Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №460/7849/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 рокум. Рівне№460/7849/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника (адвоката) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі один мільйон гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що у віці до 25 років він був прийнятий на військову службу під час воєнного стану та наразі продовжує проходити військову службу і має статус учасника бойових дій, а за час проходження служби він брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій і під час несення військової служби вже після підписання контракту позивач неодноразово отримував поранення під час захисту Батьківщини, що підтверджується первинними медичними документами, а саме: довідкою форми №100 від 11.07.2024, довідкою форми №100 від 21.08.2024, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №131 від 02.10.2024 та довідкою медичної (військово-лікарської) комісії №221 від 21.08.2024, в яких зафіксовано обставини отримання бойових травм, їх характер та надання медичної допомоги. Позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди, проте відповідач відмовив у такій виплаті у зв`язку з тим, що в період з 24.02.2022 по 13.02.2025 позивач брав участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій лише протягом 32 днів. Таку відмову відповідача позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідач подав до суду відзив, у якому виклав свої заперечення проти позову, і заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що право на отримання винагороди поширюється на осіб, які були прийняті на військову службу за контрактом із числа тих, хто проходив строкову службу, але лише за умови відповідності вимогам абзацу другого пункту 4, тобто: у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та наявність не менше 6 місяців безпосередньої участі у бойових діях, проте позивач був призваний на військову строкову службу 11.11.2021 та приймав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій терміном 32 дні станом на 13.02.2025, тобто менше шести місяців, що, на переконання відповідача, виключає право позивача на отримання одноразової грошової винагороди.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 06.05.2026 позивачем через представника у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 06.05.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 11.05.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду 12.05.2026 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав 15.05.2026 до суду свою відповідь на відзив, у якій позивачем викладено свої заперечення проти відзиву.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянином України та згідно з посвідченням НОМЕР_2 від 16.01.2025 він є учасником бойових дій.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2026 №349 позивач з 10.11.2021 перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно з витягом з послужного списку позивач у період з 11.11.2021 по 15.06.2023 проходив строкову військову службу та з 15.06.2023 прийнятий на військову службу за контрактом на посадах рядового складу терміном на строк до оголошення рішення про демобілізацію.

У подальшому позивач проходив військову службу на різних посадах, а саме:

1) наказом НЗТУ НГУ №57 о/с від 14.06.2023 призначений на посаду стрільця-санітара 2-го відділення, 2-го патрульного взводу 1-ої патрульної роти НОМЕР_3 окремого батальйону ОТО НГУ;

2) наказом НЗТУ №2 о/с від 06.01.2024 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №18 с/ч від 17.01.2024 призначений на посаду стрільця 2-го відділення, 1-го патрульного взводу патрульної роти військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3) наказом НЗТУ №34 о/с від 19.04.2024 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №122 с/ч від 23.04.2024 призначений на посаду старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 2-го відділення взводу оперативного призначення роти оперативного призначення ( АДРЕСА_1 );

4) наказом НЗТУ №89 о/с від 18.11.2024 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №352 с/ч від 26.11.2024 призначений на посаду командира гранатометного відділення взводу вогневої підтримки;

5) наказом НЗТУ №149 о/с від 10.11.2025 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №335 с/ч від 15.11.2025 призначений на посаду командира 1-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (з КЕОП), де проходить службу по теперішній час.

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №254 від 27.11.2025, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач в періоди з 28.06.2024 по 29.07.2024. з 21.07.2025 по 31.07.2025, з 08.08.2025 по 10.08.2025, з 02.09.2025 по 04.09.2025, з 09.09.2025 по 10.09.2025, з 16.09.2025 по 17.09.2025, з 22.09.2025 по 23.09.2025, з 01.10.2025 по 13.10.2025 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у населених пунктах Покровського району Донецької області та Краматорського району Донецької області.

Відповідно до довідки форми №100 від 11.07.2024 позивач отримав: вибухову травму (09.07.2024), ЗЧМТ струс головного мозку, АБТ без пошкодження барабанних перетинок, садин лівої дельти, внаслідок скиду ворожого FPV-дрону, у зв`язку з чим йому було надано невідкладну медичну допомогу.

Згідно з довідкою форми №100 від 20.08.2024 позивач отримав поранення внаслідок обстрілу ворожим мінометом, зокрема: вибухову травму (20.08.2024), АБТ без перфорації обох БП, цефалгічний синдром, тінітус (шум у вухах), потертості обох ступеней, гострий паховий лімфаденіт праворуч.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №131 від 02.10.2024, виданї Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач 09 липня 2024 року одержав: вибухову травму (09.07.2024), закриту черепно мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму без пошкоджень барабанних перетинок, садина лівої дельти. За обставин: 09.07.2024 року о 04:20 при виконанні бойового завдання в складі 2 РГр БГр 2бр під оперативним командуванням 68 оєбр, на СП “ДНІПРО” НОВОСЕЛІВКА ПЕРША, внаслідок скиду FPV-дрону, отримав бойове травмування. У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Перебував у засобах індивідуального бронезахисту. Підстава: БР ОТУ “Донецьк” №9/Д/2/БР/3624 від 30.06.2024, БР командира БГ 2 Бр Західного ОТО в ОТУ “Донецьк” №5 від 30.06.2024.

Довідкою медичної (військово-лікарської) комісії №221 від 10.10.2024, виданою Державною установою “Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області”, підтверджено, що у позивача наявні травми пов`язані із захистом Батьківщини, а саме: наслідки ВТ (09.07.2024): ЗЧМТ, струс головного мозку у вигляді вегето-судинної дисфункції; акубаротравми без порушення цілісності барабанних перетинок пов`язані із проходженням військової служби, зокрема: остеохондроз поперекового відділу хребта, протрузії міжхребцевих дисків L4-S1 з незначним порушенням стато-динамічної функції хребта.

У матеріалах справи також наявна копія рапорту позивача від 12.02.2026 до командира стрілецької роти (з КЕОП) з проханням виплатити йому одноразову грошову винагороду за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» та Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942, якою внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».

За результатами розгляду рапорту позивача Військовою частиною НОМЕР_1 прийнято рішення від 08.04.2026, оформлене протоколом №12 Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо встановлення порядку виплат одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (пропорційно днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій), передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942, якою внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Зазначеним рішенням позивачу відмовлено у задоволенні його рапорту від 12.02.2026 у зв`язку з тим, що в період з 24.02.2022 по 13.02.2025 позивач брав участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій протягом 32 днів.

Вважаючи такі дії/рішення відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 протиправними, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу приписів статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У частині 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частинами 1 - 3 статті 5 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад. Для осіб, зокрема, молодшого офіцерського складу встановлюються такі військові звання: молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант, капітан.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Зазначений Закон також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з приписами частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення згідно частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Приписами підпункту 1 пункту 3 Постанови №153 визначено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень (абзац 2 пункту 4);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац 3 пункту 4);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац 4 пункту 4).

Отже, для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцю потрібно виконати 5 обов`язкових умов, а саме:

1) бути приналежним на дату виплати до певної категорії осіб: рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) мати вік до 25 років на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 року);

3) бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64, тобто після 24.02.2022;

4) фактично проходити військову службу на дату звернення за вказаною виплатою;

5) взяти безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 року) (абзац 2 пункту 4) або, взяти безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (13 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абзац 4 пункту 4).

Згідно з Окремим дорученням Міністра оборони України №5601/уд від 26.09.2025 документами, котрі підтверджують участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення бойових дій відповідно до вимог Постанови №153 визначено: 1) бойовий наказ чи бойове розпорядження; 2)журнал бойових дій, або журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення; 3) рапорт (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях в районах ведення бойових дій.

Також у вказаному дорученні зазначено, що у разі документального підтвердження факту невиплати винагороди військовослужбовцям за місцем фактичного проходження служби на день після набрання чинності Постановою (з 13.02.2025) по даний час, виплату провести за місцем проходження служби таких військовослужбовців станом на день видання цього доручення у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:

- витягів з послужних списків, копій обліково-послужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170);

- копії послужної картки;

- копії документу, що підтверджує громадянство військовослужбовця;

- довідок, оформлених за формою (Додаток 1), зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;

- документального підтвердження про невиплату винагороди за всіма попередніми місцями проходження служби (після 13.02.2025) за формою, що додається (Додаток 2).

Як слідує з матеріалів справи, позивач є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 . Також відповідно до витягу з послужного списку позивач у період з 11.11.2021 по 15.06.2023 проходив строкову військову службу та з 15.06.2023 прийнятий на військову службу за контрактом на посадах рядового складу терміном на строк до оголошення рішення про демобілізацію. Отже, на момент укладення контракту вік позивача складав повних 20 років, а також позивач уклав контракт на проходження військової служби під час воєнного стану.

У подальшому позивач проходив військову службу на різних бойових посадах, а наказом НЗТУ №149 о/с від 10.11.2025 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №335 с/ч від 15.11.2025 призначений на посаду командира 1-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (з КЕОП), де проходить службу по теперішній час.

Відтак, оскільки позивач у віці до 25 років був прийнятий на військову службу під час воєнного стану за контрактом, отже пункт 4 Постанови №153 поширює на нього свою дію.

Відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №153, посилається на те, що в період з 24.02.2022 по 13.02.2025 позивач брав участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій протягом 32 днів, тобто менше шести місяців, що згідно приписів пункту 4 Постанови №153 виключає право позивача на отримання такої винагороди.

Водночас, суд зауважує, що згідно з приписами абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

У ході розгляду цієї справи суд встановив, що згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №254 від 27.11.2025, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач в періоди з 28.06.2024 по 29.07.2024, з 21.07.2025 по 31.07.2025, з 08.08.2025 по 10.08.2025, з 02.09.2025 по 04.09.2025, з 09.09.2025 по 10.09.2025, з 16.09.2025 по 17.09.2025, з 22.09.2025 по 23.09.2025, з 01.10.2025 по 13.10.2025 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у нааселенх пунктах Покровського району Донецької області і Краматорського району Донецької області.

Окрім того, відповідно до довідки форми №100 від 11.07.2024 позивач отримав: вибухову травму (09.07.2024), ЗЧМТ струс головного мозку, АБТ без пошкодження барабанних перетинок, садин лівої дельти, внаслідок скиду ворожого FPV-дрону, у зв`язку з чим йому було надано невідкладну медичну допомогу.

Також, згідно з довідкою форми №100 від 20.08.2024 позивач отримав поранення, внаслідок обстрілу ворожим мінометом, зокрема: вибухову травму (20.08.2024), АБТ без перфорації обох БП, цефалгічний синдром, тінітус (шум у вухах), потертості обох ступеней, гострий паховий лімфаденіт праворуч.

Про вказані обставини отриманих позивачем травм також зазначено у довідці військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №131 від 02.10.2024, згідно з якою позивач 09 липня 2024 року одержав: вибухову травму (09.07.2024), закриту черепно мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму без пошкоджень барабанних перетинок, садина лівої дельти. За обставин: 09.07.2024 року о 04:20 при виконанні бойового завдання в складі 2 РГр БГр 2бр під оперативним командуванням 68 оєбр, на СП “ДНІПРО” НОВОСЕЛІВКА ПЕРША, внаслідок скиду FPV-дрону, отримав бойове травмування. У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Перебував у засобах індивідуального бронезахисту. Підстава: БР ОТУ “Донецьк” №9/Д/2/БР/3624 від 30.06.2024, БР командира БГ 2 Бр Західного ОТО в ОТУ “Донецьк” №5 від 30.06.2024 року.

Довідкою медичної (військово-лікарської) комісії №221 від 10.10.2024, виданою Державною установою “Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області” підтверджено, що у позивача наявні травми: пов`язані із захистом Батьківщини, а саме: наслідки ВТ (09.07.2024): ЗЧМТ, струс головного мозку у вигляді вегето-судинної дисфункції; акубаротравми без порушення цілісності барабанних перетинок пов`язані із проходженням військової служби, зокрема: остеохондроз поперекового відділу хребта, протрузії міжхребцевих дисків L4-S1 з незначним порушенням стато-динамічної функції хребта.

Отже, з вказаного слідує, що станом на дату набрання чинності Постановою №153 у позивача було наявне поранення, яке одержане ним під час захисту Вітчизни, крім того позивач за встановленими судом обставинами належить до складу Національної гвардії України та перейшов на службу за контрактом з 15.06.2023, тобто під час дії воєнного стану у віці 20 років, а також брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, внаслідок чого 09.07.2024 та 20.08.2024 отримав бойові поранення, а тому позивач відповідає визначеним абзацом 4 пункту 4 Постанови №153 умовам виникнення у нього права на одноразовому грошову винагороду у повному обсязі.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Суд зазначає, що відповідач у своїй відмові фактично ототожнив умови виплати винагороди в повному обсязі (у розмірі 1 млн грн), встановлені абзацом 2 пункту 4 Постанови №153 та абзацом 4 пункту 4 Постанови №153. Проте відсутність повних шести місяців безпосередньої участі у бойових діях відповідно до абзацу 2 пункту 4 вказаної Постанови не є підставою для відмови у виплаті винагороди згідно абзацу 4 пункту 4 Постанови №153, оскільки вказаним абзацом регулюється питання щодо виплати одноразової грошової винагороди у повному обсязі для категорії військовослужбовців, які станом на дату набрання чинності цією постановою отримали поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Вітчизни.

Як суд вже зазначив вище, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач станом на дату набрання чинності Постановою №153 отримав бойове поранення, а саме 09.07.2024 та 20.08.2024, крім того позивачем дотримано інших обов`язкових умов щодо виплати йому одноразової грошової винагороди у повному обсязі, зокрема щодо віку, укладення контракту під час воєнного стану, перебування на військовій службі на дату звернення за такою виплатою, а також участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у відповідності до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Конституційним Судом України неодноразово розглядались питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист. Зокрема у рішеннях від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 сформульовано правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей

Приписами статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях. Збройні Сили України виконують важливі завдання щодо захисту Держави, її суверенітету та територіальної цілісності під час воєнного стану.

А тому питання соціального захисту військовослужбовців, на переконання суду, на сьогодні є особливо важливими та потребують ефективного судового захисту.

Згідно з приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

5. Розподіл судових витрат.

Приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі один мільйон гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі один мільйон гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК