Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №334/7103/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 06.08.2026

Справа № 334/7103/26

Провадження № 2-о/334/286/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Конєва І.Є. в інтересах ОСОБА_1 з заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 .

В заяві посилалися на те, що з вересня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією родиною без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними мешкали троє дітей заявниці від попереднього шлюбу: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася спільна дитина – ОСОБА_6 .

Протягом спільного проживання ОСОБА_2 системно зловживав алкогольними напоями, проявляючи приховану психологічну деструкцію та маніпулятивну поведінку. Наприкінці червня 2025 року через зраду ОСОБА_2 та його відмову припинити позасімейні стосунки з ОСОБА_7 , заявниця вигнала його з квартири. Надалі він не дотримувався графіків спілкування з дитиною, переслідував заявницю та маніпулював її емоційним станом, через що вона з 08.10.2025 року була змушена безперервно працювати з психологом ОСОБА_8 . 10.10.2025 року вони разом відвідали психолога з метою розставання, проте ОСОБА_2 продовжував нав`язливі спроби повернутися. 29.12.2025 року ОСОБА_2 під приводом свого дня народження випросив дозвіл залишитися в квартирі як гість. Однак, знову вживши надмірну кількість алкоголю, вчинив напад агресії в присутності малолітніх дітей: трощив стільці, грюкав дверима та нецензурно лаявся. О 07:30 ранку 30.12.2025 року ОСОБА_2 насильно зачинив ОСОБА_1 у ванній кімнаті та незаконно утримував позбавленою волі, вимагаючи «примирення» під загрозою фізичної розправи. Заявниця хитрістю звільнилася, забрала ключі від квартири й виставила кривдника за двері. У січні 2026 року старша малолітня донька ОСОБА_3 зізналася, що 16.06.2023 року ОСОБА_2 потайки проник до неї у ванну кімнату, коли 9-річна дитина приймала душ, проводив руками по її оголеному тілу та висловлював погрози: «Будеш моєю». Дитина панічно боялася розповісти про цей факт раніше. ІНФОРМАЦІЯ_5 в квартирі заявниці проходило святкування дня народження її сина ОСОБА_9 . ОСОБА_2 , напросившись у гості, одноосібно випив пляшку віскі (0.5 л). Уночі він безцеремонно заліз до ліжка заявниці, в огидній формі вимагаючи близькості та утримуючи її за ліву руку. На її супротив кривдник наніс їй 3-4 удари кулаком по голові. На крики прокинувся малолітній ОСОБА_9 , заявниця ввімкнула світло, проте ОСОБА_2 продовжив жорстоко бити її по голові на очах у дітей, які плакали від жаху. Прибігла старша донька ОСОБА_10 , яка закрила собою молодших дітей, поки заявниці вдалося відштовхнути нападника на підлогу. Спільно з подругою, яка прокинулася від шуму, вони вигнали його в під`їзд, де він тривалий час вибивав ногами вхідні двері. Заявниця самостійно викликала працівників поліції, о 02:40 05.06.2026 року правопорушника було затримано.

Зазначені обставини свідчать не про одноразовий сімейний конфлікт, а про систематичну та таку, що посилюється, насильницьку поведінку ОСОБА_2 щодо заявниці та дітей. Після припинення спільного проживання він не припинив протиправних дій, а продовжив нав`язливо з`являтися за місцем проживання заявниці, переслідувати її, чинити психологічний тиск, застосовувати фізичну силу та ігнорувати її вимоги щодо припинення контактів. Така поведінка викликає у ОСОБА_1 обґрунтовані побоювання за власне життя і здоров`я, а також за фізичну та психологічну безпеку чотирьох малолітніх дітей. Заявниця не має об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_2 добровільно припинить насильницьку поведінку, оскільки попередні вимоги залишити її у спокої, припинення спільного проживання та втручання працівників поліції не призвели до припинення переслідування. Після застосування працівниками поліції відповідних заходів ОСОБА_2 уже вранці 05.06.2026 року знову підстеріг заявницю, звинувачував її у вчиненому щодо неї насильстві, переслідував до місця проживання та перешкоджав їй потрапити до під`їзду. Вказане підтверджує, що він не усвідомлює протиправності власної поведінки, перекладає відповідальність на постраждалу особу та не має наміру добровільно припиняти свої дії. Вранці 05.06.2026 року о 09:00 ОСОБА_2 підстеріг заявницю біля кав`ярні, зухвало заявив, що у побитті винна вона сама, після чого переслідував її до під`їзду та фізично заблокував двері. 07.06.2026 року заявниця звернулася до КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, де лікарями зафіксовано травми: забій м`яких тканин лівої тім`яної ділянки голови, забійна рана голови, забій лівого променево-зап`ястного суглоба.

Відповідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протиправні дії ОСОБА_2 мають виражений характер психологічного насильства (включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, контроль у поведінці, що викликали у заявниці побоювання за свою безпеку та емоційну невпевненість) та фізичного насильства (форма домашнього насильства, що включає побої, штовхання, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, незаконне позбавлення волі, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням прямої загрози життю та здоров`ю постраждалої особи).

Припинення спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виключає застосування до їхніх правовідносин положень зазначеного Закону, оскільки вони тривалий час проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та мають спільну малолітню дитину.

Вчинені ОСОБА_2 дії містять ознаки кількох взаємопов`язаних форм домашнього насильства: фізичного – застосування фізичної сили, заподіяння тілесних ушкоджень та незаконне позбавлення волі; психологічного – погрози, переслідування, залякування, приниження, нав`язливий контроль і створення постійного відчуття небезпеки; сексуального – вчинення дій сексуального характеру без добровільної згоди постраждалої особи та відповідні протиправні дії стосовно малолітньої дитини.

Для застосування обмежувального припису не вимагається попереднього набрання законної сили обвинувальним вироком чи постановою у справі про адміністративне правопорушення. Обмежувальний припис має самостійне превентивне призначення та застосовується для запобігання повторному насильству й забезпечення першочергової безпеки постраждалих осіб.

Системність та триваючий деструктивний характер поведінки ОСОБА_2 підтверджується відповіддю ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 01.07.2026 року № 99473-2026, згідно з якою стосовно ОСОБА_2 складено адміністративні матеріали за ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП. На теперішній час вказані матеріали перебувають на розгляді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя: справа № 334/6808/26 за ч.2 ст.173-2 КУпАП та справа № 334/6809/26 за ч.1 ст.173-2 КУпАП (суддя Коломаренко К.А.), розгляд яких призначено на 22.07.2026 року о 10:10 та 10:20. Факт відкриття вказаних проваджень та призначення їх до судового розгляду свідчить про фіксацію правоохоронними органами об`єктивних ознак складу правопорушень та підтверджує критичний рівень небезпеки для заявниці до моменту винесення остаточного рішення по суті адміністративних справ.

Під час оцінки ризиків продовження або повторного вчинення домашнього насильства необхідно врахувати сукупність таких обставин: 1. неодноразовість та тривалий характер протиправної поведінки ОСОБА_2 ; 2. поступове посилення агресії – від психологічного тиску та нав`язливого переслідування до незаконного позбавлення волі та фізичного насильства; 3. вчинення насильства в присутності малолітніх дітей; 4. наявність відомостей про протиправні дії щодо малолітньої дитини; 5. переслідування заявниці після припинення спільного проживання; 6. продовження переслідування безпосередньо після втручання працівників поліції; 7. звинувачення постраждалої особи у вчиненому щодо неї насильстві та відсутність критичного ставлення кривдника до власної поведінки; 8. обізнаність ОСОБА_2 про місце проживання, навчання та звичайні маршрути пересування заявниці й дітей; 9. наявність адміністративних матеріалів за ч.1,2 ст.173-2 КУпАП; 10. психологічні наслідки для заявниці, яка вимушена тривалий час отримувати допомогу психолога.

Сукупність наведених обставин вказує на високу ймовірність повторного вчинення домашнього насильства та настання тяжчих наслідків у разі невжиття судом невідкладних захисних заходів. Застосування обмежувального припису строком на шість місяців є необхідним, пропорційним і таким, що відповідає характеру та тривалості загрози.

Прохали видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , строком на шість місяців, яким заборонити ОСОБА_2 перебувати за місцем проживання ОСОБА_1 та її малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на відстань менше ніж 100 метрів до ОСОБА_1 та її малолітніх дітей, місця їхнього проживання, навчання, виховання, лікування, відпочинку та інших місць їхнього регулярного перебування; особисто або через третіх осіб розшукувати та переслідувати ОСОБА_1 і її малолітніх дітей; вести з ними листування, телефонні переговори, контактувати через електронні засоби зв`язку, соціальні мережі, месенджери, а також у будь-який інший спосіб особисто або через третіх осіб.

21.07.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку окремого провадження в судове засідання за участю заявника і заінтересованої особи.

06.08.2026 року учасники справи в судове засідання не з`явилися, представник заявника та заінтересована особа подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення заяви.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено наступні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася заявник – ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю №3058889 від 21.07.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився заінтересована особа – ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №3140120 від 06.08.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

Заявник посилалася на те, що з вересня 2022 року вона та ОСОБА_2 проживали однією родиною без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними мешкали троє дітей заявниці від попереднього шлюбу: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася спільна дитина – ОСОБА_6 .

Також, заявник посилалася на те, що протиправні дії ОСОБА_2 щодо неї мають виражений характер психологічного насильства (включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, контроль у поведінці, що викликали у заявниці побоювання за свою безпеку та емоційну невпевненість) та фізичного насильства (форма домашнього насильства, що включає побої, штовхання, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, незаконне позбавлення волі, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням прямої загрози життю та здоров`ю постраждалої особи). Вчинені ОСОБА_2 дії містять ознаки кількох взаємопов`язаних форм домашнього насильства: фізичного – застосування фізичної сили, заподіяння тілесних ушкоджень та незаконне позбавлення волі; психологічного – погрози, переслідування, залякування, приниження, нав`язливий контроль і створення постійного відчуття небезпеки; сексуального – вчинення дій сексуального характеру без добровільної згоди постраждалої особи та відповідні протиправні дії стосовно малолітньої дитини.

ОСОБА_2 у поданій заяві від 06.08.2026 року не заперечував проти задоволення заяви, чим фактично визнав обставини, на які посилалася заявник.

Судом встановлено, що до суду звернулася заявник ОСОБА_1 з заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , з яким вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та мають спільну малолітню дитину, з підстав того, що ОСОБА_2 щодо неї вчиняє домашнє насильство.

Суд, задовольняючи заяву, виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»:

3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

6) кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

8) особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

9) оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи;

14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей).

Відповідно ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 2) обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно ст.350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (Постанови Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №756/2072/18, від 09.12.2019 року у справі № 756/11732/18, від 02.11.2020 року у справі № 336/3551/18-ц, від 17.02.2021 року у справі № 766/13927/20-ц).

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (Постанова Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 127/9600/22).

В Постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №756/2072/18 зазначено, що обмежувальний припис є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного з батьків у реалізації своїх прав щодо дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону. Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Всебічне дослідження усіх обставин справи, з урахуванням відсутності заперечень з боку ОСОБА_2 щодо задоволення заяви, дають об`єктивні підстави вважати, що заява підлягає задоволенню.

В силу ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 19, 76-83, 258-259, 268, 293-294, 350-1-350-6, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису – задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , строком на шість місяців, яким заборонити ОСОБА_2 перебувати за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , рнокпп НОМЕР_2 , та її малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на відстань менше ніж 100 метрів до ОСОБА_1 та її малолітніх дітей, місця їхнього проживання, навчання, виховання, лікування, відпочинку та інших місць їхнього регулярного перебування; особисто або через третіх осіб розшукувати та переслідувати ОСОБА_1 і її малолітніх дітей; вести з ними листування, телефонні переговори, контактувати через електронні засоби зв`язку, соціальні мережі, месенджери, а також у будь-який інший спосіб особисто або через третіх осіб.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: С.М. Телегуз