Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №753/13381/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13381/25

провадження № 1-кп/753/982/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42025010000000012 від 11.03.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кримське

Сакського району АР Крим, громадянки України, з

вищою освітою, колишня суддя Керченського міського суду

АР Крим, останнє відоме місце реєстрації та проживання за

адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

сторони кримінального провадження:

прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачена ОСОБА_4 (in absentia),

встановив:

І. Формулювання висунутого обвинувачення органом досудового розслідування, що визнано судом доведеним

1.1 ОСОБА_4 , будучи громадянкою України вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянка України ОСОБА_4 , будучи призначеною Указом Президента України від 20.04.2011 № 488/2011 суддею Керченського міського суду АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками, у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації, та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.

Так, зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_4 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи у м. Керч упродовж березня - грудня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя». У подальшому, указом президента РФ від 19.12.2014 № 786 була призначена на посаду судді Керченського міського суду Республіки Крим. Після чого, указом президента РФ від 23.05.2016 № 241 була призначена на посаду судді Сакського районного суду Республіки Крим, чим надавала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.

Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянка України ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства Російської Федерації, перебуваючи у приміщенні Керченського міського суду Республіки Крим на вул. Свердлова, буд. 4, у м. Керч, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами законодавства Російської Федерації 09.12.2014, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-2886/14 щодо розгляду цивільного позову, 18.12.2014, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-3013/14 щодо розгляду цивільного позову, 24.12.2014, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-3090/14 щодо розгляду цивільного позову, 27.01.2015, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі № 5-18/2015 щодо розгляду адміністративного правопорушення.

Допомога ОСОБА_4 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що вона, будучи громадянкою України вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України.

1.2 Позиції сторін

Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_4 винною за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити останній покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією всього майна.

Захисник просив про виправдання ОСОБА_4 , оскільки недоведено вчинення останньою злочину, у якому їй висунуто обвинувачення, також відсутній склад злочину, зокрема через відсутність умислу у обвинуваченої на вчинення інкримінованого злочину.

ІІ. Судовий розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

2.1 З урахуванням тієї обставини, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотриманню процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, та власне прав обвинуваченої, суд має мотивувати окремо.

2.2 До Дарницького районного суду м. Києва 26 червня 2025 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 42025010000000012 від 11.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

2.3 Після надходження обвинувального акта до суду підготовче судове засідання призначалось на 09.07.2025, 03.09.2025, 24.09.2025, 15.10.2025, 19.11.2025, 16.12.2025 та 13.01.2026.

За цей час обвинувачена була повідомлена про судовий розгляд кримінального провадження стосовно неї та мала можливість, зокрема, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, чого нею зроблено не було.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, за змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

У свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів й посилання на ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Згідно з наданого суду актом загальної канцелярії Дарницького районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року, підписаного начальником відділу та провідними консультантами, про неможливість відправлення повістки суду обвинуваченій ОСОБА_4 , оскільки з 27 березня 2014 року АТ «Укрпошта» припинила приймання та пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.

До вказаного акта доданий лист АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що з 27 березня 2014 року Укрпошта була змушена припинити приймання до пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповані території АР Крим та м. Севастополя, а також розпочати повернення поштових відправлень та коштів за їх пересилання відправникам.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» питання поштового обміну з тимчасово окупованими територіями України не врегульовано.

Відновлення діяльності АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях.

Отже, надсилання судом судових викликів засобами поштового зв`язку на адресу: АР Крим, м. Керч, вул. Леніна, буд. 8, є неможливим.

Водночас за змістом ч. 8 ст. 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.

Так, з моменту направлення обвинувального акта до суду стосовно ОСОБА_4 , судом надсилались повістки до опублікування та були шість разів опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» 04 липня 2025 року № 134 (8059), 18 вересня 2025 року № 191 (8116), 09 жовтня 2025 року № 206 (8131), 13 листопада 2025 року № 232 (8157), 13 грудня 2025 року № 255 (8180), 10 січня 2026 року № 8 (8200).

Також від початку здійснення підготовчих дій суд надсилав для опублікування повістки на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, зокрема, 03 липня 2025, 29 серпня 2025 року, 12 вересня 2025 року, 11 листопада 2025 року та 10 січня 2026 року, де і публікувались повідомлення органом досудового розслідування під час досудового розслідування.

Окремо до цього, повідомлення про виклик до суду були опубліковані на офіційному вебсайті Дарницького районного суду м. Києва на всі шість судових засідань, які відбулись у цьому кримінальному провадженні.

Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_4 протягом тривалого часу на території України, відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування ОСОБА_4 за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

Разом з тим, судом та стороною захисту, окрім іншого, вживались ще й додаткові заходи задля повідомлення обвинуваченого про дату та час судових засідань.

Так, під час проведення підготовчих дій, стороною обвинувачення було долучено до матеріалів справи інформацію щодо актуального номеру телефону, яким наразі користується ОСОБА_4 .

Суд та захисник надсилали судові повістки за номером мобільного телефону, який використовується ОСОБА_4 через месенджер Telegram. При цьому всі повідомлення були прочитані обвинуваченою, після чого ОСОБА_4 всі надіслані їй повідомлення видалила та у подальшому заблокувала працівника суду та захисника.

Викладені обставини вказують на користь того, що обвинувачена ОСОБА_4 обізнана про кримінальне провадження стосовно неї та його розгляд у Дарницькому районному суді м. Києва і стадію, ні якій це провадження перебуває на теперішній час.

2.4 У цей же час судом призначались обвинуваченій захисники.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Водночас стосовно ОСОБА_4 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, суд з першого судового засідання не залучав захисника обвинуваченій ОСОБА_4 з вказаних процесуальним законом підстав саме на весь час проведення судового провадження, принаймні до моменту залучення обвинуваченою самостійно захисника за її власним вибором, або звернення до суду із клопотанням про призначення захисника за рахунок держави, або прийняття судом рішення про здійснення спеціального судового провадження.

Під час підготовчого судового засідання суд ухвалами призначав обвинуваченій захисника лише на час проведення підготовчого судового засідання, виходячи також з тієї обставини, що здійснювались дії на повідомлення ОСОБА_4 про розгляд кримінального провадження стосовно неї та не порушення права останньої на вільний вибір захисника.

У подальшому, прокурор подав суду клопотання про здійснення спеціального судового провадження із додатками, яке мотивував тим, що ОСОБА_4 проживає та працює на тимчасово окупованій території України, знала та повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, тобто про розслідування слідчим відділом ТУ ДБР у м. Мелітополі кримінального провадження за її підозрою у вчиненні державної зради, та про виклики її у якості підозрюваної для проведення слідчих та процесуальних дій. На підставі ухвали слідчого судді у цьому кримінальному провадженні проведено спеціальне досудове розслідування, за результатами проведення якого було складено обвинувальний акт.

2.5 За наслідками чого, ухвалою суду від 13 січня 2026 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42025010000000012 від 11.03.2025 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, обвинувачена ОСОБА_4 повідомлена про розгляд судом кримінального провадження стосовно неї, тому очевидно обізнана про розгляд кримінального провадження, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (про що більш детально в ухвалі, якою задоволено вказане клопотання про розгляд провадження in absentia1).

Цією ж ухвалою суд призначив обвинуваченій захисника за рахунок держави, яка здійснювала свої повноваження від проведення підготовчих дій перед оголошенням обвинувального акта до завершення судового розгляду.

2.6 За період часу з 13.01.2026 й до виходу суду до нарадчої кімнати 06.08.2026, інформація, яка стосувалася призначених 11 слухань, була своєчасно та адекватно доступною через офіційний веб-сайт суду, офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження (загалом 33 публікації).

За час заочного судового розгляду обвинувачена могла визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що в неї виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінила свою процесуальну поведінку щодо й подальшого ухилення від виконання цього обов`язку.

2.7 Підсумовуючи щодо процедурних питань, суд має зупинитись на складі суду, яким проводився судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 КПК України передбачено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово.

Втім з цього положення передбачені виключення, зокрема передбачені частиною 2 цієї статті, що стосується тяжкості злочину, у якому обвинувачується особа.

У свою чергу, абз. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Дійсно, санкція частини 1 ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_4 , передбачає одне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років).

Разом з тим, з урахуванням тієї обставини, що законодавець у наведеному абз. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України використав обмежувально-вказівну частку «лише» і стосовно саме обвинуваченого як учасника судового розгляду, який може таке клопотання заявити, то на підставі ч. 1 ст. 31 КПК України судовий розгляд здійснювався суддею одноособово за неможливості з`ясувати позицію обвинуваченого.

Водночас важливою залишається і позиція захисника з означеного питання.

Водночас захисник, реалізуючи процесуальні права своєї підзахисної, наполягав на здійсненні судового розгляду суддею одноособово та відповідного клопотання про колегіальний розгляд не заявляв.

Відтак судове засідання у цьому кримінальному провадженні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження проводилось відкрито однособово.

ІІІ. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення

3.1 ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у державній зраді, зокрема у такій її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Поняття підривної діяльності відноситься до більш прихованих та неявних методів руйнування основ того чи іншого суспільства, таким як підбурювання різних груп населення між собою.

Так, підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов`язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.

Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.

Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.

Надання допомоги можна витлумачити шляхом з`ясування значення слів, що утворюють цей термінологічний зворот. Так, в українській мові «допомога» - це сприяння, підтримка в чому-небудь, а «надання» - це дія за значенням «надавати», що має такий зміст: 1) дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів; 2) давати можливість мати щось, користуватися чимось і т. ін. Ураховуючи етимологію термінологічного звороту «надання допомоги», що за значенням близький до фізичного пособництва, яким визнається сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч. 3 ст. 27 КК України).

Таким чином, надання допомоги як складова способу вчинення державної зради певно полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.

Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності не здійснює, оскільки її реалізують названі суб`єкти.

Підривна діяльність як одна з форм державної зради у цьому випадку була передбачуваною для обвинуваченої особи й висунуте обвинувачення не суперечить вимогам ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаний термін давно застосовний й в міжнародному праві.

Так, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) встановлено, що ні одна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Питання щодо «підривної діяльності» неодноразово було предметом розгляду судом касаційної інстанції, й в цій частині рішення суд з урахуванням положень ч. 6 ст. 368 КПК України враховує правові позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, застосовуючи положення ст. 111 КК України до вчиненого суспільно небезпечного діяння обвинуваченою ОСОБА_4 .2

3.2 Суб`єкт злочину спеціальний - ним може бути лише громадянин України.

З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом.

Конкретні мотиви і мета не є обов`язковими ознаками державної зради і можуть бути різними.

3.3 Склад цього злочину побудований як формальний, тому законодавцем для притягнення до кримінальної відповідальності не передбачено настання певних наслідків у разі вчинення державної зради за частиною 1, оскільки надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності, є закінченим з моменту, коли громадянин України почав надавати конкретну допомогу зазначеним вище суб`єктам у проведенні цієї діяльності.

3.4 Так, ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, надала допомогу іноземній державі та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України, а саме у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації та водночас що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилило заходи тимчасової окупації півострова, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України.

3.5 Як вже було зазначено на початку цього рішення, судовий розгляд проводився у відкритому судовому засіданні в порядку in absentia, тому суд у цьому кримінальному провадженні не заслуховував усних свідчень обвинуваченої.

Сторона обвинувачення на підтвердження висунутого обвинувачення подала суду письмові докази, які прокурором оголошувались з позиції того, яку обставину висунутого обвинувачення підтверджує саме цей письмовий доказ, надавались до них коментарі, порушувалось питання про їх долучення, а захисником у свою чергу висловлювались на них заперечення в частині їх недопустимості, заперечення щодо долучення й врахування як доказу вини тощо.

Водночас судом були виконані й вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 349 КПК України щодо необхідності дослідження всіх наданих доказів під час здійснення спеціального судового провадження.

3.6 Стороною обвинувачення у цьому провадженні для доведення вини були надані документи, зміст яких суд коротко розкриє.

Відповідно до змісту цих документів сторона обвинувачення вважає, що інформація з них має доказове значення:

1. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42025010000000012 від 11.03.2025 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 111 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначається, що ОСОБА_4 , будучи суддею Керченського міського суду АР Крим, всупереч основоположним принципам Конституції України, обійняла посаду судді Керченського міського суду Республіки Крим та виконувала функції правосуддя від імені незаконного утворення РФ.

2. Постанова про доручення здійснення досудового розслідування органу досудового розслідування від 11.03.2025, а саме слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі.

3. Постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 11.03.2025.

4. Постанова про визначення слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування та визначення старшого слідчої групи, від 25.03.2025.

5. Рапорт про вчинення кримінального правопорушення (відповідно до ст. 214 КПК України) від 27.02.2025, в якому викладені факти ухвалення суддею України ОСОБА_4 судових рішень, керуючись законодавством РФ та від її імені.

6. Доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку статей 36, 41 КПК України) від 12.03.2025.

7. Відповідь на виконане доручення із додатками у вигляді інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та протокол огляду мережі інтернет від 13.03.2025.

8. Протокол огляду інтернет-ресурсів від 28.04.2025.

За наслідками проведеного огляду виявлено наступні документи, які долучені як додатки до вказаного протоколу огляду.

8.1 Федеральний закон РФ від 23.06.2014 № 154-ФЗ «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», про створення, зокрема, такого суду і як Керченський міський суд Республіки Крим із юрисдикцією цього суду на територію міста Керч;

8.2 Федеральний закон РФ від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Статтею 9 цього закону передбачено створення судів РФ на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя й здійснення правосуддя у перехідний період. Пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 7, 20, 21 згаданої статті передбачені наступні положення: під час перехідного періоду на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим та законодавчим (представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створюються суди РФ (федеральні суди) відповідно до законодавства РФ про судову систему. Громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття у Республіки Крим та утворення у складі РФ нових суб`єктів, мають переважне право на заміщення посад суддів в судах РФ, що створюються на цих територіях, за наявності у них громадянства РФ, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що висуваються законодавством РФ про статус суддів до кандидатів на посади суддів. На територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя за ініціативи законодавчого (представницького) органу державної влади Республіки Крим та законодавчого (представницького) органу державної влади міста федерального значення Севастополя, узгодженої з Верховним судом РФ, можуть бути створені судові дільниці та посади мирових суддів відповідно до законодавства РФ. Рішення про день початку діяльності федеральних судів на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя приймає пленум Верховного суду РФ та офіційно повідомляє про це. До створення на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя судів РФ правосуддя ід імені РФ на вказаних територіях здійснюють суди, що діють на день прийняття у РФ Республіки Крим та утворення у складі РФ нових суб`єктів. Особи, які заміщують посади суддів цих судів, продовжують здійснювати правосуддя до створення та початку діяльності на вказаних територіях судів РФ за умови наявності у них громадянства РФ. Заяви у цивільних та адміністративних справах, у господарських спорах, а також кримінальні справи, що прийняті до провадження судами першої інстанції, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття у РФ Республіки Крим та утворення у складі РФ нових суб`єктів, та які не розглянуті на цей день, розглядаються за правилами, встановленими відповідним процесуальним законодавством РФ, Кодексом РФ про адміністративні правопорушення. Кримінальні справи підлягають розгляду за умови, що пред`явлене обвинувачення підтримано прокурором відповідного територіального органу прокуратури РФ від імені РФ. Розслідування кримінальних справ, що перебувають у провадженні органів попереднього розслідування, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в РФ Республіки Крим та утворення у складі РФ нових суб`єктів, здійснюється відповідно до кримінально-процесуального законодавства РФ. Кримінальні справи передаються для розгляду в суди за умови, що пред`явлене обвинувачення підтримано прокурором територіального органу прокуратури РФ від імені РФ. Під час перехідного періоду забезпечення діяльності судів та виконання судових рішень здійснюється відповідно до законодавства РФ.

8.3 Указ президента РФ «Про призначення суддів федеральних судів» від 19.12.2014 № 786, яким серед інших призначено на посаду судді Керченського міського суду Республіки Крим ОСОБА_4 .

8.4 Указ президента РФ «Про призначення суддів федеральних судів» від 23.05.2016 № 241, яким серед інших призначено на посаду судді Сакського районного суду Республіки Крим ОСОБА_4 .

9. Запит слідчого ТУ ДБР (з дислокацією у м. Херсоні), розташованого у м. Мелітополь, до Офісу Президента України від 28.04.2025 в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42025010000000012 від 11.03.2025, щодо надання відомостей чи подавала громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , клопотання про вихід з громадянства України.

10. Відповідь з Офісу Президента України від 30.05.2025 про те, що матеріали щодо припинення громадянства України ОСОБА_4 згідно з поданою нею заявою або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства в установленому порядку не надходили.

11. Запит слідчого ТУ ДБР (з дислокацією у м. Херсоні), розташованого у м. Мелітополь, до Вищої ради правосуддя від 28.04.2025 в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42025010000000012 від 11.03.2025, щодо надання завірених копій всіх наявних документів стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що містяться у матеріалах особової справи, матеріалах дисциплінарних проваджень, документах про трудову діяльність за час перебування нею на посаді судді Керченського міського суду АР Крим (паспортні дані, ідентифікаційний код, автобіографія, рішення про призначення, звільнення тощо).

12. Відповідь з Вищої ради правосуддя від 30.04.2025.

З вказаного листа вбачається наступна інформація щодо перебування ОСОБА_4 на посаді судді Керченського міського суду АР Крим.

Відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 25.01.2011 № 30/0/15-11 Президентові України внесено подання від 03.02.2011 № 3/0/12-11 про призначення ОСОБА_4 на посаду судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим на строк п`ять років.

Указом Президента України від 20.04.2011 № 488/2011 «Про призначення суддів» ОСОБА_4 призначено на посаду судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим на строк п`ять років.

До Вищої ради юстиції 23.10.2014 надійшло звернення Генеральної прокуратури України від 21.10.2014 про порушення присяги, зокрема, суддею Керченського міського суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_4 . Рішенням Вищої ради юстиції від 21.04.2016 № 931/0/15-16 зазначене звернення Генеральної прокуратури України, зокрема, стосовно судді ОСОБА_4 направлено до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Зазначену дисциплінарну скаргу (звернення) Генеральної прокуратури України, що надійшла до Вищої ради правосуддя з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 23.07.2018, член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_9 ухвалою від 20.02.2020 № 1150/0/18-20 залишив без розгляду та повернув скаржнику.

Відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015 № 1206/0/15-15 Президентові України внесено подання від 25.12.2015 № 68/0/12-15 про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим за порушення присяги судді.

Указом Президента України від 30.01.2016 № 28/2016 «Про звільнення суддів» ОСОБА_4 звільнено з посади судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим за порушення присяги судді.

Всі згадані у цьому листі рішення долучені як додатки загалом на 26 аркушах.

13. Протокол огляду мережі інтернет від 07.04.2025, що містить 35 скріншотів з екрану та містять зображення згаданих у п. 12 документів, зокрема рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015 № 1206/0/15-15 про внесення Президентові України подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим за порушення присяги судді; Указ Президента України від 20.04.2011 № 488/2011 «Про призначення суддів», яким, зокрема, ОСОБА_4 призначено на посаду судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим на строк п`ять років; Указ Президента України від 30.01.2016 № 28/2016 «Про звільнення суддів», яким, зокрема, ОСОБА_4 звільнено з посади судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим за порушення присяги судді.

14. Матеріали з Вищої ради правосуддя, які стосуються ОСОБА_4 як кандидата на посаду судді (загалом датовані 2010 роком, у копіях): довідка кандидата на посаду судді; висновок Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Севастопольського апеляційного округу від 09.04.2010; заяви кандидата на посаду судді ОСОБА_4 ; копії дипломів про здобуття вищої освіти з додатками; копія паспорта громадянки України; висновок Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Севастопольського апеляційного округу від 22.01.2010; довідки щодо наявності вакантних посад суддів; довідка про непритягнення до кримінальної відповідальності; медична довідка; сертифікати про проходження наркологічного та психіатричного оглядів; довідка служби у справах дітей; довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; характеристики за місцем роботи - Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим; свідоцтва про народження доньки обвинуваченої, про шлюб та розірвання шлюбу; трудова книжка обвинуваченої; довідка за місцем роботи із переліком функціональних обов`язків секретаря судового засідання, консультанта, помічника судді; типові посадові інструкції консультанта, помічника судді місцевого суду Автономної Республіки Крим; накази голови суду щодо посадових обов`язків працівника суду ОСОБА_4 .

15. Протокол огляду мережі інтернет від 13.03.2025, що містить 16 скріншотів, зі змісту яких встановлена загальна інформація щодо біографії ОСОБА_4 , підтверджено її призначення на посаду судді відповідно до законодавчих актів РФ; встановлені контактні дані та обіймання посади судді Сакського районного суду; зі сайту судових рішень РФ зроблено скріншоти карток справи та змісту ухвалених обвинуваченою рішень після анексії АР Крим та відповідно до законодавства РФ, зокрема, рішення від 24.12.2014 у цивільній справі № 2-3090/14, рішення від 18.12.2014 у цивільній справі № 2-3013/14, рішення від 09.12.2014 у цивільній справі № 2-2886/14.

Також встановлено, що ОСОБА_4 обіймала посаду судді Керченського міського суду Республіки Крим до 23.05.2016, надалі указом президента РФ була призначена на посаду судді Сакського районного суду Республіки Крим.

16. Опубліковані повістки в друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження про виклик до прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

17. Постанова про доручення призначити адвоката від 30.04.2025.

18. Доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_4 , видане адвокату ОСОБА_10 30.04.2025, із долученим свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю останньою.

19. Повідомлення про підозру від 30.04.2025.

20. Процесуальні права та обов`язки підозрюваної ОСОБА_4 .

21. Підтвердження про вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри із пам`яткою підозрюваного адвокату ОСОБА_4 - ОСОБА_10 30.04.2025.

22. Підтвердження про опублікування повідомлення про підозру та повісток про виклик підозрюваної ОСОБА_4 до слідчого ТУ ДБР у м. Мелітополі.

23. Постанова про оголошення у розшук підозрюваної ОСОБА_4 від 08.05.2025.

24. Доручення оперативним працівникам ТУ ДБР у м. Мелітополі про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 20.05.2025 про встановлення місця перебування ОСОБА_4 .

25. Рапорт оперуповноваженого ТУ ДБр у м. Мелітополі від 21.05.2025 на виконання доручення, з якого вбачається встановлена адреса обвинуваченої щодо місця проживання на тимчасово окупованій території АР Крим та те, що адміністративний кордон з тимчасово окупованою територією не перетинала.

26. Клопотання слідчого, погодженого прокурором, про здійснення спеціального досудового розслідування від 23.05.2025.

27. Ухвала слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2025, якою задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025010000000012 від 11.03.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

28. Повідомлення про здійснення спеціального досудового розслідування та підтвердження опублікування інформації про це у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

29. Клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 23.05.2025.

30. Ухвала слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2025, якою задоволено клопотання слідчого, обрано запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та надано дозвіл на її затримання.

31. Вимога щодо притягнення ОСОБА_4 до відповідальності, відомості про що відсутні.

3.7 Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, які мають бути отримані у передбаченому КПК України порядку, та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для об`єктивного вирішення справи.

Процесуальними джерелами доказів у цьому випадку є протоколи слідчих дій, документи як фактичні результати технічного документування та інші документи як відображення фактичних даних, тобто відомостей про факти.

Водночас фактичні дані не можуть існувати самостійно самі по собі без відповідного джерела та носія.

У свою чергу доказами є ті ж фактичні дані, але які відповідають вимогам належності до справи, достовірності і допустимості, а на завершення суд має дійти висновку про їх відповідність критерію достатності, що корелюється із вимогами ст. 94 КПК України та про що далі.

3.8.1 Суд бере до уваги надані стороною обвинувачення витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42025010000000012 від 11.03.2025 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 111 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначається, що ОСОБА_4 , будучи суддею Керченського міського суду АР Крим, всупереч основоположним принципам Конституції України, обійняла посаду судді Керченського міського суду Республіки Крим та виконувала функції правосуддя від імені незаконного утворення РФ; постанова про доручення здійснення досудового розслідування органу досудового розслідування від 11.03.2025, а саме слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі; постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 11.03.2025; постанова про визначення слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування та визначення старшого слідчої групи, від 25.03.2025 тощо.

Наведені процесуальні документи не є доказами у розумінні підтвердження обставин вчиненого злочину, але приймаються судом, оскільки свідчать про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог щодо його проведення.

3.8.2 Суд приймає як докази, які стосуються встановлення органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Ці докази мають відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.

3.8.2.1 Належність доказів визначається як здатність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування.

Належність доказів у кримінальному процесі обумовлюється їх доказовою цінністю, а саме для чого вони можуть бути використані:

- для встановлення, хто вчинив злочин чи з`ясування інших обставин складу злочину - це встановлені дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 ; відомості про притягнення до відповідальності та з цієї ж вимоги вбачається, що жодних співпадінь з іншими особами немає; посаду судді, яку він обіймала в Україні безстроково з 2011 року та на час вчинення інкримінованого їй злочину; укази президента РФ щодо її призначення на посаду судді незаконно створеного суду на тимчасово окупованій території та безумовне попереднє звернення до окупаційної влади щодо її призначення; її місце проживання та перебування на тимчасово окупованій території України, яку вона з 2014 року на залишала тощо;

- для встановлення окремих фактів, які в сукупності розкривають обставини складу злочину чи їх відсутність - дії обвинуваченої, яка здійснювала правосуддя іменем РФ без припинення статусу судді відповідно до законів України, зокрема надані суду рішення, ухвалені обвинуваченою ОСОБА_4 іменем РФ та на підставі матеріального й процесуального цивільного законодавства РФ;

- для встановлення обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченої - надання допомоги представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, шляхом відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, що також є свідченням вчинення злочину із прямим умислом й добровільно, у доповнення до цього й встановлені обставини призначення на посаду судді до іншого незаконно створеного суду на тимчасово окупованій території в АР Крим у 2016 році на підставі указу президента РФ.

3.8.2.2 Допустимість доказів визначають як їх правову придатність для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні, зокрема у тому, що:

- фактичні дані як докази отримані уповноваженим на те суб`єктом - прийняті рішення про підслідність, про створення групи слідчих й прокурорів. Щодо уповноважених суб`єктів стороною захисту ніколи заперечення не висловлювались;

- фактичні дані отримані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян;

- отримані фактичні дані щодо вчиненого обвинуваченою злочину не були пов`язані із здійсненням негласних слідчих розшукових дій, збирались відкрито, зафіксовані з дотриманням процесуальної форми й у цьому аспекті суд не вбачає порушень прав та законних інтересів обвинуваченої, так і інших осіб;

- фактичні дані та сам процес їх отримання з відкритих джерел належним чином закріплені та засвідчені, суд міг пересвідчитися у покроковості всіх вчинених слідчих та процесуальних дій;

- зібрані докази та інші матеріали провадження загалом дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності отримання фактичних даних.

3.8.2.3 Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації.

Щодо цього критерію отриманих доказів, то суд здобуті докази приймає як достовірні, зважаючи все ж таки на те, що довіряти інформації з відкритих джерел можна більше, ніж отриманій у будь-який інший спосіб, зокрема таємним шляхом, через непрямі докази та ін., коли їх достовірність складно перевірити іншими джерелами. У цьому випадку суд має наголосити й на тому, що немає сумніву й у підробці цієї інформації, подання її у викривленому вигляді, зокрема.

Відтак тут варто зауважити, що інформація здобута лише з відкритих джерел, зокрема з офіційних сайтів влади РФ, де опубліковані прийняті парламентом закони та винесені президентом укази, а також з офіційного сайту РФ щодо ухвалених судами судових рішень.

3.8.2.4 Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності наявних доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається жодного сумніву у тому, що обвинувачена ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянка України ОСОБА_4 , будучи призначеною Указом Президента України від 20.04.2011 № 488/2011 суддею Керченського міського суду АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками, у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації, та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.

Так, зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_4 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи у м. Керч упродовж березня - грудня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя». У подальшому, указом президента РФ від 19.12.2014 № 786 була призначена на посаду судді Керченського міського суду Республіки Крим. Після чого, указом президента РФ від 23.05.2016 № 241 була призначена на посаду судді Сакського районного суду Республіки Крим, чим надавала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.

Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянка України ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства Російської Федерації, перебуваючи у приміщенні Керченського міського суду Республіки Крим на вул. Свердлова, буд. 4, у м. Керч, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами законодавства Російської Федерації 09.12.2014, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-2886/14 щодо розгляду цивільного позову, 18.12.2014, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-3013/14 щодо розгляду цивільного позову, 24.12.2014, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-3090/14 щодо розгляду цивільного позову, 27.01.2015, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалила рішення у справі № 5-18/2015 щодо розгляду адміністративного правопорушення.

Допомога ОСОБА_4 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.

3.8.3 Суд бере до уваги прийняті рішення органом досудового розслідування щодо призначення захисника, якому надалі вручались всі прийняті процесуальні рішення у провадженні.

3.9 Отже, суб`єктом злочину є громадянка України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Кримське Сакського району АР Крим, з вищою освітою, раніше не судима.

За період з 2014 року по теперішній час державний кордон України та адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинала.

Обвинувачена зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

3.9.1 На момент вчинення злочину у 2014 році обіймала посаду судді суду АР Крим України й очевидно усвідомлювала протиправність своїх дій, свідомо погодившись на злочинну пропозицію невстановлених органом досудового розслідування представників органів влади Російської Федерації працювати та виносити судові рішення іменем Російської Федерації на посаді судді Керченського міського суду на окупованій території України, який увійшов до незаконно створеної судової системи Російської Федерації Республіки Крим.

3.9.2 Судом не було встановлено, що обвинувачена діяла під примусом, що є a priori неможливим як при зверненні до окупаційної влади щодо призначення суддею до незаконно створених судових органів, так і здійснення правосуддя, ухвалюючи судові рішення іменем РФ. Водночас на підтвердження того, що обвинувачена діяла умисно та добровільно свідчить також подальше призначення на посаду судді на підставі указу президента РФ до іншого незаконно створеного суду на тимчасово окупованій території - АР Крим невдовзі після початку окупації.

3.10 Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення державної зради обвинуваченою ОСОБА_4 , що полягали у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Водночас з урахуванням форми цього судового розгляду важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.

Таким чином, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні державної зради доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

3.11 Суд остаточно визначає кваліфікацію, яка повинна надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.

3.11.1 Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України.

3.11.2 Щодо редакції статті, то суд має її уточнити, вказавши саме ту, яка діяла на момент вчинення злочину - в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ, оскільки після вчинення злочину змінювалась як диспозиція, так і санкція в бік погіршення правового становища особи, а саме було посилено кримінальну відповідальність.

3.11.3 З урахуванням також тієї обставини, що санкція частини 1 цієї статті була змінена шляхом доповнення до основного покарання у виді позбавлення волі додатковим покарання у виді конфіскації майна на підставі Закону від 07.10.2014 № 1689-VII, що набрав чинності 31 жовтня 2014 року, то призначати додаткове покарання, як про це просив прокурор у судових дебатах, суд підстав не вбачає.

ІV. Призначення покарання

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не лише карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання у межах санкції частини статті відповідатиме вчиненому і сприятиме виправленню обвинуваченого й запобіганню вчинення нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченої, на час ухвалення вироку є особою зрілого віку, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, з вищою освітою, проживає на тимчасово окупованій території України, відмовилася брати участь у судовому розгляді як особисто, так і через власний вибір захисника.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

5.1 У цьому кримінальному провадженні до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався.

5.1.1 Застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне обранню такого, оскільки після затримання підозрюваної особи питання можливості застосування до неї обраного запобіжного заходу або його заміну на більш м`який запобіжний захід буде розглядатися судом у встановленому законом порядку.

5.1.2 Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу регулюється у статті 193 КПК України, але положеннями частини 6 цієї статті передбачений порядок розгляду клопотання саме про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Так, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

5.1.3 У цьому кримінальному провадженні, під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2025 задоволено клопотання слідчого та лише обрано запобіжний захід ОСОБА_4 (що відбувалось за її відсутності) у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави й надано дозвіл на її затримання.

5.1.4 Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 190 КПК України ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії.

5.1.5 В ухвалі слідчого судді від 29.05.2025 строк її дії не зазначений.

5.1.6 Так як за положеннями ч. 4 ст. 197 КПК України передбачено, що у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

5.1.7 Отже, строк дії дозволу на затримання ОСОБА_4 на підставі цієї ухвали слідчого судді від 29.05.2025 завершив свою дію 29.11.2025.

5.1.8 За час судового провадження прокурор не звертався до суду із клопотаннями щодо запобіжного заходу та надання дозволу на затримання стосовно обвинуваченої ОСОБА_4

5.1.9 Згідно із підпунктом «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист людських прав і засадничих свобод нікого не може бути позбавлено свободи окрім, як, зокрема, відповідно до процедури, встановленої законом законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

У пунктах 46, 47 рішення у справі «Руслан Яковенко проти України», заява № 5425/11, рішення від 04 червня 2015 року, Європейський суд з прав людини чітко розмежував підстави обмеження гарантій, встановлених ст. 5 Конвенції. Суд зазначив, що попереднє ув`язнення в розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

Також ЄСПЛ вказав, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» п. 1 ст. 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити.

Отже, оголошення вироку суду із призначеним покаранням у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, є самостійною підставою до обмеження свободи і затримання обвинуваченого на підставі цього вироку, навіть якщо він не набрав ще законної сили.

5.2 Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання обвинуваченої ОСОБА_4 у порядку виконання цього вироку.

5.3 Перед судом не порушувалось питання щодо вирішення долі речових доказів у цьому кримінальному провадженні відповідно до ст. 100 КПК України.

5.4 Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

5.5 Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченої, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює. Також копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченій.

5.6 Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинуваченої протягом всього судового розгляду.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України,

засудив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.

У цьому кримінальному провадженні до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався.

Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_4 у порядку виконання цього вироку.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Перед судом не порушувалось питання щодо вирішення долі речових доказів у цьому кримінальному провадженні відповідно до ст. 100 КПК України.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1

1 Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 13.01.2026. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137251230.

2 Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року (справа № 759/7443/17, провадження № 51-1578км20). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100734866.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 756/4855/17, провадження № 51-7121км18). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101873632.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 грудня 2022 року (справа № 759/5737/17, провадження № 51-2899км20). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108225763.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 серпня 2023 року (справа № 759/4148/17, провадження № 51-1893км23). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113065878.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року (справа № 759/9489/17, провадження № 51-3247км23). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086683.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 грудня 2023 року (справа № 759/22254/19, провадження № 51-3248км23). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115822485.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2024 року (справа № 639/1528/22, провадження № 51-6937км23). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118297134.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 січня 2026 року (справа № 744/291/24, провадження № 51-4253км25). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133509778.