Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №752/15398/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15398/24

Провадження № 2/752/496/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 червня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лісненка А.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко А.В., представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Воропая Р.М., розглянувши у місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

19.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, яким позивається до ОСОБА_2 ..

В обґрунтування заявленого позову позивач послався на те, що він є потерпілим у кримінальному провадженні №12021111310000662 відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Водій ОСОБА_2 обвинувачувалася в тому, що 22.04.2021 року приблизно 14:25, керуючи технічно-справним автомобілем DODG JOURNEY номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі Київ-Одеса у Фастівському районі Київської області в крайній лівій смузі для розвороту ліворуч по напрямку руху в сторону міста Одеса, порушила вимоги пунктів 1.5.,2.3 б), д) Правил дорожнього руху України та вимоги пункту 12.1 цих же Правил, проявила злочинну самовпевненість, не врахувала дорожню обстановку, не обрала безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого на 19 км.+ 300 м. даної дороги не впоралася з керуванням автомобіля марки DODG JOURNEY номерний знак НОМЕР_1 та зіткнулась з автомобілем марки OPEL ASTRA номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який стояв нерухомо в лівій крайній смузі для розвороту ліворуч на червоний сигнал світлофора.

За наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки OPEL ASTRA номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , згідно висновку експерта №243/23 від 31.01.2024 року отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови, а саме - садна потиличної ділянки, крововиливи в м`які тканини (підапоневротичну гематому) потиличної ділянки, садна в лобній ділянці, перелому передньої стінки лівої верхньощелепної пазухи, перелом 24 зуба, синця на правому стегні, які утворилися від дії тупого/их предмету/ів, при такому виді транспортної травми, як травма в салоні автомобіля, та у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров`я).

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 1.5, 2.3 б),12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, але як наслідок даної транспортної пригоди потягнуло більш тяжкі розлади здоров`я і встановлення йому другої групи інвалідності, що свідчить що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано тяжкі тілесні ушкодження та кваліфікацію дій особи винної в дорожньо-транспортній пригоді за ч.2 ст. 286 КК України, однак за даними матеріалів кримінального провадження ступінь завданих йому під час дорожньо-транспортної пригоди визначено, як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Під час проведення слідчих дій відповідачка відмовилась відшкодувати заподіяну йому майнову та моральну шкоду.

Позивач стверджував, що вказаним кримінальним правопорушенням йому було спричинено майнову шкоду, оскільки ним було понесено витрати на: лікування, придбання медпрепаратів, медичного інвентарю, інструментального та не інструментального обстеження придбання покращеного харчування, оплати палати на благодійній основі , лікування зубів. Крім того, набув таких вад здоров`я, як втрата слуху першого ступеня, атрофія зорових нервів, що в майбутньому призведе до повної сліпоти.

З постановленою судом ухвалою в межах кримінального провадження не погоджується позивач з огляду на те, що судом було допитано лише ОСОБА_2 , відповідно судове рішення ґрунтується тільки на її показаннях, а його клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи на експертизу згідно висновку експерта №243/23 від 31.01.2024 року не прийнято до уваги, що суттєво вплинуло на кваліфікацію дій обвинувачуваної у кримінальному провадженні ОСОБА_2 , а також не прийнято до уваги його заперечення щодо закриття кримінального провадження.

Посилаючись на те, що на даному етапі у зв`язку з його непрацездатністю не може за власні кошти впоратися з оплатою свого лікування та реабілітації, а ще й наявність на його повному фінансовому забезпеченні трьох малолітніх дітей та дружину, котра перебуває у декретній відпустці Дана ситуація спричинила для нього порушення нормальних життєвих умов життя.

Завдану майнову шкоду позивач оцінює в 269 639 гривень з врахуванням законності та порядку стягнення річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення оплати, яка складається з: доплати за машину в сумі 53 575 гривень, франшизи по страховому полісу 2 600 гривень, вартості розбитого мобільного телефону iPone 6 s 6 000 гривень, благодійного внеску за палату 1 700 гривень, вартості інструментальних та не інструментальних методів обстеження 30 000 гривень, витрат на харчування під час перебування в лікарні 6 000 гривень, витрат на реставрацію та імплантацію, протезування зубів 106 900 гривень, оренди машини на період до виплати страхового відшкодування 12 000 гривень, оплати послуг незалежної судово-медичної експертизи 5 864 гривні, витрат на паливо за весь період від скоєної дорожньо-транспортної пригоди 30 000 гривень, витрат на підготовку документів для судових засідань ( копії результатів досліджень, медичних висновків, клопотань, апеляційних скарг) 15 000 гривень, місячної виплати компенсації через часткову втрату працездатності внаслідок інвалідності через дорожньо-транспортну пригоду 7 000 гривень, вартості обстеження та стаціонарного лікування двічі на рік майбутнього подальшого його життя 8 000 - 10 000 гривень.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то її розмір 900 000 гривень позивач обґрунтував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди:

отримав ІІ групу інвалідності; порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливе продовження активного громадського життя, а в порушенні спілкування з оточуючими його людьми, що було пов`язано з його фізичними обмеженнями;

відсутності можливості через періодичні головні болі, які залишились і на час звернення до суду з позовом так ефективно як і раніше вирішувати побутові проблеми своєї сім`ї;

повної тимчасової втрати працездатності , оскільки після дорожньо-транспортної пригоди не міг працювати і зараз повноцінно не працює, та на достатньому рівні не може забезпечувати життєві потреби своєї сім`ї, маючи на своєму повному забезпеченні трьох малолітніх дітей, дружину, яка знаходиться у декретній відпустці;

деякий період вів закритий спосіб життя, рідко виходив з дому, погіршився стан здоров`я, погано спить ночами, має занижену самооцінку його як особистості, втратив віру у справедливість;

душевними стражданнями, пов`язаними з тим, що він не міг користуватися всіма благами та перевагами, які дає мобільний телефон, зокрема оперативність у вирішенні всіх необхідних побутових потреб.

Просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його, позивача, користь: суму майнової шкоди, яка складає 269 639 гривень; призначити 7 000 гривень , як щомісячну виплату компенсації через часткову втрату ним працездатності внаслідок інвалідності, через дорожньо-транспортну пригоду, суму моральної шкоди, яка складає 900 000 гривень.

Провадження у справі було відкрито 02.08.2024 року суддею Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г., призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідачка не скористалася правом подачі відзиву на позов.

17.03.2026 року підготовче провадження закрито.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його ж представник - адвокат Кузьменко А.В. заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 підтримали, просили задовольнити у повному обсязі. Зокрема позивач ОСОБА_1 послався на те, що з моменту дорожньо-транспортної пригоди, при очевидності вини відповідачки, остання вживала всіх можливих заходів щоб уникнути від відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення, в свою чергу йому прийшлося додавати значних зусиль для встановлення дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_2 та наслідків дорожньо-транспортної пригоди. Підтвердженням цьому є те, що правоохоронними органами тривалий час не вносилися дані до ЄРДР , створювалися перешкоди для встановлення ступеню тяжкості завданих йому тілесних ушкоджень, його заяву про призначення повторної медичної експертизи для встановлення ступеню тяжкості завданих йому за наслідками дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень слідчим безпідставно залишено без задоволення. 20.06.2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому, зазначена ухвала була постановлена судом без заслуховування його показань, як потерпілого, не були прийняті до уваги його заперечення. Його ж цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої за наслідками вчинення кримінального правопорушення залишено без розгляду.

З моменту настання дорожньо-транспортної пригоди відповідачка жодного разу не надала йому будь-якої матеріальної допомоги для відновлення стану його здоров`я, що зазнало тяжких ушкоджень та наразі є причиною погіршення його стану здоров`я. Станом на теперішній час, саме з причин отриманого під час дорожньо-транспортної пригоди тілесного ушкодження у нього погіршується слух та зір, він став інвалідом другої групи.

Позивач також стверджував, що такий перебіг подій травмував його психологічно, що призвело до глибоких та тривалих душевних переживань, постійного відчуття несправедливості та втрати впевненості у майбутньому, істотної зміни його способу життя, погіршення стану здоров`я.

За наслідками дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, зокрема перелом коронкової частини 14-го зуба, крововилив у лівій скроневій ділянці, що призвели до тимчасової втрати працездатності, а у подальшому визнання його інвалідом другої групи. Пошкодження зуба спричинило порушення функціонування зубощелепної системи, що стало причиною подальшого проведення значного обсягу стоматологічного лікування. Отримані тілесні ушкодження мали тривалий та незворотний вплив на його фізичний та психологічний стан, він тимчасово втратив працездатність, став інвалідом другої групи. З огляду на періодичні головні болі, які залишилися і на теперішній час такими ж ефективними, він потребував і потребує матеріальних та фізичних зусиль для відновлення його стану здоров`я, з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідачки, він не мав і не має можливості вирішувати побутові проблеми та матеріальне забезпечення сім`ї, як раніше, а навпаки потребував від сім`ї всілякої допомоги та підтримки, що призвело до розриву сімейних стосунків.

Окрім тілесних ушкоджень, за наслідками дорожньо-транспортної пригоди він фактично втратив належний йому транспортний засіб, тривалий час очікував на виплату страхового відшкодування , отримана виплата у розмірі 97 400 гривень виявилась значно меншою за реальну ринкову вартість аналогічного автомобіл, яка складала 135 000 - 145 000 гривень . Відповідно він фактично залишився без транспортного засобу, оскільки не мав можливості придбати аналогічний автомобіль, що створило додаткові труднощі у його повсякденному житті, та призвело до додаткових негативних емоцій та психологічного тиску.

Позивач також пояснив, що понесені ним витрати на лікування, обстеження та перебування в медичних закладах, а також вартість пошкодженого автомобіля йому тільки частково компенсовані страховиком відповідачки. Наразі він також потребує постійного лікування, періодичного обстеження, однак за станом здоров`я не може повноцінно працювати, щоб забезпечити необхідні витрати.

Просив, стягнути з відповідачки на його користь суму матеріального збитку, яка складає 269 639 гривень, яка в свою чергу складається з: 53 575 гривень доплати до машини; 2 600 гривень франшизи по страховому полісу, 6 000 гривень вартості мобільного телефону, а саме iPone 6 s, який був розбитий під час дорожньо-транспортної пригоди, що зафіксовано в матеріалах кримінального провадження; 1 700 гривень благодійного внеску за палату; 30 000 гривень вартості інструментальних та не інструментальних методів обстеження; 6 000 гривень харчування під час перебування в лікарні; 106 900 гривень реставрація та імплантація і протезування зубів; 12 000 гривень оренда автомобіля до отримання страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль; 5 864 гривні оплати вартості незалежної судово-медичної експертизи; 30 000 гривень витрат на паливо за весь період від скоєного ДТП; 15 000 гривень витрати на підготовку документів для судових засідань (копії результатів досліджень, медичних висновків, клопотань, апеляційних скарг); двічі на рік майбутнього подальшого його перебування в лікарні для обстеження та стаціонарного лікування, середня вартість такого разового лікування становить 8 000 - 10 000 гривень. Також просив призначити 7000 гривень щомісячної виплати компенсації через часткову втрату його працездатності внаслідок інвалідності через ДТП, завдану моральну шкоду просив відшкодувати у розмірі 900 000 гривень.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Воропай Р.М. заявлений позов не визнав у повному обсязі, посилаючись на відсутність належних доказів на підтвердження вини відповідачки, ухилення її від відповідальності, вартості понесених витрат на лікування, вартості пошкодженого транспортного зазобу, пошкодження телефону та його вартості. а також причинно-наслідкового зв`язку отриманих тілесних ушкоджень з настанням наслідків втрати працездатності та встановлення групи інвалідності. Завдана шкода позивачу не відшкодовувалася тому, що відповідачка не домовилася з позивачем про розмір відшкодування. Заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди є занадто завищеним, у такий спосіб переслідується мета збагачення, а не отримання відшкодування моральної шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши учасників судового розгляду справи, дослідивши та проаналізувавши докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правилами статті 4 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22.04.2021 року о 14:25 год. на автомобільній дорозі Київ-Одеса у Фастівському районі Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Opel Astra д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобілем Dodg Journey д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2024 року у справі №369/4442/24, провадження №1-кп/369/1612/24 звільнено ОСОБА_2 , обвинувачену у вчиненні злочину, передбаченого частино 1 статті 286 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України закрито. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченої ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої за наслідками вчинення кримінального правопорушення - залишено без розгляду, роз`яснено його право на звернення з позовом у порядку цивільного судочинста. (а.с.81-82 ).

Як видно зі змісту зазначеної вище ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2024 року, згідно пред`явленого обвинувачення, водій ОСОБА_2 обвинувачувалася в тому, що 22.04.2021 року приблизно 14:25, керуючи технічно-справним автомобілем DODG JOURNEY номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі Київ-Одеса у Фастівському районі Київської області в крайній лівій смузі для розвороту ліворуч по напрямку руху в сторону міста Одеса, порушила вимоги пунктів 1.5.,2.3 б), д) Правил дорожнього руху України та вимоги пункту 12.1 цих же Правил, проявила злочинну самовпевненість, не врахувала дорожню обстановку, не обрала безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого на 19 км.+ 300 м. даної дороги не впоралася з керуванням автомобіля марки DODG JOURNEY номерний знак НОМЕР_1 та зіткнулась з автомобілем марки OPEL ASTRA номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який стояв нерухомо в лівій крайній смузі для розвороту ліворуч на червоний сигнал світлофора.

За наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки OPEL ASTRA номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , згідно висновку експерта №243/23 від 31.01.2024 року отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови, а саме - садна потиличної ділянки, крововиливи в м`які тканини (підапоневротичну гематому) потиличної ділянки, садна в лобній ділянці, перелому передньої стінки лівої верхньощелепної пазухи, перелом 24 зуба, синця на правому стегні, які утворилися від дії тупого/их предмету/ів, при такому виді транспортної травми, як травма в салоні автомобіля, та у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров`я).

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 1.5, 2.3 б),12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за частиною 1 статті 286 КК України.

Судом роз`яснено ОСОБА_2 наслідки звільнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачувалася у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Як вбачається з виписки №8556 із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по стаціонару госпіталізований 23.04.2021 року, виписаний 17.05.2021 року, повний діагноз: ЗЧМТ. Забій головного мозку в правій лобній долі та субдуральні нашарування крові над лівою скроневою областю Забій м`яких тканин голови та правого стегна. Стислий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, стан при направленні, при виписці: доставлений КШД, само звернення, транспортна госпіталізація, травма отримана зі слів лікарів КШД 22.04.2021 року, ДТП (водій), втрачав свідомість. На момент надходження стан хворого по ШКГ 14 балів, свідомість порушена - пригл., зіниці D= S, фото реакції ослаблені, гор.ністагм, обличчя симетричне, сухожилкові та періостальні реф.-си D=S, гіпотонічні. Патологічних стопних рефлексів не має, менінгеальні знаки (-), координаторні проби не виконує. Місцево: забій м`яких тканин голови та правого стегна. (а.с.24)

Відповідно до Висновку експертного дослідження № 043-842-2021, початого 08.11. закінченого 17.11.2021 року на підставі заяви ОСОБА_1 , від 08.11.2021, дані наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_1 свідчать про те, що на момент звернення по медичну допомогу і в подальшому проведенні клінічних, інструментальних досліджень у нього виявлено ушкодження: а) закрита черепно-мозкова травма: синець та садно в ділянці потилиці (без зазначення чіткої локалізації), садно в лобній ділянці; крововилив в паренхіму лобної долі головного мозку справа, з розвитком цефалічного і вестибулоатактичного синдромів, вегетативної дисфункції; б) синець в ділянці верхньої третини правого стегна. Характер, морфологія та локалізація даних тілесних ушкоджень, свідчать про те, що вони утворились внаслідок дії тупих предметів, що могло бути в процесі транспортної травми (травма водія автомобіля внаслідок удару в елементи салону автомобіля в момент зіткнення з перешкодою). Відома морфологія виявлених тілесних ушкоджень, а також дані , наведені в медичній документації, дозволяють вважати спроможними термін їх утворення у вказаний строк, тобто 22.04.2021 року. Є підстави стверджувати, що тілесне ушкодження вказане у п. а) даних підсумків, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу, відповідно до п.п.4.6. та 2.2.1. а/,в/ «Правил». (а.с.66-70).

За даними висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) №6/К початої 31.01. і закінченої 20.03.2023 року на підставі постанови від 28.01.2023 року слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Фастівського РУП ГУ НП в Київській області , ОСОБА_4 , експертами Київського обласного бюро судово-медичної експертизи було проведено комісійну судово-медичну експертизу відносно ОСОБА_1 (за матеріалами кримінального провадження №12021111310000662 від 15.05.2021) та зроблено підсумок, що внаслідок події (дорожньо-транспортна травма) яка відбулась 22.04.2021 року, ОСОБА_1 отримав ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (підапоневротична гематома та садно в потиличній ділянці, садно лобної ділянки, забій речовини головного мозку правої лобної частки та субдуральний крововилив в лівій скроневій ділянці), синець правого стегна, перелом коронкової частини 14 зуба.

Характер та локалізація ушкоджень вказує на те, що вони могли утворитись від дії тупого предмету в строк та при обставинах (дорожньо-транспортна пригода - травма в салоні автомобіля), вказаних у постанові про призначенн експертизи, що також підтверджується даними медичної документації.

Ушкодження у вигляді ЗЧМТ (підапоневротична гематома та садно в потиличній ділянці, садно лобної ділянки, забій речовини головного мозку правої лобної частки та субдуральний крововилив лівої скроневої частки) з розвитком цефалічного вести було-атактичного синдромів та вегетативної дисфункції не призвело до розвитку небезпечних для життя явищ, спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу, у зв`язку з чим відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Решта ушкоджень у вигляді синця правого стегна та травматичного перелому коронкової частини 14 зуба відноситься до легких тілесних ушкоджень. (а.с.71-72).

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 просив відшкодувати завдану йому майнову та моральну шкоду за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22.04,2021 року з вини відповідачки ОСОБА_2 , посилаючись на те, що йому були завдані тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що призвели до тимчасової втрати працездатності, а у подальшому стали причиною часткової втрати працездатності і визнання його інвалідом другої групи. Відновлення його стану здоров`я потребувало та потребує лікування та обстеження, інших витрат. Крім того за наслідками цієї ж дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль, вартість якого не відшкодована у повному обсязі, мобільний телефон iPone 6 s вартістю 6 000 гривень, що також не відшкодовано відповідачкою. Для відшкодування майнової шкоди та понесених витрат на лікування просив стягнути з відповідачки 269 639 гривень, щомісячно по 7 000 гривень для компенсації часткової втрати працездатності, на відшкодування моральної шкоди 900 000 гривень.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Воропай Р.М., заперечуючи проти позову, посилався на відсутність доказів на підтвердження вини відповідачки, а також причинно-наслідкового зв`язку отриманих тілесних ушкоджень за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, відсутність доказів на підтвердження розміру шкоди.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1 статті 95 ЦПК України, доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зі змісту ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2024 року, якою задоволено клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - адвоката Воропая Р.М. про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 286 КК України з підстав, передбачених статтею 49 КК України, встановлено, що судом було роз`яснено ОСОБА_2 наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

В зазначеній ухвалі також йдеться, що із системного аналізу КПК України та КК України слідує, що передбачений статтею 49 КК України інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення зі згодою потерпілого на таке звільнення, а також про те, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України та закриття кримінального провадження цивільний позов у у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілої сторони можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у пункті 1 частини 2 статті 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 червня 2022 року у справі №204/2626/21, провадження №51-5123 км 21).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Представник відповідачки, стверджуючи про ненадання позивачем доказів на підтвердження вини відповідачки у дорожньо-транспортній пригоді та наявності причинно-наслідкового зв`язку з отриманими позивачем тілесними ушкодженнями та пошкодженням майна, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень.

Частиною 1 статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Позивач вважає, що саме з вини ОСОБА_2 , дії якої не відповідали вимогам ПДР йому завдана майнова шкода на відшкодування якої просить стягнути з відповідачки 269 639 гривень.

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до вимог п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Відшкодування матеріальної шкоди можливо при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Обов`язок доведення відсутності вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така ж правова позиція висловлена у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у Постанові від 08 листопада 2018 року (справа №336/3665/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Судом встановлено, що на час дорожнь-транспортної пригоди - 22.04.2021 року цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , котра керувала транспортним засобом - автомобілем DODG JOURNEY номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-203070777, франшиза становить 2600, 00 гривень.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом враховано правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 13 березня 2018 року у справі №910/9396/17, у якій він зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як видно зі змісту копій листів про прийняті рішення, що надсилалися ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» на адресу ОСОБА_1 страхова компанія повідомляла останньому про страхові виплати за його ж заявами на виконання Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу - автомобіля DODG JOURNEY номерний знак НОМЕР_1 , а саме: 09.07.2021 року суми страхового відшкодування у розмірі 97 400, 00 гривень; 28.12.2023 року прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 139 936, 38 гривень, що складається з мінімального розміру страхового відшкодування з приводу витрат на лікування відповідно до п. 2 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» склав 11 676, 57 гривень, з приводу витрат на лікування згідно наданих фінансових документів 13 596, 17 гривень, тимчасової втрати працездатності 11 676, 57 гривень, стійкої втрати працездатності 108 000, 00 гривень, моральної шкоди згідно зі статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 6 663, 64 гривні; 02.02.2024 року прийнято рішення про доплату страхового авідшкодування з приводу лікування 2 651, 23 гривні, моральної шкоди 132, 56 гривень; 20.02.2024 року прийнято рішення про доплату страхового відшкодування з приводу витрат на лікування згідно наданих фінансових документів 1 893, 54 гривні, моральної шкоди 94, 68 гривень; 02.06.2025 року прийнято рішення про доплату страхового відшкодування з приводу витрат на лікування згідно наданих фінансових документів 3 625, 54 гривні, моральної шкоди 181, 28 гривень. Загальний розмір страхового відшкодування відповідно до п. 1 і п. 2 ст. 24, ст. 25, ст.. 26, ст.. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплачено на користь позивача 151 200, 90 гривень (а.с.59-62,168).

Під час судового розгляду справи, позивач ОСОБА_1 вказав, що страхове відшкодування з підстав знищення належного йому транспортного засобу - автомобіля OPEL ASTRA номерний знак НОМЕР_2 страховиком відповідачки було сплачено йому за мінусом франшизи 97 400 гривень у той час, як ринкова вартість аналогічного транспортного засобу на той час складала 135-145 тисяч.

Наразі, заявляючи вимогу, про стягнення з відповідачки майнову шкоду у розмірі 269 639 гривень яка складається з : 53 575 гривень доплати до машини; 2 600 гривень франшизи по страховому полісу, 6 000 гривень вартості мобільного телефону, а саме iPone 6 s, який був розбитий під час дорожньо-транспортної пригоди, що зафіксовано в матеріалах кримінального провадження; 1 700 гривень благодійного внеску за палату; 30 000 гривень вартості інструментальних та не інструментальних методів обстеження; 6 000 гривень харчування під час перебування в лікарні; 106 900 гривень реставрація та імплантація і протезування зубів; 12 000 гривень оренда автомобіля до отримання страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль; 5 864 гривні оплати вартості незалежної судово-медичної експертизи; 30 000 гривень витрат на паливо за весь період від скоєного ДТП; 15 000 гривень витрати на підготовку документів для судових засідань (копії результатів досліджень, медичних висновків, клопотань, апеляційних скарг); двічі на рік майбутнього подальшого його перебування в лікарні для обстеження та стаціонарного лікування, середня вартість такого разового лікування становить 8 000 - 10 000 гривень, позивач не надав суду доказів, а саме: авто товарознавчої експертизи на підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого з вини відповідачки транспортного засобу - автомобіля OPEL ASTRA номерний знак НОМЕР_2 , а також ринкової вартості цього ж автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди для визначення судом різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, або ж ринковою вартістю такого ж автомобіля у непошкодженому стані; про пошкодження під час дорожньо-транспортногої пригоди мобільного телефону iPone 6 s та його вартість; фінансових документів на підтвердження сплати благодійного внеску за палату в розмірі 1 700 гривень, виду та розміру вартості інструментальних та не інструментальних методів його обстеження за які ним було сплачено 30 000 гривень, підтвердження придбання продуктів харчування вартістю 6 000 гривень та під час перебування в якій лікарні лікарні придбавалися ці продукти харчування; коли, на який період і у кого орендувався позивачем автомобіль та підтвердження орендної плати в розмірі 12 000 гривень; фінансові документи на підтвердження оплати вартості незалежної судово-медичної експертизи у розмірі 5 864 гривні, вартості придбання пального на суму 30 000 гривень, витрат на підготовку документів для судових засідань (копії результатів досліджень, медичних висновків, клопотань, апеляційних скарг) на загальну суму 15 000 гривень; фінансові документи стаціонарного лікування двічі на рік вартістю 8 000 - 10 000 гривень, а також рекомендації щодо такого лікування; докази підтвердження взаємозв`язку перелому коронкової частини 14-го зуба та порушення функціонування зубощелепної системи, що призвело до поступового погіршення стану інших зубів та необхідності проведення додаткового стоматологічного лікування вартістю 106 900 гривень.

Отже на відшкодування майнової шкоди, що не відшкодована позивачу страховиком відповідачки підлягає стягненню франшиза в розмірі 2 600 гривень.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача ОСОБА_5 в частині призначення 7 000 гривень щомісячної компенсації через часткову втрату його працездатності внаслідок інвалідності чере дорожньо-транспортну пригоду.

Так, правилами статті 1195 ЦК України встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а саме:

1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

3. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

4. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Судом встановлено, що 12.09.2023 року ОСОБА_1 був оглянутий Спеціалізованою нейроофтальмологічною МСЕК і з 15.08.2023 року йому було встановлено другу групу інвалідності загального захворювання на строк до 01.09.2024 року. Дата чергового огляду 12.08.2024 року, зроблено висновок про умови та характер праці - робота у відповідно створених умовах. Рекомендовано заходи щодо відновлення працездатності «Д» невролога, психолога, стаціонарне лікування (а.с.15.).

17.09.2024 року ОСОБА_1 повторно був оглянутий Спеціалізованою нейроофтальмологічною МСЕК і з 01.09.2024 року йому було встановлено другу групу інвалідності загального захворювання на строк до 01.09.2025 року. Дата чергового огляду 10.08.2025 року, зроблено висновок про умови та характер праці - робота у відповідно створених умовах. Рекомендовано заходи щодо відновлення працездатності «Д» невролога, стаціонарне лікування (а.с.114).

За даними витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 120/25/2184/8 , дата прийняття і номер рішення 21.08.2025 №120/25/2184/Р, ОСОБА_1 очно в закладі охорони здоров`я було проведено оцінювання 21.08.2025 та з урахуванням наданої медичної документації, повільне відновлення порушених функцій, стійкі обмеження у вираженому ІІ ступені декількох категорій життєдіяльності особи, наявність супутніх захворювань, для подальшої активної медичної реабілітації та лікування, на підставі Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024, пацієнту встановлено другу групу інвалідності терміном на 2 роки з 01.09.2025 року, дата повторного оцінювання - 23.08.2027 року. Діагноз: Н47.2 - атрофія зорового нерва; Н90.3 - нейросенсорна втрата слуху; R26.0 - атактична хода; G44.3 - хронічний посттравматичний головний біль; G81.1 - спастична геміплегія. Причина інвалідності - загальне захворювання.(а.с.15,114,182-184).

Як видно зі змісту наданих позивачем виписок із медичних карт амбулаторного (стаціонарного ) хворого, ОСОБА_1 :

№2648 (дата перебування в стаціонарі з 17.07. по 02.08.2023);

№4494 ( дата перебування в стаціонарі з 09.12. по 20.12.2023);

№ІХ-240614/7161 ( дата перебування в стаціонарі з14.06. по 19.06.2024);

№3176 ( дата перебування в стаціонарі з 04.03. по 11.03.2025);

№237 ( дата перебування в стаціонарі з 02.04. по 15.04.2025);

№7396 ( дата перебування в стаціонарі з 04.05. по 11.05.2026), за результатами лікування встановлювався діагноз (зокрема за результатами останнього лікування) : стійкі залишкові явища перенесеної ЗЧМТ (22.04.2021) , забою головного мозку в правій лобній частці та субдуральних нашарувань крові над лівою скроневою ділянкою у вигляді посттравматичної енцефалопатії ІІ ступеню з помірним парезом лівої нижньої кінцівки, помірним вестибуло-атактичним, стійким цефалічним та антено-невротичним синдромами, гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, 2 ступень, ризик 3 (помірний), двобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість І ступеню (а.с.25-27,185-186).

На думку суду, незважаючи на те, що надані позивачем випики із медичних карт його стаціонарного лікування містять дані щодо його повного діагнозу - стійкі явища перенесеної ЗЧМТ (від 22.04.2021 року), а довідки до актів огляду Спеціалізованою нейроофтальмологічною. МСЕК від 12.09.2023 року, та 17.09.2024 року, а також рішення експертної команди №120/25/2184/Р від 21.08.2025 року містять інформацію про причини інвалідності встановленої ОСОБА_1 - загальне захворювання, відповідно за відсутності висновку судово-медичної експертизи про наявність причинно-наслідкового зв`язку між ЗЧМТ завданою ОСОБА_1 з вини відповідачки 22.04.2021 року та встановленою йому групою інвалідності у суду відсутні підстави для задоволення його позовних вимог у частині стягнення з відповідачки на його користь 7 000 гривеень щомісячно компенсації через часткову втрату працездатності внаслідок інвалідності через ДТП.

Про необхідність проведення такої експертизи судом було роз`яснено позивачу під час судового розгляду, однак останній повідомив про відсутність у нього можливості оплатити таку експертизу.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 у частнині відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі 900 000 гривень то суд, доходить висновку про наявність підстав для часткового їх задоволення з огляду на наступне.

В обгрунтування позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, позивач послався на те, що 22.04.2021 року з вини відповідачки сталася дорожньо-транспортна пригода в якій він отримав закриту черепно-мозкову травму, а аткож було пошкоджено його майно. З моменту дорожньо-транспортної пригоди відповідачка, визнавала свою вину, однак жодної допомоги для відновлення стану його здоров`я не надала. Крім того, незважаючи на отримані тілесні ушкодження позивач був змушений у встановленому законом порядку вживати заходи щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності та відшкодування шкоди, завданої його здоров`ю та майну. На стадії досудового розслідування вжитими ним заходами було встановлено, що він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, у той час, як він фактично отримав тяжкі тілесні ушкодження, підтвердженням чого є встановлені йому діагнози, а також тривалість його лікування та погіршення фізичного стану здоров`я, що триває і наразі, оскільки він став інвалідом другої групи, має обмеження у праці, втрачає зір та слух, страждає на сильні головні болі, а відтак не може повноцінно працювати, а під час головних болів не може працювати взагалі. Такий його стан призвів до його обмеження у спілкуванні з оточуючими, втрати можливості повноцінно працювати та забезпечувати свою родину, що стало причиною розірвання його шлюбу. Крім того потребує постійного лікування та обстежень, однак його можливості є обмеженими. Зазначені обставини призвели до глибоких його психологічних страждань, що триває і наразі.

Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" указується, зокрема, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазнавшим моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 цієї постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Так судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 22.04.2021 року на автомобільній дорозі Київ-Одеса у Фастівському районі Київської області за участі автомобіля Opel Astra д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобілем Dodg Journey д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 сталася з вини ОСОБА_2 , остання, будучи допитаною як свідок пояснювала, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, з невідомої їй причини вона не могла зменшити швидкість керованого нею автомобіля автомобіль не почав своєчасно гальмувати та сталося зіткнення з задньою частиною автомобіля Opel Astra.

У той же час досудове розслідувань кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_2 тривало під контролем потерпілого ОСОБА_6 , про що свідчать: копія постанови про закриття кримінального провадження від 10.09.2021 року; копія постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.11.2021 року про направлення матеріалів про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ознаками кримінальнеогоправопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП; копія ухвали слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2021 року за скаргою ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження №12021111310000661 від 15.05.2021 року; ухвала Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 21.09.2022 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2021 року; висновок експертного дослідження №043-842_2021 зроболений на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.11.2021 року; копія постанови про відмову у задоволенні клопотання від 17.02.2024 року слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУНП у Київській області в межах кримінального провадження №12021111310000661 від 15.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с.63-70,73-80).

Крім того, з моменту настання 22.04.2021 року дорожньо-транспортної пригоди за участі сторін у справі позивач ОСОБА_6 регулярно лікується на стаціонарі, відносно нього проведено значну кількість обстежень з 12.09.2023 року він є інвалідом другої групи, може працювати у відповідно створених умовах, перебуває на диспансерному обліку у невролога, психолога, потребує стаціонарного лікування, його стан здоров`я погіршується.

Враховуючи роз`яснення, що містяться у п.9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач у зв`язку з настанням 22.04.2021 року дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої він став з вини відповідачки, завданням йому тілесних ушкоджень, що спричинили стійкі наслідки його фізичного стану здоров`я, котрі продовжують розвиватися стали однією з причин його інвалідності, відсутність за станом здоров`я можливості працювати в звичайних умовах.

На думку суду, вказані обставини, а також необхідність вжиття ОСОБА_6 заходів для забезпечення його права на відшкодування шкоди завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідачки, в той час, коли він потребував лікування для відновлення свого стану здоров`я призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, порушення відносин з оточуючи людьми, настання таких негативних наслідків, як неможливість відновлення його стану здоров`я, визнання його інвалідом та можливість роботи тільки в спеціально створених для нього умовах свідчить про те, що ОСОБА_6 зазнав і продовжує зазнавати глибоких моральних страждань.

Наразі, суд дійшов внутрішнього переконання, що ОСОБА_6 перетерпів фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму, котрі продовжують тривати з огляду на те, що його фізичний стан погіршується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 вказано, що по своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації.

На думку суду, наданими суду документами позивачем було доведено завдання йому з вини відповідачки моральної шкоди, яка з огляду на встановлені судом обставини може бути компенсована грошовою сумою в розмірі 500 000 гривень.

Відповідно до правил статті 142 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду з позовом у розмірі по 1 211, 20 гривень та 5 000, 00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192,1194 ЦК України, , суд, -

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 2 600, 00 гривень, на відшкодування моральної шкоди 500 000, 00 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 502 600 (п`ятсот дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 гривень та 5 000, 00 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 6 211 (шість тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

Суддя К.Г. Плахотнюк