Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №331/5639/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ПОСТАНОВА

02 липня 2026 рокуСправа № 331/5639/26 Провадження № 3/331/1641/2026

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбеков С.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла до суду 01.07.2026, за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП відносно: ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27.06.2026 серії А7384 №72 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, а саме: «27.06.2026 близько 17:00, за усним розпорядженням заступника командира з психологічної підтримки персоналу – начальника відділу психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , робочою групою у складі: тимчасово виконуючим обов`язки офіцера відділу психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 спільно зі старшим офіцером відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_3 проводилися перевірка стану справ групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 під час якої встановлено відсутність на місці несення служби за адресою: АДРЕСА_2 , офіцера групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_4 . Встановлено, що начальник групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_1 , не маючи на те відповідних службових (владних) повноважень та без погодження (дозволу) командира військової частини НОМЕР_2 (безпосереднього командира (начальника)), самостійно надав дозвіл підлеглому офіцеру групи молодшому лейтенанту ОСОБА_4 залишити місце несення служби та вибути за межі визначеного району виконання бойових (спеціальних) завдань. Станом на 20:00 27.06.2026 місце перебування молодшого лейтенанта ОСОБА_4 не встановлено. На розпорядження начальника повернутися в розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_4 не відреагував та не повернувся, що дає всі підстави вважати, що останній перебуває поза межами визначеного бригадної смуги оборони, за межами смуги відповідальності військової частини НОМЕР_1 та поза районом виконання завдань військовою частиною НОМЕР_2 , залишаючись при цьому у складі сил і засобів 17 армійського корпусу без належного виключення зі складу зазначених сил і засобів та належного документального оформлення. Також встановлено, що командир військової частини НОМЕР_2 дозволу за вибуття молодшого лейтенанта ОСОБА_4 не надавав. Крім того, командиром військової частини НОМЕР_2 під час щоденних нарад із начальниками служб та командирами структурних підрозділів військової частини НОМЕР_2 постійно доводить наказ щодо категоричної заборони самовільного та безпідставного вибуття військовослужбовців із місця розташування військової частини без відповідного дозволу та погодження. Встановлено, що відповідно до владних повноважень лише командир військової частини НОМЕР_2 за своєю резолюцією на відповідному документі (рапорт, відпускний квиток) наділений правом надати дозвіл на вибуття у відпустку поза межі військової частини. Станом на 20:00 27.06.2026 у системі електронного документообігу (СЕДО) не зареєстровано жодного рапорту начальника групи капітана ОСОБА_1 або молодшого лейтенанта ОСОБА_4 щодо погодження чи оформлення вибуття останнього. Унаслідок надання незаконного дозволу на вибуття молодший лейтенант ОСОБА_4 , фактично не перебуваючи у місці виконання бойових (спеціальних) завдань, не перебуваючи у відпустці, відрядженні чи на лікуванні, міг бути безпідставно врахований як такий, що виконує бойові (спеціальні) завдання, що створювало передумови для безпідставного нарахування додаткової винагороди, передбаченої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», у розмірі 30000 гривень пропорційно дням виконання бойових (спеціальних) завдань. Таким чином, капітан ОСОБА_1 , будучи військовою Службовою особою, умисно вчинив дії, які явно виходили за межі наданих йому службових повноважень, а саме: без погодження з командиром військової частини НОМЕР_2 та не маючи права одноособово приймати рішення щодо вибуття підлеглого військовослужбовця за межі району виконання бойових (спеціальних) завдань, надав останньому дозвіл залишити місце несення служби, не доповів про це командиру військової частини, не забезпечив належного документального оформлення і такого вибуття та допустив перебування підлеглого поза місцем служби у складі сил і засобів 17 армійського корпусу. Своїми, умисними діями капітан ОСОБА_1 вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, вчинене в умовах особливого періоду».

ОСОБА_1 , належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, що відповідно до ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суддя виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Частиною першою статті 172-14 КУпАП передбачено відповідальність, за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень. Частиною другою цієї статті передбачено відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

В якості доказів до протоколу про адміністративне правопорушення додано лише письмові пояснення ОСОБА_1 , який заперечив вищезазначені обставини інкримінованого йому проступку, та зазначив, що він не надавав дозволу ОСОБА_4 на виїзд за межі району виконання завдань військовою частиною НОМЕР_2 , водночас останній за наказом прибув до місця несення служби 27.06.2026 о 19 год. 15 хв.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

За правилом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з наведеного, суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя

постановив:

1. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя С.С. Гасанбеков