Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №560/18079/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18079/25

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 209 від 12.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач подав заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу за п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, вказує, що 12.09.2025 близько 08:00 ОСОБА_1 зупинили працівники ТЦК та СП та вказали, що він перебуває у розшуку та відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не зважаючи на те, що позивач повідомляв працівників ТЦК та СП про те, що ним подано документи на відстрочку і вони знаходяться на розгляді ІНФОРМАЦІЯ_4 та надав усі підтверджуючі документи, працівники ТЦК та СП доставили позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в подальшому начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено наказ № 209 від 12.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 на військову службу.

Вважає такий наказ відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від військової частини НОМЕР_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що військова частина НОМЕР_1 , видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов`язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки. Перевірка таких підстав та надання відстрочок не належать до компетенції військової частини. Згідно з п. 14 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міноборони, затвердженої наказом МО України №280 від 15.09.2022, зарахування військовозобов`язаного до списків особового складу здійснюється в день прибуття на підставі іменних списків команд, приписів та документів, що посвідчують особу.

Від позивач на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працює на посаді асистента вчителя з тижневим навантаженням 1 ставка в Комунальному закладі загальної середньої освіти «Гімназія № 26 Хмельницької міської ради» і є педагогічним працівником, на якого поширюються норми статті 54 Закону України «Про освіту» щодо прав і обов`язків педагогічних працівників, які долучаються до освітнього процесу, що підтверджується довідкою від 02.09.2025 №01-42/366.

Позивач 04.09.2025 подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі за п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.09.2025 №1/9743.

За результатами проходження позивачем ВЛК згідно довідки ВЛК №2025-0912-1206-1177-7 від 10.09.2025 при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) 10.09.2025 позивач визнаний придатним для проходження військової служби.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №209 від 12.09.2025 "Про призов на військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період" ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.09.2025 №268 позивача зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з 12.09.2025.

Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.11.2025 №331 позивача з 13.11.2025 виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та направлено до військової частини НОМЕР_2 .

Позивач не погоджуючись з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №209 від 12.09.2025 "Про призов на військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період" вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою-третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-ХІІ.

Частиною другою статті 4 Закону №3543-ХІІ установлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 Закону №3543-XII визначено коло осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази про звернення 04.09.2025 позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі за п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.09.2025 №1/9743.

При цьому, в період з 04.09.2025 по 12.09.2025 (дату винесення оскаржуваного наказу про призов) документи про надання відстрочки перебували на розгляді у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 датованою 24.09.2025 №5/9601/1 наданою за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову.

При цьому, в період перебування на розгляді у ІНФОРМАЦІЯ_4 заяви позивача на відстрочку від призову, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено наказ № 209 від 12.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 на військову службу, що на думку суду суперечить вимогам норм чинного законодавства.

Відповідно до п.60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, пункт 60 Порядку №560 чітко визначає, що до ухвалення комісією рішення про надання відстрочки громадяни не підлягають призову.

Суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 час винесення оскаржуваного наказу № 209 від 12.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , не врахував наявність на розгляді у ІНФОРМАЦІЯ_4 заяви позивача на відстрочку від призову, та протиправно в порушення Порядку №560 прийняв оскаржуваний наказ, а тому, з урахуванням наведеного вище, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 209 від 12.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 .

Що стосується позовних вимог про зобов`язання військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами відповідної військової частини.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Варто вказати, що після видання військовою частини НОМЕР_1 наказу № 268 від 12.09.2025 про зарахування до списку особового складу військової частини, стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII.

Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Суд зазначає, що позивач зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , однак оскільки наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.09.2025 №268 та наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.11.2025 №331 є чинними, а тому підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Необхідно зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 209 від 12.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 209 від 12.09.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідачі:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук