Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №560/4055/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4055/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) завдану шкоду державі (безпідставно набуті кошти в розмірі 117051 (сто сімнадцять тисяч п`ятдесят одна) гривня 72 копійки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 за період з 21.06.2024 по 30.06.2024 було нараховано та виплачено грошове забезпечення, хоча, за результатами проведеного службового розслідування та звірки з лікувальним закладом, установлено, що у цей період він на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 не перебував, до місця проходження військової служби не повернувся та фактично не виконував службових обов`язків. Унаслідок цього, на думку позивача, відповідач безпідставно отримав грошові кошти у розмірі 117051,72 грн. Подальше утримання зазначеної суми з грошового забезпечення стало неможливим у зв`язку з переведенням відповідача до іншого місця служби, а згодом - його звільненням з військової служби. Направлена відповідачу претензія про добровільне повернення коштів залишилася без задоволення, у зв`язку із чим військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з вимогою про стягнення зазначеної суми.

Ухвалою суду від 20.03.2026 зобов`язано Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали надати суду інформацію, яка міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі, щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 25.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 25.03.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_4 належним чином завірену інформацію щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні (проходження військово-лікарської комісії) у період з 21.06.2024 по 30.06.2024.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що у період з 21.06.2024 по 30.06.2024 він не здійснював самовільного залишення військової частини, оскільки до 22.06.2024 перебував у відпустці за станом здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, а після її закінчення проходив військово-лікарську комісію на підставі офіційного направлення. Також вказав, що наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми є необґрунтованим, а документи містять суперечливі відомості щодо її розміру. Посилаючись на банківську виписку, яка, на його думку, не підтверджує визначений позивачем розмір грошового забезпечення, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.08.2021 №176 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади від 27.08.2021 №226-РС на посаду водія кулеметного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону, з 27.08.2021 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.05.2024 №153 відповідач вибув у відпустку для лікування з пункту постійної дислокації у місті Володимирі до АДРЕСА_1 строком на 30 діб - з 24.05.2024 до 22.06.2024.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.06.2024 №180 ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира бригади та у відпустці для лікування у зв`язку із хворобою або після поранення (контузії, травми чи каліцтва), з 21.06.2024 визначено таким, що перебуває на лікуванні у госпіталі військової частини НОМЕР_4 у АДРЕСА_1 .

22.07.2024 військова частина НОМЕР_1 направила до військової частини НОМЕР_4 запит з метою з`ясування місця перебування ОСОБА_1 .

У відповіді військової частини НОМЕР_4 від 25.07.2024 №3467 зазначено, що ОСОБА_1 у період з 01.06.2024 по теперішній час на стаціонарному лікуванні у госпіталі військової частини НОМЕР_4 не перебував.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2024 №218 ОСОБА_1 , який після закінчення лікування своєчасно не повернувся до військової частини, визначено таким, що з 21.06.2024 самовільно залишив військову частину. З цієї ж дати йому призупинено виплату грошового забезпечення на карткові рахунки, а з 01.07.2024 його знято з усіх видів забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2024 №1193 призначено службове розслідування для встановлення причин та умов відсутності ОСОБА_1 за місцем проходження військової служби.

За результатами службового розслідування складено акт від 13.08.2024 №262-вн, у якому зазначено, що відповідно до наказу від 21.06.2024 №180 ОСОБА_1 з 21.06.2024 мав перебувати на стаціонарному лікуванні у госпіталі військової частини НОМЕР_4 у АДРЕСА_1 . Водночас під час проведення звірки з лікувальним закладом установлено, що на стаціонарному лікуванні у зазначеному госпіталі він не перебував.

В акті службового розслідування також зафіксовано, що з 21.06.2024 і до завершення розслідування ОСОБА_1 був відсутній за місцем проходження військової служби, обов`язків військової служби не виконував та про своє місцезнаходження військову частину не повідомляв.

Крім того, під час службового розслідування встановлено, що за період з 21.06.2024 до 30.06.2024 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошове забезпечення на загальну суму 117 051,72 грн.

За результатами службового розслідування командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 13.08.2024 №1303, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани, прийнято рішення не виплачувати йому щомісячну премію за серпень 2024 року, а начальнику фінансово-економічної служби — головному бухгалтеру доручено здійснити коригування суми коштів, нарахованих ОСОБА_1 за червень 2024 року.

На підставі наказу від 13.08.2024 №1303 до книги обліку грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 внесено запис щодо ОСОБА_1 на суму 117 051,72 грн.

Зазначена сума відображена в картці особового рахунку ОСОБА_1 за 2024 рік та в довідці-розрахунку заборгованості, складеній військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідно до рапорту начальника фінансово-економічної служби — головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2025 №1439вн, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2025 №165 ОСОБА_1 переведено до нового місця проходження військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 01.12.2025 №354 ОСОБА_1 звільнено з військової служби, про що військова частина НОМЕР_6 повідомила військову частину НОМЕР_1 листом від 18.12.2025 №671/1566.

З метою досудового врегулювання спору військова частина НОМЕР_1 направила ОСОБА_1 претензію від 14.01.2026 №1586, у якій повідомила про наявність заборгованості в розмірі 117 051,72 грн та запропонувала добровільно перерахувати зазначену суму на рахунок військової частини.

Згідно з відомостями щодо поштового відправлення №4470100096480, претензію доставлено за адресою проживання ОСОБА_1 20.01.2026. Доказів сплати зазначеної суми або відповіді на претензію матеріали справи не містять.

У зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 коштів у розмірі 117 051,72 грн військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовців покладено обов`язок сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки і додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів і старших за військовим званням та сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та при зроблені йому зауваження, військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Згідно зі ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти високу честь, захищати свою та поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише за них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Статтями 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.06.2024 №180 ОСОБА_1 з 21.06.2024 мав перебувати на стаціонарному лікуванні у госпіталі військової частини НОМЕР_4 у АДРЕСА_1 .

Водночас згідно з відповіддю військової частини НОМЕР_4 від 25.07.2024 №3467 ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у госпіталі цієї військової частини не перебував.

Після з`ясування зазначених обставин наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2024 №218 ОСОБА_1 визначено таким, що з 21.06.2024 самовільно залишив військову частину. З 21.06.2024 йому призупинено виплату грошового забезпечення на карткові рахунки, а з 01.07.2024 його знято з усіх видів забезпечення.

Разом із тим за час відсутності за місцем проходження військової служби ОСОБА_1 за період з 21.06.2024 до 30.06.2024 було нараховано та виплачено грошове забезпечення в розмірі 117 051,72 грн.

Розмір зазначених виплат підтверджується карткою особового рахунку ОСОБА_1 за 2024 рік та довідкою-розрахунком суми заборгованості, яка виникла внаслідок переплати грошового забезпечення.

У відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 розділу І пункту 15 встановлено, що грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до розділу XVI пункту 5 даного Порядку встановлено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2024 №1193 призначено службове розслідування для встановлення причин та умов відсутності ОСОБА_1 за місцем проходження військової служби.

За результатами службового розслідування складено акт від 13.08.2024 №262-вн, яким установлено, що ОСОБА_1 з 21.06.2024 був відсутній за місцем проходження військової служби, на стаціонарному лікуванні у госпіталі військової частини НОМЕР_4 не перебував, обов`язків військової служби не виконував та про своє місцезнаходження військову частину не повідомляв.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2024 №1303 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани, прийнято рішення не виплачувати йому щомісячну премію за серпень 2024 року, а начальнику фінансово-економічної служби — головному бухгалтеру доручено здійснити коригування суми коштів, нарахованих ОСОБА_1 за червень 2024 року.

На підставі зазначеного наказу до книги обліку грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 внесено запис щодо заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 117 051,72 грн.

Відповідно до пункту 4 статті 1 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно з пунктом 4 статті 1 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Відповідно до пункту 1 статті 3 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

- наявність шкоди; - протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; - причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; - вина особи в завданні шкоди.

Згідно з пунктом 1 статті 7 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 статті 10 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.

Оцінюючи наявність установлених законом умов матеріальної відповідальності, суд враховує, що шкода військовій частині НОМЕР_1 полягає у здійсненні ОСОБА_1 надлишкових виплат грошового забезпечення за період, протягом якого він не виконував обов`язків військової служби. Її розмір — 117051,72 грн — визначений на підставі даних бухгалтерського обліку та підтверджений карткою особового рахунку і довідкою-розрахунком.

Поведінка ОСОБА_1 полягала в тому, що він з 21.06.2024 був відсутній за місцем проходження військової служби, у госпіталі військової частини НОМЕР_4 не перебував, обов`язків військової служби не виконував та безпосереднього командира про своє фактичне місцезнаходження не повідомив.

При вирішенні даного спору по суті, суд враховує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.01.2020р. у справі №813/1045/1, згідно яких, спори щодо відшкодування державі в особі Військової частини шкоди, завданої особою, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової (публічної) служби, є публічно - правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 4 ст.2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно положень ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до позиції Верховного Суду висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

З аналізу ст. ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України та вказаної правової позиції Верховного Суду свідчить про те, що у разі виплати особі без необхідності чи без правової підстави грошової допомоги або якщо відпала підстава для такої виплати, то платнику ці кошти поверненню не підлягають, крім випадків наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, законодавство передбачає виключні випадки поверненню набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно пункту 15 розділу І наказу Міністерства оборони України Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 №260, припинено виплату грошового забезпечення з часу відсутності на службі без поважних причин.

З огляду на встановлені обставини суд вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завданої державі шкоди в розмірі 117051,72 грн.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат (сплаченого позивачем судового збору) відсутні, оскільки згідно з частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану державі, у розмірі 117051 (сто сімнадцять тисяч п`ятдесят одна) грн 72 коп.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя П.І. Салюк