Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №480/5760/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року Справа № 480/5760/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5760/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2025 року, позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2020 року по 09.07.2025 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2020 року по 09.07.2025 року включно у сумі 513 916,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач із 22.04.2016 до 30.03.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом від 28.03.2020 №242 його було звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, а 30.03.2020 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби позивачу не було в повному обсязі нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 28.07.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/5760/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 31.07.2025 було задоволено клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку для подання відзиву.

Ухвалою від 05.02.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду було відмовлено.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" №164/2026 від 24 лютого 2026 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 №11-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату №1495 від 03.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/5760/25.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Кунець О.М.

Ухвала від 04.03.2026 про прийняття справи до свого провадження та призначення до розгляду. Відповідачем зазначену ухвалу було отримано 04.03.2026 через систему «Електронний суд».

12.08.2025 представником військової частини НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 22.04.2016 по 28.03.2020, а 10.07.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі №480/9796/21 йому виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 73 772,96 грн.

Щодо вимог про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач послався на положення статті 117 КЗпП України у редакціях, чинних до та після 19.07.2022. Зазначив, що спірний період з 31.03.2020 по 09.07.2025 підлягає поділу на два окремі періоди, правове регулювання яких є різним: до 19.07.2022 застосовується попередня редакція статті 117 КЗпП України, а після цієї дати — редакція, запроваджена Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою відповідальність роботодавця обмежено середнім заробітком не більш як за шість місяців.

Стосовно періоду до 19.07.2022 відповідач указав на компенсаційний характер відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, та можливість зменшення суми відшкодування з урахуванням принципів розумності, справедливості й пропорційності. Зауважив, що позивач не надав доказів понесення майнових втрат у заявленому розмірі, а після звільнення протягом тривалого часу не звертався до суду із відповідними вимогами.

Щодо періоду після 19.07.2022 відповідач зазначив, що одночасно зі змінами до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX було змінено статтю 233 КЗпП України, якою встановлено тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за період до 19.07.2022, а вимоги щодо періоду після 19.07.2022 залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі №480/4910/20 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 22.04.2016 до листопада 2018 року.

На виконання зазначеного рішення 24.03.2021 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період із 22.04.2016 до 28.02.2018 із застосуванням квітня 2016 року як базового місяця в сумі 2 996,36 грн.

Не погодившись із проведеним відповідачем розрахунком, позивач повторно звернувся до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі №480/9796/21 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 :

- здійснити перерахунок та виплату на користь позивача індексації грошового забезпечення за період із 22.04.2016 до 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум;

- здійснити перерахунок та виплату на користь позивача індексації грошового забезпечення за період із 01.03.2018 до 30.03.2020 включно з урахуванням абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078 і раніше виплачених сум.

Для примусового виконання судового рішення було відкрито виконавче провадження №71710474.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі №480/9796/21 відповідач 10.07.2025 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період із 22.04.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року в сумі 73 772,96 грн.

Таким чином, остаточний розрахунок щодо зазначених виплат було проведено відповідачем лише 10.07.2025, тоді як позивача виключено зі списків особового складу військової частини 30.03.2020.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Правовідносини з приводу проходження військової служби регулюються спеціальним законодавством. Водночас спеціальним законодавством не врегульовано питання відповідальності військової частини за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку з військовослужбовцем під час його звільнення.

За відсутності спеціального правового регулювання до таких правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України. Застосовність цих положень до спорів військовослужбовців щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні підтверджується практикою Верховного Суду.

Відповідно до статті 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівникові від підприємства, установи чи організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, відповідні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення ним вимоги про розрахунок.

У разі наявності спору про розмір належних до виплати сум роботодавець у встановлений строк зобов`язаний виплатити неоспорювану ним суму.

Під належними звільненій особі сумами необхідно розуміти всі виплати, право на які вона мала станом на день звільнення відповідно до законодавства, зокрема належне грошове забезпечення та його обов`язкові складові.

Індексація грошового забезпечення є однією з державних гарантій щодо оплати праці та складовою грошового забезпечення військовослужбовця. Тому її несвоєчасна виплата після звільнення свідчить про непроведення з військовослужбовцем повного розрахунку.

Та обставина, що розмір індексації був визначений і виплачений на виконання судових рішень, не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Відшкодування за цією статтею застосовується і в разі, коли спір про належні при звільненні суми було вирішено на користь звільненої особи судовим рішенням.

Оскільки позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 30.03.2020, період затримки розрахунку розпочався 31.03.2020.

Остаточна виплата індексації грошового забезпечення проведена 10.07.2025. Отже, фактичний період затримки розрахунку тривав із 31.03.2020 до 09.07.2025 включно.

Разом із тим упродовж цього періоду законодавче регулювання статті 117 КЗпП України було змінено.

До 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України передбачала виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку без обмеження такого періоду шістьма місяцями.

Із 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України діє в редакції Закону України №2352-IX, відповідно до якої середній заробіток виплачується за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 у справі №306/2708/23 зазначила, що в разі виникнення правовідносин до 19.07.2022 та їх продовження після цієї дати розрахунок необхідно проводити окремо:

-за період до 19.07.2022 - за попередньою редакцією статті 117 КЗпП України, без шестимісячного обмеження;

- із 19.07.2022 - за новою редакцією статті 117 КЗпП України, але не більше ніж за шість місяців.

Отже, у цій справі розрахунковий період необхідно поділити на дві частини:

- із 31.03.2020 до 18.07.2022 включно - 840 календарних днів;

- із 19.07.2022 до 18.01.2023 включно - 184 календарні дні.

Щодо розміру середньоденного грошового забезпечення суд зазначає таке.

Позивач у позовній заяві визначив середньоденний розмір грошового забезпечення в сумі 811,90 грн, виходячи з виплат за січень 2020 року в сумі 22 246,17 грн та за лютий 2020 року в сумі 26 468,09 грн.

Водночас відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2026 №688, наданої для обчислення середньої заробітної плати за Порядком №100, нарахований позивачу дохід за лютий 2020 року становив 11 494,94 грн, за березень 2020 року - 11 494,94 грн.

Загальна сума врахованого у довідці доходу становить 22 989,88 грн, а середньоденний розмір грошового забезпечення - 383,16 грн.

Порядок №100 передбачає, що у випадках збереження середньої заробітної плати вона обчислюється з виплат за відповідний розрахунковий період, які згідно з положеннями цього Порядку підлягають включенню до розрахунку.

Позивач не надав належного розрахунку, який би спростовував відомості довідки військової частини від 13.02.2026 №688, та не обґрунтував, які саме складові загальних сум 22 246,17 грн і 26 468,09 грн мають у повному обсязі включатися до розрахунку середньоденного грошового забезпечення за Порядком №100.

Тому суд не приймає розрахунок позивача, здійснений виходячи із середньоденного грошового забезпечення 811,90 грн, та використовує для розрахунку суму 383,16 грн, зазначену у спеціально складеній відповідачем довідці.

Таким чином, середній заробіток за період із 31.03.2020 до 18.07.2022 становить:

383,16 грн Ч 840 календарних днів = 321 854,40 грн.

Середній заробіток за період із 19.07.2022 до 18.01.2023 у межах установленого законом шестимісячного строку становить:

383,16 грн Ч 184 календарні дні = 70 501,44 грн.

Загальний розрахунковий розмір середнього заробітку становить:

321 854,40 грн + 70 501,44 грн = 392 355,84 грн.

Водночас визначена за правилами статті 117 КЗпП України сума підлягає оцінці на предмет її співмірності з розміром несвоєчасно виплачених позивачу сум.

У постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що шестимісячне обмеження встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, але не виключає застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності. Такі принципи застосовуються також до періоду після 19.07.2022.

Під час визначення справедливого розміру відшкодування суд повинен урахувати, зокрема, розмір несвоєчасно виплаченої заборгованості, її співвідношення із загальною сумою виплат, тривалість затримки, поведінку сторін та співмірність заявленої компенсації з імовірними майновими втратами позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат становив 143 610,05 грн, з яких:

- 66 840,73 грн виплачено під час звільнення;

- 2 996,36 грн виплачено 24.03.2021 на виконання рішення суду;

- 73 772,96 грн виплачено 10.07.2025 на виконання рішення суду.

Таким чином, загальна сума несвоєчасно виплачених коштів становила:

2 996,36 грн + 73 772,96 грн = 76 769,32 грн.

Частка несвоєчасно виплачених коштів у загальній сумі належних позивачу виплат становить:

76 769,32 грн ч 143 610,05 грн Ч 100 % = 53,45 %.

Заявлена позивачем до стягнення сума 513 916,46 грн більш ніж у шість разів перевищує розмір несвоєчасно виплачених йому коштів - 76 769,32 грн. Крім того, її розраховано із застосуванням середньоденного грошового забезпечення 811,90 грн, яке не підтверджується довідкою відповідача, спеціально складеною відповідно до Порядку №100.

За таких обставин стягнення всієї заявленої суми не відповідало б компенсаційному характеру відшкодування, а також принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Застосовуючи частку несвоєчасно виплачених коштів у розмірі 53,45 % до загальної розрахункової суми середнього заробітку, суд визначає належне позивачу відшкодування таким чином:

392 355,84 грн Ч 53,45 % = 209 714,20 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що справедливим, співмірним та таким, що відповідає встановленим обставинам справи, є середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 209 714,20 грн.

Бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу відповідного відшкодування є протиправною.

Щодо обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток суд зазначає, що розмір належної до виплати суми встановлено судом на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з відповідача конкретно визначеної суми, а не покладення на нього обов`язку повторно здійснити її розрахунок.

Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягнення на користь позивача 209 714,20 грн. У задоволенні позовних вимог у решті суми належить відмовити.

Позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 209 714,20 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець