Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №463/3457/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/3457/26

Провадження № 2/463/1699/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Патуляк Х.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

представник позивача звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 322 773,06 грн, моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 09 листопада 2025 року близько 08 год. 30 хв. на 436 км автодороги М-06 Київ-Чоп у м. Броди сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля KIA Carnival, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_3 , та автомобіля Kia Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивачки ОСОБА_2 . Внаслідок порушення відповідачем вимог пункту 16.13 Правил дорожнього руху України, а саме ненадання переваги в русі транспортному засобу, що рухався головною дорогою, відбулося зіткнення автомобілів, унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а донька позивачки ОСОБА_4 зазнала тілесних ушкоджень. Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 28.01.2026 у справі № 439/2578/25 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

З метою визначення розміру завданих матеріальних збитків позивачка звернулася до судового експерта, за результатами чого було складено висновок судового експерта № 627.25СЕ від 04.12.2025, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Kia Sportage становить 562 773,06 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, однак згідно з полісом № 230216431 ліміт страхової виплати за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого, становить 250 000 грн. Страховиком було виплачено позивачці зазначену суму, однак вона не покрила повного розміру завданої матеріальної шкоди, у зв`язку з чим різниця між фактичним розміром збитків та страховим відшкодуванням склала 312 773,06 грн.

Крім того, позивачка зазначає, що у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою нею були понесені додаткові витрати, зокрема на евакуацію пошкодженого транспортного засобу у розмірі 10 000 грн, а також інші витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження та зберіганням автомобіля. З метою досудового врегулювання спору позивачка зверталася до відповідача з вимогою про добровільне відшкодування непокритої частини збитків, однак останній завдану шкоду не відшкодував, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Також позивачка вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 30 000 грн, а тому просить стягнути з відповідача як матеріальну, так і моральну шкоду, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, яке ухвалою суду від 26 травня 2026 року закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Також ухвалою суду від 29 червня 2026 року в порядку забезпечення позову накладено арешт шляхом заборони відчуження на належні відповідачу транспортні засоби KIA CARNIVAL, 2006 року випуску, та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1986 року випуску.

29 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_5 через систему «Електронний суд» подав клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження з метою забезпечення права відповідача на подання відзиву, заперечень та інших заяв по суті справи.

Протокольною ухвалою суду від 29 червня 2026 року у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, водночас представнику відповідача надано строк для подання заяв по суті справи під час судового розгляду.

07 липня 2026 року представником відповідача ОСОБА_5 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, у якому просив поновити строк на його подання, посилаючись на те, що відповідач не отримував ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви за зареєстрованим місцем проживання, оскільки фактично проживає за іншою адресою, про наявність справи дізнався випадково, а пропуск строку був зумовлений необхідністю укладення договору про надання правничої допомоги з іншим адвокатом. По суті спору представник відповідача заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що розмір матеріальної шкоди є необґрунтованим, оскільки позивач уже здійснив ремонт автомобіля, а тому повинен довести розмір фактично понесених витрат належними розрахунковими документами, тоді як висновок експерта підтверджує лише орієнтовну вартість відновлювального ремонту. Крім того, представник відповідача вказував на недопустимість висновку експерта як доказу через порушення вимог пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки відповідача не було повідомлено про проведення огляду транспортного засобу та він був позбавлений можливості взяти у ньому участь. Також зазначав, що визначена експертом вартість ремонту безпідставно включає податок на додану вартість, тоді як доказів фактичного проведення ремонту та понесення відповідних витрат позивачем не надано. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди представник відповідача зазначав, що позивач не навів належного обґрунтування її розміру, не довів факту заподіяння моральних страждань та не подав належних і допустимих доказів на їх підтвердження

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що йому не відомо чи позивачем проведене ремонт автомобіля, а також зазначив, що експерт здійснював виклик відповідача для участі в огляді автомобіля, однак такий не з`явився.

Представник відповідача проти позову заперечив, при цьому факт дорожньо-транспортної пригоди та вину відповідача у її вчиненні не оспорював. Водночас вважає, що висновок судового експерта № 627.25СЕ від 04.12.2025 є недопустимим доказом, оскільки огляд пошкодженого транспортного засобу проводився без повідомлення відповідача та без його участі, чим, на його думку, порушено вимоги пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Крім того, зазначив, що до вартості відновлювального ремонту безпідставно включено податок на додану вартість, оскільки позивач не надав доказів фактичного проведення ремонту транспортного засобу та понесення відповідних витрат. На підтвердження своєї позиції послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 вересня 2018 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Судом встановлено, що 09 листопада 2025 року близько 08 год. 30 хв. на 436 км автодороги М-06 Київ-Чоп у м. Броди Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля KIA Carnival, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_3 , та автомобіля KIA Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивачки ОСОБА_2 .

Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року у справі № 439/2578/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Зазначеною постановою встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем вимог пункту 16.13 Правил дорожнього руху України.

Вказані обставини сторонами не оспорюються, представник відповідача у судовому засіданні факт дорожньо-транспортної пригоди та вину відповідача у її вчиненні не заперечував.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої позивачці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, остання звернулася до судового експерта для проведення транспортно-товарознавчої експертизи пошкодженого транспортного засобу.

За результатами проведеного дослідження складено висновок судового експерта № 627.25СЕ від 04 грудня 2025 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент проведення експертного дослідження становить 562 773,06 грн.

Судом встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу KIA Carnival, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «ІНГО» за полісом № 230216431.

Після настання страхового випадку позивачка звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до умов зазначеного страхового полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого, становив 250 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «СК «ІНГО» прийняло рішення про виплату позивачці страхового відшкодування у максимальному передбаченому полісом розмірі 250 000 грн, що сторонами не заперечується.

Водночас, згідно з висновком судового експерта № 627.25СЕ від 04 грудня 2025 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 562 773,06 грн, що перевищує встановлений договором страхування ліміт відповідальності страховика.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова виплата у разі пошкодження транспортного засобу визначається виходячи з документально підтверджених витрат, пов`язаних із його відновлювальним ремонтом, а вартість такого ремонту визначається, зокрема, на підставі висновку судового експерта. У даній справі розмір матеріальної шкоди підтверджується висновком судового експерта № 627.25СЕ від 04.12.2025, який відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Таким чином, суд дійшов висновку, що страхове відшкодування, виплачене страховиком у межах ліміту відповідальності, не покрило повного розміру завданої позивачці матеріальної шкоди, а тому відповідно до вимог статті 1194 ЦК України обов`язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою покладається на відповідача.

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо недопустимості висновку судового експерта № 627.25СЕ від 04 грудня 2025 року у зв`язку з тим, що огляд транспортного засобу проводився без його участі, суд зазначає, що сам по собі факт відсутності відповідача при проведенні експертного огляду не свідчить про недопустимість цього доказу та не спростовує викладених у ньому висновків. При цьому представник відповідача, заперечуючи визначений експертом розмір матеріальної шкоди, не заявляв клопотання про призначення судової експертизи, не ініціював проведення іншого експертного дослідження та не подав суду альтернативного експертного висновку, який би спростовував висновок судового експерта № 627.25СЕ від 04.12.2025.

Також суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо безпідставного включення до вартості відновлювального ремонту податку на додану вартість. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 вересня 2018 року. Представник відповідача зазначав, що у разі непроведення фактичного ремонту транспортного засобу суми ПДВ не підлягають врахуванню. Разом із тим суд звертає увагу, що наведений правовий висновок стосується особливостей визначення та виплати страхового відшкодування страховиком. Так, відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі здійснення страхової виплати без проведення ремонту транспортного засобу така виплата здійснюється за вирахуванням суми податку на додану вартість. Отже, зазначена норма регулює порядок визначення саме страхової виплати, що здійснюється страховиком, а не порядок визначення фактичного розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, відповідальність якої застрахована, відповідно до статті 1194 ЦК України. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром завданої шкоди та сумою виплаченого страхового відшкодування, а тому положення ч. 5 ст. 27 зазначеного Закону та наведений правовий висновок Верховного Суду не спростовують висновку судового експерта щодо вартості відновлювального ремонту та не є підставою для зменшення розміру збитків, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 30 000 грн. суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

За приписами ч. 3-5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Оцінюючи доводи позивачки щодо відшкодування моральної шкоди, суд погоджується, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй були завдані душевні страждання, пов`язані як із пошкодженням належного їй транспортного засобу, так і з переживаннями за стан здоров`я малолітньої доньки, яка перебувала в автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди та отримала тілесні ушкодження. Суд також бере до уваги, що позивачка була змушена витрачати час та зусилля на вирішення питань, пов`язаних із врегулюванням наслідків дорожньо-транспортної пригоди, проходженням процедур отримання страхового відшкодування та захистом своїх порушених прав.

Разом із тим суд враховує, що надані позивачкою докази не свідчать про наявність виняткових чи тривалих моральних страждань, істотне погіршення її психічного або фізичного стану здоров`я, необхідність отримання психологічної чи психіатричної допомоги або інші обставини, які б об`єктивно обґрунтовували відшкодування моральної шкоди саме у заявленому розмірі 30 000 грн. Отримані донькою позивачки тілесні ушкодження, згідно з наданою медичною документацією, не свідчать про їх тяжкий характер чи настання тривалих негативних наслідків для її здоров`я.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру правопорушення, ступеня вини відповідача, характеру та обсягу душевних страждань позивачки, тривалості негативних переживань, а також керується принципами розумності, виваженості, справедливості та співмірності.

Відтак, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20000 грн., що відповідає вимогам розумності, справедливості, співмірності та є достатнім для розумного задоволення моральних втрат позивача.

Доводи сторін, які не узгоджуються з вищевикладеним, суд відхиляє.

Окрім того, позивачка просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, а саме: витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 8 600 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу у розмірі 10 000 грн, а також судовий збір.

На обґрунтування зазначених вимог позивачка посилається на те, що з метою захисту своїх порушених прав вона звернулася за професійною правничою допомогою, у зв`язку з чим понесла витрати у розмірі 30 000 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 02.03.2026, попереднім розрахунком судових витрат від 19.03.2026, актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 19.03.2026, відповідно до якого вартість наданої правничої допомоги становить 30 000 грн, а також платіжною інструкцією № @2PL088138.

Крім того, для визначення розміру матеріальної шкоди позивачкою було замовлено транспортно-товарознавчу експертизу, вартість проведення якої склала 8 600 грн, що підтверджується рахунком № 627.25СЕ від 24.11.2025 та платіжною інструкцією про її оплату.

Також позивачка зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди виникла необхідність у евакуації пошкодженого транспортного засобу, у зв`язку з чим нею понесено витрати у розмірі 10 000 грн, що підтверджується актом наданих послуг № 10-11-01 від 10.11.2025.

Вирішуючи питання щодо заявлених вимог про відшкодування судових витрат та інших понесених позивачкою витрат, суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт та здійснених ним витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі та мають бути належним чином документально підтверджені.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою подано договір про надання правничої допомоги, детальний опис виконаних адвокатом робіт, акт приймання-передачі наданих послуг та документи, що підтверджують їх оплату на загальну суму 30 000 грн. Крім того, матеріали справи містять рахунок та документи про оплату транспортно-товарознавчої експертизи, які підтверджують понесення позивачкою витрат на її проведення у розмірі 8 600 грн.

Оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу та витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи підтверджені належними і допустимими доказами, є фактично понесеними та пов`язані з розглядом даної справи, а тому відповідно до вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим суд не знаходить підстав для відшкодування 10 000 грн витрат на евакуацію транспортного засобу саме як судових витрат, оскільки такі витрати не належать до складу судових витрат, визначеного статтею 133 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до страхової виплати у разі пошкодження транспортного засобу належать, зокрема, документально підтверджені витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу. З огляду на те, що такі витрати є складовою майнової шкоди, вони підлягають відшкодуванню в межах страхової виплати страховиком. Позивачкою не доведено, що витрати на евакуацію транспортного засобу не були охоплені страховою виплатою або що обов`язок з їх відшкодування у спірній частині покладається саме на відповідача відповідно до статті 1194 ЦК України. За таких обставин підстав для їх окремого стягнення з відповідача суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 8 600 грн, а також судовий збір у розмірі 6 455,46 грн.

У задоволенні вимоги про відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу як судових витрат слід відмовити

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, суд --

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 322 773,06 грн (триста двадцять дві тисячі сімсот сімдесят три гривні шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн (двадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 8 600 грн (вісім тисяч шістсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн (тридцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 455,46 грн (шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень сорок шість копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Дата складання повного рішення - 06 серпня 2026 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Г.Б. Жовнір