Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №754/4602/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-др/754/121/26

Справа №754/4602/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючої судді - Панченко О.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Сарнавського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кишені Володимира Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 15.07.2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,- задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16 800.00 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а також 3 328.00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог - відмовлено.

20.07.2026 року через "Електронний суд" предстаник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кишеня В.С. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із Відповідача на користь Позивачки додаткові витрати на правову допомогу у розмірі 11 000,00 грн. Як на підставу задоволення свої вимог зазначає, що під час розгляду справи представником позивача до закінчення судових дебатів було повідомлено суд про неможливість подання остаточних доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу до ухвалення рішення у справі та заявлено про намір подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Необхідність подання доказів після ухвалення рішення була зумовлена тим, що на момент розгляду справи неможливо було визначити остаточний обсяг наданої професійної правничої допомоги, оскільки він залежав від фактичної кількості судових засідань, обсягу процесуальних документів, підготовлених адвокатом, а також інших процесуальних дій, виконаних під час розгляду справи. У зв`язку із фактичним збільшенням обсягу наданої правничої допомоги між клієнтом та адвокатом було укладено Додаткову угоду № 1 від 21.04.2026 року до договору про надання правничої допомоги № 05/03/26 від 05.03.2026 року (копія додається) якою визначено остаточний розмір гонорару відповідно до фактично виконаного адвокатом обсягу робіт. Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 21.04.2026 року клієнтом сплачено адвокату 5 000 грн. 00 коп. за написання та подання заперечення у справі № 754/4602/26, що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру № 05/03/26 від 21.04.2026 року (копія додається), за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції при розгляді справи № 754/4602/26 по суті клієнтом сплачено адвокату 6 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 05/03/26 від 13.07.2026 року (копія додається).

23.07.2026 року на електронну адресу суду від відповідача по справі ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат в яких просив у задволенні заяви представника позивача відмовити повністю, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задволення заяви - відмовити у стягненні 6 000,00 грн. як повторно заявленої плати за представництво у суді першої інстанції, а суму заявлену за підготовку відповіді на відзив зменшити до розміру не більше 653,48 грн. з урахуванням частки задволених вимог, складності та обсягу фактично наданої правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку з неявкою сторін.

Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд зазначає про наступне.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За приписами ч. 3ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, у питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19(постанова від 03.10.2019 року), в яких, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При ухваленні рішення Деснянського районного суду м.києва від 15.07.2026 року у даній справі судом вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу на користь Позивача частково, а саме у розмірі 15 000,00 грн.

В той же час 20.07.2026 року представник позивача звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі у зв`язку з тим, що до закінчення судових дебатів у справі було повідомлено суд про неможливість надання усіх остаточних доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу та заявлено намір подати такі докази продовж п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Стороною позивача на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу надано засвідчені копії: квитанції до прибуткового касового ордера №05/03/26 від 21.04.2026 року на суму 5 000,00 грн. та квитанції квитанції до прибуткового касового ордера №05/03/26 від 13.07.2026 року, а також додаткову угоду №1 від 21.04.2026 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги №05/03/26 від 05.03.2026 р.

Водночас суд не знаходить підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, підтверджених квитанцією до прибуткового касового ордера №05/03/26 від 21.04.2026 року.

Так, зазначені витрати були фактично понесені позивачем ще 21.04.2026 року, тобто майже за три місяці до ухвалення рішення у справі 15.07.2026 року. Отже, відповідні докази існували на момент розгляду справи та могли бути подані суду до закінчення судових дебатів.

Посилання представника позивача на неможливість подання остаточних доказів розміру судових витрат не може бути підставою для врахування зазначених витрат, оскільки така неможливість має бути об`єктивною. Натомість доказів існування обставин, які б перешкоджали поданню квитанції від 21.04.2026 року до ухвалення судом рішення, матеріали справи не містять.

Разом із тим, квитанція до прибуткового касового ордера від 13.07.2026 року на суму 6 000,00 грн. підтверджує оплату послуг, остаточний розмір яких був визначений напередодні ухвалення рішення та щодо яких представником позивача до закінчення судових дебатів було заявлено про намір подати відповідні докази у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Тому такі витрати можуть бути предметом вирішення судом при ухваленні додаткового рішення.

Враховуючи, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.07.2026 року позов задоволено частково, а також беручи до уваги принцип співмірності судових витрат, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та заперечення відповідача щодо їх розміру, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 6 000,00 грн, тоді як у задоволенні вимоги про стягнення 5 000,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статями 137, 141, 264, 268, 270 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кишені Володимира Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) додаткові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В іншій частині - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя: О.М. Панченко