Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №639/4440/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/4440/26

Провадження № 1-кп/639/351/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62026170020011304 від 14.05.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Вільшани, Дергачівського району, Харківської області, громадянин України, який має середню освіту, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, який на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді навідника – оператора 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2025 військовозобов`язаного відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_5 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 195 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія відділення управління 2 зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 15.09.2025 №265 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду навідника – оператора 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби на посаді навідника – оператора 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, 09.02.2026 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 09.02.2026 о 11 год. 15 хв. т.в.о. командира 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ капітаном ОСОБА_7 вишикувано зведене відділення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі солдата ОСОБА_5 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_3 та усно доведено й роз`яснено бойове розпорядження т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ від 08.02.2026 №02/343 «З метою посилення бойових порядків в БРО 3 боп та недопущення подальшого просування противника в глибину оборони, в термін до 22.00 09.02.2026 року, сформувати групу, здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань, та зосередитись в районі СЕРГІЇВКА (Удачненської селищної громади, Покровського району, Донецької області), в термін до 20.30 10.02.2026 року, здійснити зміну наявного особового складу, посилення на вогневих позиціях, з метою недопущення прориву противника в глибину оборони».

Будучи невдоволеним вказаним наказом, солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати в район АДРЕСА_4 для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначала про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, зібраними матеріалами справи та необхідність призначення останньому покарання із застосуванням ст. 69 КК Українита надати йому можливість продовжити несення служби, із застосуванням положень ст. 58 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 402 КК України визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини його вчинення, надав пояснення щодо місця, часу, способу його скоєння так, як вони встановлені судом. Кваліфікацію вчиненого ним кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює, у вчиненому щиро розкаюється, бажає продовжити проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , де йому вже надали відповідну письмову згоду.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , просив врахувати повне визнання вини обвинуваченим, його щире каяття, суворо не карати ОСОБА_5 , застосувати положення ст. 69 та 58 КК України.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, а саме даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною. Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має середню освіту, військовослужбовець військової служби за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «солдат». Відповідно до клопотання командира в/ч НОМЕР_3 від 29.07.2026 ОСОБА_5 виявив бажання продовжити військову службу у бойовому підрозділі в/ч НОМЕР_3 та приймати участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії безпосередньо в районі ведення бойових дій. Командування в/ч НОМЕР_3 , в свою чергу, зобов`язується включити солдата ОСОБА_5 до списків особового складу.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, є повне визнання вини та щире каяття .

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Враховуючи данні про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є військовослужбовцем, його критичне ставлення до скоєного, виявив бажання продовжити військову службу у бойовому підрозділі в/ч НОМЕР_3 та приймати участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії безпосередньо в районі ведення бойових дій, а командування в/ч НОМЕР_3 , в свою чергу, зобов`язується включити солдата ОСОБА_5 до списків особового складу, наявність обставин, що пом`якшують покарання, - повне визнання вини та щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, позицію прокурора щодо виду та розміру покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого, суд вважає за необхідне наявність обставини, що пом`якшують покарання, - повне визнання вини та щире каяття, обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, позицію прокурора щодо виду та розміру покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_5 покарання нижчого від найнижчої межі, ніж зазначено у санкції ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст. 58 КК України та заміною покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_5 в дохід держави.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для подальшого виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 09.04.2026 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 07.06.2026, та визначено суму застави.

Ухвалами Новобаварського районного суду міста Харкова від 28.05.2026 та 23.07.2026 відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 20.09.2026, та визначено суму застави.

Враховуючи призначення ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження та наявність згоди в/ч НОМЕР_3 на подальше продовження ОСОБА_5 військової служби, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід скасувати та звільнити ОСОБА_5 з-під варти.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 строк його тримання під вартою (попереднього ув`язнення) з 09.04.2026 по 06.08.2026 включно.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.58 КК України замінити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки на службове обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки з відрахуванням 20% (двадцяти відсотків) із суми грошового забезпечення ОСОБА_5 в дохід держави.

Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою - скасувати.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти в залі суду негайно.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тримання під вартою з 09.04.2026 по 06.08.2026 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню:

- DVD-R диск «Verbatim» з написом «09.02.2026 Відмова», на якому мається відеозапис доведення бойового наказу військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 НГУ – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з урахуванням положень ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1