Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №752/19831/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19831/26

Провадження №: 3/752/5775/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Бондаренко Г.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Голосіївського УП ГУНП у м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код не відомий, громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 24.07.2026 року приблизно о 16 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: закривала дитині рот, замотувала скотчем, замахувалась ногою, обзивала нецензурною лайкою, у зв`язку з чим ОСОБА_2 плакав, чим завдала шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілого, тобто вчинила правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 фактично підтвердила обставини, описані в протоколі. Вказала, що її дитина ОСОБА_2 має певні особливості розвитку, у зв`язку з чим дитина часто відвідує спеціалізовані медичні центри. Зазначила, що чоловік перебуває на військовій службі і вона сама доглядає дітей. Вказала, що в той день в неї був нервовий зрив і вона дійсно зірвалась, але дуже шкодує про це, хоче повернути дитину, відвідує психолога та приймає заспокійливі ліки.

Неповнолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні вказала, що дійсно мамі буває важко з малолтінім ОСОБА_2 і іноді у неї трапляються нервові зриви, але вцілому вона гарна і любляча.

Захисник Сологуб В.Л. в судовому засіданні просив визнати недопустимими відеозаписи, що містяться в матеріалах справи, оскільки у справі відсутні будь-які документи, що підтверджують законність джерела та порядок отримання вказаних відеозаписів. Крім того, просив закрити справу за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правпорушення, оскільки, на думку захисника, відеозаписи є недопустимими доказами, а інші письмові докази жодним чином не підтверджують факту вчиення дій, які зазначені в протоколі відносно ОСОБА_1 . Також захисник подав пояснення, в яких вказав, що в протоколі відносно ОСОБА_1 вказана неправильна кваліфікація і дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в її діях відсутня ознака повторності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд приходить до наступних висновків.

Слід зазначити, що твердження захисника про те, що дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковані є помилковим, оскільки ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність саме за вчинення домашнього насильства, зокрема, відносно малолітньої особи, про що і вказано в протоколі відносно ОСОБА_1 , а тому такі вказівки захисника суд відхиляє.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Таким чином, підстав для визнання недопустимими доказів немає, оскільки стороною захисту не наведено жодних конкретних обставин або доказів, які б свідчили про те, що зазначені відеозаписи зазнали монтажу чи іншого втручання або не відображають обставини події, що описана в протоколі.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки її вина підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №883194 від 24.07.2026 року, рапортами, поясненнями, консультативним висновоком психіатра, актом проведення оцінки рівня безпеки дитини, листом Служби у справах дітей та сім`ї №100/09-9047 від 24.07.2026 року та відеозаписами.

Вказані докази є логічними, послідовними та такими, що повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а отже твердження захисника про те, що вказані докази не доводять вину ОСОБА_1 суд відхиляє.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді мінімального штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вперше вчинила вказане в постанові адміністративне правопорушення, суддя не вбачає підстав направляти останню на проходження програми для кривдників, у порядку передбаченому ст. 39-1 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Отже, судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 665,60 грн., підлягає стягненню із ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 283-284 КУпАП, суддя

постановив:

визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г.В. Бондаренко