 про стягнення виконавчого збору, у тому числі скасувати всі похідні виконавчі дії, вчинені на її підставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вважає зазначену постанову незаконною, формальною, невмотивованою, необґрунтованою, такою, що винесена з істотним порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", КАС України, Конституції України, а також без урахування того, що виконавче провадження стосується малолітньої дитини, її психологічного стану, безпеки, утримання та базових життєвих потреб. Оскаржувана постанова фактично стала підставою для подальшого блокування грошових коштів на банківському рахунку позивача, що унеможливлює належне забезпечення малолітньої дитини харчуванням, ліками, засобами гігієни, проїздом, зв`язком та іншими базовими потребами. Тобто наслідки незаконної постанови зачіпають не лише майнові права позивача, але й права малолітньої дитини, яка не є боржником у виконавчому провадженні. Просить позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Враховуючи вищевказані обставини, боржник не звільнений від стягнення виконавчого збору та виконання рішення суду. Крім того, не винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем порушило б вимоги Закону, тому державним виконавцем виконано обов`язок передбачений Законом, а тому відсутні підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 20.05.2026 про стягнення виконавчого збору. Просить відмовити у задоволенні позову.

Від третьої особи надійшли пояснення у справі, в яких зазначено, що усі доводи позивачки спрямовані на перекладення відповідальності за невиконання судового рішення на державного виконавця, хоча саме її власна поведінка стала причиною відкриття виконавчого провадження та подальшого вчинення виконавчих дій. За таких обставин вважає, що державний виконавець діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження», а тому підстав для визнання дій відповідача протиправними чи скасування оскаржуваної постанови не існує. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подала клопотання про зупинення провадження у справі №560/11029/26 до набрання законної сили судовим рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова, ухваленим за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Юрчук Катерини Михайлівни від 30.04.2026 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. у виконавчому провадженні №80238126. Дослідивши подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відсутні підстави для зупинення провадження у справі, визначені статтею 236 КАС України, так як немає об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 22.06.2026 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що на примусовому виконанні в Нетішинському відділі державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Немишлянського районного суду міста Харкова від 22.12.2025 № 645/6185/25 про зобов`язання матір дитини ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування доньки ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 шляхом відеозв`язку ( уразі неможливості - телефонного зв`язку) в тому числі, використанням меседжерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування має відбутись у період часу з 19:00 до 20:00 годин за київським часом.

Державним виконавцем 13.02.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80238126, та зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома.

13.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 340 грн. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

29.04.2026 державним виконавцем направлено вимогу боржнику щодо виконання останнім вищезазначеного виконавчого документа, а також роз`яснення норм статті 63 Закону.

30.04.2026 державним виконавцем керуючись статтями 63, 75 Закону винесено постанову про накладення штрафу в сумі 1700 грн. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

20.05.2026 державним виконавцем керуючись статтею 27 Закону винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 17294 грн. Копію постанови направлено боржнику.

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Згідно з частиною 1 статті 64-1 цього Закону виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а якщо вони рішенням не визначені — у час та місці, визначених державним виконавцем.

Відповідно до частини 3 цієї статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.

За приписами частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір — це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Частиною 3 цієї статті визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника — фізичної особи.

Частиною 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Вирішуючи спір, суд насамперед встановлює правову природу рішення, примусове виконання якого здійснюється у виконавчому провадженні ВП №80238126, оскільки саме нею визначається порядок дій державного виконавця.

Виконавчий документ покладає на боржника обов`язок забезпечити щоденне спілкування дитини з батьком у визначеному рішенням порядку — із зазначенням періодичності (щоденно), тривалості (в межах 1 години) та часових меж (з 19:00 до 20:00). Зміст цього обов`язку текстуально та за суттю збігається з диспозицією частини 1 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», за якою виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Отже, рішення, що виконується, є рішенням про встановлення побачення (спілкування) з дитиною, а порядок його примусового виконання регулюється спеціальною нормою — статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а не статтею 63 цього Закону, яка встановлює загальний порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець обрав інший алгоритм.

По-перше, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2026 зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. Проте частина 6 статті 26 Закону прямо виключає застосування цього застереження до рішень про встановлення побачення з дитиною і зобов`язує виконавця зазначити про необхідність виконання рішення шляхом забезпечення побачень у порядку, визначеному рішенням. Такого застереження постанова від 13.02.2026 не містить.

По-друге, замість передбаченої частиною 2 статті 64-1 Закону перевірки виконання рішення у час та місці побачення (тобто щоденно у проміжок з 19:00 до 20:00) державний виконавець обмежився надісланням вимоги №8174 від 29.04.2026 та винесенням 30.04.2026 постанови про накладення штрафу з посиланням на статті 63, 75 Закону.

По-третє, матеріали виконавчого провадження, витребувані судом і надані відповідачем у повному обсязі, не містять жодного акта перевірки виконання рішення, складеного до дати винесення оскаржуваної постанови, хоча складення такого акта є обов`язковою умовою застосування заходів відповідальності за частиною 3 статті 64-1 Закону.

Суд наголошує, що частина 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначає виконавчий збір як збір, що справляється за примусове виконання рішення. Отже, правовою підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення органом державної виконавчої служби примусового виконання у спосіб та в порядку, встановлених Законом. Коли ж процедуру примусового виконання від самого початку побудовано за алгоритмом, який Закон для цієї категорії рішень не передбачає, підстава для справляння збору не може вважатися доведеною.

Наведене свідчить про недотримання державним виконавцем вимог пункту 1 частини другої статті 18, частини 6 статті 26 та частин 1-3 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а отже — про невідповідність оскаржуваної постанови критерію «у спосіб, що визначені Конституцією та законами України» (пункт 1 частини 2 статті 2 КАС України).

Частина 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» сформульована імперативно: державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Єдиний виняток, встановлений цією нормою, стосується виконавчих документів про стягнення аліментів, до яких виконавчий документ у справі №645/6185/25 не належить.

Суд встановив, що виконавче провадження №80238126 відкрите постановою від 13.02.2026. Того ж дня державним виконавцем винесено лише постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору винесено 20.05.2026, тобто через три місяці і сім днів після відкриття виконавчого провадження. Ці обставини відповідачем не заперечуються та підтверджені змістом відзиву.

Закон не наділяє державного виконавця дискрецією щодо вибору моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору і не передбачає можливості її винесення пізніше — ані за заявою сторони, ані з ініціативи виконавця, ані як реакції на подальшу поведінку боржника.

Суд звертає увагу на внутрішню суперечність позиції відповідача. У відзиві відповідач стверджує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження. Проте якщо виконавчий збір справді має безумовний і автоматичний характер, постанова про його стягнення підлягала винесенню саме 13.02.2026 — одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Фактичне ж винесення такої постанови лише 20.05.2026 — через двадцять днів після постанови про накладення штрафу від 30.04.2026 і в межах тієї самої послідовності заходів реагування на поведінку боржника — свідчить, що виконавчий збір застосовано не як автоматичну складову процедури, а як захід реагування на поведінку боржника, тобто фактично як додаткову майнову санкцію.

Такого повноваження Закон державному виконавцю не надає. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією за невиконання рішення — відповідальність за невиконання рішення врегульована статтями 75 і 76 Закону та реалізується у формі штрафу. Використання інституту виконавчого збору з метою, відмінною від тієї, з якою відповідне повноваження надано, суперечить пункту 2 частини другої статті 2 КАС України.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена поза встановленим Законом України «Про виконавче провадження» моментом і у спосіб, що не відповідає частині 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та частині 2 статті 19 Конституції України.

Окрім того, Постанова про стягнення виконавчого збору є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо породжує для боржника несприятливі майнові наслідки та є виконавчим документом. Такий акт має відповідати критерію обґрунтованості (пункт 3 частини 2 статті 2 КАС України), тобто бути прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови від 20.05.2026, суд встановив, що вона складається з реквізитів виконавчого провадження, відтворення резолютивної частини виконавчого документа, дослівного переказу частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначення суми стягнення.

Постанова не містить жодних відомостей про те:

- які саме заходи примусового виконання рішення були вчинені державним виконавцем у період з 13.02.2026 по 20.05.2026;

- у який спосіб і коли здійснювалася перевірка виконання рішення боржником;

- з яких причин постанову винесено не одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, як того вимагає частина четверта статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»;

- чи враховувалися при її винесенні особливості виконання рішення, предметом якого є спілкування малолітньої дитини з одним із батьків.

Крім того, оскаржувана постанова винесена з посиланням на статтю 40 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавче провадження №80238126 на дату 20.05.2026 не було ані закінчене, ані завершене поверненням виконавчого документа, а тому посилання на цю норму є безпідставним і не пояснює ані підстав, ані моменту винесення постанови.

Викладене дає суду підстави для висновку, що оскаржувана постанова є формальним документом, який не дозволяє ані боржнику, ані суду встановити фактичні підстави стягнення виконавчого збору, а отже не відповідає критерію обґрунтованості.

За правилом частини 1 та 2 статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваної постанови покладено на відповідача — суб`єкта владних повноважень.

Оцінивши наявні у справі докази за правилами статті 90 КАС України у їх сукупності, оцінивши оскаржувану постанову за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, суд встановив її невідповідність вимогам щодо дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

За наведених обставин позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця від 20.05.2026 у виконавчому провадженні №80238126 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17294,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги зобов`язати відповідача усунути можливі наслідки винесення постанови, у тому числі скасувати всі похідні виконавчі дії, вчинені на її підставі, суд виходить із того, що ця вимога не є конкретизованою — позивач не визначив, які саме дії підлягають скасуванню. Водночас постанова про стягнення виконавчого збору сама є виконавчим документом, і її скасування судом усуває правову підставу для вчинення будь-яких похідних від неї виконавчих дій. Відтак визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови є достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача, а підстав для задоволення цієї вимоги немає.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрчук Катерини Михайлівни від 20.05.2026 у виконавчому провадженні №80238126 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17 294,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на ОСОБА_4 судові витрати (судовий збір) в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 серпня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Нетішинський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (просп. Незалежності, 31, м. Нетішин, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., 30100 , код ЄДРПОУ - 34786565)

Третя особа:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя В.В. Матущак