Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №480/5284/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року Справа № 480/5284/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5284/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 28.02.2018 включно з визначенням місяця, у якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 28.02.2018 включно з визначенням місяця, у якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4081,55 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4081,55 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30.06.2016 позивач проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . За період з 30.06.2016 до 28.02.2018 відповідач не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення, а за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 нараховував лише поточну індексацію з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, проте не визначив і не виплатив фіксовану суму індексації-різниці.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала про відкриття провадження – відповідачем отримано 17.07.2025

Представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив у повному обсязі.

Щодо періоду з 30.06.2016 по 28.02.2018 відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 було змінено порядок проведення індексації та визначено необхідність обчислення індексу споживчих цін із січня 2016 року. Військова частина також посилалася на збільшення у грудні 2015 року премій військовослужбовців, відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації та роз`яснення Міністерства оборони України і Міністерства соціальної політики України.

Стосовно періоду з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідач указав, що поточна індексація позивачу нараховувалась і виплачувалась із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу. Водночас підстав для виплати індексації-різниці у розмірі 4081,55 грн на місяць, на думку відповідача, немає.

Відповідач здійснив власне порівняння складових грошового забезпечення до і після 01.03.2018 та визначив підвищення доходу у сумі 3332,79 грн. При цьому до розрахунку грошового забезпечення за лютий 2018 року відповідач включив посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки та премію загальною сумою 4794,90 грн, але не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду в сумі 2876,94 грн. Суму можливої індексації відповідач визначив у розмірі 518,03 грн, виходячи з грудня 2015 року як базового місяця, та дійшов висновку, що підвищення доходу перевищило суму можливої індексації.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та зазначив, що листи, телеграми і роз`яснення, на які посилається відповідач, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати приписи Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку №1078. Також позивач наголосив, що при визначенні підвищення доходу в березні 2018 року мають враховуватися всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру, у тому числі щомісячна додаткова грошова винагорода.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

На обґрунтування вимог за період після 01.03.2018 позивач посилається на дані картки особового рахунку за 2018 рік. За лютий 2018 року, виплачений у березні 2018 року, йому нараховано 7671,84 грн грошового забезпечення, до складу якого входили посадовий оклад 605,00 грн, оклад за військовим званням 35,00 грн, надбавка за вислугу років 64,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 352,00 грн, премія 3738,90 грн та щомісячна додаткова грошова винагорода 2876,94 грн. За березень 2018 року, виплачений у квітні 2018 року, нараховано 8053,44 грн, у тому числі посадовий оклад 2910,00 грн, оклад за військовим званням 600,00 грн, надбавку за вислугу років 877,50 грн, надбавку за особливості проходження служби 438,75 грн та премію 3227,19 грн.

Таким чином, на думку позивача, фактичне підвищення його грошового доходу в березні 2018 року становило 381,60 грн (8053,44 грн - 7671,84 грн). Сума можливої індексації у березні 2018 року, обчислена із застосуванням січня 2008 року, становила 4463,15 грн (1762,00 грн Ч 253,3 відсотка), а тому щомісячна сума індексації-різниці становить 4081,55 грн (4463,15 грн - 381,60 грн).

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 30.06.2016 №146 та довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2025 №544 ОСОБА_1 з 30.06.2016 проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .

03.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Листом від 27.05.2025 №483 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що за період з 30.06.2016 до 28.02.2018 індексація не нараховувалася, а за період із 01.03.2018 по 31.12.2022 нарахування поточної індексації здійснювалося із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу.

Отже, спірними у цій справі є: право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів; наявність права на щомісячну індексацію-різницю з 01.03.2018; а також її розмір і період виплати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення ведеться наростаючим підсумком.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Відповідно до пункту 4 цього Порядку сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Індексація грошового забезпечення як складова належного військовослужбовцю грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати його служби та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті за наявності передбачених законом умов.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування суд відхиляє, оскільки реалізація права особи на виплату, прямо передбачену чинним законодавством, не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань. Листи, телеграми та роз`яснення органів виконавчої влади мають інформаційний характер, не є нормативно-правовими актами та не можуть звужувати зміст і обсяг права, встановленого законом і постановою Кабінету Міністрів України.

Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008, встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Наступна зміна посадових окладів військовослужбовців відбулася 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 до Порядку №1078 внесено зміни, відповідно до яких вирішальним для визначення місяця підвищення доходу є підвищення тарифної ставки або посадового окладу, а не збільшення інших складових заробітної плати чи грошового забезпечення.

Збільшення премії або інших додаткових складових грошового забезпечення у грудні 2015 року без підвищення посадового окладу не змінює місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін. Пункт 3 постанови №1013 не встановлював підвищення посадових окладів військовослужбовців, а містив організаційні приписи для відповідних керівників щодо спрямування коштів на підвищення доходів.

Отже, якщо останнє підвищення посадового окладу за посадою відбулося у січні 2008 року, то для визначення індексації грошового забезпечення після 01.12.2015 застосовується індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року, а місяцем підвищення доходу є січень 2008 року.

Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 28.09.2022 у справі №400/1119/21, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21 та від 04.04.2024 у справі №160/4155/22.

Відповідач не заперечує, що за період з 30.06.2016 до 28.02.2018 індексацію позивачу не нараховував і не виплачував. Доказів підвищення у цей період посадового окладу за посадою, яку обіймав позивач, матеріали справи не містять.

Таким чином, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 суд виходить із наступного.

Пунктом 5 Порядку №1078 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок або посадових окладів значення індексу споживчих цін у місяці підвищення приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення.

Сума індексації у місяці підвищення не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася в цьому місяці. Якщо розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, сума індексації визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

У разі виникнення права на таку індексацію-різницю її щомісячна фіксована сума виплачується до наступного підвищення тарифних ставок або посадових окладів, а надалі до неї додається поточна індексація, яка виникає після перевищення порогу індексації.

Отже, для вирішення питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю у березні 2018 року необхідно визначити: суму підвищення його грошового доходу в березні 2018 року; суму можливої індексації, яка склалася в березні 2018 року; та співвідношення цих величин.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 28.08.2023 у справі №420/17338/22 та від 04.04.2024 у справі №160/4155/22 сформулював правовий висновок, згідно з яким розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обох сумах враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Матеріали справи підтверджують, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року, виплачене у березні 2018 року, становило 7671,84 грн. Щомісячна додаткова грошова винагорода в сумі 2876,94 грн була визначена і виплачена саме як щомісячна складова грошового забезпечення та не мала разового характеру, а тому підлягає врахуванню під час порівняння доходів.

Грошове забезпечення за березень 2018 року, виплачене у квітні 2018 року, становило 8053,44 грн. Отже, розмір фактичного підвищення доходу позивача у березні 2018 року дорівнює 381,60 грн (8053,44 грн - 7671,84 грн).

Розрахунок відповідача, за яким підвищення доходу становило 3332,79 грн, суд не приймає, оскільки цей розрахунок здійснений не шляхом порівняння повних сум фактично нарахованого грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року, а шляхом вибіркового порівняння окремих складових. Відповідач безпідставно не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду в сумі 2876,94 грн, що призвело до штучного збільшення визначеної ним суми підвищення доходу.

Сума можливої індексації у березні 2018 року визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на березень 2018 року в розмірі 1762,00 грн, та величини приросту індексу споживчих цін, обчисленої наростаючим підсумком із лютого 2008 року, у розмірі 253,3 відсотка.

Відповідно сума можливої індексації у березні 2018 року становить 4463,15 грн (1762,00 грн Ч 253,3 відсотка ч 100). Застосування відповідачем при цьому розрахунку грудня 2015 року та величини 29,4 відсотка є помилковим, оскільки, як установлено вище, місяцем останнього підвищення посадового окладу до березня 2018 року був січень 2008 року.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року - 381,60 грн - є меншим за суму можливої індексації - 4463,15 грн, позивач набув право на щомісячну індексацію-різницю у розмірі 4081,55 грн (4463,15 грн - 381,60 грн).

Виплата відповідачем поточної індексації, яка виникла після перевищення порогу індексації, не припиняє і не замінює обов`язок виплачувати індексацію-різницю. Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 поточна індексація додається до раніше визначеної фіксованої суми індексації-різниці.

Доказів наступного підвищення тарифних ставок або посадових окладів військовослужбовців упродовж періоду з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідач не надав. Відтак індексація-різниця в розмірі 4081,55 грн підлягала щомісячному нарахуванню та виплаті позивачу протягом усього заявленого періоду.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а не спростовує висновків суду, оскільки у вказаній справі предметом оцінки було, зокрема, нарахування поточної індексації після березня 2018 року, тоді як у цій справі позивач заявив вимогу про індексацію-різницю, правова природа та порядок визначення якої окремо роз`яснені у пізнішій практиці Верховного Суду.

Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу щомісячної індексації-різниці у розмірі 4081,55 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 є протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 , а вимоги позивача у цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності ненарахування індексації за період з 30.06.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022. Натомість надані позивачем документи у сукупності підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, у зв`язку із чим підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 28.02.2018 включно з визначенням місяця, у якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 28.02.2018 включно з визначенням місяця, у якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4081,55 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4081,55 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець