Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №560/4078/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4078/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого контролера 3 взводу контролерів 1 спеціальної комендатури батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , сержанта, у звільненні з військової служби на підставі підпукту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, за результатом розгляду рапорту від 30 січня 2026 року.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України, прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого контролера 3 взводу контролерів 1 спеціальної комендатури батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , сержанта, з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 12.04.2023 уклав контракт про проходження військової служби строком на три роки, який закінчується 12.04.2026. У зв`язку з небажанням продовжувати військову службу 30.01.2026 позивач подав рапорт про звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту, однак відповідач листом від 12.02.2026 №283 відмовив у його задоволенні. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено звільнення військовослужбовця у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, якщо він не висловив бажання продовжувати військову службу.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 23.03.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: належним чином завірену копію контракту від 12 квітня 2023 року укладеного ОСОБА_1 ; належним чином завірену копію рапорту ОСОБА_1 від 30 січня 2026 року; належним чином завірену копію листа від 12 лютого 2026 року за №283.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначено, що позивач уклав контракт 12.04.2023, коли законодавство передбачало продовження його дії понад установлений строк на період мобілізації та воєнного стану. На переконання відповідача, підпункт «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який набрав чинності 18.05.2024, застосовується лише до контрактів, укладених після набрання чинності цією нормою. Оскільки контракт позивача укладений раніше, законні підстави для його звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту відсутні, а відмова в задоволенні рапорту відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких не погодився з доводами позивача, підтримав позицію, викладену у відзиві, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 12.04.2023 уклав із Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу строком на три роки (до 12.04.2026).

Відповідно до умов контракту сторони зобов`язалися не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт.

30.01.2026 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту та повідомив про небажання продовжувати військову службу.

Листом від 12.02.2026 №283 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для його звільнення, зазначивши, що на момент укладення контракту законодавством передбачалося продовження його дії понад установлений строк на період мобілізації та дії воєнного стану.

Не погодившись із відмовою у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України та діє на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.12.2015 №389-VIII Про правовий режим воєнного стану (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 3 Закону №2232-ХІІ визначає, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з статтею 19 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни, які перебувають на військовому обліку та мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту і не проходили базову військову службу, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з дотриманням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт про проходження військової служби.

Згідно з частинами другою, третьою, дев`ятою статті 23 Закону №2232-XII для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема, для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років.

Для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом в особливий період та призначаються на посади, крім осіб, зазначених в абзаці другому цієї частини, строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої цієї статті.

Для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом в особливий період, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється один рік. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на шість місяців або на строки, визначені частиною четвертою цієї статті. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Під час дії воєнного стану для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, у тому числі з числа військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, строк військової служби може встановлюватися на час до оголошення рішення про демобілізацію або на строки, визначені частиною другою цієї статті.

Під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки, зокрема, на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

ж) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

з) у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

и) у зв`язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 цього Закону (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

і) через службову невідповідність (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

ї) у зв`язку з відмовою від проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України).

Пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону №2232-XII визначено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону виникає за наявності таких обставин: 1) укладання контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Відповідачем у відзиві, окрім іншого зазначено, що підставою для відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, є те, що норма підпункту ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка набула чинності 18.05.2024, не може бути застосована до контракту позивача, укладеного 12.04.2023, тобто до набрання чинності зазначеною нормою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умову підпункту ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану, слід розуміти як таку, що контракт має бути укладений під час дії воєнного стану. При цьому, така умова не містить жодних застережень щодо редакції Закону №2232-XII на час укладання контракту, строку контракту та конкретно визначеної ( обмеженої ) дати укладання контракту, а лише визначає, що такий має бути укладений під час дії воєнного стану. Ні положення вказаної норми Закону №2232-ХІІ, ні Прикінцеві та перехідні положення Закону від 11 квітня 2024 року №3633-IX (яким такі зміни внесено) не визначають будь-яких обмежень чи умов її застосування, в тому числі щодо контрактів укладених під час дії воєнного стану до 18.05.2024.

Відповідач також посилається на принцип незворотності дії закону у часі та стверджує, що до відносин між позивачем та відповідачем не може застосовуватись редакція статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 18.05.2024 року.

Щодо таких доводів суд зазначає, що закінчення строку контракту позивача, як юридичний факт, відбулось під час дії положень законодавства, визначених підпунктом ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якими передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Судом встановлено, що контракт від 12.04.2023, укладений між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянином України ОСОБА_1 , припинив свою дію, оскільки строк, на який він укладений — три роки, сплив 12.04.2026.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 року в справі 990/56/24 зазначив, що якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.

Контракт укладено 12.04.2023 на три роки та він діяв у період після 18.05.2024, а отже до спірних правовідносин належить застосовувати пряму дію норми у часі, а саме у тій редакції, яка була чинною на момент розгляду відповідачем рапорту позивача від 30.01.2026.

Закінчення строку дії контракту, за наявності відповідного волевиявлення військовослужбовця щодо небажання продовжувати військову службу, є безумовною підставою, передбаченою підпунктом ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, для звільнення з військової служби.

Отже, із настанням обставини закінчення строку контракту у військовослужбовця виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління - обов`язок забезпечити його реалізацію.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені у цій справі обставини, суд приходить до висновку, що позивач має право на звільнення з військової служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ як такий, що уклав контракт під час дії воєнного стану та не висловив бажання продовжувати військову службу. Зазначене право позивач реалізував шляхом звернення до командування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з рапортом від 30.01.2026, у якому повідомив про небажання продовжувати військову службу та просив звільнити його у зв`язку із закінченням строку контракту.

За таких обставин дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби не відповідають критеріям правомірності, визначеним статтею 2 КАС України, та є протиправними.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов`язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Тому відповідача слід зобов`язати прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, згідно з поданим рапортом від 30.01.2026.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, наведені позивачем в обґрунтування позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, судові витрати у цій справі не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», згідно з поданим рапортом від 30.01.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, згідно з поданим рапортом від 30.01.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя П.І. Салюк