Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №753/12371/23 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12371/23

провадження № 1-кп/753/623/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023105020000816 від 04.04.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,

громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у лікаря нарколога, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

захисник ОСОБА_8 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

потерпілий ОСОБА_9 ,

законний представник ОСОБА_10

встановив:

І. Формулювання обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_6

[1] ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він 03.04.2023 вирішив стати на протиправний шлях та вчинив кримінальний проступок проти громадського порядку та моральності за наступних обставин.

[2] Так, 03.04.2023, приблизно о 14 години 40 хвилин, ОСОБА_6 знаходився за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 3-Б, а саме в парку відпочинку «Лебединий», де в цей час неподалік на дитячому майданчику знаходилися малолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9

[3] У цей час, ОСОБА_6 , керуючись раптово виниклим умислом, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві правила та норми поведінки, аморально та зверхньо ставлячись до прав, свобод і законних інтересів громадян, безпричинно, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, яке проявилось у самоутвердженні за рахунок приниження інших людей, підійшов до малолітнього ОСОБА_11 , схопив та підняв останнього за шию. У цей час почувши крики потерпілого ОСОБА_9 , який просив зупинити протиправні дії стосовно малолітнього потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_6 з метою показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, залишив малолітнього ОСОБА_11 , та поштовхом своєї руки завдав потерпілому ОСОБА_9 фізичного болю, в результаті чого потерпілий зазнав фізичного болю.

[4] Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

ІІ. Позиції сторін під час судового розгляду

2.1 Позиція сторони обвинувачення

[5] Сторона обвинувачення під час судового розгляду підтримала висунуте обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296 КК України у межах, викладених в обвинувальному акті.

[6] Прокурор ОСОБА_7 у судових дебатах вважала, що вина ОСОБА_6 доведена поза розумним сумнівом сукупністю наданих доказів. Просила визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Вирок Київського апеляційного суду, яким ОСОБА_6 визнано винуватим та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від його відбування з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю три роки, прокурор просила виконувати самостійно.

2.2 Позиція сторони захисту

[7] Захисник ОСОБА_8 протягом всього судового процесу відштовхувалась від того, що під час досудового розслідування були допущені численні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, і на підставі цього значна частина процесуальних документів та зібраних доказів, є недопустимими.

[8] Так, захисник наполягала, що повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_6 з істотним порушенням вимог КПК України, без участі обраного захисника, без належного роз`яснення процесуальних прав та під час перебування ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні. При цьому сторона захисту вказувала, що орган досудового розслідування був обізнаний про стан здоров`я обвинуваченого, однак не забезпечив реалізацію його права на захист. Крім того, захисник ставила під сумнів законність відеофіксації вручення повідомлення про підозру, порядок отримання відповідного відеозапису.

[9] Також захисник звертала увагу на численні суперечності між повідомленням про підозру, обвинувальним актом та іншими матеріалами кримінального провадження, зазначаючи про невідповідність викладених у них фактичних обставин, неправильне відображення анкетних даних обвинуваченого, відомостей про його судимість та стан здоров`я, а також помилкове визначення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

[10] Нарешті, сторона захисту вказувала на відсутність належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_6 , посилаючись на відсутність його впізнання потерпілими, суперечності у показаннях свідків, відсутність доказів заподіяння тілесних ушкоджень, критично оцінювала висновок судово-медичної експертизи та медичну документацію, а також зазначала, що зібрані докази можуть вказувати лише про можливу наявність у діях невстановленої особи ознак адміністративного правопорушення, а не кримінально караного хуліганства.

[11] Загалом захисник ОСОБА_8 зазначала, що ОСОБА_6 не заперечує свого перебування у парку, однак через перебування у стані алкогольного сп?яніння та подальше лікування не пам`ятає всіх обставин події, заперечує заподіяння шкоди дитині та наголошує, що стороною обвинувачення не доведено наявності в його діях всіх обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

[12] Незважаючи на сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за інкримінований кримінальний проступок, у судових дебатах сторона захисту просила виправдати ОСОБА_6 у зв`язку з недоведеністю його винуватості.

ІІІ. Показання допитаних осіб

3.1 Показання обвинуваченого ОСОБА_6

[13] Обвинувачений ОСОБА_6 у своїй вільній розповіді суду пояснив, що частково визнає свою вину. Він повідомив, що перебував у парку «Лебединий», однак не пам`ятає, як саме розгорталися події. Пояснив, що у той період лікувався від алкогольної залежності, однак того дня зірвався. Частково пам`ятає лише те, що перебував поблизу дитячого майданчика, а двоє підлітків тикали в нього пальцями. Останнє, що він пригадує, це плач дитини та те, як він перебуває у відділку поліції в кайданках. Зазначив, що не міг спричинити шкоди дитині, оскільки сам має дитину, яку дуже любить.

[14] На запитання прокурора пояснив, що зазначені події відбувалися 03 квітня 2023 року. Повідомив, що того дня випив 0,5 літра горілки, що для нього є великою кількістю алкоголю. На запитання, чому він прийшов на дитячий майданчик, пояснив, що перебував у парку та проходив повз нього. Заперечив, що підходив до малолітньої дитини, а також те, що викручував руки особі похилого віку. Зазначив, що сидів на лавці та, відпочиваючи, дивився на дитячий майданчик, а інших обставин не пам`ятає.

[15] На запитання свого захисника, чи перебував він після зазначених подій у лікарні з тілесними ушкодженнями, дав ствердну відповідь. Припустив, що міг отримати їх у парку «Лебединий» 03 квітня 2023 року.

3.2 Показання свідка ОСОБА_12

[16] Свідок ОСОБА_12 суду показала, що зазначені події відбувалися три роки тому (допит свідка відбувався у листопаді 2025 року), коли вона разом із родиною, а саме матір`ю, дитиною та братом, прибула до парку «Лебединий» приблизно о 14 годині. Вони побачили чоловіка, який перебував у стані сп`яніння та виганяв дітей із дитячого майданчика, проте один маленький хлопчик не звертав на нього уваги та продовжував гратися в пісочниці. Цей чоловік підійшов до хлопчика, схопив його за шию та повалив на землю, після чого хлопчик почав кричати. Потім до них підійшли дорослі чоловіки, які почали відтягувати його від маленького хлопчика.

[17] На запитання прокурора свідок пояснила, що хлопчик перебував разом із дідусем. Особу, яка вчиняла стосовно хлопчика насильницькі дії, вона описала як чоловіка приблизно 40 років, нехудорлявої статури, з коротким волоссям. Коли дорослі чоловіки підійшли до нього, вони почали робити йому зауваження, однак він не реагував, тому його довелося відтягувати. Обвинувачений спочатку ногою відкинув іграшки хлопчика з пісочниці, а потім повалив його обличчям у пісок і утримував, щоб той не міг підвестися. Вона зрозуміла, що обвинувачений перебував у стані сп`яніння, оскільки до цього він, хитаючись, бігав за старшими дітьми по майданчику, а ті від нього тікали. Коли обвинуваченого відтягували від дитини, він виривався, висловлювався нецензурною лайкою та навіть втратив взуття під час цих дій. У судовому засіданні вона впізнала обвинуваченого як особу, яка перебувала у парку того дня.

[18] На запитання захисника свідок показала, що її допитували під час досудового розслідування у районному відділі поліції. Саме вона особисто викликала поліцію та повідомила, що невідома особа вчинила насильницькі дії стосовно дитини. Слідчий експеримент із нею не проводився. За подіями вона спостерігала з відстані кількох метрів. Наполягала на тому, що бачила, як дитину повалили на пісок, де вона перебувала протягом кількох хвилин. ОСОБА_6 перебував до неї обличчям, і на 31 хв. 05 с. свого допиту вона продемонструвала, яким чином він взяв дитину та повалив її на землю. Відтягувати ОСОБА_6 почали троє чоловіків, серед яких були її брат та дідусь хлопчика. Її брат під час досудового розслідування не допитувався. Вона дійшла висновку, що ОСОБА_6 перебував у стані сп`яніння, виходячи з його поведінки на дитячому майданчику, а також з того, що після прибуття поліції та його затримання він продовжував поводитися неадекватно і висловлювався нецензурною лайкою. ОСОБА_6 був одягнений у куртку та джинси, однак у що була одягнена дитина, вона не пам`ятає. Вони дочекалися прибуття поліції, після чого її брат пішов розповідати працівникам поліції про обставини події, а вона разом із дитиною та матір`ю пішла додому.

[19] На уточнювальне запитання головуючого судді свідок пояснила, що, окрім дітей, інших протиправних дій стосовно інших осіб обвинувачений не вчиняв.

3.3 Показання свідка ОСОБА_13

[20] Свідок ОСОБА_13 суду показала, що зазначені події відбувалися три роки тому (допит свідка відбувався 05 лютого 2026 року) у парку «Лебединий», коли вона гуляла зі своїм немовлям. Вона стала свідком ситуації, під час якої чоловік, перебуваючи у неадекватному стані, вчинив сутичку з дідусем, який намагався захистити дитину. Під час цих подій чоловік чіплявся до дітей, тому вона вирішила викликати працівників поліції, які згодом прибули на місце події. Також приїхала бригада швидкої медичної допомоги.

[21] На запитання прокурора свідок пояснила, що, як вона зрозуміла, чоловік похилого віку був дідусем хлопчика, однак не пам`ятає, як саме виглядали учасники події. Також вона не пам`ятає, які саме дії чоловік вчиняв стосовно дитини.

[22] На уточнювальні запитання головуючого судді свідок пояснила, що пам`ятає лише те, що чоловік нападав на дітей, а на захист одного з них став дідусь, однак конкретизувати ці події не змогла через значний проміжок часу, який минув.

3.4 Показання законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_10

[23] ОСОБА_10 суду показала, що очевидицею зазначених подій не була та прибула до парку «Лебединий» вже згодом. Близько 14 години їй зателефонував її батько ОСОБА_9 та повідомив, що невідомий чоловік напав на її сина ОСОБА_11 на дитячому майданчику. Вона одразу приїхала на місце події та побачила свого сина у збудженому стані, якого заспокоювали інші діти. Поруч перебував її батько та затриманий чоловік, який перебував у неадекватному стані. Згодом на вимогу працівників поліції вони прибули до відділення поліції. Її батько надав показання, а також кілька свідків, які були присутні на місці події. Її син перебував у шоковому стані, у зв`язку з чим вона надалі просила працівників поліції не турбувати його. Протягом наступних кількох днів у нього розпочалися нервові тики, він почав прокидатися вночі, хоча до подій 03 квітня 2023 року такого не траплялося. Після цього її дитина приймала заспокійливі препарати та відвідувала психологів. Після кількох років лікування стан дитини вдалося повернути до того, який був до зазначених подій. Цивільний позов вона не подавала, оскільки, враховуючи стан дитини, не хотіла залучати його до цього процесу. Також повідомила, що до відділення поліції приїжджали батьки обвинуваченого, а його мати зверталася до неї з пропозицією забрати заяву.

[24] На запитання прокурора представник пояснила, що після цих подій її батька трусило. Одразу після цього його було доставлено до лікарні, оскільки він зазнав травми руки, як вона зрозуміла, під час сутички з обвинуваченим. Її батькові робили рентген, а відповідні медичні довідки були долучені до матеріалів справи. Коли вона приїхала на місце події, обвинувачений кричав, вив, його утримували працівники поліції, а сам він навіть не міг самостійно стояти.

[25] На запитання захисника представник пояснила, що не пам`ятає, яку саме пам`ятку їй вручали під час досудового розслідування. Під час досудового розслідування вона давала показання як законний представник свого сина. Швидку медичну допомогу для дитини вона не викликала, оскільки тілесних ушкоджень у нього не було, а він перебував лише у збудженому та наляканому стані.

IV. Документи та висновки експертиз, які були надані суду

[26] Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12023105020000816 від 04 квітня 2023 року, відповідно до якого відомості внесено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за фактом порушення громадського порядку ОСОБА_6 03 квітня 2023 року, о 14 год. 40 хв.

[27] Заява законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_10 від 03 квітня 2023 року, в якій вона повідомила, що невідомий чоловік у парку «Лебединий», перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чіплявся до малолітніх дітей, застосував фізичну силу до її сина, поваливши його на землю, а також поводився агресивно стосовно інших присутніх осіб, висловлювався нецензурною лайкою та чинив опір працівникам поліції.

[28] Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04 квітня 2023 року, відповідно до якого від ОСОБА_9 прийнято заяву про те, що 03 квітня 2023 року, приблизно о 14 год. 45 хв., у парку «Лебединий» невідомий чоловік грубо порушив громадський порядок.

[29] Заява ОСОБА_9 від 05 квітня 2023 року про долучення до матеріалів кримінального провадження довідки на його ім`я, виданої КНП «КМКЛ № 1» від 03.04.2023.

[30] Довідка КНП «КМКЛ № 1» від 03 квітня 2023 року № 2405, згідно з якою ОСОБА_9 звернувся за медичною допомогою, йому встановлено діагноз: «пошкодження капсульно-зв`язкового апарату І пальця правої кисті».

[31] Доручення начальника сектору відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 04 квітня 2023 року, відповідно до якого дізнавачу ОСОБА_15 доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023105020000816 від 04.04.2023.

[32] Повідомлення дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП м. Києві ОСОБА_15 від 04 квітня 2023 року про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні 12023105020000816 № 04.04.2023 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

[33] Постанова заступника начальника відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 04 квітня 2023 року про визначення групи дізнавачів, відповідно до якої для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023105020000816 від 04.04.2023 визначено групу дізнавачів.

[34] Постанова заступника керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва від 04 квітня 2023 року про призначення групи прокурорів, відповідно до якої для здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12023105020000816 від 04.04.2023 визначено групу прокурорів.

[35] Постанова дізнавача Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 05 квітня 2023 року про визнання потерпілим, відповідно до якої ОСОБА_9 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12023105020000816 від 04.04.2023.

[36] Постанова дізнавача відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 05 квітня 2023 року про визнання потерпілим, відповідно до якої малолітнього ОСОБА_11 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12023105020000816 від 04.04.2023.

[37] Постанова дізнавача відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 05 квітня 2023 року про залучення законного представника потерпілого, відповідно до якої до участі у кримінальному провадженні як законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 залучено його матір ОСОБА_10

[38] Постанова дізнавача відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 19 квітня 2023 року про призначення судово-медичної експертизи щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_9 , а також обставин їх спричинення.

[39] Висновок експерта № 042-658-2023, складений 27 червня 2023 року, відповідно до якого під час судово-медичного дослідження не підтверджено достатніх медичних даних щодо наявності у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Зазначено, що встановлений під час первинного звернення діагноз «пошкодження капсульно-зв`язкового апарату І пальця правої кисті» клінічними даними не підтверджений, тому експерт утримався від судово-медичної оцінки такого діагнозу.

[40] Постанова заступника начальника відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 28 червня 2023 року про визначення групи дізнавачів, відповідно до якої для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023105020000816 від 04.04.2023 визначено групу дізнавачів.

[41] Доручення начальника сектору відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 28 червня 2023 року, відповідно до якого старшому дізнавачу ОСОБА_16 доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023105020000816 від 04.04.2023.

[42] Протокол виготовлення документів від 30 червня 2023 року, відповідно до якого виготовлено електронний носій інформації із відеозаписом вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, скопійованим із мобільного телефону, що використовувався під час проведення зазначеної процесуальної дїі.

[43] Повідомлення про підозру від 30 червня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, із викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації його дій та роз`ясненням процесуальних прав і обов`язків підозрюваного.

[44] Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, яка містить перелік процесуальних прав та обов`язків ОСОБА_6

[45] Лист Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 30 червня 2023 року № 48/02/1456, яким адміністрацію КНП «Соціотерапія» повідомлено про створення перешкод працівником закладу під час проведення слідчих дій за участю ОСОБА_6 та запропоновано не допускати подібних випадків у подальшому.

[46] Лист Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 30 червня 2023 року № 48/02/1457, яким адміністрацію КНП «Соціотерапія» просили забезпечити явку ОСОБА_6 , який перебував на стаціонарному лікуванні, для проведення слідчих дій у визначені дати та повідомити про строк його лікування і встановлений діагноз.

[47] Повістка про виклик від 30 червня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_6 викликано до відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві на 07, 10, 11 липня 2023 року для участі у слідчих діях у межах кримінального провадження.

[48] Постанова прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва від 03 липня 2023 року про продовження строку дізнання, відповідно до якої строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023105020000816 від 04.04.2023 продовжено до двадцяти днів у зв`язку з необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій.

[49] Лист Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 06 липня 2023 року № 16771/125/48-2023, яким адміністрацію КНП «Соціотерапія» просили надати інформацію щодо можливості участі ОСОБА_6 у проведенні слідчих та процесуальних дій під час його стаціонарного лікування, а також повідомити про можливість їх проведення за місцем лікування.

[50] Повістка про виклик від 07 липня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_6 викликано до відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві на 13 липня 2023 року о 17:00 для участі у слідчих діях у межах кримінального провадження.

[51] Лист КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 10 липня 2023 року № 1080, відповідно до якого повідомлено, що ОСОБА_6 отримав повістки про виклик на 07, 10, 11 та 13 липня 2023 року, ознайомився з їх змістом та розписався про їх отримання.

[52] Лист КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 10 липня 2023 року № 1081, згідно з яким ОСОБА_6 перебуває на стаціонарному лікуванні у наркологічному відділенні № 5, за станом здоров`я може брати участь у слідчих та процесуальних діях у відділі дізнання, однак проведення таких дій за місцем його лікування є неможливим.

[53] Копія паспорта громадянина України (лицьова сторона) на ім`я ОСОБА_6 .

[54] Копія тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_6 перебуває на військовому обліку, має військове звання рядового та визнаний обмежено придатним до військової служби.

[55] Довідка з інформаційно-аналітичної системи, згідно з якою ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України.

[56] Лист Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 05 квітня 2023 року № 48/216-2023, яким до КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня № 2» направлено запит щодо перебування ОСОБА_6 на обліку у лікаря-психіатра.

[57] Довідка КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня № 2» від 05 квітня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_6 під наглядом лікаря-психіатра у зазначеному медичному закладі не перебуває.

[58] Довідка КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 475755 від 07 квітня 2023 року, згідно з якою ОСОБА_6 перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11 листопада 2022 року з діагнозом: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності».

[59] Під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року стосовно ОСОБА_6 проведено первинну амбулаторну судово-психіатричну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 1258 від 23 вересня 2024 року. Згідно з висновком експерта, на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення 03 квітня 2023 року ОСОБА_6 не виявляв ознак тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки. При цьому експерт вказав, що у нього були наявні ознаки психічного розладу у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдрому залежності, однак за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Також експертом встановлено, що на час проведення експертизи ОСОБА_6 усвідомлював свої дії та міг керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребував, проте потребував протиалкогольного лікування у зв`язку з наявністю ознак хронічного алкоголізму

V. Мотиви суду

[60] У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ст.ст. 91, 92 КПК України).

[61] Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

[62] Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).

[63] Відповідно до вимог ст. 85 КПК України належним є доказ, який прямо чи не прямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

[64] Згідно з вимогами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

[65] Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (ст. 94 КПК України).

[66] Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

[67] У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

[68] Сторона захисту заперечила висунуте обвинувачення, навівши власну версію зазначених обставин, а також звертала увагу на процесуальні порушення з боку сторони обвинувачення, що загалом викладено в розділі ІІ цього вироку.

[69] Суд, насамперед вважає за необхідне надати оцінку аргументам сторони захисту щодо порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених, як вважала захисник, під час досудового розслідування, та на які активно робився акцент, у тому числі в частині повідомлення ОСОБА_6 про підозру, продовження строку дізнання, а також інших процесуальних дій, законність яких оспорювалася захисником ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні та надалі підтримувалася під час судового розгляду.

[70] При цьому суд враховує, що стороною захисту ще на стадії підготовчого судового засідання були подані скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_6 та постанову прокурора про продовження строку дізнання. Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року суд прийняв до розгляду ці скарги і у цьому підсумковому рішенні оцінить наведені стороною захисту доводи разом з усіма дослідженими доказами та встановленими під час судового слідства обставинами.

[71] У решті решт, предметом такої оцінки є не лише встановлення законності чи незаконності окремих процесуальних рішень органу досудового розслідування, а з`ясування того, чи призвели наведені стороною захисту порушення до обмеження процесуальних прав обвинуваченого, отримання недопустимих доказів або ж іншим чином вплинули на можливість ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

5.1 Щодо доводів захисника про порушення права на захист під час повідомлення ОСОБА_6 про підозру

[72] Захисник ОСОБА_8 стверджувала та загалом її скарга ґрунтувалась на тому, що під час повідомлення ОСОБА_6 про підозру органом досудового розслідування було допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які вказують про незаконність вручення повідомлення про підозру та порушення права обвинуваченого на захист.

[73] На обґрунтування зазначених доводів захисник посилалася на те, що станом на 30.06.2023 ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», а органу досудового розслідування було відомо про його психічні та поведінкові розлади, перебування під диспансерним наглядом лікаря-нарколога, а також про укладений договір із захисником. Незважаючи на це, 30 червня 2026 року повідомлення про підозру, було вручено ОСОБА_6 без участі захисника, без отримання дозволу медичного закладу на проведення процесуальних дій, без з`ясування можливості участі ОСОБА_6 у таких діях з урахуванням стану його здоров`я та без належного роз`яснення процесуальних прав.

[74] Даючи оцінку наведеним тезам, суд керувався наступним.

[75] Глава 22 КПК України регулює порядок повідомлення особі про підозру.

[76] Так, статтею 276 КПК України (у редакції, чинній на 30 червня 2023 року) визначено випадки, за яких здійснюється повідомлення про підозру. Відповідно до частини першої зазначеної статті повідомлення про підозру обов`язково здійснюється у порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного із передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

[77] Як вбачається зі змісту письмового повідомлення про підозру, підставою для повідомлення ОСОБА_6 про підозру стало саме положення п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, а саме наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

[78] Водночас стаття 277 КПК України (у редакції, чинній на 30 червня 2023 року) визначає вимоги до змісту письмового повідомлення про підозру.

[79] Так, відповідно до частини першої згаданої статті письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором.

[80] У цьому випадку повідомлення про підозру ОСОБА_6 складено старшим дізнавачем Дарницького УП ГУНП у м. Києві за погодженням із прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва, а отже вимоги частини 1 дотримано.

[81] Також відповідно до вимог цієї ж статті повідомлення про підозру повинно містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), якій повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

[82] Суд зазначає, що у цьому випадку письмове повідомлення про підозру містить усі вісім обов`язкових ознак, передбачених ч. 1 ст. 277 КПК України.

[83] Доводи захисника про те, що дізнавачем у повідомленні про підозру двічі зазначено два вироки суду першої та апеляційної інстанції, які стосуються одного й того самого факту дорожньо-транспортної пригоди, на переконання суду, взазують лише про неточність при викладенні анкетних відомостей про особу підозрюваного ОСОБА_6 та не впливають ні на зміст повідомлення про підозру, ні на правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 в межах цього провадження.

[84] Наступною нормою глави 22 КПК України є стаття 278, якою врегульовано порядок вручення письмового повідомлення про підозру.

[85] Так, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України (у редакції, чинній на 30 червня 2023 року) письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

[86] Частини друга та третя зазначеної статті визначають особливості вручення письмового повідомлення про підозру затриманій особі та правові наслідки його невручення протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. Враховуючи, що ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні не затримувався, наведені положення судом не застосовуються.

[87] Водночас ч. 4 ст. 278 КПК України покладає на слідчого чи прокурора обов`язок невідкладно внести до ЄРДР дату та час повідомлення про підозру, а також відомості про її правову кваліфікацію, що стороною захисту не оспорювалися та предметом оцінки суду не є.

[88] Враховуючи заявлені доводи захисника ОСОБА_8 , суд переходить до перевірки дотримання стороною обвинувачення саме вимог ч. 1 ст. 278 КПК України щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_6 , адже саме на порушенні цієї норми закону ґрунтується левова частка заперечень сторони захисту.

[89] Як вбачається із долучених сторонами документів, сторона обвинувачення обрала спосіб виконання вимог ч. 1 ст. 278 КПК України шляхом безпосереднього вручення ОСОБА_6 письмового повідомлення про підозру, без використання інших способів вручення повідомлень, у тому числі передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

[90] Вручення повідомлення про підозру є важливою складовою процедури повідомлення про підозру, яка полягає у доведенні до особи, яку підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, суті та змісту підозри, доказів, які зібрані на етапі формування та складання повідомлення про підозру, що вказують прямо чи опосередковано на її причетність до вчиненого кримінального правопорушення, та роз`ясненні такій особі обсягу її прав та обов`язків у якості підозрюваного. Фактично це перехід особи, стосовно якої складено повідомлення про підозру, у новий для неї процесуальний статус - статус підозрюваної особи.

[91] Отже, виконання цієї складової процедури повідомлення про підозру є вкрай важливим та вимагає дотримання всіх передбачених КПК України вимог для констатації того, що особа була повідомлена про підозру.

[92] При цьому суд виходить із того, що вручення повідомлення про підозру безспосередньо особі є виключно питанням органу досудового розслідування в особі уповноваженого прокурора/cлідчого (дізнавача), а не особи, якій така підозра має бути вручена.

[93] Як вбачається з листа КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 10.07.2023 № 1081, ОСОБА_6 з 22.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у наркологічному відділенні № 5 зазначеного медичного закладу, де проходив курс лікування та психосоціальної реабілітації, у тому числі станом на 30.06.2023.

[94] Суд має зазначити, що матеріали кримінального провадження, долучені стороною обвинувачення, не містять даних про виклик ОСОБА_6 до органу дізнання на 30.06.2023. Так само відсутні дані про те, що до зазначеної дати адміністрацію КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» було завчасно повідомлено про намір проведення 30.06.2023 процесуальних дій за участю ОСОБА_6 . У свою чергу листування дізнавача з адміністрацією медичного закладу щодо можливості проведення процесуальних дій за місцем перебування ОСОБА_6 датоване вже після 30.06.2023, тобто після вручення останньому письмового повідомлення про підозру.

[95] Тим не менш, 30.06.2023 дізнавач ОСОБА_16 прибула до приміщення КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», де під час відеофіксації оголосила ОСОБА_6 номер кримінального провадження, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, зміст письмового повідомлення про підозру, а також роз`яснила йому процесуальні права та обов`язки. Після цього ОСОБА_6 повідомив про відмову від отримання документів, а дізнавач залишила письмове повідомлення про підозру поряд із ним, після чого ОСОБА_6 попрямував до своєї палати.

[96] Сторона захисту звертала увагу суду на те, що під час повідомлення ОСОБА_6 про підозру дізнавач здійснювала відеофіксацію цієї процесуальної дії за допомогою власного мобільного телефону iPhone 14 Pro Max без залучення понятих, при цьому відповідний протокол фіксації процесуальної дії не складався, а відомості про осіб, які були присутні під час її проведення, у матеріалах кримінального провадження відсутні. На думку захисника, зазначені обставини вказують про порушення вимог кримінального процесуального закону та ставлять під сумнів законність повідомлення ОСОБА_6 про підозру.

[97] Так, положення ч. 1 ст. 136 глави 11 КПК України регламентують можливість здійснення відеозапису вчинення певної процесуальної дії, як факту ознайомлення особи зі змістом прийнятого процесуального рішення, про яке йдеться у ч. 1 ст. 111 КПК України.

[98] Положення кримінального процесуального закону, які регламентують процедуру повідомлення учасника провадження про здійснену процесуальну дію або про прийняте процесуальне рішення, у тому числі й вручення письмового повідомлення про підозру, спрямоване на те, щоб адресат такого повідомлення був поінформований про факт прийнятого рішення або вчинення процесуальної дії.

[99] Отже, основною метою передбаченого законом алгоритму здійснення такого повідомлення є доведення до відома адресата певної інформації, яка має процесуальне значення у провадженні.

[100] Законодавець також передбачив певні запобіжники, які дозволяють з одного боку зафіксувати небажання особи, яка є адресатом повідомлення, його отримати, а з іншого - є способом фіксації факту повідомлення.

[101] Таким способом повідомленням є відеозапис учинення певної процесуальної дії.

[102] У тому випадку, коли особа відмовляється від вручення їй письмового повідомлення про підозру, сторона обвинувачення може здійснити відеозапис такого вручення, і такий відеозапис проведеної процесуальної дії є достатнім засобом фіксації належного повідомлення адресата (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 серпня 2025 року, справа № 711/171/24).

[102] Як було зазначено судом, ОСОБА_6 відмовився отримати письмове повідомлення про підозру, тому дізнавач зачитала його вголос, що зафіксовано відеозаписом, долученим до справи разом із протоколом.

[103] Щодо доводів про те, що під час повідомлення ОСОБА_6 про підозру відеофіксація здійснювалася без участі понятих, суд зазначає, що положення ч. 7 ст. 223 КПК Україн не встановлюють обов`язкової участі понятих під час вручення письмового повідомлення про підозру.

[104] При цьому суд враховує, що перебіг повідомлення ОСОБА_6 про підозру повністю фіксувався за допомогою технічного засобу відеозапису, що дало можливість дослідити як порядок проведення цієї процесуальної дії, так і поведінку її учасників.

[105] З приводу заяв сторони захисту про незаконність повідомлення ОСОБА_6 про підозру у зв`язку з його врученням на території КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» без отримання дозволу адміністрації медичного закладу на проведення процесуальних дій, суд зазначає таке.

[106] Насамперед суд звертає увагу, що положення чинного кримінального процесуального закону не містять застережень щодо вручення повідомлення про підозру особі у певному місці, що також і вказував Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року, у справі № 742/3937/18.

[107] Одночасно суд враховує, що ОСОБА_6 , як було вказано вище, починаючи з 22 травня 2023 року безперервно перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія».

[108] Відтак, для сторони обвинувачення було очевидним, що перебування ОСОБА_6 у медичному закладі має тривалий характер, а тому з огляду на потреби досудового розслідування, вочевидь це строки його проведення, вручення повідомлення про підозру саме за місцем його перебування було об`єктивно зумовленим.

[109] Крім того, як вбачається з листа виконувача обов`язків директора КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 1081, за станом здоров`я ОСОБА_6 міг брати участь у проведенні слідчих та процесуальних.

[110] Отже, обставина перебування ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні не вказувала про неможливість проведення з ним процесуальних дій, у тому числі вручення письмового повідомлення про підозру.

[111] Захист також активно посилався на те, що повідомлення про підозру було здійснено без участі захисника, незважаючи на те, що ОСОБА_6 з 11.11.2022 перебував під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом із діагнозом: «розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності». На думку сторони захисту, за таких обставин, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України, участь захисника під час повідомлення про підозру була обов`язковою.

[112] Насамперед суд зазначає, що глава 22 КПК України, яка регламентує порядок повідомлення особі про підозру, не містить будь-яких положень щодо обов`язкової участі захисника під час здійснення цієї процесуальної дії. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 серпня 2025 року, у справі № 711/171/24, в якій зазначено, що відсутність захисника під час повідомлення особі про підозру сама по собі не впливає на законність такої процесуальної дії, оскільки КПК України не передбачає обов`язкової участі захисника під час її здійснення.

[113] Разом із тим, суд враховує, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення таких вад.

[114] Із наведених законодавчих положень вбачається, що під особами, які через фізичні або психічні вади не можуть самостійно реалізувати своє право на захист, слід розуміти не будь-яких осіб, які мають певні захворювання чи перебувають на спеціальному медичному обліку, а лише тих, у яких наявні фізичні чи психічні вади фактично перешкоджають самостійному здійсненню права на захист.

[115] Саме такий підхід викладено у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 квітня 2019 року, у справі № 213/1425/17, у якій зазначено, що самі по собі факти перебування особи на спеціальному обліку та проходження лікування свідчать лише про наявність у неї певних поведінкових розладів, однак автоматично не підтверджують її нездатності повною мірою реалізовувати свої процесуальні права та не є безумовною підставою для обов`язкового залучення захисника. Для застосування пункту 3 частини другої статті 52 КПК України необхідно встановити, що конкретна психічна вада фактично перешкоджала особі самостійно реалізовувати своє право на захист.

[116] У цьому кримінальному провадженні таких обставин судом не встановлено.

[117] Навпаки, матеріали провадження підтверджено те, що ще 24.04.2023 між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_8 було укладено договір про надання правової допомоги, а сама захисник під час судового розгляду підтвердила здійснення захисту обвинуваченого на підставі зазначеного договору із вказаної дати.

[118] Суд також враховує висновок судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого станом на момент інкримінованих подій ОСОБА_6 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а отже психічний стан обвинуваченого не перешкоджав йому розуміти зміст повідомлення про підозру.

[119] Крім того, сторона захисту не навела будь-яких обставин, які б свідчили про те, що відсутність захисника саме під час вручення письмового повідомлення про підозру призвела до порушення процесуальних прав ОСОБА_6 або позбавила його можливості реалізувати право на захист.

[120] Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 30.06.2023 після оголошення письмового повідомлення про підозру та роз`яснення процесуальних прав жодних інших слідчих чи процесуальних дій за участю ОСОБА_6 не проводилося.

[121] Спираючись на все викладене, суд не вбачає підстав для висновку про те, що під час складання та вручення ОСОБА_6 письмового повідомлення про підозру стороною обвинувачення були допущені істотні порушення вимог глави 22 КПК України чи інші порушення права обвинуваченого на захист, які могли б поставити під сумнів законність набуття ним статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

5.2 Щодо доводів захисника про незаконність постанови прокурора від 03 липня 2023 року про продовження строку дізнання

[122] Переходячи до доводів сторони захисту щодо незаконності постанови прокурора від 03 липня 2023 року про продовження строку дізнання, суд насамперед зазначає, що частина наведених у скарзі аргументів ґрунтується на твердженнях про порушення порядку повідомлення ОСОБА_6 про підозру та ненабуття ним статусу підозрюваного.

[123] З огляду на те, що зазначеним доводам уже приділено увагу у попередньому розділі цього вироку, повторному дослідженню вони не підлягають.

[124] Далі суд перевіряє лише ті доводи сторони захисту, які не були предметом попереднього підрозідлу.

[125] Отже, захисник ОСОБА_8 доводила, що стороні захисту не було вручено клопотання про продовження строку дізнання, а до матеріалів кримінального провадження прокурором не було долучено клопотання дізнавача, на підставі якого прокурором було прийнято постанову про продовження строку дізнання на двадцять днів.

[126] На переконання захисту, зазначені обставини яскраво вказують про незаконність постанови прокурора, а також про закінчення строку дізнання 04 липня 2023 року, тобто до моменту направлення обвинувального акта до суду 18 липня 2023 року.

[127] Суд звертає увагу, що у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування здійснювалося у формі дізнання, оскільки ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

[128] Відтак, у цьому випадку застосуванню підлягали не положення статті 295 КПК України, які регулюють порядок продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, а спеціальні положення статті 298-5 КПК України, яка визначає порядок продовження та зупинення строків дізнання.

[129] Відповідно до ч. 1 ст. 298-5 КПК України (у редакції, чинній на момент прийняття постанови) у разі необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій строк дізнання може бути продовжений прокурором до тридцяти днів. Про продовження строку дізнання прокурор виносить постанову.

[130] Варто вказати, що інших вимог щодо процедури продовження строку дізнання, у тому числі щодо обов`язкового складання дізнавачем окремого клопотання, його вручення стороні захисту або долучення до матеріалів кримінального провадження, наведена норма не містила ні тоді, ні зараз.

[131] Це означає, що у цьому випадку прийняття прокурором постанови про продовження строку дізнання належало до його процесуальних повноважень, а тому відсутність у матеріалах кримінального провадження окремого клопотання дізнавача та його невручення стороні захисту не вказує про незаконність постанови прокурора.

[132] Посилання сторони захисту на те, що прокурор обґрунтовував необхідність продовження строку дізнання потребою у проведенні додаткових слідчих дій, хоча після винесення постанови жодної такої дії проведено не було, не означає про незаконність постанови.

[133] Зазначені обставини можуть взазувати лише про те, що після продовження строку дізнання сторона обвинувачення не реалізувала ті процесуальні можливості, на необхідність яких сама ж і посилалася при прийнятті відповідного рішення, але це не призводить до незаконності прийнятого процесуального рішення.

[134] Також суд не вбачає підстав для визнання зазначеної постанови незаконною з огляду на те, що після слова «керуючись» прокурором зазначено статтю 296 КПК України, яка на той момент втратила чинність.

[135] Суд розцінює це як очевидну одруківку, оскільки положення зазначеної статті у тексті постанови не наведені, а зміст прийнятого рішення ґрунтується виключно на положеннях чинної статті 298-5 КПК України.

[136] Окремо суд враховує доводи захисту про те, що після продовження строку дізнання дізнавач відмовила у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення судово-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_6

[137] Дійсно, таке процесуальне рішення, враховуючи дані щодо стану здоров?я ОСОБА_6 , не сприяло реалізації стороною захисту її процесуальних прав на стадії досудового розслідування.

[138] Водночас відповідне обмеження було усунуте під час судового розгляду, оскільки на підставі ухвали суду відповідну експертизу було призначено та проведено, а її висновок був предметом дослідження під час судового слідства.

[139] Таким чином, принцип змагальності сторін та рівності їхніх процесуальних можливостей був компенсований саме під час судового розгляду.

[140] З усіх цих міркуваннь суд дійшов висновку, що постанова прокурора від 03 липня 2023 року про продовження строку дізнання прийнята у межах повноважень, визначених статтею 298-5 КПК України, а відтак відсутні підстави вважати строк досудового розслідування завершеним до направлення обвинувального акта до суду.

5.3 Щодо наявності у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України

[141] Так, норма, передбачена статтею 296 КК України, - хуліганство (основний склад злочину) - визначають обсяг (стан, зміст, певну сукупність) суспільних відносин, які охороняються їх дією, й водночас визначають умови, характер, підстави застосування заходів примусу до суб`єктів, які порушили встановлений ними обов`язок утримуватися від учинення дій певного змісту.

[142] Об`єктом захисту цих норм є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

[143] Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як вогнепальна зброя, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

[144] Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє.

[145] Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

[146] Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає у посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

[147] При цьому суд бере до уваги, що хуліганство як кримінальне правопорушення, інкриміноване у висунутому обвинуваченні ОСОБА_6 за ознакою особливої зухвалості.

[148] За ознакою особливої зухвалості хуліганством, яка інкримінована ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні, може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

[149] Крім того, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства.

[150] Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності.

[151] При цьому головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти.

[152] Суд звертає увагу, що за зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших кримінальних правопорушень, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

[153] Отже, для кваліфікації діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

[154] Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 03 квітня 2023 року, приблизно о 14 год. 40 хв., перебуваючи у парку «Лебединий» за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 3-Б, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок та діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, підійшов до малолітнього ОСОБА_11 , схопив його за шию та підняв, а після втручання потерпілого ОСОБА_9 , який намагався припинити його дії, застосував стсосовно останнього фізичне насильство, завдавши йому фізичного болю.

[155] Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України.

[156] Суд зазначає, що у цьому кримінальному провадженні потерпілими були визнані малолітній ОСОБА_11 та його дідусь ОСОБА_9

[157] Водночас малолітній потерпілий не допитувався ні під час досудового розслідування, ні відповідно під час судового розгляду.

[158] Під час судового засідання 27 березня 2026 року законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_10 , яка одночасно є донькою потерпілого ОСОБА_9 , повідомила суд, що останній у зв`язку з похилим віком (71 рік) та станом здоров`я не може самостійно пересуватися, має серйозні проблеми зі здоров`ям та не здатний дати показання ні безпосередньо у судовому засіданні у приміщенні Дарницького районного суду м. Києва, ні в режимі відеоконференції з іншого приміщення суду.

[159] Після отримання зазначеної інформації головуючий суддя неодноразово поставив прокурору ОСОБА_7 прямі запитання щодо наявності будь-яких клопотань, пов`язаних із неможливістю допиту потерпілого, однак прокурор жодних клопотань не заявила.

[160] Враховуючи засаду диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якої суд вирішує лише ті процесуальні питання, що винесені сторонами на його розгляд, суд констатував неможливість безпосереднього допиту потерпілого ОСОБА_17 та продовжив судовий розгляд перейшовши до стадії допиту обвинуваченого.

[161] Надалі 17 квітня 2026 року, після допиту обвинуваченого та після оголошення судом про завершення з`ясування обставин кримінального провадження і перевірки їх доказами, прокурор ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про повернення до стадії дослідження доказів та повторний виклик потерпілого ОСОБА_9

[162] Суд звертає увагу, що останній свідок сторони обвинувачення був допитаний ще 05 лютого 2026 року. Починаючи з цього часу суд неодноразово викликав потерпілого ОСОБА_9 у судові засідання, однак останній жодного разу не з`явився, що повністю узгоджується з повідомленими суду законним представником відомостями про його стан здоров`я.

[163] Таким чином, прокурор ОСОБА_7 , яка підтримувала обвинувачення, протягом всього судового розгляду, маючи достатній проміжок часу для забезпечення явки потерпілого ОСОБА_9 або заявлення клопотання про оголошення показань потерпілого, наданих під час досудового розслідування, жодних процесуальних заходів для цього не вжила.

[164] Враховуючи, очевидну пасивність сторони обвинувачення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення до стадії дослідження доказів та продовжив судовий розгляд зі стадії судових дебатів.

[165] Повертаючись до оцінки доведеності пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, суд насамперед зазначає, що обвинувачений не заперечував факту свого перебування у парку «Лебединий» у день та час, зазначені в обвинувальному акті.

[166] Разом із тим він пояснив, що того дня вжив близько 0,5 літра горілки, а тому не пам`ятає обставин, які інкримінуються стороною обвинувачення. При цьому ОСОБА_6 зазначив, що частково пам`ятає лише те, як підлітки тикали в нього пальцями.

[167] Захисник ОСОБА_8 , яка дотримувалась своєї попередньої позиції, спрямованої на виправдувальний вирок, наголошувала суду, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому дій, а також зауважувала, що навіть за умови встановлення окремих обставин події вони не утворюють складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а можуть вказувати лише про наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

[168] Незважаючи на те, що стороною обвинувачення на підтвердження викладених в обвинувальному акті обставин не були подані показання потерпілих, суд, враховуючи неможливість їх безпосереднього допиту у суді, насамперед виходить із показань свідків, які були очевидцями подій 03 квітня 2023 року.

[169] При цьому суд враховує, що докази використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин.

[170] Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 29.04.2020, у справі № 161/5372/17, зазначив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об?єктивному сприйнятті обставин справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об?єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

[171] Так, свідок ОСОБА_12 , яка безпосередньо спостерігала за розвитком подій 03 квітня 2023 року у парку "Лебединий", показала суду, що ОСОБА_6 , якого вона впізнала у судовому засіданні, перебував у неадекватному стані та виганяв дітей із дитячого майданчика. Будучи свідком подій вона бачила як малолітній ОСОБА_11 , який грався у пісочниці, не реагував на дії обвинуваченого, після чого ОСОБА_6 без будь-яких видимих причин підійшов до хлопчика, схопив його за шию, повалив обличчям на пісок та утримував, внаслідок чого дитина почала кричати.

[172] Свідок також показала, що після цього її брат, дідусь хлопчика ОСОБА_9 та ще один чоловік намагалися припинити протиправні дії ОСОБА_6 , однак одразу зробити це їм не вдалося, через що між ними виникла сутичка.

[173] У цій частині показання ОСОБА_12 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13 , яка також була очевидицею подій та підтвердила, що бачила конфлікт між обвинуваченим і дідусем малолітнього ОСОБА_11 - ОСОБА_9 , який став на захист свого онука.

[174] Оцінюючи версію обвинуваченого про те, що він не міг вчинити інкриміновані йому дії, суд звертається до фактів у цій справі наголошує, що свідок ОСОБА_12 не лише безпомилково впізнала ОСОБА_6 у судовому засіданні як особу, яка вчинила зазначені дії, а й детально описала його зовнішність, яка відповідає зовнішнім ознакам обвинуваченого.

[175] Крім того, судом встановлено, що після припинення протиправних дій присутні у парку громадяни затримали ОСОБА_6 та передали його працівникам поліції. При цьому жоден із допитаних свідків не повідомив про наявність будь-якої іншої особи, яка у зазначений день та час вчиняла подібні дії. Сам ОСОБА_6 також не стверджував, що такі дії могли бути вчинені іншою особою.

[176] Більше того, сам ОСОБА_6 пояснив, що пам`ятає лише те, як до нього чіплялися старші діти та як плакала дитина. Зазначені показання частково узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12 , яка повідомила, що обвинувачений виганяв дітей із дитячого майданчика, а також із показаннями свідка ОСОБА_13 , яка вказала, що пам`ятає саме напад обвинуваченого на дітей.

[177] Суд відштовхуючись від цього не має жодних розумних сумнівів у тому, що саме ОСОБА_6 вчинив дії, які стали предметом цього кримінального провадження.

[178] При цьому суд не погоджується з доводами захисника з приводу того, що у діях ОСОБА_6 відсутній склад цього кримінального прапорушення.

[179] Судом у цьому кримінальному провадженні було встановлено місце вчинення кримінального правопорушення (парк Лебединий), яке є громадським, наявність під час події навколо великої кількості сторонніх громадян, на яких увага ОСОБА_6 взагалі не зверталася, доказами дослідженими судом підтверджено факти нахабного поводження, перебування у стаі алкогольного сп?яніння, використання нецензурної лайки на дитячому майданичку у поєднані з насильством, тобто наявності ознак особливої зухвалості.

[180] Наявність у ОСОБА_6 мотиву явної неповаги до суспільства ґрунтується на об`єктивних показаннях незацікавлених свідків, якими підтверджено наявність у ОСОБА_6 саме такого мотиву за критеріями, визначеними судовою практикою.

[181] Так, шестриічний потерпілий ОСОБА_11 перебуває у пісочниці, грається та вочевидь не є ініціатором конфлікту. Як потерпілий ОСОБА_11 , так і ОСОБА_9 до подій 03 квітня 2023 року були раніше незнайомі для ОСОБА_6 , з якими відповідно і не може існувати якихось тривалих неприязних стосунків, ніяким чином не може існувати хоча б в якійсь мірі значний привід для спричинення насилля, тим більше у громадському місці, у присутності сторонніх осіб, серед яких малолітні діти.

[182] Дії ОСОБА_6 припинили із застосуванням сили лише сторонні особи, які були вимушені застосувати фізичну силу для припинення його поведінки. При цьому ні малолітній потерпілий ОСОБА_11 , ні ОСОБА_9 будь-яких протиправних дій стосовно обвинуваченого не вчиняли.

[183] У свою чергу ОСОБА_6 , вчиняючи неправомірні дії, ігнорує елементарні правила поведінки у суспільстві, не реагуючи на оточуючих, ставить власні інтереси над інтересами всіх оточуючих, над встановленими нормами, демонструючи таким чином свою зверхність над іншими, а отже протиставляючи себе їм.

[184] У цьому випадку, суд вважає, що мотивами вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення були його зневага до загальноприйнятих правил поведінки у суспільстві і він як раз діяв з умислом на грубе порушення громадського порядку.

[185] Окремо суд оцінює доводи сторони захисту про те, що висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 не встановлено тілесних ушкоджень, а тому стороною обвинувачення не доведено застосування до нього насильства.

[186] Дійсно, як випливає з висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості не встановлено.

[187] Але разом із тим суд звертає увагу, що стороною обвинувачення зазначена обставина не інкримінувалася ОСОБА_6

[188] Зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_6 ставиться у вину не заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а завдання ОСОБА_9 фізичного болю.

[189] При цьому показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтверджують, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виникла сутичка саме після того, як останній намагався припинити протиправні дії обвинуваченого стосовно свого онука ОСОБА_11 . Сам ОСОБА_6 під час судового розгляду також пояснив, що після зазначених подій перебував у лікарні з тілесними ушкодженнями, що додатково підтверджує наявність фізичного контакту між ними обома.

[190] Крім того, відповідно до довідки КНП «КМКЛ № 1» від 03 квітня 2023 року № 2405 ОСОБА_9 того ж дня звернувся за медичною допомогою, де йому було встановлено діагноз: «пошкодження капсульно-зв`язкового апарату І пальця правої кисті».

[191] Таким чином, відсутність у потерпілого ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не спростовує факту заподіяння фізичного болю під час припинення протиправних дій ОСОБА_6 стосовно малолітнього потерпілого ОСОБА_11

[192] Отже, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні дії ОСОБА_6 містять склад кримінальнього правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

VI. Підсумок

[193] Правозастосування - це здійснювана у процесуальному порядку діяльність суду, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб`єктів і конкретних випадків в акті застосування норм права.

[194] Суд може постановити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

[195] Так, однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК України).

[196] Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з`ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції про захист людських прав та засадничих свобод, щодо якого Європейський суд з прав людини зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.

[197] Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

[198] Підсумовуючи, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 296 КК України є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

[199] Переходячи до остаточної правової кваліфікації дій ОСОБА_6 , суд звертає увагу, що у формулюванні обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті, сторона обвинувачення зазначила, що обвинувачений вчинив хуліганські дії, які супроводжувалися особливою зухвалістю та винятковим цинізмом. Водночас при формулюванні правової кваліфікації дій ОСОБА_6 прокурор зазначила, що його дії утворюють склад кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, не посилаючись при цьому на ознаку виняткового цинізму.

[200] Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_7 зазначену суперечність не усунула, обвинувальний акт у цій частині не змінила.

[201] Водночас судом встановлено, що дії ОСОБА_6 дійсно супроводжувалися особливою зухвалістю, що знайшло своє підтвердження у досліджених доказах.

[202] Враховуючи положення ст. 337 КПК України, а також те, що виключення із формулювання обвинувачення посилання на вчинення дій із винятковим цинізмом не змінює правової кваліфікації кримінального проступку та не погіршує становища обвинуваченого, суд вважає за необхідне викласти формулювання обвинувачення у такій редакції.

[203] ОСОБА_6 03.04.2023 вирішив стати на протиправний шлях та вчинив кримінальний проступок проти громадського порядку та моральності за наступних обставин.

[204] Так, 03.04.2023, приблизно о 14 години 40 хвилин, ОСОБА_6 знаходився за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 3-Б, а саме в парку відпочинку «Лебединий», де у цей час неподалік на дитячому майданчику знаходилися малолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9

[205] У цей час, у ОСОБА_6 , керуючись раптово виниклим умислом, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві правила та норми поведінки, аморально та зверхньо ставлячись до прав, свобод і законних інтересів громадян, безпричинно, діючи з особливою зухвалістю, яке проявилось у самоутвердженні за рахунок приниження інших людей, підійшов до малолітнього ОСОБА_11 , схопив та підняв останнього за шию. У цей час почувши крики потерпілого ОСОБА_9 , який просив зупинити протиправні дії стосовно малолітнього потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_6 з метою показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, залишив малолітнього ОСОБА_11 , та поштовхом своєї руки завдав потерпілому ОСОБА_9 фізичного болю, у результаті чого потерпілий отримав фізичного болю.

[206] Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство), тобто як кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.

[207] З урахуванням викладеного, суд переходить до вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6

VIІ. Призначення покарання

[208] Положення КК України встановлюють, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

[209] Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.ст. 50, 65 КК України).

[210] Варто вказати, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

[211] Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

[212] Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав частково), особу обвинуваченого, а саме: середнього віку, з середньо-спеціальною освітою, працює неофіційно будівельником, неодружений, має сина 2017 року народження, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11 листопада 2022 року з діагнозом: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності».

[213] Обставини, які обтяжують покарання, в обвинувальному акті не вказані, особі не інкриміновані, відповідно прокурором перед судом не доводились.

Обставини, які пом`якшують покарання, в обвинувальному акті не зазначені та за наслідками судового розгляду судом не встановлені.

[214] За санкцією ч. 1 ст. 296 КК України передбачене покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

[215] Суд також звертає увагу на доводи прокурора, висловлені під час судових дебатів, з приводу наявності у ОСОБА_6 попередньої судимості за вироком Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року.

[216] Разом із тим, 20 квітня 2026 року до суду надійшло повідомлення Дарницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, згідно з яким ОСОБА_6 , засуджений зазначеним вироком із застосуванням ст. 75 КК України, 17 квітня 2026 року був знятий з обліку у зв`язку із закінченням іспитового строку.

[217] Відповідно до положень ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до ст. 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

[218] Отже, станом на день ухвалення цього вироку ОСОБА_6 є особою, яка не має судимості, а тому зазначені доводи прокурора не можуть бути враховані судом при призначенні покарання.

[219] Враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також позицію сторони обвинувачення щодо виду та розміру покарання, суд вважає, що призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

[220] Водночас, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

[221] Так, суд встановив, що ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 296 України 03 квітня 2023 року, що віднесений до кримінальних проступків згідно зі ст. 12 КК України, за яке передбачено покарання у виді обмеження волі, а тому строк давності відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України становить три роки.

[222] Трирічний строк із дня вчинення інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення сплив 02 квітня 2026 року.

[223] Відповідно до усталеної практики Верховного Суду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди обвинуваченого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 640/11750/17, від 25.02.2021 у справі № 192/3301/16-к).

[224] За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 1, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суд має обов`язок роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

[225] Сторона захисту відмовились від заявлення клопотань про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 296 КК України з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

[226] Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

[227] Позаяк обвинувачений ОСОБА_6 заперечував щодо закриття справи через закінчення строків давності, суд має звільнити його від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, яка є спеціальною нормою та застосовується саме у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

[228] З`ясувавши, що на момент судового розгляду минув строк, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України, а обвинувачений не дав свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, суд дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання за цей кримінальний проступок на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, ч. 2 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

VIIІ. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

[229] Запобіжний захід під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 не обирався. Питання про обрання запобіжного заходу під час судового розгляду перед судом не порушувалося.

[230] Враховуючи, що ОСОБА_6 звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, а відносяться на рахунок держави.

[231] Питання щодо долі речових доказів перед судом не порушувалось.

[232] Цивільний позов потерпілими не заявлено.

[233] Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

IX. Перебіг судового провадження

[234] Суд також вважає за необхідне звернути увагу на строки розгляду цього кримінального провадження та чим вони були обумовлені.

[235] Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 20 липня 2023 року.

[236] Перше підготовче судове засідання було призначено на 31 липня 2023 року, однак підготовче судове засідання завершилося лише 11 листопада 2023 року після проведення шести судових засідань, що було обумовлено клопотаннями сторін кримінального провадження та законного представника потерпілого про відкладення.

[237] Після призначення обвинувального акта до судового розгляду до переходу суду до стадії судових дебатів 30 квітня 2026 року судом було призначено загалом 39 судових засідань.

[238] Так, на початку судового слідства захисником ОСОБА_8 було заявлено клопотання про призначення стосовно ОСОБА_6 судово-психіатричної експертизи, що відповідало обраній стороною захисту процесуальній позиції ще на стадії досудового розслідування.

[239] Втім, під час досудового розслідування у задоволенні цього клопотання було безпідставно відмовлено, що відповідно мало наслідком проведення цієї експертизи під час судового слідства.

[240] При цьому варто звернути увагу і на позицію прокурора, яка при розгляді заявленого клопотання захисника, фактично його підтримала.

[241] Ухвалою суду від 21 березня 2024 року зазначене клопотання було задоволено, а висновок експерта надійшов до суду лише 18 листопада 2024 року.

[242] За звичайних умов саме проведення такої експертизи під час дізнання дозволило б отримати її висновок впродовж кількох тижнів, тоді як після її призначення судом отримання висновку тривало майже вісім місяців.

[241] Після отримання висновку експерта у листопаді 2024 року суд перейшов до дослідження письмових доказів сторін, що тривало до серпня 2025 року.

Надалі була стадія допиту свідків сторони обвинувачення, яких у цьому провадженні лише два.

Їх участь у судовому розгляді стороною обвинувачення забезпечувався майже 7 місяців, і ця стадія завершилась у лютому 2026 року.

[242] При цьому порядок дослідження доказів був визначений судом ще на початку судового розгляду у січні 2024 року, а тому стороні обвинувачення було завчасно відомо, що після завершення допиту свідків наступною стадією буде допит потерпілого.

[243] Разом із тим, незважаючи на неодноразове призначення судових засідань для допиту потерпілого ОСОБА_9 , ця стадія тривала приблизно 2 місяці, до того засідання, коли законним представником малолітнього потерпілого не були повідомлені суду дані про неможливість прибуття до суду за станом здоров`я потерпілого ОСОБА_9 .

Хоча на законного представника малолітнього потерпілого повідомляти таку інформацію та забезпечувати участь іншого потерпілого (навіть якщо він є її родичем) законом не покладається.

Прокурор за весь час судового розгляду з потерпілим жодного разу не зв`язалась.

[244] Незважаючи на те, що судом була констатована неможливість допиту потерпілого після наданої інформації, сторона обвинувачення не ініціювала застосування передбачених кримінальним процесуальним законом процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення отримання його показань або оголошення його показань, наданих під час досудового розслідування, а також не зверталася до суду з відповідними клопотаннями.

[245] У результаті строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення стосовно двох потерпілих - малолітньої особи та особи похилого віку, сплинули ще до завершення судового розгляду та допиту обвинуваченого.

[246] Ухваленням цього вироку суд завершує розгляд кримінального провадження судом першої інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні не обирався.

2. Цивільний позов потерпілими не заявлено.

3. Питання щодо долі речових доказів перед судом не порушувалось.

4. Витрати, здійснені під час досудового розслідування, за проведення судово-медичної експертизи (висновок експерта № 042-658-2023 від 27 червня 2023 року) в розмірі 2 672,00 грн, віднести на рахунок держави.

5. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

6. Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1