Суд: Міжгірський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Недбале ставлення до військової служби
Дата: 05 серпня 2026 р.
Справа: №302/1053/26
Суддя: Пухальський С. В.
Справа № 302/1053/26 Провадження № 3/302/334/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.08.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі судді Пухальського С. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має вищу освіту, одружений, на утриманні якого перебуває одна неповнолітня дитина, майора, начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ЛВУ № 227 від 29 липня 2026 року, майор ОСОБА_1 , проходячи військову службу на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовою службовою особою та командиром окремого підрозділу, у порушення вимог статей 1–5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 5, 7, 9, 11, 16, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, своїх функціональних обов`язків та інших нормативно-правових актів, що регламентують організацію внутрішньої служби і експлуатацію автомобільної техніки, не забезпечив належної організації внутрішньої служби у ввіреному підрозділі, належної експлуатації, використання, зберігання та обслуговування військової автомобільної техніки, а також не вжив необхідних заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, запобігання дорожньо-транспортним пригодам, надзвичайним подіям та іншим правопорушенням серед особового складу.
У протоколі зазначено, що під час контрольних заходів, проведених 24 липня 2026 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 не здійснювалися планування та документальне оформлення заходів щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам, не проводилися щомісячний аналіз експлуатації автомобільної техніки, звірки обліку катастроф, аварій, поломок та нещасних випадків, перевірки щодо виявлення військовослужбовців, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також робота з військовими водіями щодо вивчення Правил дорожнього руху та доведення наказів і директив. Крім того, посвідчення старших машин не видавалися.
Також, за змістом протоколу, планування та використання військових транспортних засобів здійснювалися з порушенням вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони України. Зокрема, не складалися наряди на використання автомобілів, не виписувалися дорожні листи, не велася книга виходу та повернення автотранспорту, водії не проходили передрейсових інструктажів і медичних оглядів, не проводилися огляди техніки посадовими особами, не вівся облік наявності та руху озброєння, військової техніки та іншого військового майна, не було надано паспортів (формулярів) на військову техніку, до керування транспортними засобами допускалися водії, за якими відповідні транспортні засоби не були закріплені та які не мали належного допуску до керування ними.
Крім того, у протоколі зазначено, що робота контрольно-технічного пункту та внутрішня служба на стоянці були організовані неналежним чином, а саме: протягом одного місяця не планувалися чергові транспортні засоби; не була розроблена документація начальника контрольно-технічного пункту, чергового стоянки та техніка з безпеки дорожнього руху; не оформлялися операційні картки перевірки технічного стану транспортних засобів; був відсутній інструмент техніка з безпеки дорожнього руху, а також не були розроблені місячні плани-календарі його роботи; не здійснювалася перевірка транспортних засобів перед виходом у рейс техніком з безпеки дорожнього руху; після виключення зі списків особового складу військовослужбовця, який виконував обов`язки начальника контрольно-технічного пункту, нового начальника призначено не було.
На підставі наведених обставин у протоколі зроблено висновок, що зазначені порушення стали можливими внаслідок неналежного виконання майором ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, що виразилося у недбалому ставленні до військової служби в умовах особливого періоду, у зв`язку з чим його дії кваліфіковано за частиною другою статті 172-15 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що встановлені під час перевірки порушення були допущені без умислу, унаслідок неналежної організації роботи за відповідним напрямом, зокрема через постійну зміну посадових осіб, відповідальних за ведення документації та забезпечення цієї ділянки діяльності. Зазначив, що після проведення перевірки значну частину виявлених недоліків уже усунуто, а решта буде усунута найближчим часом, про що буде повідомлено орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Просив суд урахувати наведені обставини, його щире розкаяння та вжиття заходів щодо усунення порушень, звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого й обмежитися усним зауваженням.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень.
Згідно зі статтею 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також установити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме: протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ЛВУ № 227 від 29 липня 2026 року, матеріалами перевірки, що стали підставою для його складання, а також поясненнями самого ОСОБА_1 , який у судовому засіданні визнав свою вину та підтвердив обставини, викладені у протоколі.
Оцінюючи наведені докази відповідно до вимог статті 252 КУпАП, суд доходить висновку, що вони є належними, допустимими, взаємоузгодженими та достатніми для встановлення фактичних обставин справи й доведення вини ОСОБА_1 у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, вчиненому в умовах особливого періоду, тобто в адміністративному правопорушенні, передбаченому частиною другою статті 172-15 КУпАП.
Разом із тим, вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 заходу відповідальності, суд ураховує положення статті 22 КУпАП, відповідно до якої при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитися усним зауваженням.
Поняття малозначності адміністративного правопорушення законодавством не визначене, тому питання про її наявність вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру вчиненого діяння, ступеня вини особи, наслідків правопорушення, даних про особу правопорушника, його поведінки після вчинення правопорушення та інших обставин справи.
Вирішуючи питання про можливість застосування статті 22 КУпАП, суд бере до уваги, що встановлені під час перевірки порушення стосуються переважно неналежної організації службової діяльності, ведення документації, здійснення контролю за експлуатацією автомобільної техніки та виконання окремих вимог нормативно-правових актів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Водночас матеріали справи не містять відомостей про те, що внаслідок допущених порушень було заподіяно матеріальну шкоду, втрачено чи пошкоджено військове майно, допущено дорожньо-транспортну пригоду, створено аварійну ситуацію, заподіяно шкоду життю або здоров`ю людей чи настали інші негативні наслідки.
Суд також ураховує, що ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, не заперечував установлених перевіркою порушень, пояснив причини їх виникнення та вжив заходів щодо їх усунення. Як зазначив ОСОБА_1 , значну частину виявлених недоліків уже усунуто, а щодо решти організовано відповідну роботу.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення або даних, які б негативно характеризували його як військову службову особу. Його поведінка після проведення перевірки свідчить про критичне ставлення до допущених порушень та прагнення привести діяльність підрозділу у відповідність до встановлених вимог.
Отже, ураховуючи конкретні обставини справи, характер допущених порушень, відсутність негативних наслідків, повне визнання вини, щире розкаяння, вжиття заходів щодо усунення недоліків та дані про особу правопорушника, суд доходить висновку, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення є малозначним.
Суд вважає, що мета адміністративного стягнення, визначена статтею 23 КУпАП, у конкретних обставинах цієї справи може бути досягнута без його накладення. Усне зауваження є достатнім заходом реагування для виховання ОСОБА_1 у дусі неухильного додержання вимог законодавства та сумлінного виконання службових обов`язків, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
За таких обставин ОСОБА_1 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП із оголошенням усного зауваження, а провадження у справі – закриттю.
Керуючись статтями 22, 23, 33, частиною другою статті 172-15, статтями 251, 252, 283, пунктом 3 частини першої статті 284 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі статті 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та оголосити йому усне зауваження.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 172-15 КУпАП закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої винесено постанову, її законним представником, захисником, потерпілим чи його представником, а також прокурором у випадках, передбачених законом.
Апеляційна скарга на постанову судді подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку або якщо в поновленні такого строку буде відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання апеляційної скарги – після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Суддя Пухальський С. В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua