Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №560/14520/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14520/25

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що військова частина протиправно не виплачує позивачці, як особі визначеній в особистому розпорядженні, грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 .

Відповідач не погодився з доводами позивачки та просив відмовити у задоволенні позову.

Хмельницький окружний адміністративний суд здійснює розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , склав особисте розпорядження від 04.03.2025, в якому зазначив, що бажає, щоб у випадку його загибелі (смерті), потрапляння в полон, зникнення безвісти належна від держави одноразова грошова допомога, а також будь-які інші виплати, які будуть передбачені законодавством на день його смерті, були розподілені ОСОБА_1 .

Відповідно до сповіщення сім`ї від 02.04.2025 №3988 ОСОБА_2 26.03.2025 зник безвісти в ході виконання бойового завдання в районі н.п. Проходи, Сумської області.

Позивачка - ОСОБА_3 звернулась до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 .

Листом від 09.07.2025 №6376 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачку про те, що комісія прийняла рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 , оскільки законодавством не передбачено виплату грошового забезпечення особі, з якою військовослужбовець перебував у цивільному шлюбі.

Позивачка оскаржила такі дії військової частини до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України від 20.12.1991 N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 N 260 (далі - Порядок N 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 3 розділу XXX Порядку N 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема, безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 N 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 N 884 (далі - Порядок N 884).

Пунктом 3 Порядку N 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Порядку N 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Пунктом 2 Порядку та строків передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) для зберігання в особовій справі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2024 N 550, передбачено, що військовослужбовець має право скласти особисте розпорядження на випадок полону та особисте розпорядження на випадок загибелі (далі - особисті розпорядження), визначивши розмір частки виплати грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги) особі (особам) у відсотках.

Військовозобов`язаний або резервіст має право скласти особисте розпорядження на випадок загибелі, визначивши розмір частки одноразової грошової допомоги особі (особам) у відсотках.

За змістом положень пункту 3 цього Порядку особисті розпорядження складаються письмово в довільній формі із зазначенням військового звання, прізвища, імені та по батькові (за наявності), дати народження, адреси зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), реєстраційного номера облікової картки платника податків або даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесених до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста, а також місця і часу складення особистих розпоряджень.

В особистих розпорядженнях обов`язково зазначаються частка (частки) належного до виплати грошового забезпечення на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти та відповідно одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), а також інформація про особу (осіб), якій (яким) здійснюватимуться такі виплати.

Особисті розпорядження повинні бути особисто підписані військовослужбовцем, військовозобов`язаним або резервістом.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що законодавець розмежував два самостійні види особистих розпоряджень військовослужбовця: особисте розпорядження на випадок захоплення в полон, інтернування або зникнення безвісти, предметом якого є виплата належного військовослужбовцю грошового забезпечення, та особисте розпорядження на випадок загибелі (смерті), предметом якого є визначення особи (осіб), якій виплачуватиметься одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Зазначене також узгоджується з положеннями Порядку N 550, яким окремо врегульовано складання особистого розпорядження на випадок полону та особистого розпорядження на випадок загибелі, які мають різний предмет правового регулювання та різне правове значення.

Підставою для звернення позивачки до відповідача із заявою про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 стало особисте розпорядження від 04.03.2025, відповідно до якого військовослужбовець висловив бажання, щоб у разі його загибелі (смерті), потрапляння в полон чи зникнення безвісти належна від держави одноразова грошова допомога, а також будь-які інші виплати, які будуть передбачені законодавством на день його смерті, були виплачені ОСОБА_1 .

Водночас із змісту вказаного особистого розпорядження вбачається, що волевиявлення ОСОБА_2 стосується саме одноразової грошової допомоги та інших виплат, які будуть передбачені законодавством на день його смерті. При цьому зазначене розпорядження не містить волевиявлення про виплату позивачці належного військовослужбовцю грошового забезпечення у разі його захоплення в полон або зникнення безвісти, як це передбачено частиною шостою статті 9 Закону N 2011-XII.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували встановлення факту смерті ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку. Відтак питання щодо реалізації волевиявлення військовослужбовця щодо виплати одноразової грошової допомоги та інших виплат, передбачених законодавством на день його смерті, наразі не виникло та не є предметом спірних правовідносин.

Отже, надане позивачкою особисте розпорядження не є підставою для виплати їй грошового забезпечення ОСОБА_2 у зв`язку з його зникненням безвісти.

Оскільки позивачка не належить до кола осіб, визначених частиною шостою статті 9 Закону N 2011-XII, які мають право на отримання грошового забезпечення за відсутності особистого розпорядження на випадок полону або зникнення безвісти, тому відповідач дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для здійснення їй відповідних виплат.

З огляду на викладене, військова частина НОМЕР_1 діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. У зв`язку з цим, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Позивачка звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до

Судові витрати в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя О.Л. Польовий