Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №331/5638/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ПОСТАНОВА

02 липня 2026 рокуСправа № 331/5638/26 Провадження № 3/331/1640/2026

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбеков С.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла до суду 01.07.2026, за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП відносно: ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27.06.2026 серії А7384 №73 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, а саме: «27.06.2026 близько 17:00, за усним розпорядженням заступника командира з психологічної підтримки персоналу – начальника відділу психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , робочою групою у складі: тимчасово виконуючого обов`язки офіцера відділу психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 спільно зі старшим офіцером відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_3 проводилася перевірка стану справ групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 , під час якої встановлено відсутність на місці несення служби за адресою: АДРЕСА_2 , офіцера групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 . Встановлено, що начальник групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_4 , не маючи на те відповідних службових (владних) повноважень та без погодження (дозволу) командира військової частини НОМЕР_2 (безпосереднього командира (начальника)), самостійно надав дозвіл підлеглому офіцеру групи молодшому лейтенанту ОСОБА_1 залишити місце несення служби та вибути за межі визначеного району виконання бойових (спеціальних) завдань. Станом на 20:00 27.06.2026 місце перебування молодшого лейтенанта ОСОБА_1 не встановлено. На законну вимогу начальника щодо негайного повернення до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_1 не відреагував та до місця несення служби не повернувся, що дає підстави вважати, що останній перебуває поза межами визначеної бригадної смуги оборони, за межами смуги відповідальності військової частини НОМЕР_1 та поза районом виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною НОМЕР_2 , залишаючись при цьому у складі сил і засобів 17 армійського корпусу без належного виключення зі складу зазначених сил і засобів та без належного документального оформлення. Також встановлено, що командир військової частини НОМЕР_2 дозволу на вибуття молодшого лейтенанта ОСОБА_1 не надавав. Крім того, командир військової частини НОМЕР_2 під час щоденних нарад із начальниками служб та командирами структурних підрозділів військової частини НОМЕР_2 систематично доводить наказ, щодо категоричної заборони самовільного та безпідставного вибуття військовослужбовців із місця розташування військової частини без відповідного дозволу та погодження. Встановлено, що відповідно до наданих законом повноважень виключно командир військової частини НОМЕР_2 шляхом накладення відповідної резолюції на службовому документі (рапорті, відпускному квитку тощо) уповноважений надавати дозвіл на вибуття військовослужбовців за межі району виконання завдань. Станом па 20:00 27.06.2026 у системі електронного документообігу (СЕДО) не зареєстровано жодного рапорту начальника групи капітана ОСОБА_4 або молодшого лейтенанта ОСОБА_1 щодо погодження чи оформлення вибуття останнього. Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, отримавши законну вимогу начальника щодо негайного прибуття до розташування підрозділу, зазначену вимогу умисно не виконав, до підрозділу протягом понад трьох годин не прибув, законну вимогу начальника фактично проігнорував, про причини свого неприбуття під час телефонної розмови не доповів та будь-яких об`єктивних обставин, які унеможливлювали її виконання, не повідомив. Не прибувши до підрозділу протягом понад трьох годин, молодший лейтенант ОСОБА_1 фактично не виконав законної вимоги начальника, тим самим фактично відмовившись від її виконання».

ОСОБА_1 , належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, що відповідно до ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суддя виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Частиною першою статті 172-10 КУпАП передбачено відповідальність, за відмову від виконання законних вимог командира (начальника). Частиною другою цієї статті передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Отже, можливість вчинення ОСОБА_1 27.06.2026 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП виключається, оскільки станом на зазначену дату в Україні діяв воєнний стан.

В якості доказів до протоколу про адміністративне правопорушення додано лише письмові пояснення ОСОБА_1 , який заперечив вищезазначені обставини інкримінованого йому проступку, та зазначив, що він за наказом прибув до місця несення служби 27.06.2026 о 19 год. 15 хв., відтак підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-10 КУпАП – не встановлено.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

За правилом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з наведеного, суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя

постановив:

1. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя С.С. Гасанбеков