Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №333/3689/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 333/3689/26

Провадження №: 2/336/4293/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Савеленко О.А., за участі секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Позика» Міньковська А.В. звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором №1797400 від 28.09.2024 у розмірі 20639,96 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 28.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді Договір №1797400, за яким відповідачу надано кредит у сумі 4000,00 грн. 28.08.2025 було укладено договір №28082025 відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Позика» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №1797400 на суму 20639,96 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3999,96 грн., заборгованість за відсотками в сумі 8640,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями в сумі 8000,00 грн. На день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти не сплачуються, у зв`язку із чим у відповідача обліковується заборгованість, яку і просить стягнути позивач.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08.04.2026 матеріали цивільної справи передані за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.

Ухвалою судді від 15.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності, про що зазначив в прохальній частині позову.

Відповідач до суду не з`явився, причин неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань не надав, правом надати відзив – не скористався. Відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законодавством порядку шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до наступного висновку.

Судом досліджені надані позивачем Паспорт споживчого кредиту, Договір №1797400 про надання споживчого кредиту за продуктом “NewShort” від 28.09.2024, укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , за умовами якого Товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України – гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором (п.1.1. Договору); сума кредиту складає 4000,00 грн., тип кредиту – кредит (п.1.2. Договору); строк кредиту – 360 дні (п.1.3. Договору); періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів (п.1.4. Договору).

У пункті 1.5. Договору сторони погодили розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, визначили порядок сплати відсотків за стандартною та зниженою процентними ставками. У договорі, зокрема пунктах 1.8.-1.10. розраховані конкретні суми, які має сплатити споживач в разі застосування тієї чи іншої процентної ставки за умовами договору. Додатком до договору є Графік платежів.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Згідно з п.2.4. Договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами, згідно з п.2.1. Договору.

Договір №1797400 про надання споживчого кредиту за продуктом “NewShort” від 28.09.2024 підписаний з боку споживача ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А136.

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» вих.№20250828-965 від 28.08.2025, 28.09.2024 за кредитним договором №1797400 перераховано платіж у сумі 4000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 , номер якої відповідач вказав під час укладення кредитного договору.

З розрахунку заборгованості за договором №1797400 від 28.09.2024 станом на 28.08.2025, сформованим ТОВ «Селфі Кредит» загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором становить 20639,96 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 3999,96 грн., заборгованість за відсотками – 8640,00 грн., заборгованість за штрафами – 8000,00 грн. Загальна кількість днів у розрахунку – 335.

Суд погоджується з наданим розрахунком, оскільки він здійснений відповідно до погоджених сторонами умов договору.

28.08.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №28082025, згідно з яким ТОВ «Селфі Кредит» відступило, а ТОВ «ФК «Позика» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №1797400 від 28.09.2024 в розмірі 20639,96 грн. Перехід права вимоги підтверджується реєстром боржників.

За приписами ч.ч. 1, 2ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію", який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2статті 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3 Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Дослідженими судом доказами підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 28.09.2024 уклав в електронному виді Договір №1797400 про надання споживчого кредиту з ТОВ «Селфі Кредит» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, у тому числі й щодо сплати відсотків та інших платежів. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Позика» заборгованості за кредитним договором №1797400 від 28.09.2024 в сумі 3999,96 грн. – за тілом кредиту та в сумі 8640,00 грн. – за відсотками, а всього: 12639,96 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки, суд зазначає наступне.

Як встановлено з досліджених судом матеріалів справи, умовами кредитного договору №1797400 який укладений 28.09.2024 визначено сплату штрафу за невиконання та/або неналежне виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом (п.6.4. Договору).

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, який неодноразово продовжувався та діяв на момент укладення кредитного договору.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення неустойки у вигляді штрафних санкцій в сумі 8000,00 грн. за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача суду надано договір про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026, згідно з яким правова допомога ТОВ «ФК «Позика» надавалась ФОП ОСОБА_2 , додаткова угода №1797400 від 17.03.2026, детальний опис робіт (наданих послуг), акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 17.03.2026, згідно з яким загальна вартість наданих послуг становить 6000,00 грн., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія посвідчення адвоката.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, а саме 61,24 %, то з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3674,40 грн. (6000,00 грн.*61,24%).

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 1630,45 грн. (2662,40 грн.*61,24%)

Керуючись ст. ст. 81, 83, 89, 141, 142, 264-266, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №1797400 від 28.09.2024 у загальному розмірі 12639 (дванадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять) гривень 96 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3999 гривень 96 копійок та заборгованості за відсотками в сумі 8640 гривень 00 копійок, нарахованими за період з 28.09.2024 по 28.08.2025.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір в розмірі 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3674 (три тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, адреса місцезнаходження: Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А.Савеленко

05.08.26